38.Прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні покарання у виді арешту.Арешт, відповідно до ст. 51 КК України, є одним з видів криміналь­них покарань і полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців. Цей вид покарання не застосовується до осіб віком до 16 років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до 7 років. Ст. 101 передбачає застосування арешту до неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг 16 років, строком від 15 до 45 діб. засуджений на строк, встановлений вироком суду, поміщається до спеціальної установи - арештного дому Статтею 55 КВК України встановлено, що військовослужбовці, засуджені до арешту, відбувають покарання на гауптвахті Порядок і умови виконання покарання у виді арешту встановлені ст.ст. 51-55 КВК України та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України, якими деталізовано виконання покарання у виді арешту для військовослужбовців. Засуджені до покарання у виді арешту військовослужбовці тримаються на гауптвахті в умовах ізоляції. Відповідно до ч. 2 ст. 55 КВК України забезпечується їх роздільне тримання за такими категоріями: - засуджені військовослужбовці з числа офіцерського складу окремо від інших категорій військовослужбовців; - засуджені військовослужбовці, які мають звання прапорщиків, мічманів, - сержантів і старшин, окремо від військовослужбовців рядового складу;- засуджені військовослужбовці, які проходять службу за призовом, окремо від засуджених військовослужбовців, які проходять службу за контрактом Ст.51 КВК встановлено, що на засуджених до арешту поширюються обмеження, встановлені кримінально-виконавчим законодавством для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, але ці особи не мають права на побачення з родичами та іншими особами, крім адвокатів та захисників, а також на одержання посилок, передач, бандеролей (крім одягу за сезоном).Відповідно до ч. 2 ст. 50 КВК України засуджений повинен відбувати весь строк покарання в одному арештному домі. Але з цього правила є винятки. Переведення засудженого до арешту з одного арештного дому до іншого допускається у разі його хвороби або для забезпечення його осо­бистої безпеки, а також за інших виняткових обставин, що перешкод­жають подальшому знаходженню засудженого в даному арештному домі (ч. З ст. 50 КВК України). Про переведення засудженого до іншого арештного дому начальник арештного дому звертається з поданням до регіонального підрозділу Держдепартаменту для виділення наряду на етапування даного засудженого до іншій установі у межах даного регіону. Порядок і умови виконання арешту регулюється главою 12 КВК України і розділом 3 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Порядок направлення засуджених до арешту до місця відбування покарання нормативно не врегульований, оскільки Інструкцією Держдепартаменту (наказ від 16.12.2003 № 261) передбачено розподіл і направлення із слідчих ізоляторів для відбування покарання лише осіб, засуджених до позбавлення волі, і особи, засуджені до арешту, тримаються у СІЗО на підставі вироку суду, який набрав законної сили. Арештні доми обладнуються в окремих постах або секціях режимних корпусів СІЗО. Засуджені розміщуються в окремих камерах по 3-10 осіб в одній камері із забезпеченням роздільного тримання: – чоловіків окремо від жінок; – неповнолітніх – окремо від усіх інших категорій засуджених; засуджених, яких уперше притягнуто до кримінальної відповідальності, - окремо від осіб, які раніше притягувались до кримінальної відповідальності, - засуджених, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі ( визнаються особи, які раніше були засуджені до покарання у виді позбавлення волі та фактично його відбували в установах кримінально-виконавчої системи), від осіб, які не відбували покарання даного виду; засуджених, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах, - окремо від інших засуджених; іноземних громадян і осіб без громадянства, як правило від інших засуджених. Засуджені до арешту мають право:на щоденну прогулянку тривалістю 1 година;на восьмигодинний сон у нічний час;мати при собі і зберігати в камері особисті предмети і речі, перелік яких встановлено Правилами;одержувати і відправляти листи без обмеження їх кількості витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і пред­метів першої потреби гроші в сумі до 70% мінімального розміру заробітної плати;в індивідуальному порядку відправляти релігійні обряди, користуватися релігійною літературою;користуватися настільними іграми, книгами, журналами, газетами з бібліотеки установи;мати побачення з адвокатом в установленому порядку;звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до державних ор­ганів, громадських організацій і до службових осіб. Відповідно до ст.113 КВК України засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості. Засуджені до арешту зобов'язані:дотримуватись норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи, правомірних відносин з іншими засудженими, персоналом установи та іншими особами;дотримуватись санітарно-гігієнічних правил, мати охайний вигляд, постійно підтримувати чистоту в камерах, за графіком чергувати в них;дбайливо ставитись до інвентарю, обладнання та іншого державного майна;виходячи на прогулянку, дотримуватись встановлених для прогу­лянки правил поведінки;при відвідуванні приміщень, де тримаються засуджені, працівни­ками кримінально-виконавчої системи і іншими посадовими особами вставати і вітатися.Засудженим до арешту забороняється:установлювати зв'язки з особами, які тримаються в інших камерах;придбавати, виготовляти, вживати і зберігати предмети, вироби і речовини, зберігання яких засудженим заборонено;продавати, дарувати чи відчужувати іншим шляхом на користь інших осіб предмети, вироби і речовини, які перебувають в особистому користуванні;грати в настільні та інші ігри з метою отримання матеріальної або іншої користі;наносити собі або іншим засудженим татуювання;завішувати чи міняти без дозволу адміністрації спальні місця; за­туляти оглядове вічко;створювати конфліктні ситуації з іншими засудженими або персоналом установи;Відповідно до ст. 52 КВК України та п.21 Правил засуджені до аре­шту можуть залучатися без оплати праці до робіт з благоустрою арештних домів, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення арештних домів продовольством. До цих робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку черго­вості і не більш як на дві години на деньЗасудженим надається індивідуальне спальне місце і видаються по­стільні речі, заміна постільних речей здійснюється в дні миття в бані — не менше одного разу на тиждень. Спеціальним одягом вони не забезпечуються і відбувають весь строк покарання у цивільному одязі.Засуджені до арешту забезпечуються триразовим гарячим харчуван­ням за затвердженими нормами добового забезпечення продук­тами харчування для засуджених, які тримаються в приміщеннях камер­ного типу виправних колоній максимального рівня безпеки.Основними формами соціально-виховної роботи із засудженими до арешту є:індивідуальна робота;просвітницька та культурно-масова робота;правове виховання.За сумлінну поведінку до осіб, засуджених до арешту, можуть засто­совуватись заохочення у виді подяки або дострокового зняття раніше накладеного стягнення.Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна покарання у виді арешту більш м’яким покаранням законом не передбаченоЗа порушення порядку відбування покарання у виді арешту до осіб, засуджених до арешту, можуть застосовуватись заходи стягнення:догана;поміщення в карцер строком до десяти діб.Рішення про застосування заходів стягнення і заохочення приймає начальник арештного дому або його заступник. Стягнення у виді поміщення в карцер застосовується за постановою начальника арешт­ного дому.

