- •Конспект лекцій з дисципліни теорія держави та права
- •Глава 1. Поняття і система юридичної науки.
- •§ 1. Поняття та ознаки юридичної науки.
- •§ 2. Об'єкти, предмет, метод, функції юридичної науки.
- •§ 3. Юриспруденція як система юридичних наук.
- •Глава 2. Загальна теорія держави і права як фундаментальна наука.
- •§ 1. Виникнення загальної теорії держави і права.
- •§ 2. Предмет теорії держави і права.
- •§ 3. Функції теорії держави і праваюю.
- •§ 4. Метод теорії держави і права.
- •§ 5. Теорія держави і права в системі суспільних наук.
- •§ 6. Теорія держави і права в системі юридичних наук.
- •Глава 4. Державна влада і держава.
- •§ 1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави.
- •§ 2. Поняття і ознаки держави.
- •§ 3. Сутність держави.
- •§ 4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації.
- •§ 5. Функції держави.
- •§ 6. Типологія держав.
- •§ 7. Деякі наукові концепції сучасної держави.
- •Глава 5. Держава у політичній системі суспільства.
- •§ 1. Громадянське суспільство і держава.
- •§ 2. Політична система суспільства і держава.
- •§ 3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об'єднання.
- •§ 4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації.
- •§ 5. Відносна самостійність держави.
- •Глава 6. Форма держави.
- •1. Поняття та елементи форми держави
- •2. Форма правління держави
- •3. Форма державного устрою.
- •4. Державно-правовий режим.
- •Глава 7. Механізм і апарат держави.
- •§ 1. Механізм держави.
- •§ 2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави Апарат держави - частина механізму держави.
- •§ 3. Принципи організації та діяльності державного апарату.
- •§ 4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату.
- •§ 5. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової.
- •§ 6. Система „стримувань і противаг” органів законодавчої, виконавчої і судової влади.
- •§ 7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування.
- •§ 8. Професійна і державна служба. Державний службовець і працівник приватного сектора.
- •§ 9. Служба в органах внутрішніх справ.
- •Глава 8. Державні органі влади в україні.
- •§ 1. Вищий представницький орган державної влади.
- •§ 2. Глава держави.
- •§ 3. Вищий виконавчий орган влади.
- •§ 4. Представницькі органи влади на місцях.
- •§ 5. Виконавчі органи влади на місцях.
- •§ 6. Судові органи влади.
- •§ 7. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи.
- •§ 9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції.
- •Глава 10. Загальне вчення про демократію. § 1. Поняття і ознаки демократії.
- •§ 2. Функції і принципи демократії.
- •§ 3. Форми та інститути демократії.
- •§ 4. Демократія і самоврядування.
- •§ 5. Демократія як загальнолюдська цінність.
- •§ 6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин).
- •Глава 12. Основні теорії демократії.
- •§ 1. Пролетарська (соціалістична) теорія демократії.
- •§ 2. Теорія „плюралістичної демократії”.
- •§ 3. Теорія елітарної демократії.
- •§ 4. Теорія партисипаторної демократії.
- •§ 5. Теорія корпоративної демократії.
- •§ 6. Теорія ”«комп'ютерної демократії”.
- •Глава. 13. Загальне вчення про право.
- •§ 1. Термін „право”.
- •§ 2. Походження права.
- •§ 3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві.
- •§ 4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу.
- •§ 5. Сучасні концепції праворозуміння.
- •§ 6. Поняття і ознаки права.
- •§ 7. Сутність права.
- •§ 8. Принципи права.
- •§ 9. Функції права.
- •§ 10. Цінність права.
- •§ 11. Співвідношення права і закону.
- •§ 12. Співвідношення національного і міжнародного права.
- •§ 13. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив.
- •Глава 15. Норми права у системі соціальних норм.
- •§ 1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами.
- •§ 2. Норми моралі і норми права: їх зв'язок і взаємодія.
- •§ 3. Норми-звичаї і норми права.
- •§ 4. Корпоративні норми і норми права.
- •§ 5. Поняття і ознаки норми права.
- •§ 6. Види норм права.
- •§ 7. Спеціалізовані (нетипові) норми права.
- •§ 8. Структура норми права і норми-розпорядження.
