- •4. Телеологічна інтерпретація політики, тобто уявлення про неї через
- •12. Під владою розуміють здатність і можливість реалізовувати свою волю, впливати на діяльність, поведінку людей за допомогою певних засобів — авторитету, права, насильства і т. Ін.
- •21. Останні форми авторитаризму є своєрідним симбіозом авторитарних демократичних тенденцій. Гібридні режими існують у різних формах і отримали різні назви:
- •7. Добре розвинене соціальне законодавство і право.
- •32.Головні напрямки державної політики України у сфері міжнаціональних відносин.
- •34.Сутність і цілі економічної політики України на шляху до Європи.
- •35.Трансформація суспільства і проблеми соціальної політики. Особливості формування соціальної політики в Україні.
- •36.Політичні технології: суть і особливості реалізації.
- •38. Проблеми соціальної політики у сучасній Україні.
- •Доктрина державного суверенітету у працях ж.Бодена, т.Гоббса та народного суверенітету ж.Ж.Руссо.
- •41.Політичне лідерство в Україні: типи лідерів та специфіка їхнього впливу.
- •42.Ефект “майдану” і політична система України після кризи 2004 р. Та 2007 р.
- •43. Особистість як суб’єкті об’єкт політичної діяльності. Типологія особистостей за рівнем політичної активності.
- •44. Критерії демократії к.Поппера. Типи демократії.
- •45. Класичні теорії політичних еліт (в.Парето, г.Моска, р.Міхельс).
- •46. Сучасні теоретичні уявлення про сутність і роль політичних еліт.
- •47. Особливостіпрезидентської виборчої кампанії в Україні у 2009-2010 рр.
- •49.Концепція “політичного поля” п.Бурдьє. Специфіка інституціоналізації політичного поля в сучасній Україні.
- •50.Форми державного правління й адміністративно-територіального устрою держави
- •52. Політичні партії в демократичному суспільстві. Функції партійних програм у електоральному процесі.
- •53.Громадські об’єднання і рухи: поняття, зміст і особливості діяльності.
- •56. Політична культура як соціальний феномен. Типологія політичної культури за г.Алмондом і с.Вербою.
- •57. Функції змі в демократичному суспільстві. Змі під час президентської кампанії 2004 та виборів у вру 2007 року.
- •59. Політичні конфлікти
- •60. Концепція розподілу функцій влади. Реалізація її в сучасній Україні.
- •61. Роль і місце політичніх партій в українському суспільстві.
- •225 Народних депутатів України обиралися в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості (ч. 2 ст. 1 Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 24 вересня 1997 р.).
- •63. Переваги і недоліки пропорційної виборчої системи
- •66. Згідно з діючим на той час Законом "Про вибори Президента України",
- •69. На Заході європейського континенту набирають сили процеси поглиблення
- •70. Останнім часом термін «глобалізація» наполегливо вводиться в науковий
- •71. Однією з найважливіших сфер політичної діяльності є економіка. Вона
- •72. Визначення поняття національного інтересу може коливатися від його
- •73. Термін «легітимність» походить від латинського "legiitimus" –
- •74. Істотною ознакою владно-політичної функції політичної системи України
- •75. Основними елементами процесу управління є збір та оцінка інформації,
70. Останнім часом термін «глобалізація» наполегливо вводиться в науковий
обіг соціологами та представниками інших суспільних наук і
використовується ними для характеристики сучасних соціальних, економічних,
політичних, торгових, фінансових, транспортних, трудових, міграційних,
інформаційних, комунікаційних та інших процесів всеохоплюючого характеру.
Згадане поняття походить від англійського прикметника global, який означає
«всесвітній». Іменник globalism вперше з’явився на сторінках англомовних
тлумачних словників на початку 1960-х рр. і сьогодні вживається у значенні
«постінтернаціоналізм». Таким чином, в сучасній науковій лексиці термін
«глобалізація» означає «постінтернаціоналізація». Глобалізація є якісно
новою стадією розвитку світогосподарських зв’язків, яка характеризується
переходом від «світової економіки», або періоду її інтернаціоналізації, до
«глобальної економіки», або періоду її постінтернаціоналізації.
Глобалізацію, на наш погляд, можна поділити на фінансово-економічну,
технологічну, політичну, культурну, ідеологічну, етнополітичну тощо.
Фінансово-економічна глобалізація призводить до розвитку в усьому світі
ринкової економіки, посилення міжнародного поділу праці, зростання
транснаціональних корпорацій, створення широко розгалуженої системи
міжнародних банків і фондів, перетворення долара на міжнародну валюту та
ін.5 Все це, на думку автора, призводить до того, що політика "опори на
власні сили", економічного ізоляціонізму й автаркії не просто не вигідна,
а шкідлива і майже неможлива річ. Недарма відомий західний економіст
Ричард О'Брайен твердить про "кінець географії". В своїй нещодавно виданій
книжці "Кінець географії" він, зокрема, досить переконливо доводить, що
фінансово-економічна глобалізація ставить під сумнів функціонування і
навіть існування замкнених національних держав з точки зору їх економічної
й монетарної політики. А останнє, на його думку, і провіщає "початок кінця
географії".6 Тут залишається лише додати, що фінансово-економічна
глобалізація створює матеріальну базу для всіх інших форм глобалізації.
Під культурного глобалізацією мається на увазі процес виникнення і
поширення т.ів. "світової культури". Варто звернути увагу на те, що в
поняття "світова культура" часом вкладається різний зміст. Одна група
західних фахівців вбачає в ній таку культуру, яка вбирає в себе й інтегрує
найкращі надбання всіх культур світу, котрі колись існували й існують
сьогодні. Інша група вчених під "світовою культурою" має на увазі т.зв.