35 прокурорський нагляд за додержанням законів при зверненні судами вирорів та інших рішень до виконанняПри перевірці в інспекції, прокурор звертає увагу на те, чи виконуються її працівниками вимоги ст. ст. 36, 41 КВК України про приведення до виконання вироків суду щодо засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, не пізніше десятиденного терміну з дня набрання вироком законної сили або звернення його до виконання. При цьому слід пам’ятати, що документами, підтверджуючими наявність підстав для відбування засудженим призначеного йому виду покарання є копія вироку (постанови, ухвали) суду і його розпорядження про приведення вироку до виконання. Про наявність порушень закону можуть свідчити розбіжності в датах вхідної і вихідної кореспонденції з цього питання.У день надходження до інспекції копії вироку (постанови, ухвали) суду з розпорядженням про його виконання, дані про засудженого заносяться до відповідного журналу обліку засуджених за видами кримінальних покарань. У тому ж порядку реєструються особові справи, що заведені на засуджених, та ті, що надходять з інших інспекцій. Слід пам’ятати, що реєстраційний номер у журналі обліку має відповідати номеру особової справи засудженого та його облікової картки.Повноваження кримінально-виконавчих інспекцій під час виконання кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та органів внутрішніх справ при проведенні індивідуально-профілактичної роботи з цією категорією засуджених, визначені в ч.5 ст.36 та ч.5 ст.41 КВК України і п.7 ч. ст.10 Закону України “Про міліцію” та деталізовані „Інструкцією про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань”, затвердженої спільним наказом Держдепартаменту з питань виконання покарань і Міністерства внутрішніх справ України від 19 грудня 2003 року № 270/1560. Відповідно до п.16.1.4. Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27.06.2006 № 68, при зверненні до виконання вироку щодо особи, засудженої до обмеження волі, 2 копії вироку, що набрав законної сили, та розпорядження про його виконання, надсилаються за місцем проживання засудженого. У день надходження до інспекції копії вироку /постанови, ухвали/ суду стосовно особи, засудженої до покарання у виді обмеження волі, данi про таку особу заносяться до журналу обліку осіб, засуджених до покарання у виді обмеження волі. На них заводяться особови справи за порядковим номером реєстрації в журналі обліку. Протягом десяти днів з дня отримання копії вироку /ухвали, постанови/ інспекція надсилає повідомлення до суду, який постановив вирок. Після реєстрації копії вироку /постанови, ухвали/ суду в журналі обліку, засуджена особа негайно викликається до інспекції для оформлення матеріалів особової справи. Після прибуття до інспекції установлюється особа засудженого, яка дає підписку про необхідність виїзду до місця відбування покарання, заповнює анкету та одержує на руки повідомлення для власника підприємства, на якому працює засуджена особа. Засуджена особа надає дві фотокартки розміром 4x6 см, одна з яких наклеюється в лівому куті анкети. Інспекція вручає засудженій особі припис про виїзд до місця відбування покарання, роз’яснює їй порядок виконання вироку суду, вiдповiдальнiсть за ухилення від відбування покарання та за несвоєчасний виїзд до виправного центру. Корінець припису з підписом засудженої особи долучається до її особової справи. Засуджені направляються до виправних центрів не пізніше 15-ти денного терміну з дня проведення працівником інспекції бесіди ними. Інспекція направляє повідомлення адмiнiстрацiї виправного центру про вручення засудженій особі припису та до військкомату щодо військовозобов’язаних про дату відправлення та місце відбування покарання засудженою особою.Засуджена особа не пізніше трьох діб з дня отримання припису зобов’язана виїхати до місця відбування покарання i прибути туди у вказаний в приписі строк і повинна мати при собі документ, який засвідчує особу /паспорт, військовий квиток тощо/. Після прибуття /неприбуття/ засудженої особи до місця відбування покарання у встановлений строк адміністрація виправного центру протягом трьох днів зобов’язана повідомити відповідну інспекцію. У свою чергу підрозділ інспекції протягом трьох днів з дня отримання повідомлення про прибуття засудженої особи до місця відбування покарання передає особову справу засудженої особи до виправного центру через територіальний орган управління Державного департаменту України з питань виконання покарань. Після отримання повідомлення з виправного центру в інспекції робиться відмітка в журналі обліку засуджених до обмеження волі про дату прибуття засудженої особи до виправного центру та про дату отримання повідомлення, яка і є датою зняття засудженої особи з обліку інспекції.

