Розділ 3. Капітал в Україні.

Економічна криза в нашій країні супроводжується скороченням інвестиційної активності. Зменшення капіталовкладень відбувається вищими темпами, ніж спад виробництва. Більшу частину інвестиційних ресурсів нашої держави становлять особисті заощадження підприємств - 75,2% їх загального обсягу, 24,8% відбувається за рахунок централізації капіталовкладень. Слід зазначити, що рівень інвестиційної активності в державі визначається багатьма умовами: соціально-економічним станом держави, прибутковістю підприємств, можливостями бюджетної системи, рівнем розвитку фінансово-кредитної системи, доходами населення, розвитком ринку цінних паперів. В Україну умови, які впливають на процес інвестування, перебувають в такому становищі, що не можуть сприяти розвитку цього процесу. Однак світовий досвід свідчить, що вихід з кризи неможливий без збільшення обсягу інвестицій.Тому активізацію інвестиційної діяльності гальмує економічна криза, а вихід з кризи без істотного збільшення капіталовкладень неможливий. Але з проведенням грошової реформи в Україні з'явився фактор стабілізації економіки, які слід закріпити проведенням реальних, а не декларативних реформ. Йдеться про подолання інфляції. Як відомо, високі темпи інфляції роблять абсолютно неефективними накопичення фінансових ресурсів, спрямованих на здійснення довгострокових проектів. Зниження інфляції дає можливість нормалізувати фінансовий стан підприємств, стимулювати збільшення виробництва. На загальний стан економіки значно впливає податкове законодавство, яке в Україні має багато недоліків. Тому в майбутньому слід передбачати зниження податкового тиску на виробництво, диференціювання податкових ставок залежно від пріоритетності сфер виробництва, використання податкових пільг при оподаткуванні прибутку, яка використовується для розвитку виробництва. На витрати і прибуток підприємств істотно впливають і норми амортизації. Впровадження на підприємствах прискореної амортизації дало б їм можливість у найближчій перспективі збільшити прибуток, а отже і відрахування на інвестиції. У всьому світі фінансування капіталовкладень значною мірою відбувається у вигляді кредитних ресурсів. Однак внаслідок недосконалості нашої банківської системи і загального стану економіки інвестиційні кредити нині майже не надаються.Банківська система України не дає можливості достатньою мірою кредитувати приватного виробника. Відбувається процес скорочення кредитної діяльності комерційних банків при нарощуванні прострочених платежів підприємств. Одна з причин такого стану - відсутність системи страхування ризиків кредитної діяльності і банківських депозитів. За присутності системи страхування можна значно збільшити і таке джерело інвестування, як вкладення населення. В Україні населення зберігає свої заощадження у вільно конвертованій валюті. Незважаючи на досить низький рівень поточного споживання, за деякими оцінками, сума цих заощаджень сягає 10 млрд. дол. США. Якщо створити відповідні умови, ці гроші працювали б на розвиток економіки. Слід також розробити механізм вкладень в економіку і легалізації «тіньового» капіталу, гроші і ресурси якого, за оцінками Уряду, дорівнюють офіційним. Одним із джерел внутрішнього фінансування є посилення контролю над зовнішньоекономічними операціями, що забезпечить повернення експортного торгу. Особливе значення в умовах скорочення внутрішнього інвестування має міжнародна допомога нашій країні. Вона надається у формі кредитів і капіталовкладень. Іноземні кредити для нашої економіки досягли значного розміру, але використовуються в більшості випадків на поточне споживання.Часто України отримує «пов'язані» кредити, надання яких передбачає використання цих грошей на покупку товарів у країні-кредитора. Українська економіка потребує саме в капіталі для будівництва нових, реконструкції та модернізації діючих підприємств. Така іноземна допомога незначна і складає менше 40 доларів на душу населення. Це значно менше, ніж в інших країнах з перехідною економікою. На жаль, іноземні аналітики розглядають нашу державу як регіон з майже 100% ризиком для інвестицій. Можна назвати чисельні складові цього ризику, серед яких особливе значення має несовершенность вітчизняного законодавства, яке регулює цю найважливішу сферу міжнародної економічної діяльності України.