виробничо-комерційні операції – це:

• лізинг;

• франчайзинг;

• інжиніринг;

• ліцензійний обмін;

• міжнародні орендні операції.

4.4. Основні положення Генеральної угоди про торгівлю послугами (гатс)

На відміну від міжнародної торгівлі товарами, яка регулювалася положеннями ГАТТ з 1947 р., багатостороннє міжнародно-правове регулювання торгівлі послугами було відсутнє до 1986 р. Лише в ході Уругвайського раунду багатосторонніх переговорів ГАТТ було створено Комітет з торгівлі послугами та шість робочих груп з проблем лібералізації міжнародної діяльності у сфері транспорту, зв’язку, будівництва, туризму, інжинірингу та надання фінансових послуг. У 1987 р. були розроблені принципи та правила, що мають регулювати торгівлю послугами між країнами, а в 1990 р. міністрам торгівлі країн-учасниць Уругвайського раунду було представлено проект Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС). У грудні 1993 р. Уругвайський раунд ГАТТ завершив свою роботу, а Генеральна угода про торгівлю послугами стала складовою Марракеської Угоди про заснування Світової організації торгівлі.

ГАТС (General Agreement on Trade in Services – GATS), що входить на правах додатку в угоду про СОТ, є головним міжнародним документом, котрий регулює міжнародну торгівлю послугами в цілому. Документ визначає торгівлю послугами як надання послуги з території однієї країни на територію іншої країни і розглядає усі види послуг, крім наданих урядом. Серед основних положень угоди можна виокремити такі:

• міжнародна торгівля послугами має ґрунтуватися на принципі режиму найбільшого сприяння (РНС);

• ставлення до послуг, наданих нерезидентами, на внутрішньому ринку закордонних країн повинно виходити з національного режиму, тобто бути недискримінаційним транспарентним (країни зобов’язані публікувати нове регулювання, що стосується торгівлі послугами, і сповіщати інші країни про нього);

• забезпечення активної участі країн, що розвиваються, у міжнародній торгівлі послугами.

Генеральна угода про торгівлю послугами (Додаток 1 В до Марракеської угоди) складається з шести частин, кожна з яких містить відповідні статті. Також дана угода містить вісім додатків. В основному тексті ГАТС зафіксовано концепції, принципи та правила, що загалом стосуються торгівлі послугами. У додатках до угоди сформульовані принципи і правила, що стосуються певних видів послуг.

У преамбулі до ГАТС зазначається, що зростаюче значення торгівлі послугами для зростання та розвитку світової економіки зумовлює необхідність укласти багатосторонній звід принципів і правил торгівлі послугами з метою розширення такої торгівлі на умовах гласності і подальшої лібералізації і як засіб сприяння економічному зростанню усіх торгових партнерів, а також розвитку країн, що розвиваються.

У першій частині “Сфера застосування та визначення” наводиться визначення поставки послуг, на які поширюються положення Угоди, окреслені заходи з лібералізації та регулювання торгівлі послугами.

Друга частина “Загальні зобов’язання і дисципліна” містить зобов’язання країн-членів СОТ, а саме: зобов’язання застосування до міжнародної торгівлі послугами режиму нації найбільшого сприяння; прозорості регулювання; створення довідкової служби з торгівлі послугами; застосування спільних (єдиних) стандартів та критеріїв при видачі дозволів і сертифікатів; взаємного визначення кваліфікаційних вимог до надавачів послуг; правил щодо врегулювання монополій, виключних надавачів послуг та іншої підприємницької діяльності, що обмежує конкуренцію; заходів лібералізації торгівлі, зокрема таких, які передбачають зростання ролі країн, що розвиваються.

До третьої частини угоди “Конкретні зобов’язання” включені зобов’язання, які беруть на себе окремі країни щодо доступу на ринок, національного режиму та додаткові зобов’язання (можливості їх введення) в тих чи інших секторах послуг. Згідно з Генеральною угодою з торгівлі послугами зобов’язання країн-учасниць щодо лібералізації доступу до ринків послуг має виконуватись за допомогою внесення змін до національного законодавства, спрямованих на широке застосування принципу національного режиму до іноземних надавачів послуг і сервісних продуктів.

