10. Налагодження верстата 16к20 для обробки конічних поверхонь.

Існує декілька способів обробки конічних поверхонь валів на токарно-гвинторізних верстатах. На верстаті моделі 16К20 таку обробку можна виконати трьома способами:

• зміщенням задньої бабки ( деталь закріплюється в центрах);

• поворотом верхнього супорта;

• з використанням конусної лінійки.

Перший спосіб використовують при обточуванні конічної поверхні при незначному куті конуса (рис.5.1. в).

Величина зміщення задньої бабки буде: , де К - конусність обточуваної поверхні:

У зв’язку з цим на практиці величину зміщення задньої бабки визначають за спрощеним виразом:

Цей метод непридатний для точних конусів, так як із-за швидкого зношування центрових отворів точність базування погіршується.

Другий спосіб застосовують при обробці точних внутрішніх і зовнішніх конусів невеликої довжини, так як хід різцевих салазок обмежений (рис.5.1 б). Різцеві салаки повертаються на кут α, рівний половині кута при вершині конуса і надають їм частіше ручну, інколи механічну подачу.

де D і d – відповідно більший і менший діаметри конуса; l – довжина конуса.

Третій спосіб дозволяє отримати точні конуси з кутом до 18^˚ , довжина яких не перевищує довжини лінійки. Цей спосіб доцільно використовувати при серійному виробництві.

На кронштейнах 4, привернутих ззаду до станини, кріплять лінійку 2, яку встановлюють під потрібним кутом до лінії центрів верстата. По лінійці переміщається повзун 1, зв’язаний з поперечним супортом 5, який попередньо від’єднаний від нижньої каретки. При включенні поздовжньої механічної подачі різець отримав два переміщення: поздовжнє від каретки, поперечне - від повзуна. Результуюче переміщення направлено паралельно осі лінійки. Величину зміщення лінійки m виміряють по шкалі 3 і обчислюють за формулою:

Обробку конусів широким різцем застосовують для конічних поверхонь довжиною не більше 15 – 20мм, при великих кутах нахилу і невисоких вимогах до точності обробки (рис.5.1. а).

11. Лобові токарні верстати: область застосування, будова і види виконуваних робіт.

Токарно – лобові верстати відносяться до спеціалізованих токарних верстатів, призначені для токарної обробки заготовок великого діаметра і не великої довжини. На цих верстатах виконують точіння зовнішніх циліндричних і конічних поверхонь, обробка торців, проточка канавок, розточування внутрішніх поверхонь.

Особливістю конструкції цих верстатів є значна висота центрів і короткі напрямні. Буває та­кий різновид лобового верстата, як верстат з поперечною стани­ною, напрямні якої перпендикулярні до осі обертання шпинделя. Недоліком лобових верстатів є певні незручності, пов'язані з уста­новленням, виставленням і закріплюванням заготовки з огляду на велику масу останньої.

Для обслуговування верстата необхідно мати відповідне підіймально-транспортне обладнання (тельфер, кран-балка тощо).

Верстат має наступні основні вузли: плиту 1, передню бабку 4 з планшайбою 5, основу супорта 2, супорт 3 і задню бабку 6, встановлену на високу підставу.

Передня бабка в якій розміщена коробка швидкостей, жорстко закріплена на плиті; основу супорта з поздовжніми направляючими і задню бабку можна пересувати по плиті в потрібне положення і закріпляти на ній болтами, головки яких входять в пази плити.

Оброблюємо заготовка кріпиться на планшайбі в кулачках чи з допомогою прихватів і болтів; при необхідності заготовка може піддержуватися центром задньої бабки.

Ланцюг подач отримує рух від окремого електродвигуна і забезпечує механічне поздовжнє і поперечне переміщення супорта в широкому діапазоні швидкостей.