- •§ 9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом.
- •§ 10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта.
- •Глава 16. Правотворчість.
- •§ 1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості.
- •§ 2. Принципи і функції правотворчості.
- •§ 3. Стадії правотворчого процесу.
- •§ 4. Види і форми правотворчості держави.
- •§ 5. Види правотворчості громадянського суспільства.
- •§ 6. Судова правотворчість – особливий вид правотворчості.
- •§ 7. Юридичні джерела (форми) права.
- •Глава 17. Правовий акт. Нормативно-правовий акт. Міжнародний договір.
- •§ 1. Правовий акт.
- •§ 2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів.
- •§ 3. Види нормативно-правових актів.
- •§ 4. Поняття і ознаки закону.
- •§ 5. Законодавчий процес.
- •§ 6. Види законів.
- •§ 7. Конституція – основний закон громадянського суспільства і держави.
- •§ 8. Дія нормативно-правового акта в часі.
- •§ 9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб.
- •§ 10. Поняття підзаконного нормативно-правового акта.
- •§ 11. Відомчий акт.
- •§ 12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади.
- •§ 13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації.
- •§ 14. Міжнародний договір.
- •Глава 19. Правовий статус особи, народу, держави.
- •§ 1. Правовий статус особи.
- •§ 2. Правовий статус народу.
- •§ 3. Правовий статус держави.
- •Глава 20. Реалізація норм права. Правозастосування.
- •§ 1. Поняття і основні форми реалізації норм права.
- •§ 2. Поняття і ознаки правозастосування.
- •§ 3. Основні стадії застосування норм права.
- •§ 4. Основні вимоги до правильного застосування норм права.
- •§ 5. Поняття і ознаки акта застосування норм права.
- •§ 6. Види актів застосування норм права.
- •§ 7. Прогалини в праві і способи їх усунення. Аналогія закону і аналогія права. Субсидіарне застосування норм права.
- •Глава 21. Тлумачення норм права.
- •§ 1. Поняття тлумачення норм права.
- •§ 2. Способи (методи) тлумачення норм права.
- •§ 3. Види тлумачення норм права за суб'єктами.
- •§ 4. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту.
- •§ 5. Акт тлумачення норм права.
- •Глава 22. Правова і правомірна поведінка. Правопорушення.
- •§ 1. Поняття, ознаки і види правової поведінки.
- •§ 2. Правомірна поведінка. Причини нестабільності правомірної поведінки.
- •§ 3. Склад і види правомірної поведінки.
- •§ 4. Поняття і ознаки правопорушення.
- •§ 5. Склад правопорушення.
- •§ 6. Види правопорушень. Правопорушність.
- •§ 7. Зловживання правом.
- •Глава 23. Юридична відповідальність.
- •§ 1. Поняття і ознаки юридичної відповідальності.
- •§ 2. Принципи і функції юридичної відповідальності.
- •§ 3. Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права.
- •§ 4. Підстави і стадії юридичної відповідальності.
- •§ 5. Правопорушення і юридична відповідальність співробітника органів внутрішніх справ.
- •Глава 24. Законність. Правопорядок.
- •§ 1. Поняття законності.
- •§ 2. Принципи законності.
- •§ 3. Вимоги законності.
- •§ 4. Гарантії законності.
- •§ 5. Поняття правопорядку.
- •§ 6. Функції та принципи правопорядку.
- •§ 7. Державна дисципліна.
- •Глава 25. Правосвідомість. Правова культура. § 1. Поняття і структура правосвідомості.
- •§ 2. Класифікація форм правосвідомості за суб'єктами і глибиною відображення правової дійсності.
- •§ 3. Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації.
- •§ 4. Правова культура: зв'язок із загальною культурою. Види правової культури.
- •§ 5. Правова культура суспільства.
- •§ 6. Правова культура особи.
- •§ 7. Професійна правова культура.
- •§ 8. Структура правової культури суспільства.
- •Глава 26. Правове виховання. Правовий всеобуч.
- •§ 1. Поняття, ознаки і функції правового виховання.
- •§ 2. Система і механізм правового виховання. Правова вихованість.
- •§ 3. Правове загальне навчання (правовий всеобуч).
