11. Дія колективного договору і відповідальність при його укладенні і виконанні

Контроль за виконанням колективного договору проводиться безпосередньо сторонами, які його уклали, чи уповноваженими ними представниками. У разі здійснення контролю, сторони зобов'язані надавати необхідну інформацію. Органи, які підписали колективний договір, щорічно, в строки, передбачені у ньому, звітують про його виконання.

Законодавством не передбачено відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання колективного договору. Проте щодо фізичних осіб, на яких покладено обов'язки виконання колективного договору, незалежно від того, чи представляють вони роботодавця, чи найманих працівників, встановлено і дисциплінарну, і адміністративну відповідальність.

На осіб, які представляють роботодавця чи профспілки або інші уповноважені органи і з вини яких порушено чи невиконано зобов'язання за колективним договором, накладається штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і вони також несуть дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади.

За вимогою профспілок, іншого уповноваженого органу роботодавець зобов'язаний вжити заходи, передбачені законодавством, до керівника, з вини якого порушуються чи не виконуються зобов'язання за колективним договором.

Діючим законодавством передбачена відповідальність за порушення і невиконання колективного договору. Так, згідно зі ст. 45 КЗпП України, на вимогу профспілкового органу роботодавець повинен розірвати трудовий договір з керівником, якщо він порушує законодавство колективні договори і угоди.

Також встановлена відповідальність навіть за ухилення від участі в переговорах про підготовку колективного договору. Так, на осіб, які представляють роботодавців чи профспілки або інпіі уповноважені органи і ухиляються від участі в переговорах про укладення, зміну або доповнення колективного договору чи навмисно порушили строк, визначений для цього, або не забезпечили роботу відповідної комісії у визначені сторонами строки, накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і вони несуть також дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади.

Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про колективні договори й угоди визначається статтями 41', 412,413 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які були внесені Законом від 19 січня 1995 р.

Треба домагатися, щоб на практиці було досягнуто виконання заходів колективного договору в повному обсязі, щоб дії адміністрації і профкому щодо контролю за реалізацією договору були постійними і ефективними. Такий підхід стане запорукою попередження трудових конфліктів і суперечок.

11. Право працівників на об’єднання в профспілки

Професійні спілки — це організації, створювані на підставі вільного вибору громадян, пов'язаних спільними виробничими, професійними інтересами по роду їх діяльності, з метою представництва і захисту їх інтересів та соціально-трудових прав. Профспілки — незалежна гро­мадська організація, наділена правовим статусом, визначеним законодавством. Законодавство України, зокрема Цивільний кодекс (ст.21), визнає профспілки юридичними особами. Це означає, що в результаті їх організаційної єдності, економічної самостійності, правової регламентації їх діяльності законодавством і статутними документами вони володіють право- і дієздатністю, спроможні виступати від свого імені з метою захисту своїх інтересів і в першу чергу — інтересів своїх членів та нести юридичну відповідальність.

Як громадська організація професійні спілки засновані на членстві, і кожний громадянин має право вільно визначатися щодо своєї участі в профспілці. Належність чи неналежність до них не тягне за собою будь-яких обмежень громадян у правах. Це положення закріплене стат­тею 36 Конституції України. При цьому слід зазначити, що в питаннях колективних інтересів професійні спілки захищають інтереси всіх працівників незалежно від їх членства в професійній організації. Це обумовлено тим, що умови прийнятого колективного договору поширюються на всіх членів трудового колективу, в тому числі і на тих, хто не є членом профспілки. Що ж до індивідуальних прав останніх, то вони не захищаються профспілками.

Діяльність професійних спілок здійснюється на підставі законодавства і колективних договорів, а регулюється нормами, встановленими керівними профспілковими органами.

Законодавчою базою профспілок є в першу чергу Конституція України, Кодекс законів про працю ( гл. II, XVI і ряд статей інших глав), Закон України «Про колективні договори і угоди», а також Закон СРСР від 10 грудня 1990 року «Про професійні спілки, права і гарантії їх діяльності» і Положення про права профспілкового комітету, установи, організації, затверджене Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 вересня 1971 року, які продовжують діяти до прийняття аналогічного національного законодавства. Крім того, правову основу діяльності профспілок складає також трудове законодавство в цілому, оскільки воно використовується профспілками для захисту прав та інтересів працівників.

На підставі вказаних законодавчих актів професійні спілки реалізують свої повноваження стосовно представництва і захисту трудових та соціально-економічних прав працівників у відносинах з роботодавцями, органами державної і місцевої влади, а також іншими об'єднаннями громадян.

Виконання цих функцій пов'язане з вимогою застосування прав, наданих профспілкам законодавством. Тобто надані законом права одночасно є обов'язком профспілок і означають не тільки можливість, а й необхідність, зобов'язання, вимогу їх виконати. Саме цим обумовлена юридична відповідальність профспілок, зокрема звільнених від основної роботи профспілкових працівників, за невиконання наданих їм прав.