ВСТУП

1. Специфіка ринку освітніх послуг

2. Кон'юнктура ринку освітніх послуг

а) основними кон'юнктуроутворюючі фактори

б) показники кон'юнктури ринку

в)положеннями якими необхідно керуватися при вивченні кон'юнктури ринку освітніх послуг

ВИСНОВОК

Список літератури

ВСТУП

Вища освіта відіграє величезну роль у сучасному суспільстві і є важливим елементом в економічному житті країни. Воно впливає на стан і розвиток всієї економіки, і, в першу чергу, на рівень функціонування господарюючих суб'єктів. Вищі навчальні заклади покликані забезпечувати економічну систему країни професіоналами, реально необхідними на ринку праці.

Система освіти СРСР спиралася на централізоване державне управління. Монополія в цій області привела до того, що держава було єдиним замовником на підготовку фахівців, єдиним джерелом фінансування освіти і єдиним споживачем підготовлених кваліфікованих кадрів. Сьогоднішня система ВПО, хоча і зберегла деякі риси дореформеного стану, але якісно перейшла на абсолютно новий щабель свого розвитку. Сьогодні в умовах ринкових відносин вузи отримали можливість проводити навчання на платній основі, займатися підприємницькою діяльністю, самостійно визначати обсяг послуг та їх вартість. З розширенням можливостей збільшилася і відповідальність освітніх установ за результати своєї діяльності, які визначають їх економічне становище. Для забезпечення економічної стійкості освітні установи повинні здійснювати безперервний моніторинг свого становища на ринку освітніх послуг. Збільшення числа недержавних вищих навчальних закладів зробило цю проблему ще більш актуальною. Освіта перетворилося на бізнес, що привело до швидкого зростання конкуренції в системі ВПО і висунуло на перший план завдання проведення досліджень кон'юнктури.

1. Специфіка ринку освітніх послуг

Специфікою ринку освітніх послуг є необов'язковість збігу понять «споживач» і «покупець». Споживачі освітніх послуг - безпосередньо самі навчаються, незалежно від того, чи оплачується їх навчання.

Покупці освітніх послуг - це ті, хто платить за освіту. Ними можуть бути і самі учні, і їхні батьки, і фірми, які оплачують навчання співробітника або його дитини, і держава, яка замовляє підготовку фахівців.

Споживач освітніх послуг, беручи участь в конкурсі бюджетних місць або оплачуючи (сам або частіше за рахунок роди гелів) освітню послугу, багато в чому прогнозує себе як продавця робочої сили - з урахуванням тривалості процесу надання послуг і неминуче довгострокового характеру прогнозу.

Довгостроковий прогноз кон'юнктури на ринку праці здійснює також фірма, що оплачує навчання свого співробітника (але не його дитину - в такій ситуації прогнозує сам співробітник, а фірма здійснює акт благодійності, не цікавлячись обгрунтованістю прогнозу), але мета цього прогнозу інша - оцінити власну перспективну потребу в фахівцях.

Приблизно так само діють і державні органи - колись єдині покупці освітніх послуг. Сьогодні вони зберігають цю функцію, хоча і в обмеженій сфері, наприклад у військовій освіті.

Продавці освітніх послуг - це перш за все навчальні заклади різних рівнів, різної спеціалізації та різних форм власності (державні, відомчі, недержавні).

Система навчальних закладів в кожній країні своя, переймати чужий досвід слід дуже обережно. Наприклад, у США практично відсутні федеральні навчальні заклади. Коли американець каже «state university», він має на увазі університет штату. Найпрестижніші навчальні заклади - недержавні, які мають статус неприбуткових організацій. Система вищої освіти, як і в багатьох країнах світу, триступінчаста: бакалаврат, магістратура, докторантура. Більшість навчальних закладів - університети різного рівня (одні мають всі три ступені навчання або тільки вищі, інші готують тільки бакалаврів).

У нас в країні склалися інші традиції. Престиж державних навчальних закладів (у всякому разі вищих) значно вище, ніж недержавних. Що ж стосується ступенів освіти, то механічне додавання ступенів бакалавра та магістра до традиційної кваліфікації «спеціаліст» до сих пір не сприйнято ринком праці. Поряд з університетами, яких завжди була обмежена кількість, велике значення мали вузькоспеціалізовані інститути.

Крім навчальних закладів продавцями освітніх послуг можуть виступати:

• підприємства, що організують курси підвищення кваліфікації працівників;

• посередницькі фірми (наприклад, агентства з працевлаштування, біржі праці, що організують курси з перекваліфікації);

• окремі викладачі, які пропонують репетиторські послуги.

Під місткістю ринку, як правило, розуміють можливі обсяги продажів. Під місткістю ринку освітніх послуг ми будемо мати на увазі можливий набір учнів, агрегований за різними ознаками.

2. Кон'юнктура ринку освітніх послуг

Кон'юнктура ринку освітніх послуг являє собою багатофакторне явище, яке визначається цілим рядом показників, які мають різний зміст, напрям і характер впливу.

