5. Методи та інструменти регулювання грошової системи. (Філоненко)

З метою регулювання грошового обігу держава проводить грошову політику. Грошова політика покликана орієнтувати емісію грошей на досягнення фінансових і економічних задач уряду. Відповідно до законодавства України емісійним центром країни, що володіє монопольним правом на випуск грошей у оборот, є Національний банк України. На нього покладена організація готівково-грошового обертання і регулювання емісійних операцій, тобто операцій, зв'язаних з випуском і вилученням грошей зі обороту.

Регулювання емісійних операцій як у цілому по країні, так і по регіонах виробляється на основі прогнозного розрахунку касових оборотів, сальдо яких відбиває зміну готівково-грошової маси в звертанні, або збільшення маси готівки, тобто емісію, або зменшення, тобто вилучення грошей з обороту. Цей результат повинний бути погоджений з розрахунками НБУ по загальному грошовому обсягу грошової маси і її готівково-грошового компонента, що щокварталу визначаються на основі прогнозованих цін, швидкості обертання грошей і реальних обсягів валового національного продукту.

Для реалізації емісійної функції в установах НБУ створюються резервні фонди грошових знаків. Розміщення резервних фондів по регіональних установах банку забезпечує своєчасне касове обслуговування комерційних банків, дозволяє регулювати купюрну будівлю грошової маси і її відновлення, усуває зустрічні перевезення грошей, що прискорює грошовий обіг і скорочує витрати звертання. Резервні фонди являють собою запаси грошових знаків. Поки ці грошові знаки не перераховані в каси установ НБУ, називаними оборотними касами, вони не вважаються грошима, випущеними в звертання, і зберігаються окремо від грошей, що знаходяться в обертанні.

Для забезпечення касового обслуговування комерційних банків в установах НБУ мається оборотна каса, що представляє собою поточний резерв готівки. Залишок грошей в оборотній касі строго лімітується. Якщо залишок грошей в оборотній касі перевищує денний ліміт, установи НБУ перелічують понадлімітний залишок з оборотної каси в резервні фонди, тобто вилучає гроші з обігу.

Зміна залишку грошей в оборотній касі регіональних керувань НБУ зв'язано з виконанням Національним банком функцій по касовому обслуговуванню комерційних банків. Комерційні банки задовольняють потреби своїх клієнтів у готівці насамперед за рахунок коштів, що надійшли у свою касу від клієнтів, що здають готівково-грошовий виторг у банк. Але в ряді випадків грошей, що надійшли в касу банку, недостатньо для забезпечення поточних платежів. У таких випадках комерційні банки можуть одержати так називане підкріплення каси з запасів НБУ.

На підставі заявки регіональні керування НБУ задовольняють прохання комерційних банків про підкріплення їхньої каси за рахунок своїх касових ресурсів, тобто грошей, що маються в оборотній касі. Якщо ж грошей в оборотній касі не вистачає для забезпечення нестатків комерційного банку, виникає необхідність у підкріпленні оборотної каси регіонального керування НБУ, тобто перерахування в неї грошей з резервних фондів. Емісію грошей регіональні керування здійснюють тільки по емісійному дозволі Національного банку.

В Україні на сьогоднішній день обов'язковий продаж валютного виторгу відсутній, однак НБУ має право за узгодженням з Кабінетом міністрів установлювати такий продаж, якщо цього вимагає ситуація на валютному ринку. Раніше в Україні існував обов'язковий продаж 50% валютного виторгу.

Міжбанківська валютна біржа (МВБ) — це спеціалізована біржа, що має ліцензію Національного банку на організацію операцій по купівлі-продажу валюти і проведення розрахунків по заключених на них угодах. В Україні існує одна Українська міжбанківська валютна біржа. Валюта продається на торгах МВБ за курсом, встановлюваному в результаті торгів (біржовий курс).

Операції з іноземною валютою підприємств, банківських і кредитно-фінансових установ, юридичних і фізичних осіб по купівлі-продажу, розрахункам і наданню позичок називаються валютними операціями. При цьому операції банків, підприємств, юридичних і фізичних осіб з метою одержання прибутку від змін валютних курсів у часі чи на різних ринках, а також навмисне прийняття валютного ризику одержали назву валютних спекуляцій.

Порядок проведення валютних операцій строго регламентується державою. Законодавчо передбачена карна й адміністративна відповідальність за проведення незаконних валютних операцій.