• Завдання – захист прав, свобод та інтересів осіб у публічно-правових відносинах від посягань з боку публічної адміністрації

• Принципи, зокрема принцип офіційного з’ясування обставин справи, який притаманний лише АС та особливості принципу диспозитивності - в АС він дещо обмежений, підконтрольний суду.

• Унікально: Презумпція вини суб’єкта владних повноважень у справах проти нього (саме свп повинен доказувати правомірність своїх дій, законність своїх рішень, а не навпаки)

• Активна роль суду під час розгляду справи, яка полягає у тому, що суд повинен вживати заходів щодо всебічного та повного з’ясування всіх обставин справи, задля цього він

• роз’яснює сторонам їх права та обов’язки,

• пропонує сторонам подати додаткові докази у справі,

• може витребувати докази власної ініціативи,

• не пов'язаний предметом і розміром заявлених вимог, може вийте за їх межі

• не приймає відмови позивача у позові, не визнає примирення сторін, якщо ці дії суперечать Закону або порушують чиї-небудь права, свободи, інтереси

• тощо також можна виділити і ряд суто процесуальних особливостей:

• відсутність зустрічного позову

• інститут заміни неналежного позивача

• особливості розгляду окремих категорій справ

• особливості інституту представництва та інш.

• Усне і письмове провадженим

• Розгляд адміністративних справ судами першої, апеляційної та каса­ційної інстанцій провадиться у формі усного або письмового провад­ження.

• Усне провадження — це розгляд адміністративної справи у судовому засіданні із заслуховуванням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

• Письмове провадження — розгляд і вирішення адміністративної справи без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення су­дового засідання на основі наявних у суду матеріалів.

• У першій та апеляційній інстанціях письмове провадження може бу­ти проведене у тому випадку, коли всі особи, які беруть участь у спра­ві, заявили клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності (ч. 3 ст. 122, ст. 197 КАС).

• Якщо суд дійде висновку про те, що адміністратив­ну справу слід розглядати в судовому засіданні, то він призначає її до судового розгляду з викликом осіб, що беруть у ній участь

• Стаття 183-2. Скорочене провадження

• 1. Скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо:

• 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії щодо розгляду звернення, у тому числі інформаційного запиту, фізичної або юридичної особи;

• 2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

• 3) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, передбачених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;

• 4) стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

• 2. Суд може розглядати в порядку скороченого провадження адміністративні справи щодо вимог, передбачених частиною першою цієї статті, якщо такі вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб.

• 4. Прокурор як суб’єкт адміністративного судочинства.

• Представництво прокуратурою інтересів громадянина здійснюється у тому випадку, коли зазначена особа неспроможна через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самос­тійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження.

• по-перше, прокурор виступає в адміністративному судовому процесі посадовою особою прокуратури — органу державної влади, покликаного забезпечувати законність та верховенство права в Україні А отже, він, як і інші суб'єкти публічно-владних повноважень, не може не діяти при цьому згідно з положеннями ч. 2 ст. 19 Кон­ституції України не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, передбачені законами України.

• По-друге, діяльність прокурора у сфері правосуддя відповідно до вимог законності окреслюється і спеціальними конституційни­ми положеннями щодо прокуратури України. Так, ст. 123 Основ­ного Закону України встановлює визначення організації і порядку діяльності органів прокуратури законом. Щодо законодавчих підстав діяльності прокурора в судочинстві безпосередньо наголо­шується й у самому нормативному формулюванні представниць­кої функції прокуратури. Пункт 2 ст. 121 Конституції України передбачає здійснення прокуратурою представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

• По-третє, на виключно правові форми участі прокурора в адміністративному судочинстві з метою захисту прав, свобод та законних інтересів громадянина вказує й сучасне науково-доктринальне розуміння адміністративного процесу як різновиду юридично-процесуальної діяльності.

• Джерела права:

Правову основу участі прокурора в адміністративному судо­чинстві з метою захисту прав, свобод та законних інтересів грома­дянина у публічно-владній сфері складають відповідні з цього приводу норми

• Конституції України,

• Закону України «Про проку­ратуру»,

• Кодексу адміністративного судочинства України (передусім статті 60, 61).

• Вони отримали роз'яснення щодо порядку застосування в низці зокрема

• наказу Генерального прокурора України, „Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень” 29.11.2006 N 6гн

• Норми, які визначають повноваження, підстави та форми участі прокурора в адміністративному судовому процесі з метою захисту прав, свобод та законних інтересів громадянина, є ма­теріально-правовою основою для цього роду діяльності (до них належать відповідні норми Конституції України, Закону України «Про прокуратуру», статті 60, 61 КАС України).

• Норми ж, що встановлюють порядок участі прокурора в адміністративному судовому процесі (подання ним позову в адміністративний суд, участі в судовому розгляді справ, апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративних судів, сприяння виконанню рішень в адміністративних справах), утворюють процесуально-правову основу захисту прокурором інтересів громадянина у публічно-владній сфері у спосіб звернення до адміністративного суду. Ними є положення розділів III—V КАС України, що передба­чають порядок провадження суддями адміністративних судів у справах про оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів влад­них повноважень, звернення до виконання рішень у цих справах

• Норми, що складають матеріально-правову основу забезпечення прокурором в адміністративному судочинстві прав, свобод та законних інтересів громадянина в публічно-владній сфері, мають первинний характер щодо відповідних адміністративно-процесу­альних. Такий висновок випливає з того, що ними визначаються права й обов'язки прокурора в галузі охорони суб'єктивних публічних прав і свобод особи, нездатної самостійно звертатися до адміністративного пра­восуддя.