34.Звільнення засудженого за відбут­тям строку покарання, призначеного вироком суду Закінчення строку покарання означає його відбуття в об­сязі, встановленому вироком суду, засуджений підлягає звільненню Кримінально-виконавчий кодекс України (ст.153) встановлює порядок звіль­нення засуджених у зв'язку з відбуттям строку покарання у виді позбавлення права обіймати певні по­сади або займатися певною діяльністю, арешту, обмеження волі, три­мання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбав­лення волі на певний строк, за яким відбування покарання припиняється в першій половині останнього дня строку по­карання з урахуванням тих змін, які можуть бути внесені у строк покарання відповідно до закону.Якщо строк покарання закінчується у вихідний або святковий день, засуджений звільняється у передвихідний або передсвятковий день. При обчисленні строків місяцями строк закінчується відповідно­го числа останнього місяця, а коли цей місяць не має відповідного числа, — в останній день цього місяця. Йдеться, зокрема, про випад­ки, коли закінчення строку покарання припадає на 29 лютого (у вісокосний рік, один раз на 4 роки)). Якщо рік, коли строк покарання закінчується, не має такого числа, засудже­ного звільняють 28 лютого. З особою, яка звільняється, проводиться повний розрахунок, повертаються особисті документи, цінності та речі, які їй належать, видаються документи про освіту та виробничу кваліфікацію, які отримані в установі виконан­ня покарань, гроші, що зберігалися на її особовому рахунку, а також довідка встанов­леного зразка із зазначенням підстав і дати звільнення. На прохання особи, яка звільняється видається характеристика. На довідку про звільнення наклеюється фотокартка встановленого для внутрішнього паспорта громадянина України зразка. Довідку підписує начальник установи (СІЗО) та начальник підрозділу установи (СІЗО) або особи, які виконують їх обов`язки. На фотокартку засудженого (особи, взятоїпід варту) проставляється гербова печатка установи .При звільненні проводиться ідентифікація особи за фотокарткою, особливими прикметами або шляхом порівнювання наданих нею відповідей з даними, що знаходяться в її особовій справі.За отримані особисті документи, речі, коштовності звільнений розписується на внутрішньому боці другого аркуша обкладинки особової справи з обов`язковим особистим записом про те, що він не має (має) претензій (претензії) до адміністрації установи (СІЗО). Частина А довідки про звільнення підшивається до особової справи засудженого (особи, взятої під варту), а частина Б видається засудженому під підпис. Довідка про звільнення особи, хворої на психічні розлади, яка направляється після звільнення до психіатричного лікувального закладу охорони здоров`я, передається разом з цією особою та її особистими документами адміністрації психіатричного лікувального закладу, а якщо ця особа передається під опіку родичам або опікуну, - то цим особам під розписку.Паспорт особі, яка звільняється від відбування покарання у виді аре­шту, обмеження або позбавлення волі, видається при звільненні. При відсутності паспорта в особовій справі засудженого адміністрація устано­ви виконання покарань завчасно вживає заходів щодо його одержання. Начальник відповідної установи зобов’язаний провести бесіду з засудженим, роз'яснити його права та обов'язки, пов'язані із звільненням від відбування покарання. Детально порядок обліку осіб, які підлягають звільненню, та процедура звільнення виписані в Інструкції про роботу відділів (груп, старших інспекторів) установ виконання покарань та слідчих ізоляторів по контролю за виконанням судових рішень, затвердженої наказом Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань від 11.01.2008 N 1, погодженої з Міністром юстиції України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 лютого 2008 р. за N 109/14800. Відповідно до наказу в установах (СІЗО) з метою забезпечення своєчасності звільнення засуджених один раз на рік, у січні, проводиться звірка даних про строк покарання, що містяться в судових рішеннях, особовій справі, обліковій і контрольно-строкових картках засудженого.Для проведення звірки наказом начальника установи (СІЗО) або особи, яка виконує його обов`язки, створюється комісія та затверджується її склад. Комісією перевіряються усі форми обліку та облікові документи осіб, які перебувають в установі та звільнених за останній рік.Прокурору слід мати на увазі, що в та установах виконання покарань ведуться такі форми обліку засуджених: персональний: за особовою справою засудженого (особи, взятої під варту) за обліковою карткою кількісний:за журналом обліку переміщення засуджених та реєстрації їхособових справ. У СІЗО: персональний: за особовою справою засудженого (особи, взятої під варту); за алфавітною карткою форми 1 кількісний:за добовими відомостями обліку доставлених осіб. Облікові та алфавітні картки форми 1 заповнюються на підставі документів особових справ засуджених (осіб, взятих під варту), які прибули до установи (СІЗО), з яких складається картотека в алфавітному порядку.Про результати звірки комісією складається акт у двох примірниках, один з яких надсилається до територіального органу управління Департаменту, а другий залишається для контролю в установі.Звільнення засуджених (осіб, взятих під варту) здійснюється на підставі звірених даних про строк призначеного покарання (строк тримання під вартою), зазначених у рішеннях суду, облікових документах та контрольно-строкових картках засуджених.Щодо покарання у виді громадських чи виправних робіт, то в день закінчення строку відбуття цих покарань кримінально-виконавча інспекція направляє повідомлення власнику підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу, де засуджений відбував покарання, про припинення виконання громадських робіт чи відраху­вань з його заробітної плати (у разі відбування покарання у виді виправ­них робіт). Засудженому за його вимогою може видаватися довідка про відбуття покарання або про звільнення від нього

32Організація і здійснення перевірок додержання законів при виконанні покарань у виді штрафу. до ст.12 Кримінально-виконавчого кодексу України внесено зміни, з тексту якої виключено положення про те, що Державна виконавча служба України виконує покарання у виді штрафу. За нею збережено лише виконання кримінального покарання у виді конфіскації майна.Ст. 26 КВК України передбачає порядок виконання покарання у виді штрафу і наголошує, що Засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це відповідний суд шляхом представлення документа про сплату штрафу. У разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами засуджений зобов'язаний сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду. Про сплату відповідної частини штрафу засуджений повідомляє відповідний суд шляхом пред'явлення документа про сплату відповідної частини штрафу. У разі несплати засудженим штрафу у строк, передбачений частиною першою цієї статті, суд розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських або виправних робіт відповідно до закону. У разі несплати засудженим чергового платежу при призначенні штрафу з розстрочкою виплати суд через місяць після закінчення строку виплати чергового платежу замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських або виправних робіт відповідно до закону".Стаття 26 КВК не передбачає примусового виконання покарання у виді штрафу, а функцію контролю за виконанням такого покарання покладено на суди. У разі несплати засудженим штрафу у місячний строк суд зобов'язаний вирішити питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу чи замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських або виправних робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років. Заміна несплаченої суми штрафу іншими видами покарання не допускається.Таким чином, з 9 березня 2011 року Державна виконавча служба України не є органом виконання покарання у виді штрафу. Разом з тим штраф як вид покарання залишається.

