- •Водні об’єкти та їхній гідрологічний режим
- •Розподіл води на земній кулі
- •Кругообіг води в природі
- •Водні ресурси України
- •Фізико-хімічні властивості води
- •Фізичні властивості води
- •Основні елементи річкових систем
- •Типи річок
- •Морфологія й морфометрія річки та її басейну
- •Річка і річкова мережа
- •Річкова долина й русло річки
- •Основні морфометричні характеристики річкового русла:
- •Поздовжній профіль річки
- •Живлення річок
- •Класифікація м. І. Львовича
- •Водний баланс басейну річки
- •Види коливання водності річок
- •Фази водного режиму
- •Розчленування гідрографа за видами живлення
- •Класифікація річок за водним режимом
- •Рівневий режим річок
- •Річковий стік
- •Основні характеристики стоку
- •Рух води в річках
- •Річкові наноси
- •Руслові процеси
- •Термічний режим річок
- •Льодовий режим річок
- •Гідрологія озер
- •Водний баланс озер
- •Рух озерної води
- •Хвилювання на озерах
- •Течії в озерах
- •Перемішування в озерах
- •Термічна класифікація озер
- •Термічний режим озер в умовах помірного клімату
- •Льодовий режим озер
- •Гідробіологічна характеристика озера
- •Оптичні явища в озері
- •Донні відкладення озерної улоговини
- •Водні маси озер
- •Гідрологія водосховищ
- •Типи водосховищ
- •Водний режим водосховищ
- •Гідрологія боліт
- •Водний баланс боліт
- •Рух води в болотах
- •Термічний режим боліт
- •Гідрологія льодовиків
- •Типи льодовиків
- •Утворення льодовиків та їх будова
- •Живлення та абляція льодовиків
- •Баланс льоду і води в льодовику
- •Режим та рух льодовиків
- •Робота льодовиків
- •Гідрологія підземних вод
- •.Види води в порах ґрунту
- •.Водні властивості ґрунтів
- •Класифікація підземних вод
- •Рух підземних вод
- •Умови залягання підземних вод
- •Водний баланс і режим підземних вод
- •Водний режим зони аерації
- •Режим підземних вод
- •Розповсюдження підземних вод
- •Гідрологія океанів і морів
- •Підводна окраїна материків
- •Перехідна зона
- •Ложе океану
- •Солоність вод Світового океану
- •Водний баланс Світового океану
- •Густина і тиск морської води
- •Термічний режим океанів і морів
- •Лід в океанах і морях
- •Класифікація морської криги
- •Фізичні властивості морського льоду
- •Рух льоду
- •Водні маси океану
- •Оптичні та акустичні властивості морської води
- •Рівень океанів і морів
- •Припливи і відпливи
Підводна окраїна материків
Шельф – мілководна частина підводної окраїни материків та великих островів (із глибинами в середньому до 200 м, інколи до 400 м), яка має відносно вирівняну поверхню і материковий тип будови земної кори.
Материковий схил – це частина підводної окраїни материка між шельфом і материковим підніжжям, розповсюджується до глибини 3,5 км. Материковий схил має великі похили (у середньому – 4-7є, інколи – 30є).
Материкове підніжжя – це межа між материковим схилом та ложем океану з глибинами до 4000 м; акумулятивна слабо нахилена рівнина.
Перехідна зона
Улоговини окраїнного моря – це значні за площею замкнуті зниження дна з порівняно пологими схилами та плоским дном. Улоговини мають вирівняну поверхню з могутнім шаром осадів на дні (Берингове, Охотське моря), горбистий гірський рельєф (підняття Ямато), для них характерна сейсмічність.
Острівні дуги – лінійно орієнтовані гірські споруди, що відділяють улоговини окраїнних морів від глибоководних жолобів. Основою острівних дуг є підводні хребти (завширшки 40-400 км, довжиною до 1000 км і більше), переважно вулканічні, із численними вершинами, які виступають над рівнем моря у вигляді пасма чи “гірлянди” островів. характерні різкі диференційовані гравітаційні та магнітні поля, підвищені значення теплового потоку, активний вулканізм і сейсмічність.
Глибоководні жолоби – довгі та вузькі поглиблення дна з дуже крутими схилами (5-60 у верхній частині схилів, 15-200 – у нижній). Довжина глибоководних жолобів досягає декількох тисяч кілометрів, ширина – десятки і сотні кілометрів, Області розвитку глибоководних жолобів відзначаються високою сейсмічністю, часто – виявленням вулканічної діяльності. Дно глибоководного жолоба часто плоске, є областю інтенсивного осадконакопичення (потужність пухкого осадового покриву може досягати 2-3 км), а в місцях розташування глибинних розломів схили інколи прямовисні.
Ложе океану
Ложе океану – один із головних елементів рельєфу дна Світового океану. Займає найнижчий рівень земної поверхні (крім глибоководних жолобів) – від 4 тис. до 6-7 тис. м глибини – розташоване між материковим підніжжям і серединно-океанічними хребтами. Складається земною корою океанічного типу, відрізняється слабким виявленням сучасного вулканізму та сейсмічністю, невеликими швидкостями вертикальних рухів земної кори подібно платформам материків. У рельєфі переважають плоскі акумулятивні і складнорозчленовані горбисті рівнини, які розділені підняттями різних типів. характерні як підвищені, так і понижені форми рельєфу.До позитивних форм відносяться: серединно-океанічні хребти, підводні плато, окремі підводні гори – гайоти (та підводні вулкани).
