Тема 1. Господарське процесуальне право як галузь права

Лекція

План

1. Поняття, предмет і метод господарського процесуального права.

2. Процесуальна форма діяльності господарських судів, стадії господарського процесу.

3. Господарське процесуальне право як наука і навчальна дисципліна.

Нормативно-правові акти:

1. Господарський процесуальний кодекс України

Навчальна література:

1. Господарське процесуальне право України: Підручник / За ред. О.І.Харитонової. – К.: Істина, 2009. – С. 5-21, 40-42.

2. Лебеденко В.І. Судочинство в господарських судах: Навч. посібник / Лебеденко В.І., Коніжай Р.О.; За наук. ред. Костицького В.В. – К.: Університет «Україна», 2006. – С. 16-29

1. Поняття, предмет і метод господарського процесуального права

Предмет господарського процесуального права

Господарське процесуальне право вирізняється серед інших галузей права своїм предметом і методом. Предмет цієї галузі права у загальному вигляді визначається як сукупність суспільних відносин, що виникають у зв»язку із розглядом господарських спорів і регулюються нормами господарського процесуального права.

Поняття предмету господарського процесуального права пов»язане із самостійністю даної галузі права. Самостійність господарського процесуального права випливає з таких загальних положень:

1) згідно чинного законодавства правова природа господарського суду визначається як орган правосуддя;

2) в системі цієї галузі права виділяються сукупність правових норм, що регулюють суб»єкти господарського судочинства, його об»єкти та зміст;

3) в законодавчому полі окремо закріплені самостійні джерела права, що містять організаційно-правові та процесуально-правові норми.

Базовим поняттям, на якому будується вся система суспільних правовідносин, що охоплюються предметом регулювання господарського процесуального права, є категорія господарського процесу. Господарський процес розглядається в кількох аспектах. По-перше, це визначений нормами господарського процесуального права постійний рух у сфері господарського судочинства справи, що характеризується спірними правовідносинами між певними суб»єктами господарювання, і вирішується в порядку, визначеному нормами ГПК України. По-друге, це встановлена нормами господарського процесуального права форма діяльності господарських судів, спрямована на захист оспорюваних чи порушений прав організацій та громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи.

З огляду на це предметом господарського процесуального права визнають господарські та інші спори, які розглядають господарські суди в межахв встановленої для них підвідомчості та підсудності. У цьому контексті вживається термін «господарська процесуальна форма». Встановлені нормами господарського процесуального права порядок порушення провадження у справі, розгляд і вирішення спорів, їх перегляд, а також виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду називають господарською процесуальною формою. Порівнюючи ці юридичні категорії, зазначимо, що господарський процес є поняттям ширшим і охоплює всю сукупність суспільних відносин, що складаються у сфері розв»язання господарських спорів та справ про банкрутство, інших справ при здійсненні правосуддя у господарських судах і врегульовані нормами господарського процесуального права.

Отже, предметом господарського процесуального права є відносини, які складаються у зв»язку із здійсненням господарського судочинства.

Господарське процесуальне право – це сукупність норм і принципів, що встановлюють процедуру розгляду і розв»язання господарських спорів та справ про банкрутство при здійсненні правосуддя у господарських судах. Ці процесуальні норми повністю регулюють всі процесуальні дії да діяльність учасників господарського процесу.

Господарський процес – це порядок, який опосередковує захист майнових прав і законних інтересів суб»єктів господарювання, за допомогою яких реалізуються норми господарського матерільного права.

Щодо визначення правової природи правовідносин, що охоплюються предметом господарського процесуального права, слід зазначити таке.

Маючи специфічний зміст, галузі процесуального права спрямовані насамперед на те, щлб забезпечити втілення у життя норм матеріального права. У цьому сенсі, залишаючись самостійними правовими галузями, вони мають похідне значення відносно матеріальних галузей.

Тому, розглядаючи суть господарських процесуальних правовідносин, найголовнішим критерієм поділу цих правовідносин слід сферу права, у якій вони виникають. Звідси випливає, що відповідно до розмежування сфери приватного та публічного права необхідно розрізняти приватні та публічні правовідносини. До сфери публічного права відносять адміністративне, фінансове, кримінальне, процесуальне право та інші; до приватного – цивільні та деякі інші галузі права.

Сфера публічно-правова врахлвує інетеси загальні, які умовно можуть бути названі державними. У цій сфері суб»єктивне право формується за нормативним, вольовим принципом. Тому, коли йдеться про публічне право, саме держава за допомогою законодавчих актів визначає публічний інтерес. У таких відносинах домінуючою є воля держави і за допомогою правових норм відбувається узгодження індивідуальних інтересів в інтегрованому публічному інтересі.

Специфічні властивості публічно-правових та приватно-правових відносин полягають у тому, що у сфері публічно-правових стосунків акцентується увага передусім на обов»язках суб»єктів, а у сфері приватно-правових зв»язків такий акцент здійснюється в основному на правах уповноважених учасників зазначених відносин.

Публічне та приватне право за своєю суттю є наднаціональними правовими явищами, які на рівні національних правових систем дістають прояв у відповідних галузях національного права.

Процесуально-правові відносини – це особлива самостійна форма суспільних відносин. яка здійснюється для реалізації матеріально-правового відношення. Вона забезпечує правову безпеку матеріальних правовідносин. З цією метою використовуються засоби процесуальної відповідальності. Крім того, процесуальні відносини виникають, як правило, на підставі сукупності певних юридичних фактів, тобто фактичного (юридичного) складу, в той час як поодинокі юридичні факти тут часто не мають юридичного значення.

Враховуючи те, що кожен процес має публічно-правовий характер, можна дійти висновку, що господарсько-процесуальні відносини також належать до відносин публічного права. Водночас їх особливістю є те, що хоча вони й регулюються за допомогою імперативного методу, але складаються з приводу господарських відносин, котрі часто мають приватно-правовий характер.

Метод господарського процесуального права.

Метод господарського права визначається двома обставинами.

По-перше, виникнення господарського процесу, його розвиток, перехід з однієї стадії до іншої залежить від волі заінтересованих осіб.

По-друге, суд, який є обов»язковим суб»єктом господарських процесуальних відносин, має владні повноваження у цих правовідносинах, що мають публічно-правовий характер. Тому у методі правового регулювання поєднуються методи субординації та координації. .

Субординаційний (імперативний) метод знаходить прояв у тому, що:

1) поцесуальні норми забезпечують відповідне положення суду як органу державної влади;

2) суд має право контролю за діями сторін спору;

3) всі дії відбуваються відповідно до чітко встановленого нормами права порядку здійснення правосуддя;

4) рішення суду в необхідних випадках виконуються за допомогою примусу.

Координаційний (диспозитивний) метод дістає прояв у такому:

1) встановлення рівності сторін перед законом і судом;

2) свобода користування сторонами своїми процесуальними правами;

3) встановлення гарантій прав суб»єктів господарського процесу.