План
Вступ......................................................................................................3
Основні шляхи міжнародної протидії відмиванню
"брудних" грошей.................................................................................5
2. Заходи боротьби з відмиванням «брудних» грошей......................7
3. Україна в боротьбі з відмиванням "брудних" грошей....................12
Висновок................................................................................................15
Список літератури................................................................................17
Вступ
Термін "відмивання грошей" (money laundering) виник у США в 30-ті роки XX ст. у зв'язку з прийняттям у країні закону, який забороняв вільний продаж алкогольних напоїв. Одним із негативних наслідків "сухого закону" стала контрабанда алкоголю, доходи від якої вкладалися в розвиток мережі пралень, отримуючи таким чином легальний статус. Відтоді подібного роду операції отримали образну назву "відмивання грошей".
Широковживаним це поняття стало з середини 70-х років минулого століття, під час слідства в "справі Уотергейт". Як відомо, це назва готелю, в якому в 1973 р. проходив передвиборний з'їзд демократичної партії США.
Безпосереднім джерелом одержання "брудних" коштів є тіньова економіка як сукупність неврахованих і протиправних видів економічної діяльності.
Відмивання "брудних" грошей визнане злочинним діянням у карному законодавстві багатьох країн світу й особливо в кримінальних кодексах США, Великої Британії, Франції, Німеччини, Швейцарії, Польщі. Найбільш повне визначення "відмивання грошей" містить кримінальний кодекс США з доповненням від 27 жовтня 1986 р., що має поправку "Про протидію відмиванню грошей". Згідно з ним, злочин "відмивання грошей" здійснює "кожний, хто усвідомлює, що власність, залучена у фінансову угоду, - це доход від нелегальної діяльності, спрямованої на:
■ проведення або спробу проведення фінансової угоди, яка включає подібні доходи з наміром підтримки таких видів протизаконної діяльності, які включають які-небудь ознаки злочинних дій, організованої злочинності й обігу наркотиків;
■ проведення фінансової угоди з наміром порушення федеральних розпоряджень податкового кодексу;
■ свідоме проведення фінансової угоди з наміром приховання - цілком чи частково - самої суті справи, місця, джерела, власника або контролера доходів від вищезгаданої протизаконної діяльності;
■ проведення фінансової діяльності з ухилянням від обов'язку подачі звіту про обіг готівки".
У КК України також існує ст. присвячена данному питанню. У ст. 209 ч. 1 зазначено, що вчинення фінансової операції чи укладення угоди з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів - караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.
Прийнята в 1990 р. міжнародна "Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом", до якої в 1995 р. долучилась Україна, поширює термін "відмивання" на "будь-яку економічну вигоду, набуту злочинним шляхом". Більш точне визначення змісту явища "злочинної діяльності", як і виявлення та доказ її фактів, залишаються прерогативою національного законодавства та правосуддя.
Актуальність проблеми боротьби з відмиванням коштів у міжнародному масштабі загострилася наприкінці минулого століття у зв'язку з глобалізацію економіки, інтернаціоналізацією фінансових ринків та активізацією діяльності терористичних угруповань. Як свідчить світовий досвід, злочинні угруповання та особи, які фінансують тероризм, використовують для своїх цілей будь-які можливості фінансових систем, де немає прозорого та ефективного контролю над фінансовими потоками.
Прагнення України протидіяти відмиванню брудних коштів є позитивним кроком па шляху демократичного розвитку, впровадження ринкових механізмів. Згідно зі світовою практикою, у випадку, коли обсяг тіньової економіки сягає 30% від ВВП, настає критична межа, перевищення якої свідчить про створення в країні відтворювальної системи тіньових економічних відносин. До того ж в Україні найбільш вагому частку тіньового економічного обороту становлять не кримінальний обіг наркотичних речовин та подібні явища, а суспільно корисна виробнича чи торговельна діяльність, прихована від офіційної статистики та оподаткування. Однак учасники тіньового обороту користуються всіма перевагами життя у цивілізованій демократичній державі, навіть завеликими відносно фактичного рівня державних доходів соціальними гарантіями, не беручи участі в утриманні цієї держави.
