- •Конспект лекцій з дисципліни теорія держави та права
- •Глава 1. Поняття і система юридичної науки.
- •§ 1. Поняття та ознаки юридичної науки.
- •§ 2. Об'єкти, предмет, метод, функції юридичної науки.
- •§ 3. Юриспруденція як система юридичних наук.
- •Глава 2. Загальна теорія держави і права як фундаментальна наука.
- •§ 1. Виникнення загальної теорії держави і права.
- •§ 2. Предмет теорії держави і права.
- •§ 3. Функції теорії держави і праваюю.
- •§ 4. Метод теорії держави і права.
- •§ 5. Теорія держави і права в системі суспільних наук.
- •§ 6. Теорія держави і права в системі юридичних наук.
- •Глава 4. Державна влада і держава.
- •§ 1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави.
- •§ 2. Поняття і ознаки держави.
- •§ 3. Сутність держави.
- •§ 4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації.
- •§ 5. Функції держави.
- •§ 6. Типологія держав.
- •§ 7. Деякі наукові концепції сучасної держави.
- •Глава 5. Держава у політичній системі суспільства.
- •§ 1. Громадянське суспільство і держава.
- •§ 2. Політична система суспільства і держава.
- •§ 3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об'єднання.
- •§ 4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації.
- •§ 5. Відносна самостійність держави.
- •Глава 6. Форма держави.
- •1. Поняття та елементи форми держави
- •2. Форма правління держави
- •3. Форма державного устрою.
- •4. Державно-правовий режим.
- •Глава 7. Механізм і апарат держави.
- •§ 1. Механізм держави.
- •§ 2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави Апарат держави - частина механізму держави.
- •§ 3. Принципи організації та діяльності державного апарату.
- •§ 4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату.
- •§ 5. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової.
- •§ 6. Система „стримувань і противаг” органів законодавчої, виконавчої і судової влади.
- •§ 7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування.
- •§ 8. Професійна і державна служба. Державний службовець і працівник приватного сектора.
- •§ 9. Служба в органах внутрішніх справ.
- •Глава 8. Державні органі влади в україні.
- •§ 1. Вищий представницький орган державної влади.
- •§ 2. Глава держави.
- •§ 3. Вищий виконавчий орган влади.
- •§ 4. Представницькі органи влади на місцях.
- •§ 5. Виконавчі органи влади на місцях.
- •§ 6. Судові органи влади.
- •§ 7. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи.
- •§ 9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції.
- •Глава 10. Загальне вчення про демократію. § 1. Поняття і ознаки демократії.
- •§ 2. Функції і принципи демократії.
- •§ 3. Форми та інститути демократії.
- •§ 4. Демократія і самоврядування.
- •§ 5. Демократія як загальнолюдська цінність.
- •§ 6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин).
- •Глава 12. Основні теорії демократії.
- •§ 1. Пролетарська (соціалістична) теорія демократії.
- •§ 2. Теорія „плюралістичної демократії”.
- •§ 3. Теорія елітарної демократії.
- •§ 4. Теорія партисипаторної демократії.
- •§ 5. Теорія корпоративної демократії.
- •§ 6. Теорія ”«комп'ютерної демократії”.
- •Глава. 13. Загальне вчення про право.
- •§ 1. Термін „право”.
- •§ 2. Походження права.
- •§ 3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві.
- •§ 4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу.
- •§ 5. Сучасні концепції праворозуміння.
- •§ 6. Поняття і ознаки права.
- •§ 7. Сутність права.
- •§ 8. Принципи права.
- •§ 9. Функції права.
- •§ 10. Цінність права.
- •§ 11. Співвідношення права і закону.
- •§ 12. Співвідношення національного і міжнародного права.
- •§ 13. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив.
- •Глава 15. Норми права у системі соціальних норм.
- •§ 1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами.
- •§ 2. Норми моралі і норми права: їх зв'язок і взаємодія.