- •§ 4. Правовий нігілізм: джерела і шляхи подолання.
- •Глава 27. Правове регулювання і його механізм. Юридична техніка.
- •§ 1. Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу.
- •§ 2. Сфера, основні напрямки і межі правового регулювання.
- •§ 3. Види, способи і типи правового регулювання.
- •§ 4. Механізм правового регулювання.
- •§ 5. Елементи механізму правового регулювання та їх призначення.
- •§ 6. Стадії механізму правового регулювання.
- •§ 7. Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання.
- •§ 8. Юридична техніка.
- •Глава 28. Предмет загального порівняльного правознавства. Поняття типу і типології правових систем світу.
- •§ 1. Предмет і об'єкти аналізу науки загального порівняльного правознавства.
- •§ 2. Поняття типу (сім'ї) правової системи.
- •§ 3. Класифікація правових систем світу.
- •§ 4. Основні типи і підтипи (групи} правових систем світу.
- •§ 5. Місце правової системи України.
- •Глава 29. Романо-германський тип правової системи.
- •§ 1. Поняття романо-германського типу правової системи.
- •§ 2. Формування романо-германського типу правової системи.
- •§ 3. Система права та її структура.
- •§ 4. Нормативно-правовий акт (закон) у системі джерела права.
- •§ 5. Делегована правотворчість.
- •§ 6. Правотворчість суб'єктів федерації.
- •§ 7. Правовий звичай.
- •§ 8. Правова доктрина.
- •§ 9. Принципи права.
- •§ 10. Роль судової практики.
- •§ 11. Кодификація.
- •Глава 30. Англо-американський тип правової системи.
- •§ 1. Поняття англо-американського типу правової системи.
- •§ 2. Загальне право Англії.
- •§ 3. Право справедливості.
- •§ 4. Судовий прецедент у системі джерела права.
- •§ 5. Правовий звичай.
- •§ 6. Правова доктрина.
- •§ 7. Принципи права.
- •§ 8. Система англійського права.
- •§ 9. Норма права.
- •§ 10. Дія прецедентної норми в часі та просторі.
- •§ 11. Закон в англійській правовій системі. Співвідношення закону і прецеденту.
- •§ 12. Делегована правотворчість Англії.
- •§ 13. Юридична термінологія країн загального права.
- •§ 14. Судова система Англії.
- •Частина II. Правова система сша.
- •§ 1. Вплив англійського права на становлення правової системи сша.
- •§ 2. Специфічні риси американської правової системи (у порівнянні з англійською).
- •§ 3. Судова система сша.
- •Частина ііі. Інші правові системи європейського і позаєвропейського права англо-американського типу.
- •§ 1. Своєрідність правової системи Шотландії.
- •§ 2. Загальна характеристика правової системи Ірландії.
- •§ 3. Основні риси правової системи Канади.
- •§ 4. Особливості правової системи Австралії.
- •§ 5. Характерні риси правової системи Нової Зеландії.
- •Глава 31. Змішаний (гібридний) тип правової системи.
- •§ 1. Поняття змішаного типу правової системи.
- •§ 2. Загальна характеристика скандинавської групи правових систем.
- •§ 3. Джерела (форми) права скандинавських країн.
- •§ 4. Система права. Кодифікація.
- •§ 5. Уніфікація права скандинавських країн та її вплив на правові системи країн Балтії.
- •Частина II. Латино-американська група правових систем.
- •§ 1. Загальна характеристика латиноамериканської групи правових систем.
- •§ 2. Основні риси правових систем країн Латинської Америки.
- •Глава 32. Релігійно-традиційний тип правової системи.
- •1. Мусульманське право.
- •§ 1. Поняття релігійно-традиційного типу правової системи.
- •§ 2. Поняття мусульманського права.
- •§ 3. Виникнення і розвиток мусульманського права.
- •§ 4. Джерела мусульманського права.
- •§ 5. Система мусульманського права та її структура.
- •§ 6. Норма мусульманського права.
- •§ 7. Мусульманське право в сучасних правових системах: загальна характеристика.
- •§ 8. Мусульмансько-правова доктрина.
- •§ 9. Принципи права.
- •§ 10. Правовий звичай.
- •§ 11. Закон. Кодифікація.
