Водний баланс боліт

x + y_n + W₁ = Z + y_n + W₂ ± u де: х – атмосферні опади; y_n – притік поверхневих вод; W₁ – притік підземних вод; Z – випаровування; y_n – відтік поверхневих вод; W₂ - підземний відтік; ± u – накопичення вологи або її витрачання.

Рух води в болотах

У болотному масиві виділяють два основних горизонти: верхній – активний (діяльний) та нижній – інертний.

Активний (діяльний) шар болота – шар активного водообміну на болоті, що є перехідним від торфових покладів до поверхні не розкладених залишків рослин чи мохового покриву ; із періодичними коливаннями в його межах рівнів ґрунтових (болотних) вод і змінним умістом вологи; високою водопроникністю та водовіддачею; періодичним доступом повітря в пори, які звільнилися від води під час зниження рівня ґрунтових вод; великою кількістю аеробних бактерій та мікроорганізмів, котрі сприяють процесу торфоутворення та наявністю рослинного покриву, що складає верхній шар цього горизонту.

Інертний горизонт –горизонт із постійною кількістю води протягом року; повільним вологообміном із підстилаючою поверхнею, яка складена торф'яними відкладами; низькою водопроникністю торфу; відсутністю доступу повітря в пори торфу та аеробних бактерій і загальним зменшенням кількості мікроорганізмів.

Швидкість руху води у торфовій масі залежить від водопровідності, показником якого є коефіцієнт фільтрації, який залежить від ступеня розкладання торфу. Швидкість фільтрації у діяльному шарі може досягати кількох десятків і навіть сотень метрів за добу, а в інертному шарі – максимум 6 м за рік.

Термічний режим боліт

Термічний режим залежить і від водно-теплових властивостей торфу та мінеральних ґрунтів. Велику роль відіграє теплоємність і теплопровідність торфу, які, у свою чергу, залежать від об’ємного співвідношення органічної речовини, води і повітря в торф’яному відкладі. Чим більший уміст води у торфі, тим більша його теплоємність і тим повільніше він нагрівається й охолоджується.

З глибиною коливання t торф’яного відкладу зменшуються. В умовах помірного клімату добовий хід t в діяльному шарі торфового болота помітний лише до глибини 15-25 см, а сезонні коливання t – до глибини 3,0-3,5 м. На глибинах, що перевищують 35-40 см і 4-5 м, добові та сезонні зміни t зазвичай відсутні.

Величини добових і сезонних коливань t в торф’яному болоті менші, ніж у мінеральному ґрунті, і зменшуються зі збільшенням вологості ґрунту. Безпосередньо на поверхні болота добові коливання t значні, внаслідок малої передачі тепла на глибину, що сприяє підвищенню випаровування в денні години і раннім осіннім заморозкам у нічні години.

Замерзання боліт в умовах холодного та помірного клімату настає через 15-17 днів після переходу t повітря через нуль, тобто пізніше невеликих озер і річок. Болота перехідного типу починають замерзати одночасно із замерзанням мінеральних ґрунтів, а сфагнові болота – пізніше. Глибина промерзання торфоболотної маси – 19-42 см. Максимальна глибина промерзання торф’яників – до 60-65 см.

Відтавання боліт залежить від кліматичних умов, товщини мерзлого ґрунту, товщини снігового покриву і тому його строки, різні в різних болотних мікроландшафтах.