- •§ 3. Норми-звичаї і норми права.
- •§ 4. Корпоративні норми і норми права.
- •§ 5. Поняття і ознаки норми права.
- •§ 6. Види норм права.
- •§ 7. Спеціалізовані (нетипові) норми права.
- •§ 8. Структура норми права і норми-розпорядження.
- •§ 9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом.
- •§ 10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта.
- •Глава 16. Правотворчість.
- •§ 1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості.
- •§ 2. Принципи і функції правотворчості.
- •§ 3. Стадії правотворчого процесу.
- •§ 4. Види і форми правотворчості держави.
- •§ 5. Види правотворчості громадянського суспільства.
- •§ 6. Судова правотворчість – особливий вид правотворчості.
- •§ 7. Юридичні джерела (форми) права.
- •Глава 17. Правовий акт. Нормативно-правовий акт. Міжнародний договір.
- •§ 1. Правовий акт.
- •§ 2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів.
- •§ 3. Види нормативно-правових актів.
- •§ 4. Поняття і ознаки закону.
- •§ 5. Законодавчий процес.
- •§ 6. Види законів.
- •§ 7. Конституція – основний закон громадянського суспільства і держави.
- •§ 8. Дія нормативно-правового акта в часі.
- •§ 9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб.
- •§ 10. Поняття підзаконного нормативно-правового акта.
- •§ 11. Відомчий акт.
- •§ 12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади.
- •§ 13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації.
- •§ 14. Міжнародний договір.
- •Глава 19. Правовий статус особи, народу, держави.
- •§ 1. Правовий статус особи.
- •§ 2. Правовий статус народу.
- •§ 3. Правовий статус держави.
- •Глава 20. Реалізація норм права. Правозастосування.
- •§ 1. Поняття і основні форми реалізації норм права.
- •§ 2. Поняття і ознаки правозастосування.
- •§ 3. Основні стадії застосування норм права.
- •§ 4. Основні вимоги до правильного застосування норм права.
- •§ 5. Поняття і ознаки акта застосування норм права.
- •§ 6. Види актів застосування норм права.
- •§ 7. Прогалини в праві і способи їх усунення. Аналогія закону і аналогія права. Субсидіарне застосування норм права.
- •Глава 21. Тлумачення норм права.
- •§ 1. Поняття тлумачення норм права.
- •§ 2. Способи (методи) тлумачення норм права.
- •§ 3. Види тлумачення норм права за суб'єктами.
- •§ 4. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту.
- •§ 5. Акт тлумачення норм права.
- •Глава 22. Правова і правомірна поведінка. Правопорушення.
- •§ 1. Поняття, ознаки і види правової поведінки.
- •§ 2. Правомірна поведінка. Причини нестабільності правомірної поведінки.
- •§ 3. Склад і види правомірної поведінки.
- •§ 4. Поняття і ознаки правопорушення.
- •§ 5. Склад правопорушення.
- •§ 6. Види правопорушень. Правопорушність.
- •§ 7. Зловживання правом.
- •Глава 23. Юридична відповідальність.
- •§ 1. Поняття і ознаки юридичної відповідальності.
- •§ 2. Принципи і функції юридичної відповідальності.
- •§ 3. Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права.
- •§ 4. Підстави і стадії юридичної відповідальності.
- •§ 5. Правопорушення і юридична відповідальність співробітника органів внутрішніх справ.
- •Глава 24. Законність. Правопорядок.
- •§ 1. Поняття законності.
- •§ 2. Принципи законності.
- •§ 3. Вимоги законності.
- •§ 4. Гарантії законності.
- •§ 5. Поняття правопорядку.
- •§ 6. Функції та принципи правопорядку.
- •§ 7. Державна дисципліна.
- •Глава 25. Правосвідомість. Правова культура. § 1. Поняття і структура правосвідомості.
- •§ 2. Класифікація форм правосвідомості за суб'єктами і глибиною відображення правової дійсності.