- •§ 12. Особливості судової системи.
- •2. Індуське право.
- •§ 1. Поняття індуського права.
- •§ 2. Релігійні та ідеологічні джерела індуського права.
- •§ 3. Правовий звичай, закон і судовий прецедент.
- •§ 4. Еволюція індуського права. Вплив англійської системи права.
- •§ 5. Індуське право у правовій системі сучасної Індії.
- •Частина II. Далекосхідна група правових систем.
- •1. Китайське право.
- •§ 1. Загальна характеристика далекосхідної групи правових систем.
- •§ 2. Поняття китайського права і філолофсько-моральні джерела його формування.
- •§ 3. Джерела права.
- •§ 4. Термін „право”. Ставлення до суб'єктивного права.
- •§ 5. Система права. Норма права.
- •§ 6. Кодифікація.
- •2. Японське право.
- •§ 1. Поняття японського права і особливості його формування.
- •§ 2. Джерела права сучасної Японії.
- •§ 3. Система права сучасної Японії.
- •§ 4. Закон. Кодифікація.
- •Частина III. Звичаєво-общинна група правових систем.
- •1. Звичаєве право африки і мадагаскару.
- •§ 1. Загальна характеристика звичаєво-общинної групи правових систем.
- •§ 2. Основні риси звичаєвого права.
- •§ 3. Звичаєве право і суди в умовах колонізації країн Африки.
- •§ 4. Звичаєве право в сучасних правових системах Африки і Мадагаскару.
§ 5. Правопорушення і юридична відповідальність співробітника органів внутрішніх справ.
Правопорушення, вчинені співробітниками органів внутрішніх справ, можна поділити на такі види:
1) вчинені на службі;
2) вчинені у зв'язку зі службою;
3) вчинені поза службою.
Численний персонал органів внутрішніх справ як частина населення країни піддається впливу загальних факторів правопорушень, що кореняться в соціальних суперечностях.
Особливі умови, що сприяють вчиненню правопорушень у системі правоохоронних органів, виражаються в таких можливостях:
зловживання владними повноваженнями (зловживання службовим становищем);
використання не за призначенням табельної зброї;
зловживання службовими приміщеннями;
використання не за призначенням спецзасобів, спецтехніки;
зловживання ізоляторами тимчасового затримання підозрюваних (ІТЗ) і слідчих ізоляторів (СІЗО).
Правопорушення, вчинені співробітниками органів внутрішніх справ на службі і у зв'язку зі службою, як і всі правопорушення, можуть бути двох видів:
проступки;
злочини.
І. Проступки:
Адміністративні. Настає адміністративна відповідальність – суспільне шкідливі, протиправні, винні діяння співробітників, що посягають на державний лад або суспільний порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління;
Дисциплінарні. Настає дисциплінарна відповідальність – суспільне шкідливі порушення закріпленого нормами права (статутами, положеннями, правилами) юридичне обов'язкового порядку діяльності конкретних колективів органів та установ внутрішніх справ, тобто службової, учбової, трудової дисципліни;
Цивільно-правові. Настає цивільно-правова відповідальність – посягання на врегульовані нормами цивільного права майнові і особисті не-майнові відносини, а також деякі відносини, передбачені нормами трудового, сімейного, земельного права;
Матеріальні. Настає матеріальна відповідальність – заподіяння шкоди організаціям або громадянам під час виконання службових обов'язків.
ІІ. Злочини:
1. Фальсифікації:
а) посадове підроблення – фальсифікація матеріалів;
б) зловживання службовим становищем у формі приховування злочинів від обліку, одержання хабара.
2. Насильство:
а) дії, спрямовані на незаконне позбавлення волі із застосуванням до особи фізичної сили, нанесенням побоїв, заподіянням легких і менш тяжких тілесних ушкоджень, тяжких тілесних ушкоджень без обтяжуючих обставин;
б) дії, що спричинили неумисне убивство.
3.Проти правосуддя:
а) притягнення свідомо невинного до кримінальної відповідальності;
б) за свідомо незаконний арешт;
в) примушування до давання показань та ін.