31 Організація і здійснення перевірок додержання законів при виконанні покарань у виді конфіскації майна.При перевірці прокурор повинен з’ясувати, яким чином вирок суду щодо конфіскації майна звернутий до виконання. Цей порядок регламентується статтею 404 КПК України і полягає в тому, що вирок суду, який набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніше ніж через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання обвинувального вироку надсилає копію вироку органу, на який покладено обов’язок його виконати – тобто підрозділу державної виконавчої служби за місцем знаходження майна.При перевірках додержання законів при виконанні покарання у виді конфіскації майна слід мати на увазі, що відповідно до ст.125 КПК України в справах про злочини, за які кримінальним законом передбачена конфіскація майна, слідчий зобов’язаний вжити необхідних заходів до забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, склавши про це постанову. В порядку, передбаченому ст.126 КПК України, забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які за законом несуть матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. При цьому, накладення арешту на вклади зазначених осіб проводиться виключно за рішенням суду.Майно, на яке накладено арешт, описується і може бути передане на зберігання представникам підприємств, установ організацій або членам родини обвинуваченого чи іншим особам. Арешт майна і передача його на зберігання оформлюються протоколом, який підписується особою, що проводила опис, понятими і особою, яка прийняла майно на зберігання (ця особа попереджуються під розписку про кримінальну відповідальність за незбереження майна).До протоколу додається підписаний цими особами опис переданого на зберігання майна. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпадає потреба.Звернення вироку до виконання у частині конфіскації майна засудженого (п.16.1.7. Інструкції) полягає у направленні органу державної виконавчої служби за місцем знаходження майна копії вироку, виконавчого листа, протоколу накладення арешту на майно і опису майна або протоколу про відсутність майна, що підлягає опису, або довідки суду про їх відсутність у кримінальній справі, а в разі потреби і копії постанови про накладення арешту на майно. У разі відсутності у справі відомостей щодо опису майна виконавчий лист надсилається за останнім місцем проживання засудженого.Суд також повідомляє фінансову установу за останнім місцем проживання засудженого про направлення виконавчого листа органу державної виконавчої служби. Якщо майно засудженого знаходиться у декількох місцях, то повідомлення надсилаються з всіма відомими адресами за місцем знаходження майна.. Виконавче провадження відкривається на підставі виконавчого документу - виконавчого листа, що видається судом на підставі вироку – стаття 17 Закону України „Про виконавче провадження”. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситьсявідповіднапостанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Крім того, прокурору необхідно з’ясувати, чи організовано підрозділом державної виконавчої служби належний облік та реєстрація виконавчих документів, які надходять до відділу, наявність відомчого контролю за реєстрацією, обліком та вирішенням таких документів. державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії за виконавчим листом про конфіскацію майна протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому слід враховувати, що строки виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій та час зупинення виконавчого провадження, а також на час реалізації арештованого майна боржника. Перевіряючи законність постанов, винесених державними виконавцями про закінчення провадження за виконавчими листами про конфіскацію майна у порядку кримінального судочинства, прокурорам слід виходити з того, що єдиною підставою є п.8 статті 49 Закону – фактичне повне виконання виконавчого документу. Законність інших підстав підлягає ґрунтовній перевірці, особливо випадки закінчення провадження за фактами смерті боржників, скасування рішення суду, що підлягало виконанню на підставі виконавчого документу закінчення проваджень за збігом строків для даного виду стягнення . Прокурору належить пересвідчитись у фактичному надходженні виконавчого документу до іншого відділу державної виконавчої служби, відсутності суперечки про належність виконавчого документу та відкритті виконавчого провадження за новим місцем виконання. У разі територіальної віддаленості підрозділу, до якого направлений виконавчий лист, зустрічну перевірку доцільно проводити шляхом направлення доручення відповідному територіальному прокурору. За кожним випадком ненадходження виконавчих документів до відділу державної виконавчої служби, куди він ніби-то був направлений, доцільно проводити дослідчі перевірки та приймати рішення в порядку статті 97 КПК України. Особливу увагу прокурор повинен звертати на додержання вимог частини 2 статті 47 Закону про прийняття рішень щодо повернення виконавчого документу до суду. Виконавчий документ, прийнятий до виконання державним виконавцем, за яким стягувачем є держава, повертається до суду, що видав виконавчий лист. Про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить Виконавчі дії можуть провадитися за присутності понятих. Присутність понятих обов'язкова під час вчинення виконавчих дій, пов'язаних з примусовим входженням до нежитлових приміщень і сховищ, житлових будинків і квартир під час проведення огляду, арешту, вилучення і передачі майна. Прокурору при перевірці достовірності таких актів, перш за, все належить з’ясувати повноту та якість заходів, вжитих державним виконавцем для пошуку майна боржника, на яке може бути накладено стягнення. Перевіряючи повноту та якість заходів щодо розшуку майна боржників, слід звертати на наявність у матеріалах кримінальних справ про злочини, за які може бути додатково призначено конфіскацію майна, відомостей про його встановлення та накладення арешту під час досудового слідства. Суди, вирішуючи питання про можливість застосування до підсудного покарання у виді конфіскації майна у випадках, передбачених законом, досліджують наявність у підсудного майна або можливості реальної сплати штрафу.