- •§ 3. Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації.
- •§ 4. Правова культура: зв'язок із загальною культурою. Види правової культури.
- •§ 5. Правова культура суспільства.
- •§ 6. Правова культура особи.
- •§ 7. Професійна правова культура.
- •§ 8. Структура правової культури суспільства.
- •Глава 26. Правове виховання. Правовий всеобуч.
- •§ 1. Поняття, ознаки і функції правового виховання.
- •§ 2. Система і механізм правового виховання. Правова вихованість.
- •§ 3. Правове загальне навчання (правовий всеобуч).
- •§ 4. Правовий нігілізм: джерела і шляхи подолання.
- •Глава 27. Правове регулювання і його механізм. Юридична техніка.
- •§ 1. Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу.
- •§ 2. Сфера, основні напрямки і межі правового регулювання.
- •§ 3. Види, способи і типи правового регулювання.
- •§ 4. Механізм правового регулювання.
- •§ 5. Елементи механізму правового регулювання та їх призначення.
- •§ 6. Стадії механізму правового регулювання.
- •§ 7. Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання.
- •§ 8. Юридична техніка.
- •Глава 28. Предмет загального порівняльного правознавства. Поняття типу і типології правових систем світу.
- •§ 1. Предмет і об'єкти аналізу науки загального порівняльного правознавства.
- •§ 2. Поняття типу (сім'ї) правової системи.
- •§ 3. Класифікація правових систем світу.
- •§ 4. Основні типи і підтипи (групи} правових систем світу.
- •§ 5. Місце правової системи України.
- •Глава 29. Романо-германський тип правової системи.
- •§ 1. Поняття романо-германського типу правової системи.
- •§ 2. Формування романо-германського типу правової системи.
- •§ 3. Система права та її структура.
- •§ 4. Нормативно-правовий акт (закон) у системі джерела права.
- •§ 5. Делегована правотворчість.
- •§ 6. Правотворчість суб'єктів федерації.
- •§ 7. Правовий звичай.
- •§ 8. Правова доктрина.
- •§ 9. Принципи права.
- •§ 10. Роль судової практики.
- •§ 11. Кодификація.
- •Глава 30. Англо-американський тип правової системи.
- •§ 1. Поняття англо-американського типу правової системи.
- •§ 2. Загальне право Англії.
- •§ 3. Право справедливості.
- •§ 4. Судовий прецедент у системі джерела права.
- •§ 5. Правовий звичай.
- •§ 6. Правова доктрина.
- •§ 7. Принципи права.
- •§ 8. Система англійського права.
- •§ 9. Норма права.
- •§ 10. Дія прецедентної норми в часі та просторі.
- •§ 11. Закон в англійській правовій системі. Співвідношення закону і прецеденту.
- •§ 12. Делегована правотворчість Англії.
- •§ 13. Юридична термінологія країн загального права.
- •§ 14. Судова система Англії.
- •Частина II. Правова система сша.
- •§ 1. Вплив англійського права на становлення правової системи сша.
- •§ 2. Специфічні риси американської правової системи (у порівнянні з англійською).
- •§ 3. Судова система сша.
- •Частина ііі. Інші правові системи європейського і позаєвропейського права англо-американського типу.
- •§ 1. Своєрідність правової системи Шотландії.
- •§ 2. Загальна характеристика правової системи Ірландії.
- •§ 3. Основні риси правової системи Канади.
- •§ 4. Особливості правової системи Австралії.
- •§ 5. Характерні риси правової системи Нової Зеландії.
- •Глава 31. Змішаний (гібридний) тип правової системи.
- •§ 1. Поняття змішаного типу правової системи.
- •§ 2. Загальна характеристика скандинавської групи правових систем.
- •§ 3. Джерела (форми) права скандинавських країн.
- •§ 4. Система права. Кодифікація.
- •§ 5. Уніфікація права скандинавських країн та її вплив на правові системи країн Балтії.
