Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Финансы предприятия. Брюховецкая Н.Ю. НП для с....doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
28.08.2019
Размер:
536.58 Кб
Скачать

8.3. Інвестиційна діяльність підприємства та методи її здійснення

Створення (придбання) активів підприємством реалізується шляхом проведення інвестицій – господарських операцій, які передбачають створення і придбання основних фондів, нематеріальних активів, придбання корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Інвестиції можуть набувати таких форм:

1. Майно – будинки, споруди, машини, обладнання, вимірювальні прилади та інструмент, те, що є ліквідним.

2. Земельні ділянки.

3. Майнові права – патенти на винаходи, свідоцтва на корисні моделі та промислові взірці, товарні знаки, фірмові найменування, сертифікати на продукцію і технологію виробництва, право землекористування тощо.

4. Грошові кошти та їх еквіваленти – цільові вклади, обігові кошти, паї і частки в капіталах інших підприємств, цінні папери (акції, облігації, кредити, позики) тощо.

Інвестиції розрізняють за видами:

– капітальні інвестиції (придбання будинків, споруд, інших основних засобів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації);

– інтелектуальні інвестиції (придбання ліцензій, «ноу-хау» і т.д.).

– фінансові інвестиції (придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів).

Основними методами фінансування інвестицій підприємства вважаються: фінансування за рахунок власних фінансових ресурсів підприємства (самофінансування); кредитування; лізинг та інші.

Питання для самоконтролю:

  1. Поняття та склад основних засобів.

  2. Сутність зносу та амортизації основних засобів.

Питання для самостійного вивчення

  1. Сутність, склад і джерела фінансування капітальних вкладень.

  2. Кредитування капітальних інвестицій.

Тема 9. Оцінка фінансового стану підприємства

9.1. Фінансовий стан підприємства, методи його оцінки

Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами. Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

Фінансовий стан підприємства треба систематично і всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

1) горизонтальний (часовий) аналіз – порівняння кожної позиції звітності з відповідним показником за попередній період;

2) вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

3) трендовий аналіз – порівнювання кожної позиції звітності з відповідними показниками за кілька попередніх періодів та визначення тренду – основної тенденції динаміки показників, вільної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);

4) порівняльний аналіз – внутрішньогосподарський аналіз різних показників звітності самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми проти показників конкурентів або середньогалузевих та середніх показників;

5) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

6) факторний аналіз – визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і оберненим (синтез), коли його окремі елементи об'єднують у загальний результативний показник.