Це положення закріплено і у статті 48 КВК України, відповідно до якої суд, який постановив вирок із застосуванням конфіскації майна, після набрання ним законної сили надсилає в Державну виконавчу службу не лише виконавчий лист, але і копію опису майна засудженого, а у разі відсутності опису надається довідка, що опис не проводився. Своєчасне накладення арешту на грошові кошти та майно боржника, а у разі необхідності їх вилучення, є надійним заходом реального виконання покарань у виді конфіскації майна. Тому прокурорам при перевірках належить з’ясовувати, чи виявились достатніми заходи, вжиті державним виконавцем для звернення стягнення, в першу чергу, на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, на рахунках банківських установ та інших кредитних організаціях, активи в цінних паперах, що передбачено статтею 52 Закону. Слід враховувати, що готівкові кошти, що знаходяться у боржника, підлягають вилученню, активи на рахунках в банках чи інших кредитних установах, у цінних паперах - арешту. Арешт при провадженні стягнення штрафу має стосуватися активів у сумах, необхідних для його виконання. Прокурор повинен стежити за додержанням встановленого законом порядку проведення арешту, опису майна, та вилучення майна при виконанні покарань у виді конфіскації майна з урахуванням Переліку майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком (додаток до чинного Кримінального кодексу України) та Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (додаток до Закону України „Про виконавче провадження”). При перевірці своєчасності та повноти накладення арешту на майно боржника, слід звертати увагу на додержання державними виконавцями вимог закону щодо направлення постанови про арешт коштів та іншого майна боржника протягом наступного дня після її винесення дня самому боржникові, до банків чи інших фінансових установ, нотаріальних контор та органів, що ведуть реєстрацію майна або реєстр заборон на його відчуження ( стаття 57 Закону). Саме шляхом винесення постанови про накладення арешту без її направлення для реального виконання, створюються штучне враження належного виконання службових обов’язків, боржнику надається можливість протягом певного часу позбавитися належних йому коштів та майна шляхом переоформлення права власності на ці об’єкти на інших осіб. Виявлення таких фактів має бути підставою для проведення поглибленої дослідчої перевірки.Закон встановлює, що вилучення майна для його подальшої реалізації провадиться в строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше ніж через п’ять днів після накладення арешту. Виняток з цього правила становлять лише продукти та інші речі, що швидко псуються, а також дорогоцінні метали, каміння та вироби з них, що вилучаються негайно після накладення арешту (стаття 57 Закону). Не менш актуальним та проблемним є питання подальшої оцінки та реалізації державними виконавцями майна боржника, як такого, що підлягає конфіскації. Прокурорам належить звертати увагу на додержання державними виконавцями вимог статті 58 Закону щодо умов та порядку оцінки майна боржника, оскільки при цьому можливі зловживання державними виконавцями Кошти, на які не можебутизверненостягненн 1. Стягнення не може бути звернено на такі виплати:1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа під час звільнення одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років; ) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 4) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 5) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 6) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами;7) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини8) допомогу по догляду за дитиною; 9) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також наіншу допомогу на дітей, передбачену законом;

36 Прокурорський нагляд за додержанням законів у виправних центрахВідповідно до ст.11 КВК України виправний центр є кримінально-виконавчою установою відкритого типу. Статтею 61 Кримінального кодексу України та статтею 56 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлено, що особи, засуджені до покарання у виді обмеження волі, відбувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці вiдповiдно до їх постійного місця проживання до засудження. Засуджені особи прямують до місця відбування покарання самостійно за рахунок держави /стаття 57 Кримінального кодексу України/. Особа, засуджена до обмеження волі, прямує до виправного центру за рахунок коштів, наданих центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань, а в разі слідування до місця відбування покарання за власний рахунок після прибуття до місця відбування покарання адміністрацією виправного центру протягом трьох робочих днів їй компенсуються витрачені кошти на проїзд у загальних вагонах залізничного транспорту, автобусах /крім автолюксу/, а у разі слідуванні водним транспортом – у каютах третього класу згідно з представленими проїзними квитками.Ч.2 ст. 57 КВК України передбачено, що суд, з урахуванням особи та інших обставин справи, може направити засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання у порядку, встановленому до осіб, засуджених до позбавлення воліНаправлення до місця відбування покарання осіб, засуджених до обмеження волі, які на час винесення вироку не перебували під вартою, покладається на підрозділи кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання засуджених. Підставою для направлення засудженої особи до місця відбування покарання у виді обмеження волі є копія вироку /постанови, ухвали/ суду, що набрав законної сили /завiренi підписом судді та печаткою суду/.Відповідно до п.16.1.4. Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27.06.2006 № 68, при зверненні до виконання вироку щодо особи, засудженої до обмеження волі, 2 копії вироку, що набрав законної сили, та розпорядження про його виконання, надсилаються за місцем проживання засудженого. У день надходження до інспекції копії вироку /постанови, ухвали/ суду стосовно особи, засудженої до покарання у виді обмеження волі, данi про таку особу заносяться до журналу обліку осіб, засуджених до покарання у виді обмеження волі. На них заводяться особови справи за порядковим номером реєстрації в журналі обліку. Протягом десяти днів з дня отримання копії вироку /ухвали, постанови/ інспекція надсилає повідомлення до суду, який постановив вирок.Після реєстрації копії вироку /постанови, ухвали/ суду в журналі обліку, засуджена особа негайно викликається до інспекції для оформлення матеріалів особової справи. Після прибуття до інспекції установлюється особа засудженого, яка дає підписку про необхідність виїзду до місця відбування покарання, заповнює анкету та одержує на руки повідомлення для власника підприємства, на якому працює засуджена особа. Засуджена особа надає дві фотокартки розміром 4x6 см, одна з яких наклеюється в лівому куті анкети. Інспекція вручає засудженій особі припис про виїзд до місця відбування покарання, роз’яснює їй порядок виконання вироку суду, вiдповiдальнiсть за ухилення від відбування покарання та за несвоєчасний виїзд до виправного центру. Корінець припису з підписом засудженої особи долучається до її особової справи. Засуджені направляються до виправних центрів не пізніше 15-ти денного терміну з дня проведення працівником інспекції бесіди ними. Інспекція направляє повідомлення адмiнiстрацiї виправного центру про вручення засудженій особі припису та до військкомату щодо військовозобов’язаних про дату відправлення та місце відбування покарання засудженою особою.