5. Основні методи стабілізації валют: дефляція, деномінація, нуліфікація, девальвація, ревальвація.(Приказюк)

Дефляція - це скорочення грошової маси шляхом вилучення із обертання надлишкових грошових знаків. Тобто, дефляція не є методом самого реформування грошових систем. У період золотого стандарту вона часто передувала грошовим реформам, створюючи більш сприятливі умови для їх проведення.

Дефляція виникає в результаті: підвищення вартості грошей, що пов’язано зі збільшенням витрат на виробництво грошового товару; зниження вартості товарів, яке виникає із зростанням продуктивності праці без зміни вартості грошей; дефіциту грошей в обороті, у цьому випадку Центральний банк і уряд країни вилучає з обігу грошову масу, намагаючись знизити темпи інфляції за рахунок збільшення податків, підвищення облікової ставки, заморожування і запобігання зростання оплати праці, зниження витрат державного бюджету та інше.

У сучасних умовах дефляція проходить зі зростанням безробіття, зниженням випуску продукції і спадом в економіці. Це призводить до того, що економічні агенти знижують обсяги інвестицій для розміщення цих коштів через деякий час за більш вигідними ставками. Цей процес стає причиною додаткового падіння попиту, який підвищує темпи скорочення обсягів виробництва і падіння цін на товари.

До інших негативних наслідків від дефляції відносяться: зниження рівня заробітної плати, зниження обсягів банківського кредитування, зниження прибутковості компаній та вартості бізнесу, скорочення персоналу та інше.

Деякі умови дефляції можуть привести і до позитивних моментів і періодами відносного благополуччя. Так може статися збільшення обсягу пропозиції продукції за рахунок поліпшення технології виробництва.

На початку дефляції рекомендується утриматися від кредитування, не здійснювати значні придбання та збирати вільні кошти. У деяких випадках має сенс позбутися непотрібних активів до того моменту, як вони втратять в ціні.

Нуліфікація - це ліквідація старих грошових знаків і випуск нових. Вона проводиться в результаті понад сильної інфляції, коли купівельна спроможність грошей зводиться практично до нуля, а також у зв'язку зі зміною політичної влади. У першому випадку нуліфікації, держава оголошує про те, що грошові знаки, що знецінилися є недійсними.

Деномінація - це укрупнення грошової одиниці шляхом обміну у визначеній пропорції старих грошових знаків на нові. Коефіцієнтом укрупнення грошей звичайно є одиниця з одним чи декількома нулями, і в такій же відповідності перераховуються ціни товарів і послуг, зарплата, пенсії, тарифи і т.д. Деномінація значно спрощує грошовий обіг, облік і розрахунки в країні однак її доцільно проводити лише після зниження інфляції до стійко помірного рівня, інакше незабаром буде потрібно нова деномінація, а її проведення — дорогий захід.

Девальвація означає:

а) зменшення золотого змісту грошової одиниці країни (у період дії золотого стандарту),

б) зниження її обмінного курсу стосовно іноземних валют. В умовах фіксованого валютного курсу (коли він встановлюється урядом) девальвація теж проводиться офіційно (за рішенням державних органів). Коли ж у країні діє вільний валютний курс, можлива девальвація носить ринковий (фактичний) характер: обмінний курс національної валюти падає «автоматично», безпосередньо під впливом змін у відповідності валютного попиту та пропозиції. Девальвація сприяє експорту за рахунок збільшення норми прибутку в національній валюті, що позитивно впливає на сальдо платіжного балансу і сприяє припливу валютної виручки в країну. Водночас девальвація обумовлює подорожчання імпорту, що може призвести до розвитку інфляційних процесів і, крім того, робить дорожчим процес обслуговування зовнішнього боргу країни, оскільки для погашення заборгованості за іноземними кредитами потрібно купувати, відповідно, іноземну валюту, для чого, у свою чергу, потрібно витрачати більше національної валюти.

Втім, центральний банк може вдаватися до свідомих заходів щодо навмисного девальвування національної валюти, потреба в якому пов’язана не з об’єктивними процесами динаміки внутрішніх цін, а з необхідністю штучними заходами стимулювати експорт. У цьому разі йдеться про валютний демпінг, тобто знецінення національної валюти з метою масового експорту товарів за цінами, нижчими за світові.

Протилежним до девальвації методом реалізації валютної політики є ревальвація. Ревальвація — це підвищення курсу національної валюти відносно іноземної та міжнародних валютних одиниць. Об’єктивною передумовою для ревальвації є нижчі темпи інфляції у даній країні порівняно з іншими. У результаті купівельна спроможність національної грошової одиниці виявляється заниженою порівняно з іноземними, що вимагає підвищення офіційного обмінного курсу національної валюти.

Ревальвація в умовах золотомонетного стандарту означала підвищення металевого вмісту грошових одиниць і застосовувалась як метод грошової реформи для стабілізації обігу банкнот і відновлення розміну їх на золото.

Порівняно з девальвацією в сучасних умовах ревальвація є більш рідкісним явищем. Вона значно більшою мірою вигідна для імпортерів і не вигідна для експортерів, оскільки ціни на продукцію останніх на світових ринках стають вищими. Імпортерам же придбання іноземної валюти для оплати товарів, які ввозяться в країну, обходиться дешевше, що підвищує їхню норму прибутку. Те ж саме стосується і вигідності придбання валюти для обслуговування зовнішніх боргів.

Терміни «девальвація» і «ревальвація» можуть використовуватись і для визначення тривалого і стійкого зниження або підвищення обмінного курсу національної валюти відповідно.