До видів умов, що можуть ставити країни, беручи на себе зобов’язання щодо доступу на ринок, належать [12, с. 481]:

• обмеження кількості постачальників послуг;

• обмеження загальної кількості операцій з надання послуг або загальної кількості наданих послуг, тобто введення кількісних квот на імпорт іноземних послуг;

• обмеження загальної кількості іноземних постачальників послуг, що можуть залучатися до конкретного сектора послуг і споживачів послуг;

• вимоги до специфічного типу юридичної особи, що надає послуги;

• обмеження на участь іноземного акціонерного капіталу.

Четверта частина ГАТС “Подальша лібералізація” передбачає організацію через кожні п’ять років переговорів з метою подальшої лібералізації товарів послугами.

П’ята частина Угоди “Інституціальні положення” передбачає порядок проведення консультацій, врегулювання суперечок і виконання рішень, а також регламентує роботу Ради з торгівлі послугами та відносини з іншими міжнародними організаціями.

Шоста частина “Заключні положення” містить положення щодо можливості відмови у вигодах Угоди з переліком відповідних випадків і визначення великої сукупності термінів, що застосовуються у цій угоді.

Відповідно до угоди насамперед слід лібералізувати доступ до ринків послуг надавачам з країн, що розвиваються. Цим країнам дозволяється суворіше застосовувати протекціонізм національної індустрії послуг, зокрема допускати іноземних конкурентів у меншу кількість секторів, лібералізувати менше типів угод, а також вимагати від іноземних інвесторів утворювати спільні підприємства з національними надавачами послуг і надавати національним компаніям доступ до інформації іноземних компаній та їх каналів збуту.

Згідно з вимогами ГАТС національне законодавство щодо міжнародної торгівлі послугами повинно використовуватися обґрунтовано й об’єктивно, право на виконання послуг має надаватися іноземцям без бюрократичних зволікань, також не можна застосовувати обмеження щодо міжнародних трансфертів і платежів, якщо країна не має серйозних проблем з платіжним балансом.

У ГАТС містяться положення, що регулюють винятки із загальних правил цієї угоди (у зв’язку з економічною інтеграцією, платіжним балансом, інтеграцією ринку праці, етикою, охороною здоров’я людини, охороною навколишнього середовища, безпекою держав).

Додатки до Угоди є її невід’ємною складовою. Вони уточнюють межі досягнутих домовленостей в окремих секторах послуг – авіаперевезеннях, телекомунікаціях, банківських і страхових послугах.

Розроблена в ході Уругвайського раунду ГАТС привернула увагу національних урядів до проблем міжнародної торгівлі послугами. Результатом цього став перегляд позицій багатьох країн стосовно регулювання процесу міжнародного обміну послугами, що, звичайно позитивно вплине на процес створення єдиної системи регулювання торгівлі послугами у світі.

4.5. Сучасний стан та перспективи розвитку світової торгівлі послугами

Протягом тривалого часу для визначення ролі сфери послуг у національній економіці використовувалися два показники: частка цього сектора в загальніій кількості зайнятих і частка обсягу наданих послуг у ВНП. Сьогодні спеціалісти хоча і зважають на недосконалість обох показників, проте продовжують використовувати їх для різноманітних економічних порівнянь, продовжуючи, поряд з цим, пошуки більш досконалих критеріїв економічного аналізу і оцінки ролі сфери послуг у національній економіці. Так, останнім часом для оцінки значення сектора послуг в економіці окремої країни використовується індекс, що розраховується як співвідношення частки експорту товарів до частки експорту послуг у ВНП. Якщо цей показник тримається на низькому рівні, то послуги мають важливе значення для економіки цієї країни. Найнижчий індекс мають Австралія, Бельгія, США, Іспанія, Франція, Сінгапур, Великобританія, Швейцарія.

З метою оцінки вартісних обсягів міжнародної торгівлі послугами та порівняння їх по країнах найактивніше використовуються дані, що містяться у платіжних балансах. Проте ці дані обмежені. Проблема в тому, що до початку 90-х років більшість великих країн (в основному з перехідною економікою) взагалі не розраховували дані про торгівлю послугами; методологія обліку різних статей послуг дуже відрізнялася по окремих країнах; більшість міжнародних операцій з послугами, зокрема тих, що надавались одним підрозділом фірми іншому, взагалі не включалися до статистики платіжного балансу: певні типи угод з надання послуг, особливо такі, як платежі, пов’язані з міжнародним рухом чинників виробництва, передусім капіталу та робочої сили (прибутки від інвестицій, роялті та ліцензійні платежі) помилково записувалися до інших статей платіжного балансу; по окремих видах послуг велась статистика лише щодо їх сальдо. Тому обсяги міжнародної торгівлі послугами, що відображалися статистикою платіжних балансів, можна вважати дещо заниженими.

