117. Ідея сродної праці у творчості Сковороди
Ідею «сродної» праці Сковорода проводить у байках «Орел и Черепаха», «Собака и Кобила», «Жаворонки», «Кукушка и Косик». Серед них особливо виділяється твір «Пчела и Шершень». Помітна непропорційність між основним змістом байки і «силою». Мораль втричі більша за фабулу. Шершень кепкуе з бджоли, які постійно і сумлінно трудиться, збираючи мед. А сам він хвалиться своїм станови щем, яке дозволяє йому жити за рахунок чужої праці. Бджола ж відповідає йомуі що її покликання - збирати мед. А без роботи вона не мислить свого життя. Пропагуючи ідею «сродної праці», Сковорода прагне довести, що такі люди як Шершень - паразити. Вони живуть крадіжкою чужого для того, щоб «їсти, пити». В образі Шершня засуджуються представники панівних кіл. А бджола - це образ мудрої, трудящої людини, яку прикрашає її «сродна» праця. Байкар вшановує Бджіл як символ чесності та працелюбства і поганить Шершнів як нетрудових елементів суспільства. У «силі» на кількох прикладах Сковорода розкриває благородство людей, житі тя яких проходить у «сродній праці». Взяти б, наприклад, пише байкар, студента. Багато людей на зразок Шершня твердять - для чого цей студент так багата вчився, коли не здобув для себе ніякого багатства. Сковорода відповідає, що такі люди забувають, що студент прагне не багатства, а має іншу мету - працювати ц покликанням, яке дасть йому велике моральне задоволення для душі й буде ко риспим для суспільства.
118.Визначте зміст і обсяг понять : експедиція – загальне, реєструюче, збірне
Горменгаст – одиничне, конкретне
Крамаров – одиничне, конкретне
Учений – загальне, реєструюче, конкретне
119. Гіпотеза: загальна характеристика
Гіпотезою називається спосіб мислення, котрий полягає в побудові припущення про те, що таке досліджуване явище, та в доведенні цього припущення.
Термін "гіпотеза" уживається з подвійним значенням. Під гіпотезою розуміють і саме припущення, котре пояснює спостережуване явище, і спосіб мислення в цілому, який включає висування припущення, його розвиток і доведення. Гіпотеза є метод пізнання предметів і явищ навколишнього світу.
Гіпотеза створюється для того, щоб дати пояснення ще не поясненим явищам, фактам, подіям. Пізнання будь-якого явища в дійсності, як відомо, розпочинають із збирання й нагромадження окремих фактів, що відносяться до цього явища. Фактів, наявних на початку пізнання явища, завжди недостатньо, щоб повністю й відразу пояснити це явище, дати достовірний висновок про те, що воно таке, які причини його виникнення, закони розвитку тощо. Тому пізнання явищ і подій зовнішнього світу відбувається у формі гіпотези: не очікуючи, доки накопичаться факти для кінцевого, достовірного висновку про характер і причину досліджуваного явища, роблять на початку здогадне пояснення спостережуваного явища, а потім цей здогад розвивають і доводять.
Логічна структура гіпотези складна. Гіпотеза не зводиться до якогось одного судження чи умовиводу. Вона - система суджень, понять і умовиводів. Якесь одне окремо взяте судження або умовивід іще не складає гіпотези1.
Висування гіпотези. Гіпотеза будується не на голому місці. Щоб її висунути, необхідно мати певну сукупність фактів, що відносяться до спостережуваного явища, котрі б обґрунтовували ймовірність якогось припущення, пояснювали ймовірність невідомого. Тому побудова гіпотези завжди пов'язана зі збиранням фактів, які мають відношення до того явища, котре ми пояснюємо. На підставі зібраних фактів висловлюється припущення про те, що таке досліджуване явище, тобто формулюється гіпотеза. Припущення в гіпотезі в логічному відношенні є судження (або система суджень). Його висловлюють унаслідок логічного опрацювання зібраних фактів.
Припущення - головний елемент будь-якої гіпотези. Припущення є відповіддю на поставлене питання про сутність, причину, зв'язки спостережуваного явища. Припущення містить те знання, до якого доходять унаслідок узагальнення фактів.
Доведення гіпотези. Висунута гіпотеза має бути доведеною. Доведення гіпотези здійснюється так. Припускаючи висунуту гіпотезу істинною, із неї дедуктивним методом виводять ряд наслідків (фактів), котрі мають існувати, якщо існує гадана причина, а потім ці наслідки перевіряють на практиці. Якщо наслідки відповідають дійсності, підтверджуються практикою, то це свідчить про те, що ця гіпотеза є правильною. Якщо ж наслідки, логічно виведені з гіпотези, не відповідають дійсності, нашим дослідом не підтверджені, то це означає, що висунута гіпотеза хибна.
120. Проаналізуйте висловлювання Твена з тйого твору «Три тисячі років серед мікробів»: «Наука – республіка та усі її громадяни – рівноправні брати Кромарті, байдужі до винагород, усі як один на високому рівні»
Думай сам(а). уривок з твору:
– Джентльмены, в своем труде... в своем труде... Ладно, это я проверю в каком-нибудь издании Всемирной истории. А, впрочем, вспомним! Джентльмены, в научной лаборатории нет места ни надутым титулованным особам, ни новоиспеченной знати. Наука - республика, и все ее граждане – равноправные братья, ее принцы Монако, ее "каменщики" Кромарти{12}, равнодушные к рукотворным наградам и прочей мишуре, все, как один, на высочайшем уровне!
Разумеется, мои приятели не поняли, на что я ссылался, а я не стал утруждать себя объяснениями, но все равно – концовка прозвучала великолепно. Мое красноречие привело их в восторг. Дар слова - вот главное, а отнюдь не содержание речи. Б.б.Б. Я не тосковал по утраченной Америке. Я был счастлив среди друзей, поклонников, помощников.
В те дни, с какой стороны ни посмотри, я был устроен в жизни на зависть хорошо. Жил в сельской местности, в сонной деревушке неподалеку от столицы; соседями моими были бесхитростные крестьяне, чьи странные обычаи и еще болем странный говор я с удовольствием изучал. В самой деревушке и в ее окрестностях жили миллиарды крестьян, но казалось, что их не так уж много и живут они очень разбросанно, потому что у микробов миллиард – сущая чепуха. Места здесь были чрезвычайно красивые, климат здоровый; куда ни глянь - перед тобой уходящие вдаль и скрывающиеся в дымке зеленые луга, пересеченные прозрачными реками, сады и леса, наполненные звоном птичьих голосов; они простираются до самых уступов величественных гор, чьи суровые очертания изломанной линией вырисовываются на горизонте, - ясная, умиротворяющая панорама, всегда безоблачная и светлая, ибо на планете Блитцовского не бывает ночи. То, что для человеческого глаза - кромешная тьма, для микроба - полдень, волшебный, нежный, великолепный полдень. Миссия микроба сурова и безотлагательна, он редко спит, пока с годами его не одолеет усталость.