4.3. Класифікація послуг як предмета торгівлі

Класифікаційні критерії послуг та методики контролю за ринком розробляються, зважаючи на важливість адекватного регулювання плинного ринку послуг, оптимізації параметрів його функціонування та розвитку на національному та міжнародному рівнях.

Торгівля послугами пов’язана з процесами інвестування, будівництва, банківсько-кредитної діяльності та з іншими формами міжнародної економічної діяльності. Тобто, маючи ознаки самостійної форми міжнародного співробітництва, торгівля послугами є об’єднуючим елементом.

Існує низка статистичних систем та класифікацій послуг (часто не порівнянних між собою), зокрема: Керівництво з платіжного балансу (п’яте видання МВФ), Система національних розрахунків 1993 р., Класифікація основних продуктів ООН, Міжнародна стандартна галузева класифікація усіх видів економічної діяльності, Класифікація торгівлі послугами ОЕСР та Євростату, рекомендації зі статистики міжнародної міграції ООН тощо.

Об’єктивними критеріями класифікації послуг є характер їх учасників і чинників, а саме:

• суб’єктів послуг;

• предметів і об’єктів послуг;

• взаємин між учасниками ринку послуг;

• механізм реалізації послуг.

Враховуючи зазначене, залежно від способу доставки споживачам послуги класифікують на:

а) послуги, пов’язані з інвестиціями та виробничою кооперацією (готельні, професійні послуги, передавання технологій);

б) послуги, пов’язані з торгівлею (транспортні, технічне обслуговування, страхування);

в) послуги, пов’язані з інвестиціями, виробничою кооперацією та торгівлею (зв’язок, будівництво, обслуговування виробничого обладнання);

г) послуги, які мають автономний характер (інформаційні, особисті, культурні, рекреаційні).

Порадник зі складання платіжного балансу МВФ, яким користуються усі країни світу, відносить до торгових (тобто міжнародних) послуг такі їх види та підвиди: транспорт (пасажирський і вантажний), поїздки (ділові і особисті), зв’язок, будівництво, страхування, фінансові послуги, комп’ютерні та інформаційні послуги; роялті та ліцензійні платежі, інші бізнес-послуги (посередницькі послуги, лізинг та інші ділові, професійні і технічні послуги), особисті, культурні та рекреаційні послуги (аудіовізуальні та інші), державні послуги, не віднесені до інших категорій.

Система національних рахунків 1993 р. є комплексною системою рахунків, пов’язаних з економічною діяльністю та секторами економіки країни. Для збору даних по операціях певної країни з усіма іншими в цій системі передбачений “рахунок зовнішніх операцій”. У рамках цього рахунка існує “рахунок зовнішніх операцій по товарах та послугах”, де окремо реєструються торгівля товарами та послугами.

Класифікація ГАТС/СОТ включає понад 600 різновидів послуг. Вона базується на Міжнародній стандартизованій промисловій класифікації, яка прийнята ООН і визнається у багатьох країнах світу. Згідно з цією класифікацією до послуг належать ділові послуги (професійні, комп’ютерні та суміжні послуги, послуги з досліджень і розробок, послуги у сфері нерухомості, послуги, супутні позичанню або лізингу без операторів, інші ділові послуги); послуги зв’язку (поштові, кур’єрські, телекомунікаційні, аудіовізуальні та інші послуги); будівництво та суміжні інженерні послуги, послуги дистриб’юторів (послуги комісійних агентів, послуги оптової та роздрібної торгівлі, франчайзинг, інші); послуги у сфері освіти, послуги з охорони навколишнього середовища, фінансові послуги, соціальні послуги, пов’язані з охороною здоров’я, послуги, пов’язані з туризмом, послуги, пов’язані з організацією відпочинку, культурних і спортивних заходів, транспортні послуги, інші послуги.

В ГАТС виокремлюють такі 4 способи (методи) постачання послуг (рис. 4.1) [5, с. 304]:

1. транскордонне постачання: послуги надаються фірмою в одній країні, а споживач перебуває в іншій (наприклад, консультаційні послуги, що надаються через міжнародні телефонні мережі, постачання послуг поштою, переказ грошей через банки). Постачальник і споживач послуги не переміщаються через кордон, його перетинає тільки послуга;

2. споживання за кордоном: споживачі приїзджають до іншої країни, щоб отримати чи придбати послуги (наприклад, туристичні послуги, освіту, медичні послуги в лікарні іншої країни тощо). Постачальник не переміщується.

3. комерційна присутність: постачальник через філіал, представництво, дочірню компанію чи іншу структуру надає послуги на території іншої країни, де перебуває споживач (наприклад, послуги в країні філіалу іноземного банку). Тобто постачальник послуг переміщується, а споживач ні.

4. присутність фізичних осіб, які здійснюють подорож до країни споживача для надання йому послуг (наприклад, відрядження консультантів, медиків, гастролі театрів, артистів, лекції професорів університетів, послуги архітекторів та інше).

Класифікація Світового банку передбачає поділ усіх послуг на дві групи:

• чинникові послуги, які включають платежі, що виникають у зв’язку з міжнародним рухом чинників виробництва (доходи та інвестиції, роялті, ліцензійні платежі, зарплата нерезидентам);

• нечинникові послуги, які включають решту видів послуг (транспорт, подорожі та інші нефінансові послуги).

Згідно з підходом, який прийнятий конференцією ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), виокремлюють вісім видів послуг:

1. фінансові;

2. зв’язку;

3. будівельні та проектно-конструкторські;

4. транспортні;

5. професійні та ділові (юридичні, медичні тощо);

6. комерційні;

7. туристичні;

8. аудіовізуальні (теле-, відео- кінематографічні).

Якщо брати до уваги описовий класифікатор, то серед усіх видів міжнародних послуг можна виокремити ті, які визначають сутність природи господарської діяльності певної фірми або відповідної галузі, і ті, що репрезентують лише окремі види господарської активності бізнесових структур.

Враховуючи зазначене, можна виокремити у системі міжнародної торгівлі послугами два блоки:

1. структурно-галузеві компоненти – це:

• інформаційні послуги;

• міжнародні транспортні послуги;

• міжнародний туризм;

• банківсько-страхувальні послуги;