21. Завдання прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців

Порядок призначення і суть покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців визначено ст. 58 КК України, відповідно до ст.14 Кримінально-виконавчого кодексу України покарання його виконують військові частини.

До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи і адміністративний арешт. 

Остаточне рішення щодо притягнення військовослужбовців до відповідальності, у залежності від характеру вчиненого ними правопорушення, вирішує командування військової частини або суд.

Покарання у виді службового обмеження є основним покаранням і застосовується до засуджених військовослужбовців, крім строкової служби, у випадках вчинення ними злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини) на строк від 6 місяців до 2-х років у випадках, передбачених санкціями відповідних статей Особливої частини КК України, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше 2-х років призначити службове обмеження на той самий строк. Покарання у виді службових обмежень може бути також застосоване до військовослужбовця в порядку заміни покарання або невідбутої його частини більш м’яким покаранням на підставі ст.ст. 85-87 КК України.

За своїм змістом виконання покарання у виді службового обмеження, виходячи із міжнародної практики, має ознаки пробації. В європейських державах створено організаційні структури, що спостерігають за виконанням альтернативних позбавленню волі покарань, або спеціалізовані відомства. У більшості випадків це служба пробації.

На ранніх етапах розвитку служби пробації функції її працівників зводилися лише до спостереження та контролю за особами, залишеними відбувати покарання в суспільстві. У міру розвитку системи альтернативних покарань, розширення їхнього застосування, вдосконалювалися функції цієї служби та обов'язки її працівників. Сьогодні пріоритетами у діяльності служби пробації вважається сприяння процесу виправлення осіб, засуджених до альтернативних позбавленню волі покарань, та попередження вчинення ними нових злочинів.

Важливою функцією служби пробації є участь її працівників у досудовому процесі на стадії розслідування злочину. Працівник служби пробації вивчає особистість правопорушника, визначає ступень його соціально-педагогічної занедбаності та криміногенної зараженості. До суду направляється відповідний звіт з пропозицією щодо доцільності застосування до правопорушника покарання, не пов’язаного з позбавленням волі.

Другою важливою функцією служби пробації є організація та координація соціально-психологічної роботи із засудженими особами, яка здійснюється персоналом служби із залученням широкого кола державних, громадських, релігійних організацій, представників місцевого самоврядування, окремих громадян (волонтерів).

Певною мірою завдання, покладені на службу пробації, в Україні здійснює кримінально-виконавча інспекція. Саме цей структурний підрозділ Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до законодавства виконує покарання, не пов’язані з позбавленням волі (виправні та громадські роботи, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певними видами діяльності), та здійснює контроль за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням. Військові частини, які виконують покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, на наш погляд, також виконують функції служби пробації. На даний час у Верховній Раді України перебуває на опрацюванні 3 законопроекти з цього приводу.

До військовослужбовців, до яких може бути застосовано службове обмеження, відносяться військовослужбовці (крім строкової служби), Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, Державного департаменту України з питань виконання покарань, інших військових формувань, створених у відповідності до законів України.

Службове обмеження відбувається засудженим в порядку, встановленому ст.47 КВК України, за місцем його військової служби і полягає у тому, що із суми грошового забезпечення засудженого до цього виду покарання провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від 10 до 20% щомісячно з усієї суми його грошового утримання, незалежно від наявності претензій до засудженого за виконавчими документами. Цей вид покарання є строковим, тобто його виконання обмежується певними рамками в часі, які визначаються вироком суду в кожному конкретному випадку, вихо­дячи із положень ч. 1 ст.58 КК України, якою встановлено, що службові об­меження застосовуються на строк від шести місяців до двох років.

За своєю суттю покарання у виді службових обмежень схоже на покарання у виді виправних робіт, але воно є спеціальним, оскільки застосовується лише до військовослужбовців і відбувається засудженим за місцем його військової служби.

За даними судової статистики упродовж 2006-2008 років військовими місцевими судами гарнізонів засуджено до службового обмеження 273 військовослужбовця, з них 50 - контрактної служби, 80 - прапорщиків, 102 – молодших офіцера та 41 старший офіцер.

Суд, який постановив вирок про службові обмежен­ня для військовослужбовця, після набуття ним законної сили надсилає копію цього вироку командиру військової частини або начальнику того органу, де проходить службу засуджений військовослужбовець. Після отримання копії вироку командир військової частини або начальник іншого органу видає відповідний наказ, в якому зазначається розмір утримань у дохід держави з грошового утримання засудженого військовослужбовця, строк, впродовж якого його не може бути підви­щено в посаді, у військовому званні, а також строк, який не зарахо­вується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військо­вого звання. Наказ в обов’язковому порядку оголошується особовому складу військової частини або іншого органу, де проходить службу за­суджений, і доводиться до відома засудженого військовослужбовця.