Засуджена особа не пізніше трьох діб з дня отримання припису зобов’язана виїхати до місця відбування покарання i прибути туди у вказаний в приписі строк і повинна мати при собі документ, який засвідчує особу /паспорт, військовий квиток тощо/.Строк покарання обчислюється з дня прибуття i взяття засудженої особи на облік у виправному центрі /частина 1 статті 58 Кримінально-виконавчого кодексу України/.Після прибуття /неприбуття/ засудженої особи до місця відбування покарання у встановлений строк адміністрація виправного центру протягом трьох днів зобов’язана повідомити відповідну інспекцію. У свою чергу підрозділ інспекції протягом трьох днів з дня отримання повідомлення про прибуття засудженої особи до місця відбування покарання передає особову справу засудженої особи до виправного центру через територіальний орган управління Державного департаменту України з питань виконання покарань. Після отримання повідомлення з виправного центру в інспекції робиться відмітка в журналі обліку засуджених до обмеження волі про дату прибуття засудженої особи до виправного центру та про дату отримання повідомлення, яка і є датою зняття засудженої особи з обліку інспекції. Засуджені особи, які ухиляються від одержання припису про виїзд або не виїхали у встановлений строк до місця відбування покарання, за поданням інспекції затримуються органом внутрішніх справ для встановлення причин порушення порядку слідування до місця відбування покарання У разі неприбуття засудженої особи до місця відбування покарання, або місцезнаходження особи невідоме, тобто вона ухиляється від отримання припису, підрозділ інспекції, на обліку якого вона перебуває, здійснює першочергові розшукові заходи щодо такої особи протягом п'ятнадцяти днів з часу отримання повідомлення адмiнiстрацiї виправного центру про неприбуття засудженого до місця відбування покарання.Якщо внаслідок вжитих заходів місцезнаходження засудженої особи не встановлено, за поданням інспекції органом внутрішніх справ оголошується її розшук, а до суду надсилається подання про направлення засудженої особи після затримання до виправного центру в порядку, установленому для осіб, засуджених до позбавлення волі . Відповідно до ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу (виправних центрах) без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням засудженого до праці. Установи даного виду призначені для виконання покарання на строк від 1 до 5 років у виді обмеження волі для осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджених, яким даний вид покарання призначено у порядку заміни невідбутої частини покарання більш м’яким Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 14 років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та інвалідів 1 і 2 групи. Територія виправного центру поділяється на житлову зону та промислову - це єдине розмежування, можливе в умовах установи відкритого типу Відповідно до ст. 59 КВК України та п. 30 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Держдепартаменту від 25.12.2003 № 275, засуджені до обмеження волі мають право: носити цивільний одяг без розпізнавальних нагрудних знаків; пересуватись без строю;мати при собі гроші та цінні речі, користуватись грішми без обмежень;при наявності сім’ї, проживати з дозволу адміністрації в особистих будинках або приватних квартирах у межах населеного пункту за місцем дислокації установи; займатися сільським господарством;одержувати короткострокові побачення (до 4 год.) без обмежень;тривалі побачення – до 3-х діб 1 раз на місяць (проти 1 разу на 3 міс для засуджених до позбавлення волі ).Згідно з ч. 2 ст. 59 КВК України засудженим до обмеження волі, може бути дозволено короткочасні (не більше 7 діб + час в дорозі не більше 3 діб) виїзди за межі виправного центру у зв’язку з такими винятковими особистими обставинами: смерті або тяжкої хвороби близького родича, що загрожує життю хворого;стихійного лиха, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї; за необхідності звернутися до лікувального закладу з приводу захворювання чи лікування за наявності відповідного медичного висновку;для складання іспитів у навчальному закладі;за викликом судових і слідчих органів – на період провадження слідства чи дізнання;для попереднього вирішення питань трудового і побутового влаштування після звільнення – строком до 7 діб, без урахування часу на дорогу;При перевірці законності надання короткочасних виїздів засудженим за межі виправного центра прокурор повинен знати, щопри позитивному вирішенні заяви засудженого про надання дозволу на виїзд, адміністрацією установи складається висновок із зазначенням анкетних даних і характеристики засудженого, що затверджується начальником установи. Цей документ зберігається в особовій справі засудженого. Лише на підставі висновку видається наказ по установі про надання дозволу на виїзд засудженого за межі виправного центру.Перед виїздом та після повернення до установи проводиться повний обшук засудженого, а його речі підлягають огляду. Для виїзду засудженому надається спеціальне посвідчення, передбачене для осіб, засуджених до позбавлення волі, які перебувають у короткочасному виїзді. Ст. 59 КВК України встановлені обов’язки засуджених до обмеження волі: виконувати законні вимоги адміністрації виправного центру, які стосуються порядку відбування призначеного покарання;сумлінно працювати у місці, визначеному адміністрацією виправного центру; постійно знаходитись у межах виправного центру під наглядом;залишати його межі лише за спеціальним дозволом адміністрації цього центру;проживати за особистим посвідченням, яке видається взамін паспорта; проживати, як правило, у спеціально призначених гуртожитках та дотримуватись встановленого розпорядку дня;у разі проживання із своїми сім’ями не менше 4 разів на тиждень у встановлений розпорядком дня час з’являтися до ЧПНУ або до начальника відділення для реєстрації у спеціальному журналі; перебування засудженого у вільний від роботи час поза гуртожитком допускається з дозволу адміністрації виправного центру (виноситься відповідна постанова.