Значення економічних нормативів по банку (квітень, травень 2009 року)

Нормативи ліквідності	На 1 квітня 2009 року			На 1 травня 2009 року
	Регіон	Апарат	Регіон		Апарат
Н5	38,23	34,81	47,05		38,63
Н6	15,93	13,14	18,52		13,53
Н7	2,79	1,92	4,03		2,11

Центральний апарат може обмежувати доступ як окремій філії так і регуправлінню (головному відділенню) в цілому. А саме: кожній філії Приватбанку окремо, тобто при порушенні вказаних умов філія не має права на розміщення вільних кредитних ресурсів; регіону в цілому, тобто при порушенні вказаних вишче умов як регіональне управління (головне відділення) так і всі філії цього регіону не мають права на розміщення кредитних ресурсів за межами свого регіону. В такому випадку в межах регіону діють обмеження, встановлені регіональним управлінням (головним відділенням) для філій свого регіону. Здійсненим за допомогою комплексу "Електронна біржа кредитних ресурсів" операціям присвоюється унікальний код, який складається з двох номерів: - номер згідно порядкової нумерації всіх операцій незалежно від типу ресурсів, типу валют та філій-контрагентів, який є єдиним по всій системі Приватбанку; номер згідно порядкової нумерації всіх операцій, здійснених між двома окремими філіями. Операція по розміщенню чи поповненню кредитних ресурсів, зареєстрована електронною біржею, обов'язкова для виконання. Цим самим Правління Приватбанку Украіни здійснило заходи для утримання необумовленого зростання вартості кредитних ресурсів Приватбанку.

Відсоткова ставка за кредитними ресурсами встановлюється за методикою трансфертного ціноутворення — прогресивне надбання сучасного банківського менеджменту Приватбанку, яку використовує більшість провідних західних банків Хоча існує кілька різних методів розрахунку, трансфертна ціна завжди має ринковий орієнтир Вона не повинна бути результатом штучного розрахунку внутрішньої вартості дохідних активів чи собівартості платних пасивів банку [25,с.19], що не має виходу на реальну ринкову вартість вкладень та запозичень

Трансфертне ціноутворення на межфілійному ринку — це система оцінки внутрішньої вартості ресурсів у системі банку, зорієнтована на певний ринковий показник, відповідно до якої здійснюються операції з умовного використання ресурсів шляхом їх купівлі-продажу між казначейством та профіт-центрами банку.

Трансфертне ціноутворення вводиться з метою оптимізації політики банку щодо управління активами й пасивами, спрямованої на досягнення максимального рівня прибутковості робочих активів та капіталу акціонерів Воно є обов'язковим елементом оцінки ефективності діяльності роботи профіт-центрів банку та розрахунку їх внутрішньої рентабельності Трансфертне ціноутворення дає змогу обчислити не лише балансові доходи та витрати профітцентрів банку, пов'язані із зовнішніми активно-пасивними операціями, а й номінальні доходи й витрати за трансфертною ціною, що виникають уже у процесі залучення та використання коштів Таким чином упроваджується принцип '"Усі залучені банком кошти мають свою вартість, яку повинен відшкодовувати той підрозділ, котрий їх використовує".

Щоб уникнути неефективного використання коштів банку, рівень трансфертних цін має бути достатньо високим.

На сучасному етапі менеджери Приватбанку чітко усвідомлюється, де вони втрачають або можуть втратити дохід, коли свідомо йдуть на фінансування проектів за ставками, нижчими від трансфертних, або залучають ресурси за ставками, які перевищують установлені трансфертні ціни. Трансфертна ціна має не лише констатувати вартість ресурсів, за якими здійснюються умовні розрахунки між казначейством та профіт-центрами, а й висвітлювати збиткові, низькорентабельні чи, навпаки, високодохідні банківські продукти. Так, якщо банк кредитує корпоративних клієнтів в умовах високої волятивності міжбанківського ринку, не маючи достатнього запасу ліквідності, трансфертна ставка вартості ресурсів повинна орієнтувати кредитні вкладення на таку ставку кредитування, яка щонайменше покриватиме можливі витрати банку в разі, коли він буде змушений шукати додаткові ресурси на міжбанківському ринку.