Методологія вивчення кон'юнктури товарних ринків знайшла відображення в працях як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Дослідження Ф. Котлера, Дж. Долана, Д. Доум, Н.Д. Кондратьєва, В.Є. Хруцького містять основоположні підходи до дослідження ринку. У працях П.С. Зав'ялова, В.Є. Демидова, Р.Б. Ноздревой, Є.П. Пєшкова, JI.C. Чешінского викладені моделі та методи оцінки ринку. Частково питання вивчення кон'юнктури ринку знайшли відображення в роботах JI.M. Міцного, Е.А. Уткіна, А.К. Воробйова.

Разом з тим, в даний час інструментарій дослідження кон'юнктури ринку, істотно відрізняється від ринку товарів і послуг, не розроблений. В цих умовах ВНЗ, значною мірою, визначають стратегію своєї діяльності методом проб і помилок.

Існуючі методики оцінки не можуть використовуватися для визначення кон'юнктури ринку освітніх послуг, а також позиції вузу на ринку відносно існуючої кон'юнктури. Очевидно, що сьогодні назріла необхідність створення комплексної методики оцінки ринку освітніх послуг та його кон'юнктури

Під кон'юнктурою ринку розуміється певне співвідношення між попитом і пропозицією як по окремих товарах і їх груп, так і по товарній і грошовій масі в цілому. Для освітніх установ кон'юнктура ринку багато в чому залежить від кон'юнктури ринку держави, яка в значній мірі, але не в повному обсязі визначається соціальними та економічними факторами.

Дослідження кон'юнктури ринку освітніх послуг є однією із стадій маркетингового аналізу, який повинен враховувати дві групи факторів, що враховують:

1) специфіку циклічного розвитку економіки регіону або країни (спад, депресія, пожвавлення, підйом);

2) науково-технічний прогрес, державне регулювання, інфляцію, соціальні конфлікти і т.д. Фактори другої групи можуть затушовувати і змінювати фактори першої групи, що ми і спостерігаємо в даний час: спад і депресія економіки супроводжуються зростанням обсягів освітніх послуг.

В ході досліджень кон'юнктури ринку освітніх послуг вироблені основні принципи її вивчення, які полягають в необхідності організації постійного моніторингу розвитку ринку. Для цих цілей потрібна інформація про показники, за допомогою яких може бути визначено співвідношення між попитом і пропозицією на ринку, про показники, що характеризують місткість ринку, а також рівень і тенденцію руху цін.

Найбільший вплив на позицію вузів на ринку відносно існуючої кон'юнктури становлять фактори: обсяг потреби у фахівцях, відповідність якості і кількості підготовлених фахівців вимогам ринку праці, вартість освітніх послуг, які вимагають постійного контролю, як з боку держави, так і з боку вузів.

Процес кон'юнктурного дослідження вимагає всебічного врахування особливостей досліджуваних явищ в їх розвитку. Оптимальним шляхом реалізації цього принципу є використання системного підходу, який включає:

• комплексне дослідження ринку, виявлення загальних і приватних закономірностей і чинників формування кон'юнктури з урахуванням їх взаємозв'язку;

• виявлення на основі якісного аналізу, а також всіх доступних методів кількісної математичної обробки інформації, набору найбільш важливих показників розвитку ринку в цілому і кожного вузу зокрема;

• дослідження кон'юнктури ринку освітніх послуг та розробку прогнозів його розвитку.

Кон'юнктура ринку освітніх послуг як многофакторне явище характеризується низкою кон'юктурообразуючих показників, які мають кількісні та якісні значення, які можуть бути класифіковані залежно від цілей дослідження.

Класифікаційними ознаками служать: тривалість дії (довгострокові, середньострокові, короткострокові), належність до різних стадіях відтворювального процесу (фактори опитування, пропозиції, ціни), можливість передбачення (прогнозовані, непрогнозовані), можливість регулювання (регульовані, нерегульовані), спрямованість впливу (стимулюючі, стримуючі), сфера походження (економічні, соціальні, природні та інші).

Основними кон'юнктуроутворюючих факторами є: обсяг потреби у фахівцях з вищою профосвіту; відповідність якості випускників вимогам ринку праці; відповідність кількості випускників за групами спеціальностей вимогам ринку праці; організація системи працевлаштування випускників у вузах; умови формування ринкової економіки (правова основа); напрямки розвитку науково- технічного прогресу; вартість освітніх послуг по групах спеціальностей; інфляція; міжнародне співробітництво у сфері освіти, оцінка потоків взаємного обміну учнями.

Кон’юнктура ринку є станом економіки загалом, окремої галузі або конкретного товарного ринку, що формується певними чинниками і виражається в конкретних показниках. До чинників, які впливають на кон’юнктуру ринку, належать стихійні лиха, соціальні та політичні конфлікти, науково-технічний прогрес, рівень монополізації, валютна та кредитно-грошова системи, державне регулювання економіки, енергетичні та екологічні проблеми, сезонність, стан інформаційних систем та ін.

Розглянемо деякі з них.

Показники кон'юнктури ринку