4. Криза сучасної вищої освіти. Нова парадигма освіти.

Наприкінці XX ст. вчені всіх країн визнали, що масштаби недоліків у підготовці спеціалістів із вищою освітою дуже значні, тому можна говорити про кризу в системі освіти.

Риси кризи вищої освіти:

Виникла потреба в підготовці фахівців нової формації, але для цього не було ні наукової, ні методичної бази.

Тривалий час підготовка фахівців відбувалася на шкоду їх духовному й культурному розвитку (виник термін «технократичне мислення», для якого були чужими поняття «моральність», «гуманність», «гідність»).

Тоталітарне управління освітою, уніфікація вимог пригнічували ініціативу, творчість, відповідальність викладачів вищої школи.

Криза освіти в СРСР визначалася ще й такими факторами:

Низька оплата праці фахівців із вищою освітою призвела до девальвації цінності вищої освіти. Соціальний престиж спеціаліста з вищою освітою дуже знизився.

Десятиріччями не мав запиту професіоналізм, талант, інтелект. До особистості фахівця був усереднений підхід, що породжувало функціонерів, людей із технократичним мисленням.

становлення нової парадигми

Сучасна наукова картина світу свідчить про кризу раціоналістичного світогляду. особливість світоглядної переорієнтації пов’язана з виникнення в кінці ХХ ст. передумов для формування нового за своїм рівнем і масштабами синтезу природничих і гуманітарних наук. Суть цього феномена полягає в тому, що наукове знання набуває статусу духовного пошуку, з частково вузькопрофесійної діяльності перетворюється на смисложиттєву орієнтацію.

Розуміння глобалізації як різноманіття є важливим методологічним ключем до тлумачення інтеграційних процесів в сучасній освіті, в тому числі Болонського процесу. Головна мета цього процесу – консолідація зусиль наукової та освітянської громадськості й урядів країн Європи для істотного підвищення конкурентоспроможності європейської системи науки і вищої освіти; створення системи інструментів для підвищення мобільності людського капіталу на європейському ринку праці.

4. Національна доктрина розвитку освіти про модернізації системи вищої освіти в Україні.

Національна доктрина розвитку освіти визначає систему концептуальних ідей та поглядів на стратегію й основні напрями розвитку освіти у першій чверті XXI століття.

Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку освіти є:

— особистісна орієнтація освіти;

— формування національних і загальнолюдських цінностей;

— створення для громадян рівних можливостей у здобутті освіти;

— постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу;

— розвиток системи безперервної освіти та навчання протягом життя;

— пропаганда здорового способу життя;

— розширення україномовного освітнього простору;

— забезпечення освітніх потреб національних меншин;

— забезпечення економічних і соціальних гарантій для професійної самореалізації педагогічних, науково-педагогічних працівників, підвищення їхнього соціального статусу;

— розвиток дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти у сільській місцевості та професійно-технічної освіти;

— органічне поєднання освіти і науки, розвиток педагогічної та психологічної науки, дистанційної освіти;

— запровадження освітніх інновацій, інформаційних технологій;

— створення індустрії сучасних засобів навчання і виховання, повне забезпечення ними навчальних закладів;

— створення ринку освітніх послуг та його науково-методичного забезпечення;

— інтеграція вітчизняної освіти до європейського та світового освітніх просторів.