Інший приклад: за умови надлишкової поточної ліквідності банку трансфертна ставка не стимулюватиме залучення депозитів, якщо в банку бракує надійних заявок на кредитування, а поточні операції казначейства щодо розміщення надлишкових залишків не покривають його витрат, пов'язаних із залученням депозитів. Тобто спрацьовує основний принцип, який полягає в тому, що залучення платних пасивів економічно доцільне лише тоді, коли банківська установа не має надлишкової ліквідності й може гарантувати своєчасне вкладення зазначених ресурсів із позитивною фінансовою маржею.

Щоб цей принцип виконувався, важливо правильно визначити ринковий орієнтир, який використовуватиметься при визначенні трансфертної ставки в системі. Слід зазначити, що це — досить складне завдання в умовах нерозвинутості фінансового ринку та відмови НБУ рефінансувати комерційні банки. Орієнтирами ставки купівлі-продажу ресурсів в системі банку є ставки на міжбанківському ринку, облікова ставка НБУ, ставки розміщення ОВДП на первинному або вторинному ринках

Головний критерій, якому вони відповідають — це можливість двосторонньої роботи філіалу Приватбанку за цими ставками — як щодо залучення, так і щодо розміщення ресурсів. При детальнішому розгляді зазначених орієнтирів з'ясовується, що всі вони, на жаль, можуть застосовуватися зі значними обмеженнями. Так, облікова ставка НБУ може бути орієнтиром для визначення внутрішніх трансфертних цін лише тоді, коли Національний банк дійсно рефінансує комерційні банки, якщо їм бракує поточної ліквідності, або автоматично викуповує (шляхом проведення депозитних аукціонів) їх надлишкову ліквідність Ставки розміщення ОВДП також можуть бути орієнтиром, якщо постійно проводяться первинні аукціони та діє вторинний ринок, де можна купити й продати ОВДП, та є впевненість у платоспроможності держави стосовно виконання своїх зобов'язань щодо їх своєчасного погашення.

Отже, вітчизняні реалії, на відміну від розвинутих країн із сталою фінансовою системою, не дають змоги розцінювати зазначені орієнтири як можливу базу для визначення трансфертних ставок. Чи не єдиним орієнтиром є нині ставки міжбанківського ринку кредитування (МБК). [21, с. 23]

Зазначимо переваги цього ринку

• ставки МБК дуже чутливі до ринкової кон'юнктури і найреальніше характеризують потребу комерційних банків у грошах;

• за умов відносної стабільності фінансового ринку МБК забезпечує значні обсяги ресурсів,

• МБК за сучасних умов — практично єдиний інструмент, використовуючи який, комерційні банки можуть реально вирішувати проблеми поточної ліквідності;

• МБК працює за двома основними валютами — гривнею та доларом США.

До недоліків слід віднести.

• обмеженість строку залучення-розміщення ресурсів. Діапазон термінів, за якими переважно працює ринок МБК, — від 1 дня до 1 місяця,

• мінімальні обсяги або цілковита відсутність попиту-пропозиції в разі фінансової кризи. Визначивши принципи, яким повинен відповідати ринковий орієнтир, перейдемо безпосередньо до методики визначення ставки трансфертної ціни на кредитні ресурси.

Ця ставка поділяєтся на ставку, за якою казначейство умовно купує ресурси, залучені підрозділами системи (ставку ВID), та ставку, за якою казначейство умовно продає підрозділам (профіт-центрам) системи ресурси з метою іх подальшого розміщення на рахунку кінцевого позичальника (ставку ОFFЕR). Трансфертна ставку розрізняється за видами валют та термінами. Приватбанком визначається два основні терміни для оцінки внутрішньої вартості ресурсів — ставки до запитання (0/N) та термінові ставки (терміном на 1 місяць і більше). При цьому ставки 0/N використовуються для оцінки ресурсів до запитання (залишків на поточних рахунках, депозитів і кредитів терміном до 1 місяця). Термінові ставки використовуються для оцінки депозитів та кредитів строком понад 1 місяць.

Трансфертні ставки ВID та ОFFER можна визначати за таким алгоритмом:

ВID=Vs – m - L (3.5)

де Vs — середня вартість коштів міжбанківського ринку на відповідний період;

m — маржа мінливості міжбанківського ринку,

m = Vs – Vbid (Vbid — вартість купівлі ресурсів на міжбанківському ринку на відповідний період),

L — вартість дотримання нормативу обов'язкового резервування,

L = Vs / (1 -Sг/100) - Vs (Sг- норматив обов'язкового резервування НБУ),

ОFFЕR — вартість розміщення коштів на міжбанківському ринку на відповідний період.

