- •Конспект лекцій з дисципліни теорія держави та права
- •Глава 1. Поняття і система юридичної науки.
- •§ 1. Поняття та ознаки юридичної науки.
- •§ 2. Об'єкти, предмет, метод, функції юридичної науки.
- •§ 3. Юриспруденція як система юридичних наук.
- •Глава 2. Загальна теорія держави і права як фундаментальна наука.
- •§ 1. Виникнення загальної теорії держави і права.
- •§ 2. Предмет теорії держави і права.
- •§ 3. Функції теорії держави і праваюю.
- •§ 4. Метод теорії держави і права.
- •§ 5. Теорія держави і права в системі суспільних наук.
- •§ 6. Теорія держави і права в системі юридичних наук.
- •Глава 4. Державна влада і держава.
- •§ 1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави.
- •§ 2. Поняття і ознаки держави.
- •§ 3. Сутність держави.
- •§ 4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації.
- •§ 5. Функції держави.
- •§ 6. Типологія держав.
- •§ 7. Деякі наукові концепції сучасної держави.
- •Глава 5. Держава у політичній системі суспільства.
- •§ 1. Громадянське суспільство і держава.
- •§ 2. Політична система суспільства і держава.
- •§ 3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об'єднання.
- •§ 4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації.
- •§ 5. Відносна самостійність держави.
- •Глава 6. Форма держави.
- •1. Поняття та елементи форми держави
- •2. Форма правління держави
- •3. Форма державного устрою.
- •4. Державно-правовий режим.
- •Глава 7. Механізм і апарат держави.
- •§ 1. Механізм держави.
- •§ 2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави Апарат держави - частина механізму держави.
- •§ 3. Принципи організації та діяльності державного апарату.
- •§ 4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату.
- •§ 5. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової.
- •§ 6. Система „стримувань і противаг” органів законодавчої, виконавчої і судової влади.
- •§ 7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування.
- •§ 8. Професійна і державна служба. Державний службовець і працівник приватного сектора.
- •§ 9. Служба в органах внутрішніх справ.
- •Глава 8. Державні органі влади в україні.
- •§ 1. Вищий представницький орган державної влади.
- •§ 2. Глава держави.
- •§ 3. Вищий виконавчий орган влади.
- •§ 4. Представницькі органи влади на місцях.
- •§ 5. Виконавчі органи влади на місцях.
- •§ 6. Судові органи влади.
- •§ 7. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи.
- •§ 9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції.
- •Глава 10. Загальне вчення про демократію. § 1. Поняття і ознаки демократії.
- •§ 2. Функції і принципи демократії.
- •§ 3. Форми та інститути демократії.
- •§ 4. Демократія і самоврядування.
- •§ 5. Демократія як загальнолюдська цінність.
- •§ 6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин).
- •Глава 12. Основні теорії демократії.
- •§ 1. Пролетарська (соціалістична) теорія демократії.
- •§ 2. Теорія „плюралістичної демократії”.
- •§ 3. Теорія елітарної демократії.
- •§ 4. Теорія партисипаторної демократії.
- •§ 5. Теорія корпоративної демократії.
- •§ 6. Теорія ”«комп'ютерної демократії”.
- •Глава. 13. Загальне вчення про право.
- •§ 1. Термін „право”.
- •§ 2. Походження права.
- •§ 3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві.
- •§ 4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу.
- •§ 5. Сучасні концепції праворозуміння.
- •§ 6. Поняття і ознаки права.
- •§ 7. Сутність права.
- •§ 8. Принципи права.
- •§ 9. Функції права.
- •§ 10. Цінність права.
- •§ 11. Співвідношення права і закону.
- •§ 12. Співвідношення національного і міжнародного права.
- •§ 13. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив.
- •Глава 15. Норми права у системі соціальних норм.
- •§ 1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами.
- •§ 2. Норми моралі і норми права: їх зв'язок і взаємодія.
- •§ 3. Норми-звичаї і норми права.
- •§ 4. Корпоративні норми і норми права.
- •§ 5. Поняття і ознаки норми права.