Для оцінки рівня спеціалізації певної країни на експорті послуг прийнято розраховувати спеціальний індекс. Він показує співвідношення частки експорту і частки імпорту послуг у ВНП. Найбільшою мірою зорієнтований на експорт сектор послуг Швейцарії, США, Іспанії, Гонконгу, Австрії, Великобританії, Бельгії, Люксембургу, Італії. Проте значна частка послуг у загальному обсязі експорту тієї або іншої країни не обов’язково відображає високий рівень її економічного розвитку. Міжнародна торгівля послугами не є винятковою прерогативою промислово розвинутих країн. У низці країн, що розвиваються, послуги також становлять значну частину їхнього експорту [30, с. 14].

Міжнародна торгівля послугами надзвичайно динамічна сфера розвитку світового господарства. Так, частка послуг у ВНП розвинутих країн становить близько 70%, а країн, що розвиваються, – 55%. У сфері послуг розвинутих країн світу зайнято понад 60% працюючих [14, с. 155].

Протягом останніх років питома вага послуг у світовій торгівлі коливалася на рівні 16–20%. У 2003 р. частка послуг у структурі світового експорту товарів та послуг становила 19,8%, а в структурі світового імпорту – 19,1%, що становить 1796,5 млрд. дол. США та 1782,4 млрд дол., відповідно (табл.. 4.2) [42, с. 37, с. 179, с. 182].

Таблиця 4.2

Обсяги світової торгівлі товарами та послугами у 2003 р. (млрд. Дол. Сша, %) (складено за даними [42, с. 37, с. 179, с. 182])

Показники	Експорт		Імпорт
	Обсяг	Частка	Обсяг	Частка
Товари	7294,0	80,2	7569,0	80,9
Послуги	1796,5	19,8	1782,4	19,1
Разом	9090,5	100,0	9351,4	100,0

Протягом 1993–2003 рр. обсяги світового експорту комерційних послуг збільшилися в 1,9 раза, а імпорту – в 1,86 раза. При цьому відбулися зміни і в регіональній структурі експорту. Передусім це стосується збільшення питомої ваги Західної Європи на світовому ринку послуг: якщо в 1993 р. цей показник становив 49,2%, то в 2003 р. він сягнув 51,0%. Частка країн інших регіонів у торгівлі послугами зменшилася, а саме: Північної Америки з 19,9% до 18,3%; Латинської Америки – з 3,9% до 3,4%; Азії – з 19,9% до 19,6%. Незначною була й залишається частка країн Африки у світовій торгівлі послугами – 2,3–2,2%.

Для імпорту послуг характерні наступні тенденції. За минуле десятиріччя збільшилася питома вага купівлі послуг таких регіонів, як Північна Америка (з 14,8% до 15,6%), Західна Європа (із 45,1 до 47,8%). До регіонів, які зменшили свої частки у світовому імпорті послуг, належать: Латинська Америка (з 5,0 до 3,8%), Африка (з 3,2% до 2,7%), Азія (з 24,4% до 22,5%) (табл.. 4.3) [42, с. 179–184].

В таблицях 4.4 та 4.5 представлені обсяги світового експорту та імпорту комерційних послуг по регіонах за 1993–2003 рр. [42, с. 179–184].

Таблиця 4.3

Частка регіонів світу у світовій торгівлі комерційними послугами у 1993 та 2003 рр. (у %) (розраховано за даними таблиць 4.4 та 4.5)

Назва регіону	Експорт			Імпорт
	Роки			Роки
	1993	2003	Відхилення (+/-)	1993	2003	Відхилення (+/-)
Світ	100,0	100,0	–	100	100	–
Північна Америка	19,9	18,3	-1,6	14,8	15,6	0,8
Латинська Америка	3,9	3,4	-0,5	5,0	3,8	-1,2
Західна Європа	49,2	51,0	1,8	45,1	47,8	2,7
Центральна та Східна Європа, країни Балтії та СНД	...	3,8	...	...	4,4	...
Африка	2,3	2,2	-0,1	3,2	2,7	-0,5
Близький Схід	...	1,7	...	...	3,2	...
Азія	19,9	19,6	-0,3	24,4	22,5	-1,9