Підводні плато – це плоскі, або слабко нахилені підвищення дна океану з відносно рівною поверхнею та значні за площею (Новозеландське, Бермудське).
Гайоти – ізольовані плосковершинні підводні гори, зазвичай вулканічного походження. Вважається, що вирівнювання вершин зумовлено абразією чи денудацією з наступним опусканням давніх вулканічних островів у води океану. Найбільше їх у Тихому океані.
До понижених форм рельєфу дна океанів належать улоговини й океанічні жолоби (глибиною понад 6 000 м).
Серединно-океанічні хребти – великі підводні гірські споруди в межах дна океану, здебільшого посередині океанів.Серединно-океанічні хребти характеризуються широким розвитком розривних порушень земної кори, в тому числі значними поперечними розломами і зсувами, активним вулканізмом й високою сейсмічністю. В поперечному перерізі виділяється складне чергування окремих хребтів і знижень.
Донні відкладення в океанах і морях
Донні осади, залежно від матеріалу, із якого вони утворюються, поділяються на теригенні, органогенні чи біогенні, хемогенні, вулканогенні, космогенні, еолові.
Теригенні відклади – це завислі та донні наноси, які виносяться річками, а також продукти руйнування берегів (абразія). Органогенні чи біогенні відклади формуються з решток відмерлих планктонних організмів (скелети тварин, черепашки). Найбільш розповсюджені вапнякові та кремнієві відклади.
Вапнякові відклади представлені такими різновидностями: форамініферовими і птероподовими. Основну частину форамініферових (глобігеринових) мулів складають черепашки планктонних форамініфер і особливо глобігерин. Птероподові мули складені з вапнякових залишків планктонних молюсків птеропод і гетеропод. До кремнієвих відкладів відносять діатомові, діатомово-радіолярієві мули та кремнієво-губкові відклади. Діатомові мули – це глибоководні кремнієві біогенні осади, які збагачені опаловими панцирами діатомових водоростей та їх уламків. Діатомово-радіолярієві мули – це переважно пелітові мули зі значними домішками теригенного глинистого матеріалу;. Кремнієво-губкові відклади складаються з накопичення уламків “скляних” губок, нерідко виражені пісками; Вулканогенні відклади, пов’язані з надходженням в океан лави, попелу, вулканічного пилу з вулканів, як на дні океану, так і на суші. Хемогенні відклади – це результат біохімічних процесів на дні та в придонних водах океану (залізо-марганцеві, фосфоритні конкреції, ооліти, глауконітові піски).Глауконітові піски та мули – це осади різного складу з домішками глауконіту (специфічного матеріалу повторного генезису). Ооліти – складаються з кальциту або арагоніту, вони добре поширені там, де відбувається перенасичення морської води CaCO3, тобто переважно в теплих морях
Залізо-марганцеві конкреції – стягнення гідроокисів заліза і марганцю з домішками різних інших сполук, які зустрічаються як включення в червоній глині, рідше в інших глибоководних відкладах і місцями утворюють значні накопичення. Конкреції мають невірну сфероїдальну форму, розміри яких варіюють у межах 1-25 см у поперечнику, але в деяких випадках можуть зустрічатись крупні конкреції. Космогенні відклади на дні океану представлені переважно космічним пилом, “космічними кульками”, метеоритами.
Червона глина – це глинисті мули коричневого кольору різних відтінків, які залягають на глибинах більше 4 км. Червона глина зустрічається в зоні розвитку карбонатних відкладів, але на глибині, де останні відсутні. Хімічний склад червоної глини: Al2O3 – 15,94 %, SiO2 – 54,48 %, TiO – 0,98 %. Еолові відклади – це відклади, які принесені вітрами із суші.
Хімічний склад вод Світового океану
О. О. Алекін речовини, які входять до складу морської води ,умовно поділяє на п’ять груп: головні іони (Cl -, SO42-, HSO3-, Na+, K+, Mg2+, Ca2+), розчинені гази (O2, N2, CO2, H2S, CH4 тощо), біогенні елементи (сполуки азоту, фосфору, кремнію та інших елементів), мікроелементи, органічні речовини.
Головні іони – визначають солоність води і складають 99,9 % загальної маси солей у морській воді, причому серед головних іонів на хлористі сполуки натрію й магнію припадає 88,7 %.
Розчинені гази – гази, які утворюються за рахунок обміну з атмосферою, біологічної діяльності у воді та інших процесів ( кисень, азот, вуглекислий газ, іноді сірководень). Найбільше у морській воді азоту й кисню.
Біогенні елементи – це сполуки (азоту, фосфору, кремнію та інших елементів), які переробляються дрібними рослинними організмами – фітопланктоном.
Мікроелементи – сумарна концентрація яких менша 0,01 % суми головних іонів. У морській воді у найбільших кількостях міститься літій, рубідій, йод, а в найменших – золото та ін.
Органічні речовини – постійно продукуються в океані у вигляді первинної продукції – зеленої маси рослин, яка споживається, відмирає, розкладається. Це пектинові, гумусові, амінокислоти, вуглеводи, жири.
Забруднювальні речовини (нафтопродукти, феноли, детергенти)
– це надходження в океан сторонніх сполук, які не характерні для його природного складу.