• Формами представництва прокуратурою інтересів громадяни­на в суді ч. 3 ст. 36-1 Закону називає:

• звернення до суду із позовами та заявами про захист прав і свобод незахищеної особи про визнання незаконними правових актів, дій чи бездіяльності органів і посадових осіб;

• участь у розгляді судами справ;

• внесення апеляційного, касаційного подання на судові рі­шення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

• Спеціальною матеріально-правовою основою участі прокурора в адміністративному судовому процесі з метою захисту прав, сво­бод та законних інтересів громадянина, є положення статей 60, 61 КАС України. Правова цінність правил частин 1, 2 ст. 60 КАС України полягає в тому, що саме вони визначають допустимість реалізації прокурором його передбаченої Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру» функції представництва інтересів громадянина в суді.

• Стаття 61 КАС України стосується особливостей повноважень прокурора в адміністративному судочинстві при забезпеченні прав, свобод та законних інтересів громадянина у публічно-владній сфері. Зокрема, в ч. 1 цієї статті застережена неможливість прокурора, який звернувся в адміністративний суд в інтересах громадянина, закінчувати справу адміністративної юрисдикції примиренням, а

• в ч. 3 ст. 61 КАС України перспектива розгляду адміністративним судом поданого прокурором правозахисного позову поставлена в залежність від того, чи не заперечує проти цього фізична особа, права, свободи чи інтереси якої захищаються, за умови, що вона володіє адміністративною процесуальною дієздатністю.

• Крім того, відмова прокурора від адміністративного позову або зміна ним позовних вимог не позбавляє за положення­ми ч. 2 ст. 61 КАС України громадянина, на захист прав, свобод чи інтересів якої подавався адміністративний позов, можливості ви­магати від суду розгляду справи в попередньому обсязі.

• Норми процесуального характеру, що стосуються порядку участі прокурора в адміністративному судовому процесі з метою захисту прав, свобод та законних інтересів громадянина, як зазна­чалося вище, містяться у розділах III, IV, V КАС України.

• При цьо­му питання подання прокурором адміністративного позову в інте­ресах громадянина до адміністративного суду регулюються главою 1 «Звернення до адміністративного суду та відкриття про­вадження в адміністративній справі» розділу III КАС України, що має назву «Провадження в суді першої інстанції». Безпосередньо готуючи адміністративний позов до суду для забезпечення прав, свобод та інтересів у публічно-владній сфері громадянина, який самостійно не може реалізувати право на судовий захист, проку­рор керується положеннями статей 105, 106 КАС України щодо змісту та форми позовної заяви.

• Порядок участі прокурора на стадії підготовчого провадження з метою захисту прав, свобод та інтересів громадянина визначається главою 2, що структурно включає статті 110-121, а представництва інтересів в суді першої інстанції — главою З (статті 122-152) КАС України.

• Право на апеляційне оскарження рішення місцевого або окруж­ного адміністративного суду й участь у розгляді апеляційної скар­ги апеляційним адміністративним судом прокурор, захищаючи права, свободи та інтереси у публічно-владній сфері громадянина, не здатного самостійно це робити, реалізує повноваження в порядку процедур, визначених главою 1 «Апеляційне провадження» розділу IV «Перегляд судових рішень» (статті 184-197) КАС України.

• В подальшому, якщо виникне потреба в касаційному оскар­женні рішення адміністративного суду першої інстанції після його перегляду в апеляційному порядку чи ухвали, постанови, ухвале­них за результатами апеляційного адміністративного провадження, прокурор з метою забезпечення повного та всебічного захисту прав, свобод та інтересів громадянина у публічно-владній сфері подає касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України і бере участь у засіданні цього суду згідно з главою 2 «Ка­саційне провадження» розділу IV (статті 210-222) КАС України.

• Питання участі прокурора в адміністративному судовому про­цесі на стадії перегляду адміністративної справи, порушеної в інтересах громадянина, визначаються відповідно главою 3 (статті 235-241), а за нововиявленими обставинами -- главою 4 (статті 245-252) розділу IV, а під час виконання рішення адміністративного суду в такій справі — положеннями розділу V «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» (статті 254-266) КАС України.

• Пріоритетним у реалізації представницької функції в суді, зокрема в адміністративному судочинстві, заступникам Генерального прокурора, прокурорам Авто­номної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, керівникам структурних підрозділів апаратів, міським, районним, міжрайонним та прирівняним до них прокурорам, Генеральним прокурором України наказано розглядати:

• захист соціальних та майнових прав неповнолітніх, інвалідів, людей похилого віку, осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, трудових прав громадян, які неспроможні самостійно їх захистити або реалізувати процесуальні повноваження (п. 4 наказу від 29 листопада 2006 р.).