- •Частина II. Латино-американська група правових систем.
- •§ 1. Загальна характеристика латиноамериканської групи правових систем.
- •§ 2. Основні риси правових систем країн Латинської Америки.
- •Глава 32. Релігійно-традиційний тип правової системи.
- •1. Мусульманське право.
- •§ 1. Поняття релігійно-традиційного типу правової системи.
- •§ 2. Поняття мусульманського права.
- •§ 3. Виникнення і розвиток мусульманського права.
- •§ 4. Джерела мусульманського права.
- •§ 5. Система мусульманського права та її структура.
- •§ 6. Норма мусульманського права.
- •§ 7. Мусульманське право в сучасних правових системах: загальна характеристика.
- •§ 8. Мусульмансько-правова доктрина.
- •§ 9. Принципи права.
- •§ 10. Правовий звичай.
- •§ 11. Закон. Кодифікація.
- •§ 12. Особливості судової системи.
- •2. Індуське право.
- •§ 1. Поняття індуського права.
- •§ 2. Релігійні та ідеологічні джерела індуського права.
- •§ 3. Правовий звичай, закон і судовий прецедент.
- •§ 4. Еволюція індуського права. Вплив англійської системи права.
- •§ 5. Індуське право у правовій системі сучасної Індії.
- •Частина II. Далекосхідна група правових систем.
- •1. Китайське право.
- •§ 1. Загальна характеристика далекосхідної групи правових систем.
- •§ 2. Поняття китайського права і філолофсько-моральні джерела його формування.
- •§ 3. Джерела права.
- •§ 4. Термін „право”. Ставлення до суб'єктивного права.
- •§ 5. Система права. Норма права.
- •§ 6. Кодифікація.
- •2. Японське право.
- •§ 1. Поняття японського права і особливості його формування.
- •§ 2. Джерела права сучасної Японії.
- •§ 3. Система права сучасної Японії.
- •§ 4. Закон. Кодифікація.
- •Частина III. Звичаєво-общинна група правових систем.
- •1. Звичаєве право африки і мадагаскару.
- •§ 1. Загальна характеристика звичаєво-общинної групи правових систем.
- •§ 2. Основні риси звичаєвого права.
- •§ 3. Звичаєве право і суди в умовах колонізації країн Африки.
- •§ 4. Звичаєве право в сучасних правових системах Африки і Мадагаскару.
§ 3. Виникнення і розвиток мусульманського права.
Мусульманське право виникло (VII-X століття) у процесі розпаду родоплемінного ладу і становлення феодального суспільства в Арабському халіфаті. Воно відображало взаємодію двох засад – релігійно-етичної та власне правової, пов'язано з ім'ям Магомета – купця з Мекки (570-632 p.p.), який об'єднав всі аравійські племена в один народ, створив арабську державу і поклав у його основу іслам. На формування мусульманського права, що нерідко позначається терміном „фікх”, великий вплив справили як іслам, так й інші давні релігійні течії. Чималу роль при цьому відіграло звичаєве право.
Після смерті Магомета до початку VIII ст. його справу продовжували чотири „праведних” халіфи – Абу-Бакр, Омар, Осман, Алі та інші сподвижники пророка. Володіння релігійною і світською владою (законодавчою, виконавчою, судовою) відкривало їм широкий простір для тлумачення від імені Аллаха і Магомета релігійних джерел – Корана і суни, в яких містилися окремі норми кримінального і цивільного права. Ці норми не були приведені у певну систему, не виділені в окрему групу, а тому „праведні” халіфи віддавали перевагу на основі консенсусу формулюванню нових правил поведінки.