Юридична відповідальність співробітника органів внутрішніх справ є складовою частиною його спеціального правового статусу як посадової особи (разом з повноваженнями, тобто правами і обов'язками). Вона має вторинний характер: реалізується в результаті вчиненого правопорушення, являє собою не просто порушення виконання обов'язку, а й реакцію на правопорушення, що спричиняє несприятливі наслідки для винної особи.
Правда, чинне законодавство України не завжди конкретизує відповідальність окремих категорій співробітників органів внутрішніх справ, за винятком кримінальної і адміністративної. Ефективності юридичної відповідальності співробітника органів внутрішніх справ сприяла б чітка вказівка на склади правопорушень, що спричиняють дисциплінарну, матеріальну та інші традиційні види відповідальності.
Якщо розглядати особливості юридичної відповідальності співробітника органів внутрішніх справ у контексті загальногромадянської юридичної відповідальності, то висновок може бути один: він несе однакову відповідальність за однакові правопорушення з іншими громадянами; для нього існують однакові підстави для притягнення до юридичної відповідальності (наявність складу правопорушення), єдиний процесуальний порядок, єдине судочинство та ін. Тут діють загальні для всіх громадян конституційні принципи: рівність перед законом, рівна відповідальність перед судом.
Якщо розглядати особливості юридичної відповідальності співробітника органів внутрішніх справ у контексті його службової діяльності, то загальним правилом є таке: він несе підвищену відповідальність за порушення норм права, тому що наділений значним обсягом прав і обов'язків – повноважень (правообов'язків) щодо особи і громадянина.
До особливостей юридичної відповідальності співробітників органів внутрішніх справ можна віднести:
1) більш широке коло підстав для відповідальності;
2) наявність підстав для відповідальності, застосовуваних лише до співробітників органів внутрішніх справ як до службовців;
3) підвищений рівень відповідальності стосовно тих її видів, що поширюються і на громадян;
4) виникнення складів правопорушень як безпосереднього результату наявності державно-владних повноважень.
Види юридичної відповідальності, застосовувані до співробітників органів внутрішніх справ:
кримінальна – позбавлення волі, майна, виправні роботи без позбавлення волі та ін. – конкретні санкції застосовуються лише за вчинення злочинів, перелік яких міститься в кримінальному законодавстві;
адміністративна – особи рядового і начальницького складу несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами; за порушення правил дорожнього руху, полювання, рибальства і охорони рибних запасів, митних правил і за контрабанду – на загальних підставах. До них не можуть бути застосовані такі заходи, як штраф, адміністративний арешт, виправні роботи;
дисциплінарна – накладається в порядку, передбаченому правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також відповідно до норм Положення про службу в органах внутрішніх справ і Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ – у разі, якщо за такі порушення не встановлена адміністративна чи кримінальна відповідальність;
матеріальна – настає тоді, коли співробітник (заподіювач шкоди) перебуває в трудових або службових відносинах з потерпілим. Матеріальна відповідальність поширюється на випадки заподіяння шкоди державній власності, її розмір за шкоду, заподіяну співробітником (особою рядового і начальницького складу) державі під час виконання службових обов'язків, залежить від складу правопорушення. Як правило, це неповне відшкодування шкоди в порядку регресу відповідному органу внутрішніх справ, оскільки збитки заподіюються під час виконання службових обов'язків. Орган же внутрішніх справ відшкодовує шкоду у повному обсязі незалежно від вини співробітника (заподіювача шкоди) – в результаті неправильного виконання їм службових обов'язків – тим організаціям, підприємствам, громадянам, яким вона була заподіяна;
цивільно-правова – настає тоді, коли співробітник (заподіювач шкоди) не перебуває в трудових або службових відносинах з потерпілим; він відшкодовує будь-яку майнову шкоду, заподіяну ним не під час виконання службових обов'язків.
Слід зазначити, що наукова громадськість України останнім часом активно виступає за доцільність створення адміністративної юстиції. Передбачається, що вона здійснюватиметься в системі загальних судів шляхом їх спеціалізації. Створення адміністративних судів дозволить зробити крок до побудови правової держави, реалізації принципу відповідальності держави перед особою, а не тільки особи перед державою, створити додаткові гарантії від порушень прав і свобод людини і громадянина з боку державних органів та їх посадових осіб, у тому числі співробітників органів внутрішніх справ.