Відповідно до ч. 5 ст. 59 КВК України засудженим до обмеження волі забороняється:самочинно залишати межі виправного центру, придбавати транспортні засоби та користуватись ними;вживати спиртні напої і пиво, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби. доставляти і зберігати на території, де вони проживають, предмети, вироби і речовини, перелік яких визначений нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань (Перелік предметів, виробів і речовин, зберігання яких засудженим заборонено. Додаток № 9 до п. 29 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. У разі виявлення таких предметів у засудженого вони підлягають вилученню і зберіганню, речі, вилучені з обігу, знищуються. Окремої уваги прокурора вимагає нагляд за станом організації медичного забезпечення засуджених до обмеження волі. Ст. 63 КВК України встановлено, що лікувально-профілактична і протиепідемічна робота у виправних центрах організовується і проводить на загальних підставах відповідно до законодавства про охорону здоров’я органами і закладами охорони здоров’я. Направлення засуджених до лікувальних закладів визначається порядком обслуговування населення органами охорони здоров’я. Особливості залучення засуджених до праці у виправних центрахСт. 60 КВК України передбачено, що праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття, звільнення, переведення на іншу роботу і незалежно від усіх відрахувань засудженим належить виплачувати не менш як 75% загальної суми заробітку. Засуджені залучаються до праці, як правило на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їх поведінкою.Нагляд за додержанням законів при накладенні стягнень на засуджених До засуджених, які порушують трудову дисципліну і встановлений порядок відбування покарання, адміністрація виправного центру може застосовувати заходи стягнення: попередження, догана, сувора догана, призначення на позачергове чергування з прибирання гуртожитку і прилеглої до нього території, заборона проживати поза гуртожитком строком до 3 місяців, заборона виходу за межі гуртожитку у вільний від роботи час на строк до 3 місяців (на практиці не застосовується), поміщення в дисциплінарний ізолятор.Підстави та порядок звільнення засуджених до обмеження волі Звільнення засуджених із виправного центру здійснюється на підставі звірених даних про строк призначеного покарання, зазначений у вироці суду, облікових документах та контрольно-строкових картках засуджених.Відповідно до ч.9 ст. 59 КВК України стосовно особи, яка після постановлення вироку визнана інвалідом 1 чи 2 групи або досягла пенсійного віку, або захворіла на тяжку хворобу, яка перешкоджає відбуванню покарання, а також стосовно жінки, яка завагітніла, кримінально-виконавча інспекція чи адміністрація виправного центру вносить до суду подання про звільнення такої особи від відбування покарання. Відповідно до ч.6 ст.154 КВК України в редакції ЗУ від 21.01.2010, якщо особа, засуджена до обмеження волі, визнається інвалідом 1 чи 2 групи, установа виконання покарань вносить подання до суду про її дострокове звільнення. Разом з поданням до суду надсилається висновок спеціальної лікарської комісії.

40.Законність надання засудженим побачень, одержання ними посилок, передач і користування крамницею, додержання вимог закону щодо переводу засуджених на поліпшені умови тримання і застосування до них заохочень. При перевірці додержання законів про надання засудженим побачень з родичами та іншими особами /ст.ст. 108,110,112 КВК України/ прокурор повинен знати, що засуджені мають право на побачення: короткострокові тривалістю до чотирьох годин і тривалі - до трьох діб. Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії. Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і подружжю, яке проживало однією сім'єю, але не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти. Оплата послуг за користування кімнатами короткострокових і тривалих побачень здійснюється засудженими або їх родичами чи іншими особами за рахунок власних коштів. Засудженим за їхнім проханням дозволяється заміняти тривалі побачення короткостроковими. Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово. Для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці. Побачення надається адміністрацією колонії при пред'явленні адвокатом ордера, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена. Засудженим надається право на чотири телефонних розмови протягом року тривалістю до п'ятнадцяти хвилин кожна під контролем адміністрації. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між перебуваючими в місцях позбавлення волі заборонені. Необхідно з’ясувати: чи надано побачення засудженим з дозволу начальника колонії, чи його заступника; чи дотримуються передбачені законом вимоги щодо їх кількості, тривалості та кола осіб, яким було дозволено побачення. Для цього необхідно вивчити картки обліку побачень, які зберігаються в сейфі і обліковуються як бланки суворої звітності, а вміст посилок і бандеролей у спеціальній книзі /там же враховується видача посилок, передач і бандеролей/. Порівняти отримані дані з наказами про покарання засуджених, обліком тих, що тримаються в дисциплінарному ізоляторі, приміщенні камерного типу, одиночних камерах. При обході кімнат для проведення короткострокових і тривалих побачень також з’ясовує технічну можливість надання телефонних розмов, наявність міжміського телефонного зв’язку, забезпеченість цих приміщень необхідним інвентарем. Слід мати на увазі, що засудженим надається право на телефонні розмови (крім розмов між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі) без обмеження їх кількості, які оплачуються з їх особистих коштів, під контролем адміністрації.