Аналогічні розрахунки можна використовувати також для визначення трансфертних ставок у доларах США, які коригуються необхідністю дотримання обов'язкового резервування у гривневому еквіваленті.Розраховані трансфертні ставки дали змогу 1) стимулювати залучення платних ресурсів, необтяжливих для банку. Навіть за відсутності заявок на кредити або наявності ризиків щодо термінів залучення коштів і видачі кредитів казначейство завжди зможе розмістити їх на міжбанківському ринку з мінімальною маржею, 2) створити єдині для всіх профіт-центрів умови залучення ресурсів. Щоб підтримати ліквідність або фінансувати свої програми, банк через казначейство встановлюватиме рівнозначну платню за залучення як міжбанківських депозитів, так і депозитів юридичних і фізичних осіб Тобто він не платитиме за ресурси понад їх ринкову вартість; 3) завдяки встановленню базової ставки ОFFЕR на рівні ставки продажу ресурсів на міжбанківському ринку стимулювати таке кредитування клієнтів або інвестування коштів у цінні папери, яке забезпечуватиме принаймні не меншу дохідність. (Враховуючи додаткову маржу кредитних або інвестиційних служб, такий рівень трансфертних ставок реально стимулюватиме більшу дохідність, ніж може забезпечити міжбанківське кредитування), 4) вищим менеджерам банку, приймаючи рішення про видачу кредиту (купівлю цінних паперів) із дохідністю, нижчою від рівня трансфертної ставки ОFFЕR, чітко усвідомлювати, чим визначається втрата маржі та яким чином цю операцію можна відшкодувати в майбутньому, 5) оцінювати всі профіт-центри банку на об'єктивній ринковій основі, незалежно від їх спеціалізації, та рентабельність того чи іншого банківського продукту на ефективних ринкових засадах, 6) стимулювати й оцінювати з точки зору ефективності лише таку діяльність, яка забезпечуватиме найвищий показник дохідності капіталу.

Формуючи банківські пасиви шляхом залучення акціонерного капіталу, інвестицій і депозитів та створюючи в подальшому на цій основі робочий портфель активів, кожна банківська установа прагне розв'язати два стратегічні завдання:

1. створити та підтримувати збалансований і узгоджений за термінами повернення потік грошових коштів, неризиковий для ліквідності банку (завдання управління ліквідністю банківської установи).

2. максимально ефективно використати залучені кошти. Оскільки йдеться про вкладання ресурсів у проекти, що забезпечують найвищу рентабельність, необхідно відстежувати, щоб вкладення відповідали стратегії банку та не виходили за межі ризиків, які банк готовий узяти на себе.

Виконати ці стратегічні завдання можна лише за умови створення такої внутрішньої системи обліку вартості ресурсів, яка свідчить, що в банку немає безоплатних ресурсів, а вартість залучених коштів не обмежується лише прямими відсотковими витратами, а включає плату за підтримання ліквідності й резервування коштів на коррахунку в НБУ [20, с.331]. Приватбанк, як акціонерне товариство закритого типу, зацікавлений у власній прибутковості. Акціонери банку мають бути впевненим, що відсотки, які сплачуються за залучені кошти, є "справедливими", тобто менеджери та персонал банку завжди у змозі інвестувати їх так, щоб забезпечити позитивну відсоткову маржу. Таким чином, слід повсякчас зважати на дві основні ідеї в впровадженні відсотковоі політики:

- Приватбанк Украіни не залучає платні ресурси, щоб забезпечити арифметичне зростання балансу, сподіваючись на можливі ефективні вкладення у майбутньому,

- завжди шукає альтернативні напрями використання коштів, щоб вкласти їх у найефективніші з точки зору інтересів акціонерів проекти.