"масову культуру", "культуру масового вжитку", ''споживацьку культуру"
тощо. Більше того, на їх думку, "світова культура" - це виключно західна
культура, а її поширення - це глобалізація західної культури або
"вестернізація" /від англ. слова "western" - західний /. На підтвердження
цієї' точки зору наводяться такі незаперечні факти, як те, що сьогодні
молодь всього світу дивиться американські фільми, вивчає англійську мову,
захоплюється рок-музикою і т. ін. Тут варто зазначити, що деякі західні
вчені, зокрема, американський політолог Девід Гелд, вважають
"вестернізацією" не лише культурну, а й всі інші форми глобалізації, тобто
глобалізацію взагалі. Ця точка зору заслуговує на увагу, адже сьогодні
світ заполонили ідеї, культура, політичні цінності і т. ін. переважно
європейського походження. Хоча слід зауважити, що до них додалось чимало й
такого, що є північноамериканського та/чи японського походження. Згідно із
західними концепціями, політична глобалізація забезпечила і забезпечує
поширення по всьому світу таких політичних цінностей як розподіл влади,
парламентаризм, політичний плюралізм, багатопартійність, пошанування
міжнародного права, пріоритет прав людини, захист національних меншин та
багатьох інших. Відбувається, а точніше, мабуть, завершується ідеологічна
глобалізація, тобто поширення по всій планеті якихось певних ідей. На
думку багатьох західних науковців, до якої приєднується і автор, після
банкрутства комунізму і припинення "холодної війни" чи не єдиною пануючою
в світі ідеологією стає лібералізм, його теорії, концепції та ідеї.
Доречним буде нагадати, що саме це - остаточна перемога ліберальної ідеї
над комуністичною, фашистською, консервативною та всіма іншими, а також її
поширення по всьому світу - мав на увазі всесвітньо відомий американський
вчений Френсіс Фукуяма, коли провіщав/до речі, запозиченими у Гсгеля
словами / про "кінець історії ".
Слід особливо підкреслити, що, по-перше, процес глобалізації впливає не
лише на окремі країни, етнонаціональні спільноти чи їх культури. Він
справляє вирішальний вплив на цілі континенти і цивілізації. Підтвердження
тому - послаблення й занепад таких колись впливових і могутніх
цивілізацій, як індійська, китайська, мусульманська та інші, однією з
причин чого, поза всякий сумнів, була "вестернізація". По-друге, процес
глобалізації збільшує взаємозв'язок і взаємозалежність всіх країн та
етнонаціональних спільнот, "спресовує" світ у єдине ціле, перетворює всю
планету на "світове село" / "global village" І9 По-третє, глобалізація, як
і будь-який інший історичний процес, розвивається асиметрично /тобто з
різною швидкістю і глибиною у різних регіонах і країнах /, має досить
складний і суперечливий характер й може призводити, особливо в
етнополітичній сфері, до непередбачених, а часом і діаметрально
протилежних наслідків. Сьогодні існують всі підстави говорити про
етнополітичну глобалізацію, як одну із відносно нових і виключно важливих
форм глобалізації. Вперше висуваючи концепцію етнополі-тичної
глобалізації, автор пропонує наступне її визначення: етнополі-тична
глобалізація - це історичний об'єктивний процес розповсюдження по всій
земній кулі етнічних, національних та етнополітичних ідей і концепцій,
піднесення етнічного ренесансу, посилення політизації етнічності, вибуху
націоналізму та етніцизму, поглиблення етнополітичної дезінтеграції та
інтеграції тощо. Процес глобалізації сприяє взаємозв'язку і
взаємозалежності всіх країн і етнонаціональних спільнот, "спресовує" світ
у єдине ціле, перетворює всю планету на "світове село", формує так звану
"світову культуру", забезпечує поширення в усьому світі таких політичних
цінностей, як поділ влади, парламентаризм, політичний плюралізм,
багатопартійність, пріоритет прав людини та багатьох інших.
Процеси глобалізації супроводжуються рядом факторів, основними з яких є
наступні: 1)Бурний розвиток світової економіки, формування в ній
багатопрофільних господарчих комплексів – транснаціональних корпорацій
(ТНК) веде до посилення їх могутності й впливу на економіку національних
держав. Уся планета перетворюється в єдину глобальну економічну систему,
інтегрованої частиною якої стають національні економіки. Політика опори на
власні сили відходять в минуле. 2) Провідні фінансові кампанії світу,
транснаціональні банки (ТНБ) тощо, що мають легальну можливість
здійснювати переведення величезних грошових мас з одних країн в інші,
використовують це для впливу й тиску на національні уряди. 3) Розширення
загальносвітових торгових мереж, що залучають до орбіти своїх дій й
інтересів багато регіонів і країн світу, різні кампанії, також сприяють
процесам подальшої торгово-економічної інтеграції. 4) Виникнення світової
системи виробництва, розповсюдження й використання інформації (Інтернет) і
її можливості в глобалізаційних процесах. 5) Міжнародна культурна
інтеграція, поява спільних для всіх країн понять – масова культура, мода,
міжнародний туризм, спорт. Окремі культурні досягнення народів перетнули
національні кордони й стали надбанням усього людства. 6) Важливим фактором
посилення глобалізації став розпад Радянського Союзу і всієї
соціалістичної системи, і пов'язаний з цим перехід до однополярного світу.
Панування в ньому належить Сполученим Штатам Америки. 7) Посилення
контрасту між розвиненими й тими, що розвиваються, країнами, збільшення
розриву доходів між багатими й бідними націями, поява так званого
«четвертого світу». 8) Збільшення руйнівного впливу наслідків
технологічної революції на біосферу Землі й наростаюча загроза світового
довкілля.