- •§ 6. Види норм права.
- •§ 7. Спеціалізовані (нетипові) норми права.
- •§ 8. Структура норми права і норми-розпорядження.
- •§ 9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом.
- •§ 10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта.
- •Глава 16. Правотворчість.
- •§ 1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості.
- •§ 2. Принципи і функції правотворчості.
- •§ 3. Стадії правотворчого процесу.
- •§ 4. Види і форми правотворчості держави.
- •§ 5. Види правотворчості громадянського суспільства.
- •§ 6. Судова правотворчість – особливий вид правотворчості.
- •§ 7. Юридичні джерела (форми) права.
- •Глава 17. Правовий акт. Нормативно-правовий акт. Міжнародний договір.
- •§ 1. Правовий акт.
- •§ 2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів.
- •§ 3. Види нормативно-правових актів.
- •§ 4. Поняття і ознаки закону.
- •§ 5. Законодавчий процес.
- •§ 6. Види законів.
- •§ 7. Конституція – основний закон громадянського суспільства і держави.
- •§ 8. Дія нормативно-правового акта в часі.
- •§ 9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб.
- •§ 10. Поняття підзаконного нормативно-правового акта.
- •§ 11. Відомчий акт.
- •§ 12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади.
- •§ 13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації.
- •§ 14. Міжнародний договір.
- •Глава 19. Правовий статус особи, народу, держави.
- •§ 1. Правовий статус особи.
- •§ 2. Правовий статус народу.
- •§ 3. Правовий статус держави.
- •Глава 20. Реалізація норм права. Правозастосування.
- •§ 1. Поняття і основні форми реалізації норм права.
- •§ 2. Поняття і ознаки правозастосування.
- •§ 3. Основні стадії застосування норм права.
- •§ 4. Основні вимоги до правильного застосування норм права.
- •§ 5. Поняття і ознаки акта застосування норм права.
- •§ 6. Види актів застосування норм права.
- •§ 7. Прогалини в праві і способи їх усунення. Аналогія закону і аналогія права. Субсидіарне застосування норм права.
- •Глава 21. Тлумачення норм права.
- •§ 1. Поняття тлумачення норм права.
- •§ 2. Способи (методи) тлумачення норм права.
- •§ 3. Види тлумачення норм права за суб'єктами.
- •§ 4. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту.
- •§ 5. Акт тлумачення норм права.
- •Глава 22. Правова і правомірна поведінка. Правопорушення.
- •§ 1. Поняття, ознаки і види правової поведінки.
- •§ 2. Правомірна поведінка. Причини нестабільності правомірної поведінки.
- •§ 3. Склад і види правомірної поведінки.
- •§ 4. Поняття і ознаки правопорушення.
- •§ 5. Склад правопорушення.
- •§ 6. Види правопорушень. Правопорушність.
- •§ 7. Зловживання правом.
- •Глава 23. Юридична відповідальність.
- •§ 1. Поняття і ознаки юридичної відповідальності.
- •§ 2. Принципи і функції юридичної відповідальності.
- •§ 3. Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права.
- •§ 4. Підстави і стадії юридичної відповідальності.
- •§ 5. Правопорушення і юридична відповідальність співробітника органів внутрішніх справ.
- •Глава 24. Законність. Правопорядок.
- •§ 1. Поняття законності.
- •§ 2. Принципи законності.
- •§ 3. Вимоги законності.
- •§ 4. Гарантії законності.
- •§ 5. Поняття правопорядку.
- •§ 6. Функції та принципи правопорядку.
- •§ 7. Державна дисципліна.
- •Глава 25. Правосвідомість. Правова культура. § 1. Поняття і структура правосвідомості.
- •§ 2. Класифікація форм правосвідомості за суб'єктами і глибиною відображення правової дійсності.
- •§ 3. Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації.
- •§ 4. Правова культура: зв'язок із загальною культурою. Види правової культури.
- •§ 5. Правова культура суспільства.
- •§ 6. Правова культура особи.
- •§ 7. Професійна правова культура.
- •§ 8. Структура правової культури суспільства.
