Зміст лекції та методика її викладення Вступ

Історично склалося так, що нам випала доля приймати активну участь у розбудові нової держави. Для цього потрібен час і нова генерація молодих, енергійних людей. Є надія, що ви спроможні у найближчий час допомогти нашій країні увійти в число передових, економічно розвинених держав Європи.

Україна прагне стати економічно незалежною державою, мати добросусідські стосунки і жити в мирі з усіма країнами світу. З цією метою вона відмовилася від ядерної зброї і ти самим засвідчує миролюбивий характер стосунків до інших держав.

Ці положення закріплені у Воєнній доктрині України.

Останні події (війни у Чечні, Афганістані, Іраку, Грузії поширення тероризму на Європейський і американські континенти) свідчать про те, що є багато сил у Світі, які не прагнуть миру, а навпаки розв’язують і поширюють збройні конфлікти, проводять агресивні дії.

Для захисту суверенітету, цілісності кордонів, відбиття агресії противника кожна держава має Армію. Для чого потрібна Армія? – Для війни? – Ні!

Армія сильної держави, такої як Україна, має бути для того, щоб не було війни. Однією з умов підтримання боєздатності держави є наявність професійного резерву загалом, а офіцерського складу конкретно.

Підготовка офіцерів запасу із числа студентів є основним завданням кафедри військової підготовки.

Такий розвиток подій у військовій справі вимагає від майбутніх офіцерів вивчення сутності сучасного загальновійськового бою, знання тактики, основ і способів використання штатних, доданих і підтримуючих підрозділів, а також знання тактики дій підрозділів передових у військовому відношенні держав.

У лекції розглядаються основні положення Воєнної доктрини України, склад Збройних Сил України і Сухопутних військ, предмет і завдання тактики. Розглядається загальновійськовий бій як предмет тактики, його сутність, характерні риси і принципи, а також види бою.

Матеріали лекції розроблені на засадах Воєнної доктрини України, Бойового статуту Сухопутних військ ч. 2, діючих офіційних посібників і підручників.

Всього на вивчення предмету „Тактика” надається 116 годин, із них під керівництвом викладача – 112 годин: лекції – 34 години; семінарські заняття – 16 годин; групові заняття – 24 годин; практичні заняття – 14 годин; самостійних занять під керівництвом викладача – 18 години; екзамен – 6 годин і диференційний залік – 6 годин.

Предмет “Тактика” вивчається на кафедрі військової підготовки. Начальник кафедри – полковник Ляпа Микола Миколайович.

1 Збройні сили України, їх склад і призначення. Предмет і завдання тактики

15 червня 2004р. Указом Президента України затверджено Воєнну доктрину України.

Стратегічним завданням України в галузі оборони є захист її державного суверенітету і політичної незалежності, збереження територіальної цілісності та недоторканості кордонів.

Україна може і повинна стати впливовою державою, здатною виконувати значну роль в забезпеченні політичної, економічної і воєнної стабільності в Європі та в усьому світі.

Воєнна доктрина - це сукупність керівних принципів, воєнно-політичних, воєнно-стратегічних, воєнно-економічних і військово-технічних поглядів на забезпечення воєнної безпеки держави. (показати на слайді)

Воєнна доктрина України має оборонний характер.

Правовою основою Воєнної доктрини є Конституція, закони та інші правові акти, а також міжнародні договори України.

Воєнно-політичні засади Воєнної доктрини містять: характер і основні ознаки сучасної воєнно-політичної обстановки; визначення воєнної небезпеки для України (це сукупність політичних, соціально-економічних, воєнних та інших зовнішніх і внутрішніх чинників, які за певних обставин і умов можуть призвести до воєнного конфлікту, що загрожуватиме національним інтересам України) визначення воєнної безпеки України (це стан захищеності національних інтересів, її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості від посягань і застосування воєнної сили); основні зовнішні і внутрішні загрози національної безпеки України у воєнній сфері; концепції, на яких здійснюється забезпечення воєнної безпеки України; принципи, на яких ґрунтується забезпечення воєнної безпеки України; умови і складові забезпечення воєнної безпеки України.

Воєнно-стратегічна складова Воєнної доктрини містить: мету оборони України (це - підготовка держави до збройного захисту, а також її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту); форми воєнних конфліктів (регіональні війни-конфлікти високої інтенсивності, локальні війни-конфлікти середньої інтенсивності, збройний конфлікт-конфлікт низької інтенсивності); характерні риси сучасної збройної боротьби; необхідність і призначення Об'єднаних сил швидкого реагування, Основних сил оборони та Стратегічних резервів; основні воєнно-стратегічні цілі застосування Збройних Сил України; основні завдання Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, особливий період до початку збройної агресії, в особливий період у разі збройної агресії; основні форми застосування Збройних Сил України (стратегічні дії ЗСУ, операції, бойові дії, удари, бої об’єднань, з’єднань і військових частин ЗСУ у регіональній, локальній війнах, збройному конфлікті та дії миротворчих контингентів у міжнародних миротворчих операціях); основні завдання Збройних Сил України після відсічі збройної агресії, а також під час надання військової допомоги іншим державам; склад керівництва Збройних Сил України основні завдання керівництва Збройних Сил України; роль Генерального штабу ЗСУ.

Воєнно-економічна та військово-технічна складові Воєнної доктрини містять: заходи щодо забезпечення діяльності Збройних Сил України, шляхи і головну мету економічного забезпечення воєнної безпеки України; основні принципи і напрямки забезпечення воєнної безпеки України; спрямування військово-технічної політики держави; пріоритетні напрямки забезпечення Збройних Сил України озброєнням і військовою технікою.

Згідно Воєнної доктрини Україна:

1. Не висуває територіальних претензій до інших держав і не визнає жодних територіальних претензій до себе;

2. Суворо дотримується принципу недоторканості існуючих державних кордонів;

3. Поважає державний суверенітет і політичну незалежність інших держав і визнає за ними право на вирішення усіх питань своєї національної безпеки відповідно до своїх інтересів без нанесення шкоди безпеці інших держав;

4. Сприяє паритетному і збалансованому скороченню усіх видів збройних сил і озброєнь у регіоні та у світі, виходячи з розумного забезпечення оборонної достатності кожної держави;

5. Відстоює вирішення усіх міждержавних суперечностей тільки політичними та іншими прийнятими згідно з нормативами міжнародного права засобами і шляхом прийняття всіма державами зобов’язань про взаємний ненапад;

6. Будує свої відносини з іншими державами незалежно від їх суспільно-політичного ладу та воєнно-політичної орієнтації на взаємному врахуванні усіх питань національної безпеки сторін;

7. Забороняє застосовувати власні Збройні Сили для розв’язання політичних завдань на своїй території;

8. Виступає проти розміщення іноземних військ на своїй території та на територіях інших держав без їх на те згоди;

9. Виключає своє одностороннє повне роззброєння.

Своїм потенціальним противником Україна вважатиме державу, послідовна політика якої становить небезпеку для України, веде до втручання у внутрішні справи України, зазіхає на територіальну цілісність та національні інтереси.

Україна застосовує свої Збройні сили виключно у випадках збройної агресії проти неї та посягань на її територіальну цілісність, недоторканість державних кордонів або при виконанні своїх міжнародних зобов’язань.

Виходячи з катастрофічних наслідків для всього людства ядерної війни, Україна вважає застосування ядерної зброї недопустимим.

Таким чином слід підкреслити, що Воєнна доктрина є основою для підготовки та прийняття воєнно-політичних і воєнно-стратегічних рішень, розроблення програм у воєнній сфері.