Мімічне вираз емоцій.

Дослідження мімічного вираження емоцій почалося більше 100 років тому. Одним з перших постало питання: чому у людини в емоційному стані специфічно змінюється напруга різних лицьових м'язів?  Класичною спробою відповісти на це питання була теорія Ч. Дарвіна, викладена ним у роботі "Вираження емоцій у людини і тварин" (1872). Дарвін висунув гіпотезу, згідно з якою мімічні рухи утворилися з корисних дій. Іншими словами, те, що зараз є вираженням емоцій, раніше було реакцією, що мала певне пристосувальне значення.  Згідно з Дарвіном, міміка зумовлена ​​природженими механізмами і залежить від виду тварин. Звідси випливає, що мімічні реакції повинні бути тісно пов'язані з певними емоціями. Встановлення таких зв'язків зробило б можливим розпізнавання емоцій за мімічних виразів. Виявилося, що теорія Дарвіна вірна лише почасти, тому що мімічне вираз не повністю детерміновано вродженими чинниками. Про це свідчать численні спостереження та експериментальні дані. Безліч досліджень було присвячено з'ясуванню того, чи здатна людина і якою мірою правильно розпізнавати мімічні реакції інших людей. У цих дослідженнях використовували три види матеріалу: малюнки мімічних реакцій, фотографії зображення емоцій акторами і фотографії спонтанного вираження емоцій.  Уявлення про те, що з виразу обличчя можна судити про випробовуваних людиною емоціях, вірно, якщо воно відноситься до конвенціональних мімічним реакцій, до того своєрідного мови міміки, яким користуються людидля навмисного повідомлення про свої установках, задумах, почуттях. Можливо, що це подання вірно й відносно спонтанної міміки, але за умови, що маються на увазі добре знайомі люди. Коли нам доводиться довгоспілкуватися з людиною, ми дізнаємося, що таке-то вираз обличчя означає в нього роздратування, тоді як інше -захоплення. Крім загального мови емоцій, необхідно знати ще мова індивідуальний, тобто мова міміки конкретної людини. Зазвичай ми осягаємо мову емоцій лише близьких нам людей.  Таким чином, на формування мімічного вираження емоцій впливають три чинники:  ¨ вроджені відотіпічние мімічні схеми відповідають певним емоційним станам;  ¨ придбані, завчені, соціалізовані способи прояву почуттів підлягають довільному контролю;  ¨ індивідуальні експресивні особливості, що додають видовим і соціальним формам мімічного вираження специфічні риси, властиві тільки даному індивіду.

 

Пантоміміка, вираз емоцій голосом.

Дослідження жестів і голоси виявляють вплив аналогічних факторів. Так, експерименти, в яких емоції визначалися за знятим на кіноплівку рухам рук досвідченого актора, показали, що рівень точності оцінок є приблизно таким же, як при визначенні емоцій за виразом обличчя.  У стані емоційного збудження зазвичай зростає сила голосу, а також значно змінюються його висота і тембр. Окремі інтонаційні коливання висоти можуть охоплювати цілу октаву.  Неодноразово робилися спроби виявити за допомогою звукозапису викликаються емоціями зміни голосу. Проте з причини безлічі факторів, від яких залежать особливості запису, ці спроби до цього часу не увінчалися успіхом.  Вираження емоцій голосом, так само як і мімічне вираз, має як вроджені відотіпічние компоненти, так і набуті - соціально зумовлені і формуються в процесі індивідуального розвитку "компоненти. Уродженими механізмами обумовлені такі прояви, як зміна сили голосу (при зміні емоційного збудження) або тремтіння голоси (під впливом хвилювання). При посиленні емоційного збудження зростає кількість функціональних одиниць, актуалізованих до дії, що впливає на посилення активації м'язів, що беруть участь в голосових реакціях,  Іноді сильне збудження може, навпаки, проявлятися у зменшенні сили голосу "(можна говорити шиплячим від люті голосом). Ця форма є наслідком поєднання вродженої тенденції до посилення голосу під впливом емоцій та набутої здібності не видавати дуже сильних звуків.  Що стосується рухів всього тіла - пантоміміки, то тут вдалося виявити одну чітку комплексну реакцію, яка виникає у відповідь на сильний раптовий подразник, перш за все звуковий. Це так звана реакція здригування (startle pattern).  Деякі автори вважають, що ця реакція передує власне емоційних реакцій. До останніх можна відносити лише більш розвинені її форми. Ці більш розвинені форми носять явний відбиток соціальної обумовленості.