1.4 Фактори формування та забезпечення якості агропромислової продукції

Агропромисловий комплекс охоплює різні сфери господарства країни:

- галузі, що виготовляють засоби виробництва для сільського го­сподарства: трактори і сільськогосподарське машинобудування, машинобудування для тваринництва і кормовиробництва, виробництво меліоративної техніки, мінеральних добрив та інших хімікатів, комбікормова і мікробіологічна промисловість, галузі інфраструктури;

сільське господарство (землеробство і тваринництво), де голо­вним засобом виробництва є земля, а предметом праці - живі, організми (рослини і тварини);

• галузі, що переробляють сільськогосподарську сировину: хар­чова, легка промисловість для первинної переробки сирови­ни тощо;

• галузі, що забезпечують заготівлю, зберігання, транспортування і реалізацію продукції агропромислового комплексу.

Показником ефективного розвитку будь-якого виробництва є випуск якісної продукції. Формування якості агропромисло­вої продукції залежить від багатьох факторів, більшість із яких підлягає планомірному регулюванню. Спроба виділити будь-який один фактор, що впливає на якість агропромислової продукції усіх видів (рослинництва, тваринництва, переробки), а також рі­зних підприємств, об'єднань чи фірм, розвиток яких здійснюється в різних умовах, вступає в суперечність з реальним існуван­ням багатьох об'єктивних та суб'єктивних причин, що обумовлюють якість продукції. Ступінь впливу різних факторів диференційований за напрямками діяльності підприємства, видами продукції і залежить від умов виробництва.

Різноманітність факторів та розрізнення їх впливу на якість агропромислової продукції вказують на доцільність їх класи­фікації за видами. Основною ознакою класифікації факторів можуть бути характер і методи їх впливу на якість продукції при пошуку і вивченні ринку, проектуванні і розробці проду­кції, її виробництві, реалізації та споживанні. Під фактором формування якості продукції розуміємо рушійну силу, яка може бути здатна змінити одну чи гаму характеристик про­дукції таким чином, щоб уся їх сукупність поліпшувалась. Під класифікацією факторів, що впливають на якість продукції, розуміємо їх систематизацію і групування за певними озна­ками для цілей управління, забезпечення та поліпшення яко­сті продукції.

При комплексному підході до проблеми управління якістю агропромислової продукції необхідно вивчити і класифікувати фактори, а також умови їх впливу на якість продукції. Сукупність факторів, які впливають на якість агропромислової проду­кції, можна об'єднати в п'ять груп (рис. 1.1):

• техніко-технологічні;

• організаційні;

• економічні;

• екологічні;

• соціальні.

Техніко-технологічні - це фактори, які обумовлюють рівень якості продукції залежно від діючих технологій, ступеня їх до­тримання, стану технічних засобів виробництва. Згідно з кон­кретним цільовим призначенням вони об'єднуються у підгру­пи: агрохімічні, зооветеринарні, інженерно-технічні. Ефективність їх дії залежить не тільки від інженерних чи технологічних осо­бливостей того чи іншого фактора, а й від рівня конкретного прояву в процесі виробництва, повноти використання закладе­них в них можливостей, своєчасності виконання робіт тощо.

До техніко-технологічних факторів належать: вид агропро­мислової продукції та періодичність її виробництва; рівень ме­ханізації та автоматизації робіт і процесів; метрологічне забез­печення технологічних процесів і стан засобів вимірювання та контролю, технічної документації.

Урахування техніко-технологічних факторів сприяє вирішен­ню багатьох технологічних та інженерних задач при розробці, виробництві, зберіганні та споживанні аграрної продукції. Ви­користання прогресивних технологічних процесів, високий рі­вень механізації й автоматизації, досконалість методів і засобів контролю та випробування продукції сприяє підвищенню стабі­льності технологічного процесу та забезпечує постійні характе­ристики, що мають негативний вплив на навколишнє середови­ще та людину, погіршують якість продукції в цілому.

До організаційних факторів належать: рівень організації виробництва, планомірність і ритмічність робіт, забезпечення матеріалами, сировиною. На підприємстві має проводитись від­повідна політика щодо якості, яка передбачає основні напрями, мету і завдання організації якості, починаючи з маркетингу (по­шуку і вивчення ринку); проектування і розробки продукції і закінчуючи утилізацією після використання.

Важливим фактором скорочення втрат і поліпшення якості продукції землеробства і тваринництва є раціональні розміри і розміщення підприємств, пунктів переробки, а також баз збері­гання сільськогосподарської продукції. Особливо слабкою лан­кою в агропромисловому виробництві залишається зберігання продукції. Господарства і сьогодні зазнають значних втрат від продажу продукції низької якості, особливо картоплі й овочів. Однією з причин такого стану є незадовільне забезпечення гос­подарств і об'єднань контейнерами, ящиковою і м'якою тарою з боку заготівельних організацій та переробних підприємств. Ра­зом з тим розвиток контейнерної системи має велике значення для підвищення схоронності сільськогосподарської продукції і припинення масових втрат.

Економічні фактори залежать від характеру виробничих відносин в суспільстві, системи зв'язків між підприємством - виробником і споживачами продукції, структури потреб, торгівлі. До економічних факторів належать: форма оплати праці, фінан­сування, собівартість і ціна продукції.