- •Глава 26. Правове виховання. Правовий всеобуч.
- •§ 1. Поняття, ознаки і функції правового виховання.
- •§ 2. Система і механізм правового виховання. Правова вихованість.
- •§ 3. Правове загальне навчання (правовий всеобуч).
- •§ 4. Правовий нігілізм: джерела і шляхи подолання.
- •Глава 27. Правове регулювання і його механізм. Юридична техніка.
- •§ 1. Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу.
- •§ 2. Сфера, основні напрямки і межі правового регулювання.
- •§ 3. Види, способи і типи правового регулювання.
- •§ 4. Механізм правового регулювання.
- •§ 5. Елементи механізму правового регулювання та їх призначення.
- •§ 6. Стадії механізму правового регулювання.
- •§ 7. Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання.
- •§ 8. Юридична техніка.
- •Глава 28. Предмет загального порівняльного правознавства. Поняття типу і типології правових систем світу.
- •§ 1. Предмет і об'єкти аналізу науки загального порівняльного правознавства.
- •§ 2. Поняття типу (сім'ї) правової системи.
- •§ 3. Класифікація правових систем світу.
- •§ 4. Основні типи і підтипи (групи} правових систем світу.
- •§ 5. Місце правової системи України.
- •Глава 29. Романо-германський тип правової системи.
- •§ 1. Поняття романо-германського типу правової системи.
- •§ 2. Формування романо-германського типу правової системи.
- •§ 3. Система права та її структура.
- •§ 4. Нормативно-правовий акт (закон) у системі джерела права.
- •§ 5. Делегована правотворчість.
- •§ 6. Правотворчість суб'єктів федерації.
- •§ 7. Правовий звичай.
- •§ 8. Правова доктрина.
- •§ 9. Принципи права.
- •§ 10. Роль судової практики.
- •§ 11. Кодификація.
- •Глава 30. Англо-американський тип правової системи.
- •§ 1. Поняття англо-американського типу правової системи.
- •§ 2. Загальне право Англії.
- •§ 3. Право справедливості.
- •§ 4. Судовий прецедент у системі джерела права.
- •§ 5. Правовий звичай.
- •§ 6. Правова доктрина.
- •§ 7. Принципи права.
- •§ 8. Система англійського права.
- •§ 9. Норма права.
- •§ 10. Дія прецедентної норми в часі та просторі.
- •§ 11. Закон в англійській правовій системі. Співвідношення закону і прецеденту.
- •§ 12. Делегована правотворчість Англії.
- •§ 13. Юридична термінологія країн загального права.
- •§ 14. Судова система Англії.
- •Частина II. Правова система сша.
- •§ 1. Вплив англійського права на становлення правової системи сша.
- •§ 2. Специфічні риси американської правової системи (у порівнянні з англійською).
- •§ 3. Судова система сша.
- •Частина ііі. Інші правові системи європейського і позаєвропейського права англо-американського типу.
- •§ 1. Своєрідність правової системи Шотландії.
- •§ 2. Загальна характеристика правової системи Ірландії.
- •§ 3. Основні риси правової системи Канади.
- •§ 4. Особливості правової системи Австралії.
- •§ 5. Характерні риси правової системи Нової Зеландії.
- •Глава 31. Змішаний (гібридний) тип правової системи.
- •§ 1. Поняття змішаного типу правової системи.
- •§ 2. Загальна характеристика скандинавської групи правових систем.
- •§ 3. Джерела (форми) права скандинавських країн.
- •§ 4. Система права. Кодифікація.
- •§ 5. Уніфікація права скандинавських країн та її вплив на правові системи країн Балтії.
- •Частина II. Латино-американська група правових систем.
- •§ 1. Загальна характеристика латиноамериканської групи правових систем.
- •§ 2. Основні риси правових систем країн Латинської Америки.
- •Глава 32. Релігійно-традиційний тип правової системи.
- •1. Мусульманське право.
- •§ 1. Поняття релігійно-традиційного типу правової системи.
- •§ 2. Поняття мусульманського права.
- •§ 3. Виникнення і розвиток мусульманського права.
