2. Види загальновійськового бою. Характерні риси та принципи ведення бою

Єдиним способом досягнення перемоги в збройній боротьбі з противником є бій.

У збройній боротьбі можуть мати місце різні форми воєнних дій: операції, битви, бойові дії, удари і бої.

Операція – сукупність узгоджених і взаємопов’язаних за метою, завданнями, місцем і часом одночасних і послідовних битв, боїв, ударів і маневру військ (сил), що проводяться за єдиним замислом і планом для вирішення стратегічних, оперативних завдань у певному районі в установлений період часу.

За типами операції бувають : загальновійськові, спільні і самостійні.

Битва – складова частина операції, що являє собою сукупність ряду найбільш важливих і напружених боїв і ударів, об’єднаних загальним замислом і таких, що проводяться певними угрупованнями військ (сил) для виконання одного оперативного завдання. Битви можуть бути загальновійськовими, вогневими, повітряними, протиповітряними та морськими.

Бойові дії – форма оперативного і бойового застосування об’єднань і з’єднань видів Збройних Сил у рамках операції об’єднання більшого масштабу або між операціями для вирішення декількох послідовно виникаючих оперативних і тактичних завдань.

Удар – складова частина операції, битви, бойових дій, бою, а також особлива форма оперативного (бойового) застосування об’єднань (з’єднань) Сухопутних військ, ПС, ВМС, що полягає в одночасному ураженні угруповань військ, наземних, повітряних та морських об’єктів противника шляхом потужної дії на них зброєю та військами. Удари можуть бути: за масштабами – стратегічні, оперативні і тактичні; в залежності від засобів , що застосовуються – вогневі (ракетні, ракетно-артилерійські, авіаційні) і удари військами (силами); за кількістю засобів , що беруть участь, та об’єктів, по яких наносяться удари – масовані, групові та поодинокі.

Бій – основна форма тактичних дій військ, являє собою організовані та узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр з’єднань, частин і підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів та виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу.

Бій може бути загальновійськовим, повітряним, протиповітряним і морським. Складовими частинами загальновійськового бою є: удар; вогонь; маневр.

Удар – одночасне ураження військ і об’єктів противника шляхом могутнього впливу на них всіма засобами і військами.

Вогонь – ураження противника стрільбою із різних видів зброї. Він ведеться із завданням знищення, подавлення і виснаження противника або зруйнування його об’єктів.

Маневр – організоване пересування військ з метою зайняття вигідного положення по відношенню до противника і створення необхідного угруповання сил і засобів, найбільш ефективного ураження противника. Видами маневру є: оточення, обхід, відхід і маневр ударами і вогнем.

Сучасний загальновійськовий бій ведеться об’єднаними зусиллями всіх військ, які беруть у ньому участь, із застосуванням танків, БМП, артилерії, засобів протиповітряної оборони, літаків, вертольотів, іншого озброєння і техніки.

Характерними рисами сучасного загальновійськового бою є (показати слайд):

- рішучість мети виконання бойових завдань;

- висока напруженість;

- швидкоплинність і динамічність бойових дій;

- їх наземно-повітряний характер;

- одночасна могутня вогнева дія на всю глибину побудови бойових порядків сторін;

- застосування різноманітних способів виконання бойових завдань;

- швидкий перехід від одного виду бойових дій до іншого;

- складна радіоелектронна обстановка.

Сучасний загальновійськовий бій вимагає від військ:

- безупинного ведення розвідки;

- умілого застосування озброєння, техніки, засобів захисту і маскування;

- високої маневреності і організованості;

- повної напруги всіх моральних і фізичних сил;

- непохитної волі до перемоги;

- твердої дисципліни і бойової злагодженості.

Це досягається:

- високою бойовою виучкою;

- свідомим виконанням свого військового обов’язку;

- стійкістю, хоробрістю, відвагою і готовністю особового складу в будь-яких умовах домогтися повної перемоги над противником;

- знанням начальниками своїх підлеглих, особистим спілкуванням з ними, увагою до їхніх потреб і врахуванням труднощів життя в бойовій обстановці, високою вимогою до них;

- переконанням підлеглих в правоту нашої справи.

