Тема 9. Підвідомчість і підсудність справ господарським судам

Лекція

План

1. Поняття і види підвідомчості справ господарським судам

2. Класифікація справ (спорів), які розглядаються і вирішуються господарськими судами

3. Обмеження щодо розгляду справ (спорів) господарськими судами

4. Поняття і види підсудності справ господарським судам

Нормативно-правові акти:

1. Господарський процесуальний кодекс України. ст.ст. 12

2. Цивільний кодекс України, ст. 26

Навчальна література:

1. Лебеденко В.І. Судочинство в господарських судах: Навч. посібник / Лебеденко В.І., Коніжай Р.О.; За наук. ред. Костицького В.В. – К.: Університет «Україна», 2006. – С. __________

2. Горевий В.І. Господарський процес: навчальний посібник / Горевий В.І., Куліш А.М., Чернадчук В.Д. – Суми: Університетська книга, 2009. – С. 49-55

Основні поняття і терміни:

«підвідомчість», «підсудність», «територіальні підсудність», «родова підсудність», «виключна підсудність», «альтернативна підсудність»

1. Поняття і види підвідомчості справ господарським судам

Загальні положення підвідомчості спорів юрисдикційним органам

Підвідомчість – це визначення та віднесення до компетенції різних державних органів правових питань, колізійних правових ситуацій, суперечностей щодо розгляду і вирішення спорів відповідно до компетенції того чи іншого органу. Таке розуміння підвідомчості дозволяє враховувати характер спірних правовідносин і відносити вирішення однохарактерних (однотипових) спорів до ведення того чи іншого органу. Це надає змогу не виходити тільки з того, що вже встановлено в законодавстві, а вдосконалювати норми інституту підвідомчості. Підвідомчість справ судам – це визначені законом категорії справ, розгляд яких згідно закону віднесений до компетенції того чи іншого суду, та надані відповідно до цього повноваження щодо їх розгляду та вирішення.

Підвідомчість справ судам поділяється на наступні їх види:

1) загальну – законодавцем формулюється перелік категорій справ, що віднесені до компетенції суду відповідної юрисдикції;

2) виключну – законодавець обмежує розгляд спорів і справ якоїсь категорії судом певної юрисдикції (наприклад, справи про банкрутство підвідомчі лише господарським судам);

3) множинну – суб»єкт права звернення до суду має право вибору органу, юрисдикції якого підвідомчий розгляд справи (спору). Такими є:

а) органи виконавчої влади;

б) суд загальної юрисдикції;

в) спеціалізований суд;

г) третейський суд;

д) адміністративний орган у порядку підлеглості.

Множинну підвідомчість у свою чергу поділяють на:

а) імперативну – передбачає певну послідовність дій у разі звернення до суду (наприклад, досудове урегулювання господарських спорів);

б) договірну – досягнення взаємної згоди сторін щодо вибору юрисдикційного органу;

в) альтернативну – допускає право вибору юрисдикції суду суб»єктом права звернення або одночасне чи послідовне звернення до будь-якого органу, якому підвідомчий розгляд справи (спору) у випадках, прямо передбачених законом.

Поняття і критерії підвідомчості справ господарським судам

Підвідомчість справ господарським судам – це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених законом до їх компетенції (ст. 12 ГПК). Таким чином, інститут підвідомчості використовується для визначення кола справ, віднесених саме до ведення господарського суду, і дозволяє відмежувати їх від справ, віднесених до відання інших органів.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії – суб»єктивний (суб»єктивний склад) і об»єктивний (певний характер спірних матеріальних правовідносин).