- •§ 4. Джерела мусульманського права.
- •§ 5. Система мусульманського права та її структура.
- •§ 6. Норма мусульманського права.
- •§ 7. Мусульманське право в сучасних правових системах: загальна характеристика.
- •§ 8. Мусульмансько-правова доктрина.
- •§ 9. Принципи права.
- •§ 10. Правовий звичай.
- •§ 11. Закон. Кодифікація.
- •§ 12. Особливості судової системи.
- •2. Індуське право.
- •§ 1. Поняття індуського права.
- •§ 2. Релігійні та ідеологічні джерела індуського права.
- •§ 3. Правовий звичай, закон і судовий прецедент.
- •§ 4. Еволюція індуського права. Вплив англійської системи права.
- •§ 5. Індуське право у правовій системі сучасної Індії.
- •Частина II. Далекосхідна група правових систем.
- •1. Китайське право.
- •§ 1. Загальна характеристика далекосхідної групи правових систем.
- •§ 2. Поняття китайського права і філолофсько-моральні джерела його формування.
- •§ 3. Джерела права.
- •§ 4. Термін „право”. Ставлення до суб'єктивного права.
- •§ 5. Система права. Норма права.
- •§ 6. Кодифікація.
- •2. Японське право.
- •§ 1. Поняття японського права і особливості його формування.
- •§ 2. Джерела права сучасної Японії.
- •§ 3. Система права сучасної Японії.
- •§ 4. Закон. Кодифікація.
- •Частина III. Звичаєво-общинна група правових систем.
- •1. Звичаєве право африки і мадагаскару.
- •§ 1. Загальна характеристика звичаєво-общинної групи правових систем.
- •§ 2. Основні риси звичаєвого права.
- •§ 3. Звичаєве право і суди в умовах колонізації країн Африки.
- •§ 4. Звичаєве право в сучасних правових системах Африки і Мадагаскару.
§ 2. Правовий статус народу.
Народ як соціальна спільнота є суб'єктом права. Його правовий статус (права, свободи, обов'язки) закріплюється в нормах міжнародного права і у конституції (наприклад, право народу на самовизначення, заборона геноциду – у міжнародному праві; права народу та їх гарантії – у конституції).
Як суб'єкт права народ має загальний і конкретний статуси.
Загальний статус визначається тим, що народ визнається джерелом державної влади, має суверенітет усередині країни і на міжнародній арені. Ніхто не може привласнювати собі владу в державі, бо вона належить народу.
Конкретний статус пов'язаний із вступом народу в конкретні відносини, пов'язані з виборами державних органів через свій виборчий корпус, участю народу в референдумі, виробленням і формулюванням загальної волі, вираженням її на загальних сходах. У Конституції України відзначається: „Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії” (ст. 69). Наприклад, вибори президента – це конкретні правовідносини, які виникають між народом (через виборчий корпус) і кандидатами у президенти. Вони короткочасні, оскільки вибори проводяться відповідно до норм права, які визначають час і порядок їх проведення.
Говорячи про народ як суб'єкт права, слід зважити на те, що ступінь персоніфікації, організованості народу не дозволяє вважати його безпосереднім суб'єктом юридичних відносин, оскільки у більшості випадків він діє через державу, державні утворення, громадські організації (партії, профспілки) тощо.
§ 3. Правовий статус держави.
Ще римські юристи вважали, що держава – це суб'єкт особливого роду. На відміну від суб'єктів права – фізичних осіб – держава не має ні правоздатності, ні дієздатності. Будучи особливим колективним суб'єктом правовідносин, держава не має спеціальної компетенції. Вона встановлює і формулює завдання, принципи, цілі власної діяльності, права і обов'язки громадян та інших суб'єктів. Поняття правосуб'єктності до неї не застосовується, оскільки держава як суверенна організація користується правом самостійно визначати для себе коло обов'язків і предмет відання.
Держава не є й звичайним видом юридичної особи.
Держава – суверенна особа, що офіційно представляє суспільство як усередині країни, так і за кордоном, у взаєминах з іншими державами. Тому правовий статус держави реалізується двома системами:
системою внутрішньодержавного права;
системою міжнародного права.