Законність надання побачень з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права слід перевіряти за матеріалами особової справи засудженого, а також їх порівняння з журналами реєстрації перепусток в охоронювану зону установи. Перевіряючи законність надання дозволу на одержання посилок, передач і бандеролей необхідно мати на увазі, що відповідно до ч.1 ст.112 КВК число посилок (передач) і бандеролей, що одержують засуджені, які тримаються в колоніях, не обмежується. Лікарські засоби і вироби медичного призначення, які одержують засуджені відповідно до медичного висновку, передаються до медичної частини колонії для їхнього лікування. При цьому слід звертати увагу на наявність стягнень у виді поміщення до дисциплінарного ізолятору, приміщення камерного типу, карцеру, одиночних камер осіб, яким надійшли посилки, передачі. При перевірці законності надання засудженим права купувати в ларьку продукти харчування і предмети першої потреби прокурор з’ясовує такі питання: - чи додержуються вимоги закону щодо встановленої суми грошей, яку дозволено витрачати засудженим (відповідно до ст. 138 КВК України у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання засуджені мають право витрачати на місяць гроші в сумі до ста відсотків мінімального розміру заробітної плати, а при сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття не менше однієї третини строку покарання їм може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі п’ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати; ст. 139 КВК України у виправних колоніях середнього рівня безпеки – до вісімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати, а при сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття не менше половини строку покарання їм може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі сорока відсотків мінімального розміру заробітної плати; ст. 140 КВК України у виправних колоніях максимального рівня безпеки – до сімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати, а при сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття не менше половини строку покарання їм може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі тридцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати; ст. 151 КВК України засуджені до довічного позбавлення волі мають право витрачати на місяць гроші в сумі до п’ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати, а при сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття десяти років покарання їм може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі двадцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати; відповідно до ст. 143 КВК України у виховних колоніях засуджені мають право витрачати на місяць гроші в сумі до ста відсотків мінімального розміру заробітної плати, а при сумлінній поведінці і ставленні до праці та навчання після відбуття не менше однієї четвертої строку покарання їм може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі шістдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати); чи зараховуються на особові рахунки засуджених гроші, які надходять за переказами, чи відповідає закону порядок їх використання /слід пам’ятати, що відповідно до ст.108 КВК України засудженим дозволяється купувати продукти харчування і предмети першої потреби лише на гроші, зароблені в місцях позбавлення волі. Непрацездатним засудженим, вагітним жінкам, матерям-годувальницям, неповнолітнім та засудженим, які з незалежних від них причин не працюють чи завантажені роботою лише частково, дозволяється використовувати також гроші, які вони отримали за переказами/.З метою виявлення цих порушень необхідно ознайомитися з документами про продаж продуктів і товарів, які є як у продавця, так і в бухгалтерії. Порівнявши дані журналу обліку осіб, які поміщені в дисциплінарний ізолятор, приміщення камерного типу та одиночні камери, з картками відпуску продуктів, можна встановити, чи не допускається продаж продуктів харчування та предметів першої необхідності цим особам. Таким же чином можна встановити випадки невиконання дисциплінарного покарання про позбавлення такого права, призначеного відповідно до вимог ст. 134 КВК України. Слід мати на увазі, що продукти харчування, які реалізуються через крамницю адміністрацією установи, повинні мати відповідні сертифікати якості.

39. Додержання вимог закону щодо проведення виховної роботи з засудженими, організація загальноосвітнього навчання, склад самодіяльних організацій.

Перевірку організації проведення виховної роботи з особами, позбавленими волі /ст.ст. 123 і 124 КВК України/, доцільно почати з вивчення планів роботи заступника начальника установи з соціальної роботи. Виписати ряд заходів і перевірити, як вони виконані. З’ясувати, чи заслуховуються про виконану роботу звіти начальників відділень. Ознайомитися з роботою начальників відділень з індивідуального вивчення і виховання засуджених з урахуванням особи і вчиненого злочину. Переглянути програми диференційованого виховного впливу на засуджених, де повинні бути плани і вказані проведені заходи, протоколи засідань ради колективу колонії і відділень соціально-психологічної служби.При перевірці особових справ засуджених звернути увагу на своєчасність і об’єктивність складання характеристик, чи відповідають вони матеріалам особових справ засуджених.З’ясувати, які створені самодіяльні організації /ст.127 КВК України/, хто їх очолює, яку роботу вони проводять. За особовими справами перевірити, чи немає серед членів самодіяльних організацій, бригадирів, засуджених із числа злісних порушників режиму, керівників та учасників угруповань негативного спрямування.У директора школи, якщо вона функціонує в колонії, витребувати дані, які характеризують стан загальноосвітнього навчання, з’ясувати, скільки осіб не охоплені навчанням і причини цього. Особливу увагу слід звернути на залучення до навчання неповнолітніх. Загально - освітнє навчання регламентується ст.126 КВК України. Слід також вивчити законність надання дозволів засудженим до обмеження волі на короткочасні виїзди для складання іспитів у навчальному закладі. Яка проводиться робота щодо забезпечення прав засуджених на віросповідання, проведення релігійних обрядів у колонії. Наявність приміщень для цих цілей, кількість віруючих засуджених, які релігійні організації допускаються для проведення релігійних обрядів (ст. 128 КВК України). Стаття 127. Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі 1. Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі створюються в колоніях з метою розвитку в засуджених корисної ініціативи, соціальної активності, здорових міжособових взаємовідносин, участі у вирішенні питань організації праці, навчання, відпочинку, побуту, впливу на виправлення засуджених, розвитку корисних соціальних зв'язків. 2. Участь у самодіяльних організаціях є добровільною справою кожного засудженого, його соціально корисна активність заохочується адміністрацією колонії і враховується при визначенні ступеня його виправлення. 3. У колоніях із числа засуджених, які зарекомендували себе позитивно, створюються ради колективів колоній і відділень соціально-психологічної служби. У колоніях можуть створюватися й інші самодіяльні організації засуджених, якщо їхня діяльність не суперечить порядку і умовам відбування покарання. 4. Засуджені, які входять до складу самодіяльних організацій, не користуються додатковими пільгами і не звільняються від основної роботи.