На практиці виконання цих завдань ускладнюється через певні організаційно-структурні труднощі. Вони виникають унаслідок того, що в більшості філій, діяльність щодо залучення та використання коштів розподілено відповідно до їх організаційної структури як правило, є управління-донори (управління з питань роботи із приватними клієнтами, управління з питань залучення ресурсів тощо) та управління, що створюють основну масу активів (управління корпоративного бізнесу, кредитне, інвестиційне тощо) Серед філій системних банків досить часто виникає певна поляризація: одні спеціалізуються на кредитуванні, використовуючи галузеві та регіональні особливості, інші активніше працюють над створенням ресурсної бази. Окреме місце посідає казначейство, яке підтримує задану загальнобанківську ліквідність, формує значний портфель активів і пасивів та постійно виступає в ролі своєрідних терезів, урівноважуючи то надлишкову, то недостатню ліквідність Таким чином, завжди стоїть питання як оцінити ефективність роботи підрозділів, що залучають пасиви і відповідно мають здебільшого лише витратні статті балансу, та ефективність використання цих пасивів іншими підрозділами для активних вкладень? Відповісти на нього можна лише за умови, що банку відома внутрішня вартість ресурсів, які він використовує.

Таблиця 3.4

Аналізу чистого прибутку відділення Приватбанку за 2009 рік у порівнянні з 2008 роком

ПОКАЗНИКИ (тис. грн.)	2008	2009	Відхилення
Доходи банку	1217,3	1381,1	163,8
Витрати банку	1017,6	537,7	-478,9
Прибуток від основноі діяльності	200,6	843,4	642,7
Непередбачений прибуток	-	-	-
Валовий прибуток	200,6	843,4	642,7
Податок на прибуток	60,2	253,0	192,8
Чистий прибуток	140,4	590,4	449,9

Прибуток від основної діяльності банку збільшився на 642.75 тис. грн. за рахунок зростання доходів банку на 163.8 тис. грн. та зменшення витрат на 478.95 тис.грн. Оскільки непередбачених прибутків і збитків не було, загальний прибуток за вересень становив 843.41 тис. грн. Чистий прибуток банку зріс на 449.93 тис. грн. за рахунок збільшення загального прибутку на 642.75 тис. грн. Із підвищенням податку на прибуток на 192.82 тис. грн. чистий прибуток зменшився на таку ж суму.

Таблиця 3.5

Аналіз структури доходів відділення Приватбанку

Показники	2008		2009			Відхилення (+,-)
	тис. грн.	%		тис.грн.	%		Тис. грн.	%
Усього доходів	1217.31	100		1381.11	100		163.8	-
1. Процентних:	1217.31	100		1102.44	79.8		-114.87	-21.2
За коштами на МФК	20834	17.1		104.17	7.5		-104.17	-9.9
За кредитами клієнтів	933.80	76.7		979.4	708		45.68	-5.9
За цінними паперами	75.17	6.2		18.79	1.4		-56.38	-4.8
2. Прибутків від торговельних операцій	-	-		278.66	202		278.66	20.2

Як бачимо, за рік у структурі доходів банку сталися значні зміни. Доходи збільшилися на 163.8 тис. грн. за рахунок зростання прибутку від торговельних операцій на 278.66 тис. грн., оскільки зменшення процентних доходів на 14.87 тис. грн. призвело до недоотримання загального доходу на таку ж суму.

Отже, на кінець 2009 року процентні доходи становлять 79.8%, прибуток від торговельних операцій — 20.2%. Найбільшу питому вагу в доходах посідають отримані проценти за кредитами клієнтів — 70.8%, їх питома вага знизилася на 5.9%, але сума доходів зросла на 45.68 тис. грн.

Така зміна структури вказує на те, що банк потрапляє у залежність від нетрадиційних доходів, їх зростання може свідчити про нездоровий інтерес до спекулятивних прибутків, спровокований необхідністю покрити дефіцит основного, процентного доходу банку.

Маючи баланс банку та звіт про прибутки і збитки, можемо розрахувати середню процентну ставку за виданими кредитами й цінними паперами:

Середня процентна ставка = Процентні доходи : (Видані кредити + Цінні папери в портфелі банку на інвестиції) х 100% (3.6)

Якщо, скажімо, за 2008 рік сума виданих кредитів і цінних паперів у портфелі банку на інвестиції становила 79660,33 тис. грн., процентні доходи — 1217.31 тис. грн., то середня процентна ставка дорівнювала 1.53% (1217.31 : 79660.33 х 100%). Аналогічно визначається процентна ставка за кредитами клієнтів (933.80:71434.13 х 100% = 1.31%), за міжбанківськими кредитами (208.34 : 6491.60 х 100% = 3.21%).