§ 114. Відокремлення прикладок

І. Прикладки відокремлюються в тих самих випадках, що й означення взагалі (див. § 113), з тою лише різницею, що тут для виділення частіше використовують тире.

1. І, притомлений Котигорошко, я на груди землі упаду. (А. Ма­лишко.) 2. Щастя, воно, як ластівка, живе не під кожним да­хом. (77. Талалай.) 3. Солов'ї, нічні товариші мої, у сад злеті- лись до вікна. (П. Воронько.) 4. Дзвіночок сміху —мій син — прокидається вранці. (Є. Гуцало.) 5. Доцвітали конвалії в травах, голубої весни прапори. (В. Симоненко.) 6. Мандрівник вічний — евблаганний час іде вперед, його не зупинити [іде (чом у?), бо *ін мандрівник...]. (77. Дмитерко.) 7. Палкий патріот і перекона­ний співець дружби народів, Павло Григорович Тичина з незмір­ною ніжністю говорить і про Горького, і про Коцюбинського, про Гурамішвілі [говорить (чому?), бо він патріот...]. (М. Рильський.)

2. Завжди відокремлюються прикладки, які приєднуються до °значуваного іменника словами тобто, або (=тобто), чи (=тобто), наприклад, зокрема, особливо, на ім'я, на прізвище так званий, родом (пор. §§ 109, п. 3; 110).

1. Ви забуваєте другу любов поетів, наприклад любов Данте д₀ Беатріче, а я власне таку мала на думці. (Леся Українка.) 2. Ягід навколо, особливо дикої малини, була сила-силенна. (О. Донченко.) 3. За шофера ми поставили тракториста Серьогу, на прізвище Півень. (Ю. Яновський.) 4. У журбі отакій і подру. жився Давид з одним австріяком, на Імення Стах. (А. Головко.)

3. Прикладка із' словом як відокремлюються лише тоді, коли вона має відтінок причини. В інших випадках прикладка із сло­вом як не відокремлюється.

1. Як визволителів своїх нас зустрічали на кордоні. (О. Підсу- ха.) 2. Ліс зустрів мене як друга горлиць теплим воркуванням... (М. Рильський.) 3. У горах Брянський, (чом у?] як командир, зустрівся з новими труднощами. (О. Гончар.) 4. Івась, [ч о м у?] як менший, завжди терпів від Карпа. (Панас Мирний.) 5. Не треба забувати заслуг Рильського як перекладача [Рильського-пере- кладача.]

267*. Знайдіть відокремлені прикладки і виділіть їх комами або тире.

І. Встає над землею людина господар своєї землі. (М. Ба­жай.) 2. Перед тобою світ великий том розкритий. (М. Риль­ський.) 3. Дивлячись на людей, усміхався і мій батько вели­кий добрий чоловік. (О. Довженко.) 4. Благословенна щедрість! Все від неї від щедрості думок, сердець і рук. (В. Симоненко.) 5. Я полководець миру сонце несу у жмені. (Д. Павличко.) 6. Яре­ма гнувся, бо не знав, не знав сіромаха, що виросли крила... (Т. Шевченко.) 7. Бодай кати їх постинали отих царів катів людських! (Т. Шевченко.) 8. Шевченко як поет відомий усьому світові.

268*. Перепишіть, виділяючи відокремлені члени речення.

1. Любов ДО ВІТЧИЗНИ починається З любові ДО берізки біля рідної хати, до стежки на городі втоптаної дитячими нога­ми. (М. Рильський.) 2. Дніпро внизу розлитий сяє, грає, котить води. (М. Рильський.) 3. У Моринцях в Шевченковім краю хай буде вік благословенна хата така убога і така багата. (Т. Коло- мієць.) 4. Не називаю її раєм тії хатиночки у гаї над чистим ставом край села. (Т. Шевченко.) 5. Греблею йшла череда і зді­ймаючи куряву ревла та мекала. (М. Коцюбинський.) 6. Димок від розкладених на землі вогнищ прозорими струмочками здіймався до блакитного неба. (М. Коцюбинський.) 7. Один-однісінький серед морської рівнини бовваніє крейсер вдалині, і крім нього ніде ні паруса, ні катерка. (О. Гончар.) 8. Озеро схоже на веле­тенську пласку чашу. (Є. Гуцало.)

269 (контрольна). Запишіть під диктовку. Написане уважно звірте з на­друкованим. Якщо трапляться помилки на розділові знаки при відокремлених ііленах речення, повторіть правила, вказані в квадратних дужках (параграф і пункт).

1. Там, по тому боці, [109.1] були хащі кущів і дерев — [114.1] густі й непролазні зарослі,— [101.7] і від них пахло вог­кістю і рясним листям. (70. Смолич.) 2. Черниш уже не бачив ні­чого, [110.0] крім протилежного берега, [113.2] завихреного вог­нем. (О. Гончар.) 3. Очерет кінчається, відкривається чимала, [106.3] обрамлена заростями [112.1] галявина. (О. Гончар.) 4. Вдалині, на обрії [109.1], з'явилася щогла [112.3] з. білим вітрилом. (М. Трублаїні.) 5. Освітлена місяцем [112.1] шхуна [103.1] стояла непорушно на водній поверхні. (М. Трублаїні.) 6. Звивиста вогниста смуга повільно ворушилася десь далеко [106.5; 109.2] на потемнілому обрії. (О. Гончар.) 7. Високо, трохи не серед неба [109.1], стояв місяць, [113.3] ясний, блискучий, пов­ний. (І. Нечуй-Левицький.) 8. Покроплена майським дощиком [112.1] земля [103.1] ніби дихала пахощами [105.1 [ весняних майських квіток. (1. Нечуй-Левицький.) 9. Наперекір суховіям та чорним бурям [111.3] повсюди йде акація за людиною. (О. Гон­чар.) 10. Степ, оповитий тишею [і 13.2], дихав пахощами росяних трав. (Петро Панч.) 11. В садку поета щедрого, Максима [114.1], вербова гілочка з'явилася мала, що в Кос-Аралі дальньо­му росла [114.3] як віра і любов непогасима. (О. Ющенко.) 12. В срібнім верболозі, [114.1] таємні спільники мої, не підко­ривши серця прозі [///./], співають пізні солов'ї. (М. Риль­ський.) ІЗ. Хата [112.4] посилана зеленою, пахучою травою, кутки [112.4] обставлені клечанням, сіни* [112.4] прибрані квіта­ми (70. Яновський.) 14. Мене там мати повивала [107.2] і, пови­ваючи [///./], співала, свою нудьгу переливала [105.1] в свою дитину. (Т. Шевченко.) 15. Погулявши коло бджіл [107.2] і на­ївшись огіркових пуп'янків [///./], натрапив я на моркву. (О. Довженко.) 16. Я йшов [112.4] стривожений, безтямний, ні­мий. (7. Франко.) 17. Богдан, як індивідуаліст [114.3], сидів окремо, [109.1] за маленьким столиком. (П. Колесник.)

СЛОВА, СИНТАКСИЧНО НЕ ПОВ'ЯЗАНІ З ЧЛЕНАМИ РЕЧЕННЯ (ВНЕСЕННЯ)