Відповідно до суб»єктивного (суб»єктивного складу) господарських спорів господарський суд вирішує всі господарські спори, що виникають між юридичними особами, а також громадянами – суб»єктами підприємницької діяльності, і ними з іншими особами, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю та державних та інших органів, а також громадян, які не є суб»єктами підприємницької діяльності. Виходячи з цього, до суб»єктів, спори яких розглядаються господарським судом, належать:

а) юридичні особи, тобто організації, створені і зареєстровані в установленому законом порядку (ст. 80 ГК);

б) громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність, - за умови державної реєстрації таких громадян як підприємців без статусу юридичної особи (ст. 128 ГК);

в) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які наділені господарською компетенцією (ст. 2 ГК);

г) держава Україна, якщо вона є учасником господарських відносин;

д) Антимонопольний комітет України – у випадках виникнення спорів, що пов»язані із застосуванням чи порушенням законодавства про захист економічної конкуренції;

е) Рахункова палата України – під час захисту інтересів держави в межах компетенції, що передбачена Конституцією України (ст.ст. 1, 32, 98);

є) прокурор та його заступник – у разі захисту майнових інтересів держави. Прокурори та їхні заступники подають до господарського суду позови в інтересах держави, самостійно визначають й обгрунтовують, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави;

ж) громадяни, громадські та інші організації, якщо вони є засновниками суб»єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності, а також інші громадяни, які не є суб»єктами господарювання, у випадках, прямо передбачених чинним законодавством (ст. 2 ГК);

з) іноземні підприємства, підприємства з іноземними інвестиціями, іноземні громадяни, міжнародні організації, особи без громадянства, які здійснюють підприємницьку діяльність в Україні (ст. 123 ГК).

За об»єктивним критерієм – це коло справ, визначених ст. 12 ГПК України, а саме: вид і характер правовідносин, що потребують судового врегулювання, зокрема, господарському суді підвідомчі усі спори, що стосуються здійснення господарської діяльності суб»єктами господарювання, в т.ч. і такі, що виникають із цивільних або адміністративних правовідносин, але безпосередньо стосуються господарської діяльності.

До таких відносин відносяться:

1) справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім:

1.1. спорів, що виникають при погодженні стандартів і технічних умов;

1.2.спорів про встановленні цін на продукцію, а також тарифів на послуги. якщо ці ціни й тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

1.3. інших спорів, вирішення яких відповідно до законодавства України, міждержавних договорів та угод віднесене до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їхньої компетенції.

Отже, підвідомчість господарських спорів господарським судам і відмежування від підвідомчості іншим юрисдикційним органам проводиться на підставі правових ознак, а саме: а) характеру спірних правовідносин; б) суб»єктивного складу учасників спору.

При визначені підвідомчості справ господарським судам додержуються наступного правила. Якщо в законодавстві підвідомчість спорів визначається альтернативно: суду чи господарському суду або зазначено про вирішення спору в судовому порядку, слід виходити із суб»єктного складу учасників спору та характеру правовідносин, що визначені ГПК України. При цьому слід мати на увазі, що за наявності взаємопов»язаних між собою вимог, з яких одна підвідомча загальному (цивільному) суду, а друга – господарському суду, всі вимоги підлягають розгляду загальним судом, незалежно від статусу учасників спору (ст.26 ЦК).

При вирішенні питань щодо підвідомчості спорів за участю фізичних осіб, які здійснюють чи здійснювали підприємницьку діяльність, необхідно враховувати, зокрема, таке. Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, але не мають виданого у встановленому порядку свідоцтва про державну реєстрацію підприємця, не набувають статусу підприємця. Отже, спори за участю таких громадян. у т.ч. пов»язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності, не підвідомчі господарським судам. З моменту скасування державної реєстрації громадянина як суб»єкта підприємницької діяльності, зокрема за його особистою заявою, спори за участю такого громадянина, у т.ч. пов»язані зі здійсненням ним раніше підприємницької діяльності, підвідомчі судам загальної юрисдикцїї, за виключення випадків, коли провадження у відповідних справах було порушено до настання зазначених обставин. Якщо в державній реєстрації громадянина було відмовлено або її не проведено у встановлений строк, справи зі спорів про визнання недійсним акта відповідного державного органу про відмову в реєстрації громадянина як суб»єкта підприємницької діяльності або про спонукання про провести таку реєстрацію підвідомчі суду, а не господарському суду.

Справи зі спорів про відшкодування моральної шкоди, заподіяної поширенням відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, підлягають розгляду господарськими судами лише за умови попереднього спростування цих відомостей за рішенням суду загальної юрисдикції або добровільно особою, яка їх поширила.