8.8.3. Соціальна ефективність видань

Соціальну ефективність видань визначають за такими показниками:

— натуральні показники як-от: перемога на виборах підтримуваних політичних партій або кандидатів, збільшення кількості прихильників пропагованих партій чи релігій, зростання попиту на рекламовані товари, послуги тощо;

— сума отрима­них реципієнтами знань, виміряна в кількості нових засвоєних термінів і/чи нових зв’язків між ними;

— зміни в психічних станах людини (наприклад, отримання позитивних емоцій, виникнення почуття прекрасного);

— для всіх типів видань — індекс цитування;

— для наукових журналів — рейтинг значущості за імпакт-фактором¹;

— для книг — перемоги на виставках, конкурсах (наприклад, на всеукраїнських чи міжнародних);

— для паперових періодичних видань: а) прямо — рейтинги, визначені під час соціологічних опитувань; б) опосередковано — наклади;

— для електронних періодичних видань за показниками лічильників відвідувань: кількість звертань, тривалість перебування на сайті, кількість переданої інформації.

Крім цих, застосовують і такі опосередковані показники, які можна отримати лише під час соціологічних опитувань (наприклад, зміни в соціальній свідомості суспільства — перехід від тоталітарної, комуністичної ідеології до демократичної, ринкової; перехід від злодійської, бандитської, егоїстичної моралі до моралі гуманістичної, релігійної, не дво- чи багатоликої тощо).

Соціальний ефект може бути як зі знаком “плюс”, так і зі знаком “мінус”. Прикладами соціального ефекту зі знаком “мінус” у сучасному українському суспільстві є видання О. Бузини та Д. Табачника.

8.8.4. Економічна ефективність видань

Надати редакторові відомості про економічну ефективність видання повинен інженер-економіст². Критерій економічної ефективності, в загальному випадку, визначають як різницю між витратами ЗМІ на публікування/оприлюднення видання та отриманими від його реалізації прибутками. Тут можливі такі види витрат: фінансові, матеріальні, інтелектуальні. В економічний ефективності виокремлюють також два періоди: а) період, упродовж якого видання себе окуповує (якщо це самоокупне видання); б) період, упродовж якого видання дає ЗМІ прибуток.

Економічну ефективність книжкового видання визначають лише після того, як воно було розпродане в повному обсязі, або коли обсяг його продажу, наприклад, упродовж місяця, дорівнював нулю навіть після вжиття додаткових рекламних заходів.

У кінцевому підсумку за показником економічної ефективності судять про те, яким є підготоване видання: збитковим (планово-збитковим), самоокупним чи прибутковим. В останньому випадку редактор повинен визначити величину прибутку й на його підставі дійти висновку про доцільність перевидання книжки. При цьому редактор повинен визначити, яким саме повинно бути таке перевидання: без змін, виправленим, переробленим, доповненим тощо (див. детальніше розділ 7.8.6).

Якщо видання є самоокупним, тоді редактор повинен зважити цілу низку факторів, щоб відповісти на запитання про те, за яких умов можна самоокупне видання перетворити в прибуткове. Якщо ЗМІ може забезпечити такі умови, тобто має потрібні для цього ресурси, редактор повинен запропонувати перевидати таке видання за умови надання потрібних ресурсів; якщо ЗМІ не має потрібних ресурсів, від перевидання слід відмовитись.

Левову частку планово-збиткових видань становлять науково-технічні видання, наприклад, значна частина наукових журналів. Проте видання таких журналів, як правило, оплачують самі автори, а тому цілком можливо перетворити їх з неприбуткових у самоокупні. Так само гарантоване фінансування мають, наприклад, партійні та релігійні видання. Тому сам факт збитковості видання ще не є підставою для того, щоб ЗМІ відмовлялося від його публікування. Видавці повинні пам’ятати, що будь-яке опубліковане ними видання, також і неприбуткове, вже є їх опосередкованою рекламою, тобто їх засобом конкурентної боротьби за авторів і, відповідно, за їх нові твори.

На відміну від книжкових, у газетно-журнальних ЗМІ економічну ефективність визначають не для окремого повідомлення, а, звичайно, для цілого видання-збірника, причому, як правило, за певний відрізок часу (місяць, квартал, півріччя, рік). У собівартості таких видань дуже важливою є частка доходів від друкування рекламних повідомлень. Тому боротьба на ринку реклами за рекламодавців — важлива складова діяльності ЗМІ.