Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Тернопільський національний педагогічний
університет ім. В. Гнатюка
кафедра історії український літератури
Виконала
студентки групи УФ-22
Дутчак Вікторії
Перевірила Ступінська Г. Ф.
Тернопіль – 2011
Чимало гарних міст і сіл у нас,
І мальовничих, і цікавих,
Краси їх не здолає навіть час,
Отих пейзажів величавих.
Та особливо любимо ми всі
Рідненьке селище, нам миле,
Розкинулось воно в своїй красі,
Ошатне, світле і щасливе.
Руїни замку гордо височать, —
Минулого німі це свідки, —
Вони про славу нашу гомонять,
Якого роду ми і звідки.
Про предків мужніх гомонять вони,
Що з турками й панами бились.
Про все це знають і батьки, й сини,
Які у наш час народились.
А що залишимо нащадкам ми?
Новеньку школу і лікарню,
Широкі вулиці з котеджами,
Реконструйовану пекарню.
Яка чарівна в нас природа вся!
Стрімкий потік, ліси, джерела,
І люди працьовиті славляться,
Їх знають і міста, і села.
Цвіти, красуйся, селище моє!
Хай буде щастя в кожній хаті!
Хай людям всім енергії стає
У праці, у добрі, завзятті!
О. Наливайко (г. «Нова доба», №35() від 05.09.2003)
Золотий Потік — селище міського типу, центр селищної ради, розташований за 18 км від районного центру і залізничної станції Бучач Тернопільської області
Містечко колись мало назву Загайпілля чи Загайполе (1388-1570). Назву змінило у 1570 році завдяки новому власнику - воєводі брацлавському Стефану Потоцькому, якому на початку XVI ст. дав ці землі польський король. Стефан змінив назву на Золотий Потік та надав селу статус містечка. Про походження назви оповідає легенда: коли турки обложили фортецю, через деякий час в місті закінчилася вода. Тоді воїни почали копати колодязь і натрапили на джерело, яке дало сили захисникам побороти ворогів.
|
Хай щастить вам, мій друже
Моєму другові по Кременецькому учительському інституту, учасникові Великої Вітчизняної війни Олегові Дмитровичу Наливайку присвячую:
Ми вчилися з ним в інституті У важкі повоєнні часи, Сиділи на лекціях вкупі... Дружили, як рідні брати! Олег Дмитрович Наливайко Феноменальні знання мав І виручав студентів Коли хтось із нас чогось не знав. Воював він у Війську Польскім До перемоги над ворогом, Тому й ходив в шинелі сірій Що дісталась йому дорого. Почаїв здружив нас ще більше, Де нам довелось працювати. Долати розруху воєнну І в школах дітей навчати. Довгий час я проживаю в Шумську, А друг - в Золотому Потоці. Хай же щастить Вам, мій друже, В цьому ювілейному році.
О. АНТОНЮК
(вчитель-пенсіонер, м. Шумськ)
(г. «Нова доба», № 24 від 16.06.1995)
ЗЦІЛИТЕЛЬ
М. Г. Навроцькому, лікарю Золотопотіцької лікарні
Мов ніжний успіх сонячного ранку, Що грає арфою в блакитній вишині, Не знаючи спочинку, безустанку Тамує біль в розірваній душі. В душі людській і праведній, і чистій, Що, замулившись в течії буття, Немов в пустелі спраглій і безлистій Всихає з болями, йдучи у забуття. Посланий Господом, прислухавшись до рани Він будить віру, кличе в майбуття І, зупиняючи зловісні урагани, Несе спасіння у нове життя, Вливаючи у нього повну силу Живильних струменів цілющої води, Оновлює омріяну, безкрилу, Забуту пісню чистої струни. І знов мелодії органами зринають, Їх воскресив зцілитель наших ран, Запалюючи зорі, що згасають, Він світить всім, лищ не згоряв би сам.