1. Основні шляхи міжнародної протидії відмиванню "брудних" грошей.
Методи відмивання грошей стають дедалі більш рафінованими і важко піддаються викриттю. Рівень і масштаби процедури відмивання грошей досягли в усьому світі настільки величезних розмірів, що стали загрозою стабільності окремих країн і зовнішньої безпеки цілих регіонів.
До найбільших небезпек, пов'язаних з процедурою відмивання "брудних" грошей, належать:
■ дестабілізація економік окремих держав.
■ відмивання грошей, яке відбувається переважно в кредитно-фінансових установах, головним чином, у банках, неминуче призводить до підриву банківської системи, спричинюючи в деяких випадках банкрутство ряду банків чи нанесення їм фінансових збитків. ;
■ відмивання "брудних" грошей додає прискорення зростанню і розвитку організованої злочинності.
Широкомасштабне відмивання нелегальних доходів давно вже стало загальносвітовою проблемою. Тому особливого значення набуває міжнародне співробітництво у боротьбі з відмиванням "брудних" грошей, яке ґрунтується на певних нормативно-правових актах.
Після закінчення Другої світової війни ініціативу в боротьбі з поширенням наркотиків, а разом з нею і з відмиванням "брудних" грошей, узяла на себе ООН. Наріжним каменем, закладеним у фундамент міжнародного законодавства з цієї проблеми, прийнято вважати Єдину Конвенцію ООН про одурманюючі засоби 1961 р., згодом доповнену і змінену Протоколом 1972 р.
Другим найважливішим правовим актом, який регулює проблеми, пов'язані з боротьбою проти наркобізнесу, вважають Конвенцію ООН про психотропні засоби 1971 р. Вона значно розширює сферу міжнародного контролю на великий перелік синтетичних наркотиків. Цей документ ратифікували понад 140 держав.
Провідну роль у зміцненні міжнародного співробітництва з проблем кримінального законодавства на європейському континенті відіграє Рада Європи.Найвищими досягненнями Ради в галузі створення інструментів міжнародного права стали дві багатосторонні конвенції, визнані фундаментом європейського співробітництва в боротьбі зі злочинністю. Це європейська Конвенція про екстрадицію 1957 р., а також Європейська конвенція про взаємодопомогу при розслідуванні кримінально карних злочинів 1959 р. У 1980 р. було прийнято рекомендації, названі "Заходи для запобігання трансферту і приховування коштів, які надходять від кримінальних злочинів". У наступні роки було розпочато роботу щодо підготовки законодавства з питань конфіскації нелегальних доходів, які надходять від торгівлі наркотиками.Інший важливий документ, який є основою міжнародного співробітництва в боротьбі з наднаціональною організованою злочинністю, - "Конвенція в справах про відмивання доходів, отриманих від здійснення злочину, їх виявлення, вилучення і конфіскацію", підписана в Страсбурзі 18 листопада 1990 р. Документ підготовлений Комітетом експертів Ради Європи. Фахівці з права розцінюють цей документ як найбільш повний перелік розпоряджень і правил, який охоплює всі етапи юридичної процедури - від початку розслідування до винесення вироку і конфіскації "брудних" грошей.
Конвенція Ради Європи не просто вимагає пеналізації, тобто оголошення відмивання грошей злочином, а й вимагає, щоб це діяння визнавалося злочином незалежно від того, пов'язане воно з торгівлею наркотиками чи такого зв'язку не встановлено. Ця умова установлює карне покарання за відмивання доходів, які отримані і накопичені в ході здійснення будь-якого тяжкого злочину. Усі держави, які підписали і ратифікували Конвенцію, зобов'язані виконати цю вимогу.