5.2.3. Методи управління сервісним підприємством

Усі структурні частини менеджменту сервісного підприємства синтезуються у механізмі, відсутність в його складі хоча б однієї із складових робить неефективним увесь процес менеджменту. Механізм менеджменту утворюють керуюча і керована підсистеми. Зовнішні важелі механізму менеджменту забезпечують функціонування керуючої підсистеми управління, ними, як правило, є ринкові регулятори (ціни, конкуренція, попит і пропозиція тощо), державне регулювання та зв'язки з іншими господарюючими суб'єктами та власні цілі організації. Внутрішніми важелями, які зумовлюють рух керованої системи, є методи та інструменти управління.

Методи управління - це способи цілеспрямованого впливу на окремих працівників та їх групи, що функціонують у складі організації.

В практиці менеджменту виділяють такі основні методи управління:

1. Організаційно-розпорядчі

2. Економічні

3. Соціально-психологічні

Організаційно-розпорядчі (адміністративні) методи - це способи впливу на об'єкт управління, що базуються на владі, підпорядкованості, дисципліні та передбачають тільки однозначне сприйняття та підкорення. Розпорядчі методи реалізуються у формі: наказу, постанови, розпорядження, інструкції, команд, рекомендацій.

Економічні методи - це способи впливу на керовану підсистему, що базуються на використання економічних законів. До них, на приклад, можна віднести: комерційний розрахунок, цінову політику, кредитування, інвестування, санкції, заробітна плата, матеріальна винагорода.

Соціальні методи - способи впливу на формування і розвиток колективу, що базуються на оптимальній згуртованості його членів у процесі праці шляхом забезпечення єдності інтересів, соціальної справедливості, ініціативи і відповідальності робітників за результати їх праці. До соціальних методів відносять: колективний договір, правила внутрішнього розпорядку, моральне заохочення, захист соціальних прав та інтересів колективу, службове просування, регулювання міжособистих відносин.

Психологічні методи - способи впливу на психіку і настрій людей, що дозволяють регулювати взаємозв'язки керівника та робітників, членів колективу між собою. Прикладом психологічних методів може бути: переконання, вплив, особистий приклад, критика, культура управління, етика, вдосконалення морально-психологічного мікроклімату в колективі тощо.

Інструментами менеджменту є стратегічний та оперативний менеджмент. Стратегічний - зосереджений на розробці цілей підприємства, прогнозуванні його розвитку та довгостроковому плануванню його діяльності.Оперативний - реалізує плани стратегічного менеджменту шляхом організації, керівництва та контролю за поточною діяльності підприємства.

5.3. Становлення і розвиток менеджменту як науки

5.3.1. Історія виникнення менеджменту

Поняття бізнесу зародилося разом з поняттям товарно-грошових відносин, на общинному етапі розвитку людства. Коли основною формою "торгівлі" між людьми був натуральний обмін, з'явилися міняли-кочівники, що кочували з однієї громади в іншу й вимінювали різні товари з вигодою для себе. Це й можна вважати одним з перших проявів духу підприємництва.

Поступово з розвитком товарно-грошових відносин розвивався і бізнес. У часи рабовласництва процвітала торгівля; пізніше, у часи феодалізму і натурального господарства роль торгівлі в поселеннях зменшилося, але з розвитком міст і ремесла вона знову набула свого первісного значення. У часи становлення капіталізму і нагромадження капіталу процвітало фінансове підприємництво, а пізніше - промислове. У середині XIX ст. бізнес набув нових форм. Якщо до цього одноосібним керівником був хазяїн, то в часи бурхливого промислового росту структура управління значно змінилася.

Саме на цьому етапі й почав розвиватися менеджмент у тому розумінні, у якому ми звикли сприймати його сьогодні. Не можна сказати, що він з'явився раптово саме з розвитком капіталізму, він існував і раніше. У часи рабовласництва були керуючі на плантаціях, які стежили за правильністю виконання робіт, але це вірніше було б назвати наглядом, ніж керуванням. У часи феодалізму і натурального господарства, також існували керуючі, помічники хазяїна, це, напевно, можна вважати одним з перших проявів саме керування, а не тільки нагляду за працюючими, оскільки у керуючого була можливість вибору: він міг замінити вид робіт у вигляді заохочення або покарання селян, міг знизити податок (правда, лише за рахунок підвищення податку для інших). Але по-справжньому менеджмент почав розвиватися тільки з розвитком капіталізму, саме тоді з'явилася потреба в талановитих керівниках, що могли б виробити свою стратегію управління підприємством і розвитку бізнесу та привести його до успіху, або в крайньому випадку, урятувати від банкрутства.

Яскравим прикладом є Америка кінця ІXІ ст.: безліч фірм, що працюють у різних областях. Кожна з них має свою управлінську структуру, де крім президента (хазяїна) є ще й керуючий, фінансисти й аналітики, що займаються розробкою політики фірми. Ті з них, чиї фахівці виявилися найталановитішими, досвідченими і грамотними вижили в морі дикої конкуренції. Всі найзнаменитіші американські бізнесмени: Генрі Форд, Рокфеллер та інші починали з малого, але швидко зорієнтувавшись у сформованій на ринку ситуації, змогли набрати команду і зробити свою роботу максимально ефективної; працюючи швидше і краще за інших, вони змогли стати лідерами у своїй сфері.

Основна мета існування будь-якого бізнесу і створення будь-якого підприємства - привести його до вершини успіху, закріпитися там і дати йому можливість сміливо дивитися в майбутнє, вбачаючи там нові перспективи розвитку. Сутність бізнесу полягає в постійному вдосконалюванні самої системи, її стратегії і тактики в боротьбі за місце на ринку, у прагненні до досконалості. Збільшення капіталу, одержання прибутку і розвиток справи, надія на майбутнє - це ті складові, без яких бізнес неможливий. Так само він неможливий без талановитих менеджерів, які можуть повести за собою людей і реалізувати все задумане.

Історія виникнення і розвитку менеджменту нараховує близько семи тисячоліть і п'ять управлінських еволюцій. За початок відліку в літературі приймають зародження писемності в древньому Шумері у п'ятому тисячолітті до нашої ери. Вважають, що це революційне досягнення в житті людства призвело до утворення особливої групи "жреців-бізнесменів". Тому, в літературі по менеджменту це перша управлінська революція, яка характеризується, як"релігійно-комерційна".

Друга управлінська революція пов'язана з діяльністю вавилонського царя Хаммурапггі (1792-1750 рр. до не.), який видав збірник законів управління державою для регулювання всіх взаємостосунків між різними соціальними групами населення. Через закони вводився світський стиль, а революція отримала назву "світсько-адміністративної".

Третя управлінська революція відома, як "виробничо-будівельна", була спрямована на поєднання державних методів управління з контролем за діяльністю в сфері виробництва і будівництва. Сталась вона під час правління Новохудоносора II (605-562 рр. до н.е.).

Зародження капіталізму і початок індустріального прогресу європейської цивілізації - головні фактори четвертої управлінської революції - "індустріальної", ХУІІ-ХУІП ст. її результатом стало відділення менеджменту від власності (капіталу) і зародження професійного управління.

П'ята управлінська революція (кінець XIX початок XX ст.) відома під назвою "бюрократична". У XX ст. наукові розробки в галузі управління розвивались по напрямах, що вказані в таблиці 5.2.

Таблиця 5.2

ЕВОЛЮЦІЯ УПРАВЛІННЯ ЯК НАУКИ

Закінчення табл. 5.2