Встановлений порядок реалізації вироку суду свідчить про те, що командир військової частини або іншого органу, який видав такій наказ, несе персональну відповідальність за його неухильне виконання. Про прийняття вироку до виконання командир військової частини або інший відповідний начальник протягом трьох днів сповіщає суд, який виніс вирок.

При проведенні перевірки додержання законів при виконанні покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців прокурору необхідно з’ясувати:

- чи надійшов до командира військової частини, де проходить службу засуджений військовослужбовець, вирок суду після набрання ним законної сили;

- чи виданий командиром частини відповідний наказ про виконання вироку (після одержання копії вироку командир військової частини видає відповідний наказ, у якому зазначається розмір відрахувань у доход держави з грошового утримання засудженого військовослужбовця, строк, протягом якого він не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а також який строк не зараховується йому до вислуги років для присвоєння чергового військового звання);

- чи оголошений цей наказ по військовій частині, та чи ознайомлений з ним засуджений військовослужбовець;

- чи повідомлений протягом 3 днів суд про прийняття вироку до виконання;

- перевірити фінансові документи, встановити, чи проводиться стягнення коштів з грошового забезпечення засудженого військовослужбовця в доход держави за вироком суду.

Відповідно до п. 4.5 „Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України”, яка затверджена наказом МО України від 26 травня 2003 року № 149, у разі винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, надбавка не виплачується з дня набрання вироком суду сили до дня закінчення терміну відбуття покарання, але не менш як протягом шести місяців.

Таким чином, перевірці підлягають фінансові документи, у яких містяться відомості про виплату військовослужбовцям зазначеної надбавки. Також підлягає вивченню список офіцерів, щодо яких вносяться подання для присвоєння чергових військових звань (Додаток № 3 до п. 3.3 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України). У графі № 2 цього списку вказуються військовослужбовці, яким за вироком суду призначено покарання у виді арешту або службового обмеження, із зазначенням часу відбування покарання.

Слід звертати увагу на неузгодженість положень ст. 58 КК України та ст. 47 КВК України стосовно відрахування сум у дохід держави. Необхідно застосовувати ст. 58 КК України, де зазначено, що відрахування в дохід держави провадиться із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження військовослужбовця у розмірі, встановленому вироком суду.

Відповідно до п.74 Положення про проходження військової служби солдатами (матросами) і старшинами Збройних Сил України, яке введено в дію Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053/2001, п. 10.13 Інструкції про організацію виконання вимог Положення про проходження військової служби солдатами (матросами) старшинами Збройних Сил України, яка введена в дію наказом МО України № 322 від 30 вересня 2002 року, особи рядового, сержантського та старшинського складу (не строкової служби), засуджені до службового обмеження, можуть бути звільнені з військової служби лише в разі звільнення судом від відбування призначеного покарання.

Вимоги щодо заборони звільнення з військової служби офіцерів і прапорщиків під час відбування покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців відсутні у чинному законодавстві, а тому в окремих випадках, зазначених у Законі, а саме, за умов, коли засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ст. 81 КК України), до нього може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за поданням командування військові частини, що виконує даний вид покарання.

Поряд з цим прокурорськими перевірками у військових частинах та установах Збройних Сил України, інших військових формуваннях, встановлено суттєві порушення вимог Кримінально-виконавчого кодексу України, Закону України «Про військовий обов’язок, та військову службу», «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України», затвердженого Указом Президента України від 7.11.2001 року № 1053/2001, а також інших нормативно-правових актів з питань виконання кримінальних покарань.

Як свідчить практика, найбільш поширеними порушеннями законів при виконанні судових рішень продовжує залишатися безпідставна виплата засудженим до службового обмеження військовослужбовцям грошових коштів у повному обсязі, а також надбавки за безперервну службу у Збройних Силах України. Такі факти виявлялись майже всіма військовими прокуратурами гарнізонів, щодо усунення яких внесено відповідні документи реагування, винних посадових осіб притягнуто до відповідальності.

Указом Президента України «Про положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців» від 7 листопада 2001 №1053/2001 із змінами, внесеними Ука­зами Президента України від 25 квітня 2002 №381/2002 та від 17 травня 2002 №469/2002, введені в дію Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України та Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України. При цьому, у п.2 цього Указу зазначається, що чинність Положення про проходження військової служби особами офіцерського скла­ду, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України поширюється на військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, а також інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім військовослужбовців Служби безпеки України, які проходять службу за відповідним Положенням.