Під способами ведення бою розуміють певний порядок застосування сил і засобів для розгрому противника і досягнення мети бойових дій.

Способи ведення бою, як показує історичний досвід, безперервно змінюються і розвиваються по мірі розвитку матеріальної бази. Вони залежать від завдань, поставлених військам, від умов їх виконання, можливостей військ, складу і характеру дій противника і особливостей місцевості. Велика різноманітність завдань, які вирішують підрозділи, частини і з’єднання і засоби боротьби, які вони застосовують, різний характер дій противника і умов місцевості приводять до того, що способи сучасного загальновійськового бою будуть різноманітні.

Загальновійськовий бій може вестися із застосуванням звичайної зброї, а з урахуванням можливості зруйнування об’єктів ядерної енергетики, хімічного виробництва, наявності у деяких країнах зброї масового ураження і в умовах її застосування.

Звичайна зброя включає всі вогневі та ударні засоби, які застосовують артилерійські, зенітні, авіаційні, стрілецькі та інженерні боєприпаси та суміші.

У бою із застосуванням звичайної зброї вогонь артилерії, танків, БМП, БТР, зенітних засобів та стрілецької зброї у поєднанні з ударами авіації є основним засобом ураження противника.

Найбільш ефективним видом звичайної зброї є високоточна зброя, до якої відносять розвідувально-ударні комплекси, а також інші комплекси чи системи озброєння, які застосовують керовані та самонавідні ракети і боєприпаси, здатні уражати цілі, як правило з першого - другого пострілів.

Запалювальні боєприпаси та суміші застосовуються для ураження живої сили та вогневих засобів противника, розташованих відкрито або які знаходяться у фортифікаційних спорудах, а також його озброєння, техніки та інших об’єктів.

Підрозділи повинні вміло вести бій із застосуванням звичайної зброї і завжди знаходитися у готовності до захисту від уражаючих факторів ядерної, хімічної та біологічної зброї.

Основним способом ведення бою з застосуванням тільки звичайної зброї є послідовний розгром підрозділів противника.

Для оборони найбільш характерними способами ведення бойових дій є:

- ураження основного угрупування противника під час його висування і розгортання для наступу раптовими ударами авіації ракетних військ і артилерії;

- відбиття атак його танків, мотопіхоти і аеромобільних військ вогнем усіх наземних і повітряних сил і засобів перед переднім краєм;

- утримання важливих районів в глибині, з одночасним проведенням контратак;

- послаблення ударного угрупування противника при його висуванні, розгортанні і зайнятті вигідного положення для наступу ударами ракет у звичайному спорядженні, ударами авіації і вогнем артилерії;

- відбиття атак танків, механізованих і аеромобільних військ противника масованим вогнем усіх наземних і повітряних сил і засобів;

- проведенням контратак сумісно з надійним утриманням основних районів.

При веденні наступу найбільш характерними способами ведення бойових дій є:

- масоване застосування вогневих засобів і авіації на всьому фронті прориву оборони механізованими і танковими підрозділами;

- розвиток успіху в глибину і в сторони флангів, захват і знищення головних сил противника, який обороняється, у взаємодії з сусідами.

Досвід останніх війн і конфліктів в Іраку, Афганістані, Росії і в інших регіонах показує різноманітність прийомів і способів ведення бойових дій.

У способах ведення бою не повинно бути шаблонів. Застосування нових способів дій в бою і творчий підхід до виконання бойового завдання є найважливішим обов’язком кожного командира.

Основні принципи сучасного загальновійськового бою

Основні принципи сучасного загальновійськового бою - це по суті рекомендації по організації і веденню бою в цілому.

Принцип є фундаментальною базою для творчої діяльності командира, для прийняття вірного рішення. Для досягнення успіху необхідно вміло використовувати всі принципи з урахуванням обстановки.