Держава має загальний і конкретний правові статуси.
Загальний статус у системі внутрішньодержавного права визначається нормами (правами і обов'язками) конституції, а в системі міжнародного права – нормами (правами і обов'язками) міжнародного співтовариства, однаковими для всіх його членів. Слід зазначити, що держава як суб'єкт міжнародного права не тільки має права і обов'язки за міжнародним правом, а й створює його норми і принципи. Тому кожна держава має загальний міжнародно-правовий статус.
Що стосується конкретного статусу держави, то він залежить від тих конкретних різноманітних правовідносин, учасником яких є держава як усередині країни, так і на міжнародній арені.
Будучи організацією всього суспільства, держава покликана виражати публічні, загальні інтереси і, відтак, діяти на основі норм публічного права.
За межами і усередині країни держава є найважливішим учасником таких публічних відносин:
1) міжнародно-правових (укладення двосторонніх і багатосторонніх договорів на основі норм публічного міжнародного права);
2) конституційно-правових (прийняття до національного громадянства, нагородження громадянина державною нагородою або присвоєння йому почесного звання);
3) кримінально-правових (здійснення боротьби зі злочинністю від імені держави) та ін.
Таким чином, держава через державну владу, яка являє собою вольові (керівництва-підпорядкування) відносини, що складаються між державним апаратом і суб'єктами політичної системи суспільства на основі правових норм, виступає як владний суб'єкт правовідносин.
Разом з тим держава виступає як суб'єкт права в цивільному обороті на основі норм приватного права.
За межами і усередині країни держава є найважливішим учасником приватноправових відносин:
міжнародних (укладає договори на основі норм приватного міжнародного права);
внутрішніх цивільно-правових (випускає державна позику; приймає передачу спадщини на користь держави; держава Україна, наприклад, вступає у відносини з Автономною Республікою Крим з приводу загальнодержавної власності).
І в сфері приватноправових відносин держава є рівноправним учасником, який не має ніяких пільг і переваг.
Держава як суб'єкт відносин у галузі приватного права і як суб'єкт власності може виступати в двох організаційно-право-вих формах:
- у формі загальнодержавної скарбниці;
- у формі створюваних нею юридичних осіб.
Слід звернути увагу на те, шо держава управляє певною частиною власності, яка не закріплена за окремими державними організаціями і установами, а належить суспільству в цілому. Кошти державного бюджету та інше державне майно, не закріплене за державними підприємствами і установами, складають державну скарбницю країни.
Тому в приватноправових відносинах виступає не держава в цілому в єдності своїх функцій і органів, а держава як загальнодержавна скарбниця в особі своїх фінансових органів, які діють на певній ділянці комерційної, господарської діяльності. Держава, яка розуміється в цьому сенсі як суб'єкт власності, договорів, є звичайним суб'єктом права власності (володіє, користується і розпоряджається нею відповідно до правил цивільного обороту), таким, що торгує і функціонує, суб'єктом приватноправових відносин, створює юридичні особи. Тому в цій сфері конкретної діяльності вона може бути прирівняна до юридичної особи особливого роду.
Наприклад, держава вступає в майнові правовідносини з різними комерційними корпораціями і, зокрема, бере участь у створенні акціонерних товариств на базі державної і приватної власності одночасно. Тут обсяг прав і обов'язків, якими володіє держава, не є постійним. Він змінюється залежно від того, в які конкретні майнові відносини вона вступає.
Конкретні правовідносини, в які вступає держава як усередині країни, так і на міжнародній арені, виникають, змінюються та припиняються, що спричиняє виникнення, зміну та припинення конкретного правового статусу держави.
Правове становище держави можна змалювати як суму її загального (внутрішньодержавного і міжнародного) і конкретних правових статусів, що виникають у неї як у суб'єкта правовідносин.
Визначеність і стабільність правового статусу держави, врегульованого нормами внутрішньодержавного права, позитивно впливає на її міжнародно-правовий статус, створює авторитет, відкриває широкі можливості для співробітництва з іншими державами.