Згідно з п.21 Положення про проходження військової служби осо­бами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України ( для військовослужбовців Служби безпеки України — п.31 відповідного Положення) чергові військові звання молодшого і старшо­го офіцерського складу присвоюються послідовно за наявності позитив­ної характеристики та відповідності чергових звань військовим званням, передбаченим штатними посадами, які вони займають, після закінчен­ня встановленого строку вислуги у попередніх військових званнях.

Пунктом 24 Положення (для військовослужбовців Служ­би безпеки України — пунктом 34 відповідного Положення) встановлю­ються такі строки вислуги у військовому званні:

молодшого лейтенанта, лейтенанта — 2 роки;

старшого лейтенанта, капітана — 3 роки;

майора (капітана 3 рангу) — 4 роки;

підполковника ( капітана 2 рангу) — 5 років.

Строк вислуги у військових званнях полковника (капітана 1 рангу) і вище не встановлюється. Це загальне правило, але в разі засудження військовослужбовця до покарання у виді службових обмежень, навіть за умов наявності зазначе­ної вище вислуги років, чергове військове звання в межах строку відбування покарання йому не присвоюється ( п.25 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічмана­ми) Збройних Сил України). Більш того, відповідно до ч. 2 ст. 58 КК Ук­раїни строк відбування цього покарання не зараховується засудженому військовослужбовцю в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Тобто відрахування вислуги років у даному випадку припиняється до того моменту, коли військовослужбовця буде звільнено від відбування покарання за будь - якої передбаченої законом підстави.

Питання призначення на посади та переміщення по службі регламентуються розділом 4 Положення про проходження військової служби осо­бами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України (для військовослужбовців Служби безпеки України — розділ 4 відповідного Положення).

Слід мати на увазі, що ст. 58 КК України встановлює обмеження впродовж відбування покарання не на будь-яке переміщення по службі, а лише переміщення на вищу посаду. Посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатним розпи­сом передбачено вище військове звання, а за умови рівних військових звань — більший посадовий оклад. У разі, коли штатом передбачено два військових звання або диференційовані посадові оклади, до уваги бе­реться вище військове звання або вищий посадовий оклад (п.35 Поло­ження про проходження військової служби особами офіцерського скла­ду, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України).

Із зазначеного випливає, що засу­джений військовослужбовець під час відбування покарання у виді служ­бових обмежень може переводитись на рівну або нижчу посаду на загальних засадах.

Розмір грошового утримання військовослужбовців визначається постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 №829 «Про грошове забезпечення військовослужбовців», а також постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 №452 «Про упорядкування додат­кових видів грошового забезпечення військовослужбовців».

У межах строку відбування засудженим військовослужбовцем покаран­ня у виді службових обмежень передбачені вироком суду відрахування здійснюються щомісячно з усієї суми його грошового утримання, незалежно від наявності претензій до засудженого за виконавчими документами.

Контроль за здійсненням грошових відрахувань, а також інших, передбачених ст. 58 КК України обмежень, покладається на командира військової частини або іншого начальника, який видав наказ про виконання вироку.

Військовослужбовець, засуджений до службових обмежень, може бути звільнений від їх відбування:

після відбуття визначеного вироком суду строку покарання;

у зв’язку із звільненням від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК України);

умовно-достроково (ст. 81 КК України);

за хворобою (ч. З ст. 84 КК України);

у зв'язку з актом амністії (ст.86 КК України);

у зв'язку з помилуванням ( ст. 87 КК України).

Частина 5 ст. 47 КВК України визначає, що засуджені, які відбува­ють покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців і визнані військово-лікарняною комісією непридатними за станом здо­ров'я до військової служби зі зняттям з військового обліку або непри­датними до військової служби в мирний час, звільняються судом від відбування покарання за поданням командира військової частини або іншого начальника і висновком військово-лікарняної комісії.

За три дні до закінчення встановленого вироком суду строку служ­бових обмежень для військовослужбовця командир військової части­ни або інший начальник видає наказ про припинення його виконання з визначенням дати припинення, з якої всі передбачені законом обме­ження скасовуються.

Якщо засуджений до служ­бових обмежень для військовослужбовця після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд на підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. За правилами, встановленими ст.72 КК України, три дні службового обмеження для військовослужбовців відповідають одному дню позбавлення волі.