§ 7. Правила переносу частин слова

Слова з рядка в рядок переносимо так, як у вимові вони ділять­ся на склади: до-ро-га, стеж-ка, чай-ка, гіл-ка, по-льо-вий. Отже, переносити можна тільки такі слова, які мають два чи більше складів.

До цього основного правила є ряд застережень.

1. Одна буква не залишається і не переноситься: сі-м'я (а не «сім'-я»), яг-ня (а не «я-гня»), їж-джу (а не «ї-жджу»). Через те не можна ділити для переносу такі слова, як алея, олія, шия, яма, мрія і т. д.

2. Не можна розривати дж, дз, якщо вони позначають один звук (див. § 3, п. 1): хо-джу (а не «ход-жу»), пі-джак (а не «під­жак»), кукуру-дза (а не «кукуруд-за»).

Якщо дж, дз позначаються два звуки (д належить до префікса, а ж чи з — до кореня), то їх слід розривати: над-звичайний (а не «надз-вичайний»), від-жити (а не «ві-джити»).

3. При переносі складних слів не можна залишати в попе­редньому рядку букв другої основи, якщо вони не становлять складу: біло-сніжний (а не «білос-ніжний»), земле-трус (а не «землет-рус»).

4. Не можна відривати скорочень від слів, яких вони стосують­ся: О. Г. Гончар (а не «О. Т./Гончар»), п. Ірченко (а не «п. / Ірченко»), 1984 р. (а не «1984 /р.»), 100 кв. м (а не «100 / кв. м» і не «100 кв. / м»). Також не можна розривати самих скорочень: ЧАЕС, ЛАЗ-105, вид-во, і т. д., та ін.

5. Не переносяться в наступний рядок розділові знаки (крім тире). Отже, рядок не можна починати крапкою, комою, двокрап­кою, крапкою з комою, знаком оклику, знаком питання, дефісом.

6. У решті випадків можна довільно переносити слова за скла­дами: ви-йшов і вий-шов; бра-тство, брат-ство, братс-тво і братст­во; юна-цький і юнаць-кий; оде-ський і одесь-кий.

Але при цьому треба стежити, щоб не спотворювався зміст сло­ва. Тому краще переносити брат-ство, ніж бра-тство; на-гляд, ніж наг-ляд; про-мчати, ніж пром-чати.

ПРАВОПИС ПРИГОЛОСНИХ § 8. Класифікація приголосних

Чимало правил правопису залежить від певних властивостей приголосних звуків.

Приголосні звуки розрізняють за наявністю голосу й шуму (го­лосові зв'язки дрижать дуже, трохи чи зовсім розслаблені) і за міс­цем перепони на шляху видихуваного повітря (на губах, на зубах, на передньому піднебінні чи в задній частині ротової порожнини).

2. За наявністю голосу й шуму приголосні звуки поділяються на: а) сонорні (звучні) — у них голос переважає над шумом (при­клади див. нижче в таблиці); б) дзвінкі — у них шум переважає над голосом; в) глухі — утворені тільки з шуму (голосові зв'язки не дрижать).

Дзвінкі й глухі приголосні утворюють пари, наприклад: [б] — N. (д| — [т], [з] — [с], [ж] — [ш] іт. д. Не має пари лише глу­хий [ф]. Цей звук запозичений і буває тільки в іншомовних словах (див. § 5, п. 4).

2. За місцем перепони приголосні поділяються на: а) губні; б) зубні; в) передньопіднебінні; г) задньоротові.

Таблиця приголосних звуків

За наявністю голосу і шуму	За місцем перепони
	Губні	Зубні	Передньо­піднебінні	Задньо­ротові
Сонорні Дзвінкі Глухі	[М| [8| [«1- Н ІФ1	[ні - м [ЯІ [3] М [Ц| [сі	[р^ їй) [джі [ж] [ч| [ш]	[ґ] [г] [К] [X]

Примітка. Про м'які приголосні див. $ 15. Крім того, за звучанням виділяють ще такі групи:

а) шиплячі: [дж], [ж], [ч], [ш|;

б) свистячі: [дз], [з], [ц), [с]. ^ ^

Шиплячі і свистячі приголосні утворюють пари: [дж] — [дз], [ж] — [з], N1 — [ці. [ш]-[с].

Та це ж просто...

Допитливий. Сонорні я запам'ятав по тому, що вони не мають пар серед глухих. А парні дзвінкі й глухі я розрізняю за допомогою пальців, прикладаючи їх До гортані: якщо голосові зв'язки дрижать — дзвінкі, якщо не дрижать — глухі. Щоб вимовити губні, треба обов'язково стулювати губи. При вимові зубних кінець язика торкається зубів або ясен над самими зубами. А задньоротові, здається, тво­ряться аж у гортані чи в глотці.

Кмітливий. Аяз тих груп приголосних склав собі різні вислови, які поза- пам'ятовував: сонорні — сми винили рій» (вимов без голосних — і залишаться самі сонорні); глухі — сусе це кафе» «Птах і чаша»; губні — «г мавпа буф»; зубні — «де ти з'їси ці лини»; шиплячі — «ще їжджу» (у транскрипції [шч]е ї[ждж|у; а щоб пригадати свистячі, треба шиплячі вимовити по-дитячому: «сце їздзу».

6. Випишіть у три колонки слова, що починаються: 1) на сонорний; 2) на дзвінкий; 3) на глухий.

Жасмин, трубач, серце, яструб, ледве-ледве, кипарис, джерель­це, грім, віз, фонтан, дзеркало, насип, число, ювелір, пейзаж, їзда, багаж, черевики, матрац, двигун, щит, радощі, шуміти, згадка.

Ключ. З останніх букв прочитаєте вислів В. Сухомлинського.

6. Випишіть у три колонки слова, що починаються: 1) на губний; 2) на зубний; 3) на шиплячий.

Дощ, п'ятниця, жарт, щонайкраще, зерно, в'юк, грань, надріз, дзвін, брязкіт, час, шлях, цятка, тьмяний, клопіт, м'ясо, джерело, льодохід, шов, фельдшер, щілина, хитрощі, сонце, виріб, товариш, шукає, м'ята, радість, чекаєш.

Ключ. 3 останніх букв прочитаєте до кінця прислів'я: «Голова— ...»

6. У таблиці цифрами вказано кількість приголосних різних розрядів у кожно­му слові. Таку саму таблицю накресліть у себе в зошиті і самостійно розберіть ці ж слова, а потім звіртеся з аналізом, поданим у таблиці.

Слово і його транскрипція	За наявністю голосу й шуму			За	місцем перепони
	сонорні	дзвінкі	глухі	губні		зубні	шиплячі
журавель [жура-
вел']	3	1	0	1		і	і
горобець [горо-
бец'|	1	2	1	1		1	0
джміль
(дйм'іл']	2	1	0	1		1	1
ящірка
[Йашч'ірка)	2	0	3	0		0	2
бур'ян [бурйан]	3	1	0	1		1	0
земля [земл'а]	2	1	0	1		2	0 .

25*. Визначте кількість різних приголосних у кожному слові за наведеною в по­передній вправі схемою.

РОЗРІЗНЕННЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗА ДЗВІНКІСТЮ І ГЛУХІСТЮ