До основних принципів сучасного загальновійськового бою належать (показати слайд):

- постійна бойова готовність з’єднань, частин і підрозділів;

- висока активність, рішучість та безперервність ведення бою;

- раптовість дій та застосування воєнного хитрування;

- узгоджене застосування підрозділів родів військ і спеціальних військ і підтримання безперервної взаємодії між ними;

- рішуче зосередження зусиль на головному напрямку і у вирішальний момент, маневр підрозділами, ударами і вогнем;

- своєчасне поновлення боєздатності підрозділів, всебічне забезпечення бою;

- повна напруга моральних і фізичних сил, використання морально-психологічного фактору в інтересах виконання бойового завдання;

- тверде, стійке і безперервне управляння підрозділами.

Постійна бойова готовність підрозділів полягає у здатності підрозділів організовано, в установлені терміни вступати в бій і успішно виконувати поставлене завдання.

Бойова готовність досягається:

- повною укомплектованістю та забезпеченістю підрозділів всім необхідним для ведення бою;

- правильним розумінням свого завдання, чітким несенням бойового чергування, високою бойовою виучкою в умовах застосування противником зброї всіх видів;

- готовністю озброєння і техніки до негайного застосування;

- організованим приведенням підрозділів до вищих ступенів готовності;

- високим морально-психологічним станом, дисципліною та пильністю, умілим управлінням та здійсненням заходів щодо забезпечення бою.

Висока активність, рішучість та безперервність ведення бою полягає в постійному прагненні до розгрому противника, нанесенні йому ураження вогнем усіх засобів, нав’язуванні своєї волі відважними та сміливими діями, які проводяться наполегливо вдень, вночі, в будь-яку погоду.

Раптовість дій та застосування воєнної хитрощі має на меті приховати дійсні наміри щодо його розгрому та добитися раптовості, яка дозволить захопити його зненацька, викликати паніку та створити сприятливі умови для перемоги навіть над противником, що переважає по силах.

Узгоджене застосування підрозділів родів військ і спеціальних військ - одне з головних умов досягнення успіху в бою. Воно досягається узгодженими діями всіх родів військ між собою, а також вогневим ураженням противника по завданнях, напрямках, рубежах, часу і способу ведення бою в інтересах найбільш успішного виконання бойових завдань механізованими і танковими підрозділами.

Рішуче зосередження зусиль на головному напрямку і у вирішальний момент дозволяє успішно протидіяти переважаючим силам противника і добиватися над ним перемоги. Для досягнення цієї мети потрібно використовувати на головному напрямку більшість боєздатних підрозділів, найефективніші засоби ураження і сміливо маневрувати ними.

Маневр підрозділами, ударами і вогнем дозволяє захватити і утримувати ініціативу, руйнувати замисли противника і успішно вести бій.

Своєчасне поновлення боєздатності підрозділів, всебічне забезпечення бою полягає в підготовці і здійсненні заходів, направлених на підтримку підрозділів у високій бойовій готовності, збереження їх боєздатності і створення їм сприятливих умов для виконання поставлених завдань.

Повна напруга моральних і фізичних сил, використання морально-психологічного фактору в інтересах виконання бойового завдання є важливими умовами досягнення успіху в бою. Для цього необхідно: добре знати моральний стан підлеглих, бути близьким до них, поєднувати високу вимогливість з увагою до їх потреб, систематично вивчати морально-психологічні якості противника, здійснювати цілеспрямований ідеологічний вплив на його війська і активно протидіяти його ідеологічним диверсіям і пропаганді.

Тверде, стійке і безперервне управління підрозділами дозволяє найбільш ефективно і повно використовувати їх бойові можливості. Це досягається:

- постійним знанням обстановки, своєчасним прийняттям рішення і наполегливим втіленням його в життя;

- особистою відповідальністю командира за свої рішення, правильним використанням підлеглих підрозділів при виконанні поставлених завдань;

- чіткою організацією і забезпеченням живучості пунктів управління, наявністю стійкого зв’язку з підрозділами.