Економічні фактори особливо важливі при переході до рин­кової економіки. Їм одночасно притаманні контрольно-аналі­тичні і стимулюючі властивості. До перших належать такі вла­стивості, що дозволяють вимірювати витрати матеріалів, сирови­ни, засобів та праці на досягнення певного рівня якості продук­ції. Дія стимулюючих факторів може призводити як до підви­щення рівня якості, так і до його зниження.

Основними стимулюючими факторами є ціна і зарплата. Пра­вильно організоване ціноутворення стимулює підвищення якос­ті. При цьому ціна має покривати всі витрати підприємства на заходи з підвищення якості і забезпечувати необхідний рівень рентабельності. Продукція з більш високою ціною має бути ви­щої якості.

Форма зарплати працівників теж впливає на якість проду­кції. При цьому відрядна форма стимулює збільшення випус­ку продукції, що часто супроводжується зниженням її якіс­них показників, а погодинна - створює передумови для більш старанного виконання виробничих операцій, але погано сти­мулює кількісні показники виробництва. Інтереси підвищен­ня якості вимагають використання таких форм оплати праці, які однозначно сприяли б досягненню і підтриманню високо­го рівня якості продукції і забезпечували б значний кількіс­ний випуск.

Рис. 1.1. Фактори формування та забезпечення якості агропромислової продукції

Екологічні фактори мають особливе значення для вироб­ництва агропромислової продукції. На якість продукції впливають насамперед природні фактори (географічні, кліматичні, а також стан навколишнього середовища), які формують якість вихідних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів. Тому неможливо не враховувати екологічні аспекти природокорис­тування, оскільки вони стосуються інтересів не лише окремих працівників і трудових колективів, а й суспільства в цілому. Особисті, колективні і суспільні інтереси в даному питанні не завжди збігаються, що веде до погіршення якості сільськогос­подарської продукції та інших екологічних параметрів (за­бруднення водойм, заболочування і окислення ґрунтів). Змі­шування засобів інтенсифікації при порушенні їх збалансованості і пропорційності може призвести до непередбачених наслідків - зниження якості продукції і навіть непридатності її до споживання.

Соціальні фактори в нових умовах господарювання гостро проявляються і активно формують якість продукції через осо­бисті риси працівників. На стадії розробки продукції до соціальних факторів належать: ріст кваліфікації і творчої активно­сті інженерів, технологів та інших фахівців сільськогосподарсь­кого виробництва, що зайняті розробкою нових видів продукції; система матеріального стимулювання їх діяльності.

На стадії виготовлення продукції мають місце такі соціаль­ні фактори, як поліпшення умов праці, побуту і відпочинку пра­цівників, підвищення їх загальноосвітнього і професійного рів­ня; взаємовідносини в колективі, а також громадська свідомість, виробнича дисциплінованість, розуміння своєї ролі в досягненні заданого рівня якості продукції.

На підприємстві мають бути реально розроблені вимоги до працівників (уміння працювати, ладити з людьми, керувати, про­давати), до їх професійної кваліфікації і знань. Заходи з відбору персоналу включають:

• добір найбільш придатних спеціалістів;

• визначення необхідної для них додаткової підготовки і про­ведення її;

• допомога виробничому персоналу та його заохочення, матері­альне або моральне стимулювання випуску продукції висо­кої якості.

У збереженні якісних властивостей сільськогосподарської продукції важливе значення має розвиток прямих зв'язків, тоб­то системи безпосередніх прямих зв'язків підприємств сільсько­го господарства і виробничо-побутової сфери (підприємства гро­мадського харчування, магазини, переробні підприємства тощо). Прямі зв'язки з оптимальною формою організації руху сільсь­когосподарської продукції в технологічному ланцюзі, що об'єд­нує фермерські господарства і споживачів їхньої продукції, без­посередні зв'язки заінтересованих сторін без використання по­середників дозволяють значно скоротити час і шлях транспор­тування за рахунок ліквідації зайвих етапів руху, що сприяє збе­реженню якості сільськогосподарської продукції.

Сільськогосподарське виробництво продукції, в якій вміст шкідливих речовин перевищує гранично допустиму концентра­цію, має стати економічно невигідним для первинних трудових колективів через те, що заготівельні пункти її не будуть при­ймати і відповідно оплачувати. Екологічно чиста продукція має реалізовуватися за вищими договірними цінами. Отже, аналіз факторів формування і шляхів поліпшення якості сільськогос­подарської продукції показує, що резерви тут великі, причому їх реалізація пов'язана не тільки з поліпшенням споживчих влас­тивостей продукції, а й з істотним нарощуванням її обсягів, зро­станням ефективності виробництва.

Процес формування якості агропромислової продукції, можна вважати, існує за умови одночасного прояву всієї сукупності різ­них факторів. Недостатня дія кожного з них у деяких випадках може бути лише частково компенсована посиленням впливу ін­ших факторів, але жоден з них не може бути замінений повністю.

Дослідження, аналіз і регулювання факторів формування якості агропромислової продукції є базою для управління і за­безпечення якості, що в кінцевому результаті сприяє підвищен­ню її конкурентоспроможності та виходу на світовий ринок.