У VIII-X століттях юристи, відчуваючи брак конкретних розпоряджень Корана і суни, необхідність у заповненні прогалин і пристосуванні релігійних джерел до потреб суспільного розвитку, узяли на себе завдання вдосконалити мусульманське право. Першим кроком стала поява „рай” (араб. – думка) – відносно вільного власного розсуду юристів, застосовуваного для тлумаченні норм Корана і суни. Таким кроком був „іджтихад” (від араб, іджтихада – виносити самостійне рішення) – формулювання компетентним факіхом нових правил поведінки на основі Корана і суни у разі їх „мовчанки”. Особи, які набули право самостійно вирішувати питання, обійдені в Корані і суні, стали називатися муджтахідами. Бурхливий розвиток іджтихаду призвів до того, що мусульманські вчені-юристи сформулювали більшість конкретних норм і загальних принципів мусульманського права (доктринальна розробка права). Праці муджтахідів набули сили обов'язкових джерел для тих, хто застосовував норми мусульманського права. У питаннях, не врегульованих Кораном і суною, від судді вимагалося приймати рішення на основі формулювань факіхів (юристів), а не за власним розумінням.
На початку VIII – усередині X століть мусульманське право досягло розквіту завдяки діяльності юристів. Цей етап був названий періодом імамів і кодифікації – „золотою добою”. З XI ст. мусульманське право розвивалося в рамках таких правових шкіл-толків – сунітської і шиїтської (школи Медини та іракської школи). Ці школи використовували звичаєве право, яке діяло на їх територіях, і пристосували його до потреб віри. В юридичному відношенні відмінність між школами було незначною. Поява шкіл-толків фактично закріпила становище доктрини як основного джерела мусульманського права. Кожна із шкіл створила свій набір методів юридичної техніки, за допомогою яких уводилися нові норми у разі „мовчанки” Корана і суни.
До XIII ст. висновки основних шкіл мусульманського права, що склалися до того часу, були канонізовані. Закінчилося пряме тлумачення Корану і суни. Настав період традиції – „таклид”.
Рішення муджтахідів, прийняті раніше у конкретних питаннях, стали правовими нормами. Термін „фікс”, що спочатку вживався для позначення мусульмансько-правової доктрини, став застосовуватися також щодо самого мусульманського права в об'єктивному розумінні. По суті, мусульманське право перетворилося на національне право. Воно було поділено на окремі гілки відповідно до доктрин-толків, які діяли в межах окремих територій. Держава призначала суддів і покладала на них обов'язок вирішувати справи на основі вчення певної школи. Наприклад, султан Салим І (початок XVI ст.) видав указ про застосування суддями і муфтіями Османської імперії висновків ханіфітського тлумачення. Мусульманське право являло собою збірник численних багатоманітних норм, яки виникали у різних історичних, часто формально не визначених ситуаціях, що надавало широкого простору для суддівського розсуду (дотепер у судів зберігається можливість вибору).
Подальший розвиток мусульманського права відбувався шляхом послідовного усунення суперечностей, що існували в рамках того чи іншого толку. Створювалися загальні положення і принципи, єдині для всіх мусульманських правових шкіл. Позаяк спочатку мусульманські юристи конкретизували загальні положення Корану і суни в індивідуальних рішеннях, то згодом різні тлумачення казуальних рішень поставили їх перед необхідністю вироблення загальних юридичних принципів мусульманської правової системи. Ці норми-принципи (своєрідна „загальна частина” мусульманського права, вихідна засада у разі застосування будь-якої конкретної правової норми) додали мусульманському праву логічної цілісності, стрункості і значно підвищили його
регулятивні можливості. Вони стали єдиними і незаперечними для всіх тлумачень, додали стабільності мусульманському праву.
З другої половини XIX ст. і дотепер поступово знижується роль юридичної доктрини. Зростає значення закону як джерела права. Приймаються кодекси. Відбувається активне запозичення елементів романо-германського і англо-американського права.
На державному рівні в мусульманських країнах розроблена концепція „верховенства шаріату”, яка перегукується із сучасними концепціями правової держави. Відповідно до цієї концепції глава держави пов'язаний нормами мусульманського права, сформульованими муджтахідами (вихідним є положення про належність муджтахідам законодавчої влади).