(Курс) методичні рекомендації (завдання)

Для самостійної роботи студентів

Тема 2. Міжнародне гуманітарне право.

Заняття 2. Кримінальна відповідальність військовослужбовців за порушення норм МГП.

Розглянуто і схвалено

на засіданні кафедри

"_____"__________ 2010 року Протокол №_____

м Одеса.

НАВЧАЛЬНА МЕТА:

1. Поглибити знання студентів в питанні кримінальної відповідальності військовослужбовців за порушення норм міжнародного гуманітарного права.

2. З’ясувати основні положення розділу ХХ "Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку" Кримінального кодексу України.

Час: 1 година.

Місце проведення: клас самостійної підготовки.

Метод: самостійна робота.

І. Навчальні питання

1. Кримінальна відповідальність військовослужбовців за порушення норм міжнародного гуманітарного права.

ІІ. Література

а) обов’язкова

1. Конституція України (ст.9).

2. Чотири Женевські конвенції від 12 серпня 1949 року (ст.50, 51, 130, 147 відповідно) та Додаткові протоколи №1і №2 від 7-го червня 1977 року.

3. Кримінальний кодекс України – розділ ХХ.

Біла Книга 2008 "Оборонна політика України" (розділ 7. Міжнародне співробітництво, миротворча діяльність, контроль над озброєннями).

б) додаткова

1. Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (ст.15, ст.99)

2. Порадник для командного складу ЗСУ – Київ, Любава, 1996р.

3. Міжнародне право ведення воєнних дій – Москва, МКЧХ, 2004р.

4. Фредерик де Мулинен "право війни", Москва, МКЧХ, 2003р.

1.Підручник Основи законодавства України (пар. 25 стор. 594-612) – Нова книга, 2002 р.

Підручник Міжнародне гуманітарне право – Київ. Варта 2000. (глава 10 стор. 129-131).

ІІІ. Методичні вказівки на самостійну роботу

Вивчити:

1. Статтю 9 Конституції України.

2. Заборонені методи ведення бойових дій. Заборонені засоби ведення війни.

3. Види колективної відповідальності за порушення норм МГП.

4. Індивідуальна відповідальність (Кримінальний кодекс України розділ ХХ ст.436-447).

Старший викладач кафедри

Військово-спеціальної підготовки

Службовець ЗС України В.В.Шурінов

Вiдповiдальнiсть за порушення норм мiжнародного гуманiтарного права

Вiдповiдальнiсть за порушення мiжнародного гуманiтарного права можна розглядати як колективну вiдповiдальнiсть так і iндивiдуальнувiдповiдальнiстьконкретних порушників.

Обидвi форми вiдповiдальностi знайшли своє вiдображення в iснуючiй сукупностi правових норм.

Колективна вiдповiдальнiсть сторiн за порушення права збройного конфлiкту може мати рiзнi форми. В першу чергу вона настає тодi, коли одна з сторiн що знаходяться у конфлiктi виявивши факт порушення певної Права або сукупностi норм, не вважає себе бiльш зобов’язаною поважати цю норму або сукупність норм. Подiбна реакцiя рiвнозначна жорсткому дотриманню принципу негативної взаємностi. Автори Женевських конвенцiй 1949 р. поклали заборону дiї цього грубого принципу, встановивши в загальнiй статті 1, що сторони зобов’язанi дотримуватися положень Конвенцiй за будь-яких обставин.

В той час, коли стовiдсоткова дієвість цього положення викличе сумлiв навiть в контекстi права Женеви, тодi як у правi Гааги про це взагалi не може бути i мови. Гаазькi домовленостi не мiстять положення, яке виключало б принципи негативної взаємності. Сумнів є особливо виправданим у тих випадках, коли порушення певних норм може забезпечити виннiй сторонi реальну вiйськову перевагу. Дiйсно, важко погодитися з тим, що воююча сторона повинна буде змиритися з негативними наслiдками, якi можуть наступити для неї пiсля застосування противником хiмiчної зброї, в той час як вона має потенціал адекватного вiдповiдного удару i може таким чином встановити вiйськову рiвновагу.

Однак, хоча принцип взаємностi дуже поганий, в нього є i позитивний аспект. Наприклад, повага до норм права з однiєї сторони тягне за собою таке ж саме ставлення до права з iншого боку. Цей позитивний аспект принципу взаємностi можна, як i його негативний аспект, проілюструвати на прикладi хiмiчної зброї: хоча пiд час Другої свiтової вiйни хiмiчну зброю мали обидві сторони, жодна з них фактично не застосовувала її.

Репресалiї або вiдповiднi заходи воюючих сторiн - другий прояв принципу колективної вiдповiдальностi.

Репресалiї - це свiдоме порушення певної норми права збройного конфлiкту, здiйснене однiєю із сторiн, що знаходиться у конфлiктi з метою примусити владу супротивної сторони припинити полiтику порушення тiєi ж самої або iншої норми того ж закону.

Репресалії стосовно до осiб та майна пiд покровительством забороненi у всiх чотирьох Женевських конвенцiях 1949 року та в Гаазькiй конвенцiї 1954 р. про захист культурних цiнностей.

Третiй вид колективної вiдповiдальностi у вузькому, технiко-правовому розумiннi полягає у фiнансовiй вiдповiдальностi держави за школу, яку вона заподiяла неправомiрними дiями.