21

Сумський державний університет

Кафедра військової підготовки

Затверджую

Начальник кафедри

Полковник м.М.Ляпа

«___» ____________ 20 р.

ЛЕКЦІЯ

з навчального предмету «тактика»

Тема 2 «Організація озброєння і техніка підрозділів» Заняття 1 «Призначення, організація озброєння і техніка загальновійськових підрозділів»

за військово-обліковими спеціальностями:

«Бойове застосування та управління діями підрозділів наземної артилерії» ВОС 030400

«Бойове застосування та управління діями підрозділів самохідної артилерії» ВОС 030500

«Бойове застосування та управління діями підрозділів артилерійської розвідки» ВОС 097000

«Бойове застосування з’єднань, військових частин і підрозділів протитанкових керованих реактивних снарядів» ВОС 030600

Суми

Навчальний потік – слухачі з напряму підготовки «Військові науки».

Час - 2 години.

Місце - аудиторія кафедри.

Навчальна та виховна мета: ознайомити слухачів з організаційною структурою підрозділів сухопутних військ; вивчити організацію механізованого батальйону на БМП, БТР і танкового батальйону, а також тактико-технічні характеристики озброєння та бойової техніки; виховувати почуття впевненості у високих бойових можливостях загальновійськових підрозділів і їх озброєння.

Навчальні питання і розподіл часу:

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . хв.

1. Призначення, загальна організаційна структура механізованої

(танкової) бригади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . хв.

2. Призначення, організаційно-штатна структура мб(тб). Основні

тактико-технічні характеристики озброєння . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . хв.

Висновки та відповіді на питання . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . хв.

Навчально-матеріальне забезпечення:

а) технічні засоби навчання: проектор «Літер-1250»;

б) наочні посібники: плакати, слайди - по темі заняття;

в) мультимедійне електронне видання:

1. Ляпа М.М., Трофименко П.Є., Пушкарьов Ю.І., Панченко О.В., Алексєєв О.М. Тактична підготовка підрозділів артилерії:[Електронну копію відкривати через Internet Explorer]. – 2009.

Навчальна література:

1. Тактика (рота, батальйон). Підручник. - Одеса: Видавництво ОІСВ, 1997. – 472с.

2. Трофименко П.Є., Пушкарьов Ю.І., Ляпа М.М., Панченко О.В., Алексєєв О.М. Тактична підготовка підрозділів артилерії. Навчальний посібник. – Суми: Видавництво Сум ДУ, 2010. – 528с.

3. Трофименко П.Е. Краткий курс лекций, методических и учебных материалов по тактической подготовке. Учебное пособие. Часть 1. - Сумы: Издательство СумГУ, 2002. – 212с.

Зміст лекції та методика її викладення Вступ

Сучасний загальновійськовий бій, як в умовах застосування противником зброї масового ураження, так і в умовах застосування звичайної, вакуумної та високоточної зброї ведеться об’єднаними зусиллями різних родів військ і спеціальних військ.

Успішне ведення бойових дій знаходиться у прямій залежності від укомплектованості частин і підрозділів ефективним та боєздатним озброєнням і технікою. У той же час самі по собі озброєння і техніка це всього – на всього метал.

Досвід війн минулого і останніх десятиріч свідчать про те, що запорукою досягнення успіху в бою є наявність особового складу, і насамперед офіцерського, який професійно володіє озброєнням і технікою.

Поєднання цих складових являє собою організаційно-штатну структуру з’єднань, частин і підрозділів.

У залежності від бойового призначення і озброєння з’єднання (частини, підрозділи) можуть мати відмінну (різну) організаційно-штатну структуру.

Структура (латинське) – побудова, розташування. Іншими словами структура – це сукупність стійких зв’язків об’єкту.

Розглядати це питання поза історичним та економічним розвитком неможливо. Структура кожного військового формування змінювалася та формувалася, випробовувалася на полях битв, доводячи свої переваги або недоліки реальною статистикою втрат.

Організація військ, як військова справа в цілому, розвивається головним чином під впливом економічних можливостей держави. Безпосередній вплив на зміни в організації військ чинить в першу чергу кількість і якість озброєння, яке мають війська, а також способи ведення бою.

Так, в рабовласницькому суспільстві організаційна структура військ визначалась наявністю на їх озброєнні ручної холодної зброї і найпростішими способами ведення бою. Це забезпечувало застосування в той час, таких порівняно нескладних організаційних форм, як, наприклад, «загін», «мані пула» (120 чоловік), «легіон» (1200 чоловік).

У період розвитку в Західній Європі феодалізму, коли в силу соціально-економічних причин піхота, як головний рід військ, поступово втратила своє значення і була змінена рицарською кіннотою. Потреба в маніпулах, легіонах відпала, оскільки бойові дії стали представляти собою частіше протиборство лицарів; первісною організаційно-тактичною одиницею стає «спис». Кількість десятків списів поєднувалась у «прапор» («загін»).

З появою (XIV століття) і розвитком вогнепальної зброї, в головній ролі на полях битв знову виступає піхота. Першими організаційно-тактичними формами відродженої піхоти стали батальйони непостійного складу, які в XIV-XV століттях у ряді країн мали назву «мала баталія». В XVI-XVII століттях основною організаційно-тактичною структурою ряду армій стає «полк», маючи у своєму складі 10 «рот» («ескадронів»). У деяких арміях, для зручності управління, 3-4 роти стали зводитись в батальйон постійної організації (500-1000 чоловік), а 2-3 полки – в «бригаду».

На флоті основною організаційною одиницею є корабель, кілька кораблів поєднувались в «дивізії», а останні в «ескадри».

Збільшення масштабів бойових дій у XVII-XVIII століттях привело до необхідності створення більш великих організаційно-тактичних одиниць («дивізій» і «корпусів»), об’єднавши усі роди військ (піхоту, кінноту, артилерію). Кожна дивізія таким чином стала справжньою армією в зменшених масштабах, здібною діяти самостійно і чинити опір противнику, який має переважаючі сили. Для дій на окремих напрямах, а потім і оперативних напрямках стали створюватися об’єднання.

У Першій, а потім і в Другій світовій війні були відпрацьовані і випробувані у ході ведення бойових дій організаційні структури загальновійськових підрозділів і частин, які діють і в сучасних умовах.

Організація військ – структура військових формувань, яка повинна забезпечувати їх найвигідніший склад, найбільш доцільне поєднання видів озброєння і родів військ, високу бойову готовність та здатність успішно вести бойові дії.

Організація військ є частиною будівництва збройних сил, охоплює всі їх ланки: підрозділи, частини, з’єднання, об`єднання як видів збройних сил, так і формувань родів військ, спеціальних військ.

У практиці будівництва збройних сил більшості країн відомі такі основні форми організацій військ:

Сухопутні війська - відділення (обслуга, екіпаж );

- взвод;

- рота (батарея);

- батальйон (дивізіон);

- бригада (полк);

- дивізія;

- АК;

- армія.

Взвод, роту (батарею), батальйон (дивізіон) називають ще підрозділами, бригаду (полк) – частиною.

Повітряні Сили – авіаційна ланка, ескадрилья, полк, крило, дивізія, корпус, повітряний флот.

Військово-морські Сили – корабель, дивізіон кораблів, бригада кораблів, дивізія кораблів, ескадра, флотилія, флот.

У цій лекції ми розглянемо структуру загальновійськових військ, яка склалася на даний історичний момент політичного та економічного розвитку суспільства.