Таблиця 4.4

Світовий експорт комерційних послуг по регіонах світу, 1993–2003 рр. (млрд. Дол. Сша), (складено за даними [42, с. 179–181])

Регіони світу	Роки
	1993	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003
Світ	940,6	1036,8	1187,4	1274,6	1325,7	1344,1	1392,4	1479,4	1486,1	1586,4	1796,5
Північна Америка	187,6	204,5	223,9	245,3	263,8	271,9	294,8	317,7	306,7	314,7	329,6
Латинська Америка	36,6	41,2	44,1	46,2	49,3	52,8	54,2	60,2	58,4	56,8	60,6
Західна Європа	462,7	497,1	568,5	597,1	610,8	654,8	669,6	686,4	706,0	771,3	916,3
Центральна та Східна Європа, країни Балтії та СНД	...	...	...	...	...	52,8	45,7	50,2	54,2	59,8	69,2
Африка	21,9	22,5	25,7	28,0	28,5	27,8	30,2	30,5	30,6	31,9	38,7
Близький Схід	...	...	...	...	...	23,8	26,3	30,6	28,4	27,6	30,3
Азія	187,4	221,2	261,6	286,8	299,3	260,3	271,5	303,8	301,8	324,2	351,6

Таблиця 4.5

Світовий імпорт комерційних послуг по регіонах світу, 1993–2003 рр. (млрд. Дол. Сша), (складено за даними [42, с. 182–184])

Регіони світу	Роки
	1993	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003
Світ	958,3	1043,6	1201,2	1269,9	1310,3	1335,9	1387,1	1471,8	1491,1	1570,8	1782,4
Північна Америка	141,6	152,7	162,1	174,6	189,9	204,4	224,1	252,6	249,5	255,8	278,6
Латинська Америка	48,0	51,9	54,1	56,1	62,1	65,6	64,4	71,0	71,1	65,0	67,8
Західна Європа	432,5	467,8	539,1	561,2	565,0	616,9	634,8	643,0	666,1	720,4	851,8
Центральна та Східна Європа, країни Балтії та СНД	...	...	...	...	...	47,7	44,1	50,7	58,2	66,5	78,0
Африка	30,5	30,8	34,5	35,5	37,8	38,6	37,3	38,6	39,4	41,5	48,1
Близький Схід	...	...	...	...	...	40,5	41,7	46,3	45,5	45,9	56,4
Азія	233,8	270,7	330,8	354,0	361,5	322,4	340,7	369,5	361,4	375,8	401,7

Таблиця 4.6

Темпи зростання світового експорту комерційних послуг по регіонах світу, 1994–2003 рр. (розраховано за даними [42, с. 179–181])

Регіони світу	Роки
	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003
Світ	1,10	1,26	1,36	1,41	1,43	1,48	1,57	1,58	1,69	1,91
Північна Америка	1,09	1,19	1,31	1,41	1,45	1,57	1,69	1,63	1,68	1,76
Латинська Америка	1,13	1,20	1,26	1,35	1,44	1,48	1,64	1,60	1,55	1,66
Західна Європа	1,07	1,23	1,29	1,32	1,42	1,45	1,48	1,53	1,67	1,98
Центральна та Східна Європа, країни Балтії та СНД	...	...	...	...	1,00	0,87	0,95	1,03	1,13	1,31
Африка	1,03	1,17	1,28	1,30	1,27	1,38	1,38	1,39	1,46	1,77
Близький Схід	...	...	...	...	1,00	1,11	1,29	1,19	1,16	1,27
Азія	1,18	1,39	1,53	1,58	1,39	1,45	1,62	1,61	1,73	1,88

Таблиця 4.7

Темпи зростання світового імпорту комерційних послуг по регіонах світу, 1994–2003 рр. (розраховано за даними [42, с. 182–184])

Регіони світу	Роки
	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003
Світ	1,09	1,25	1,33	1,37	1,39	1,45	1,54	1,56	1,64	1,86
Північна Америка	1,08	1,14	1,23	1,34	1,44	1,58	1,78	1,76	1,81	1,97
Латинська Америка	1,08	1,13	1,17	1,29	1,37	1,34	1,48	1,48	1,35	1,41
Західна Європа	1,08	1,25	1,30	1,31	1,43	1,47	1,49	1,54	1,67	1,97
Центральна та Східна Європа, країни Балтії та СНД	...	...	...	...	...	0,92	1,06	1,22	1,39	1,64
Африка	1,01	1,13	1,16	1,24	1,27	1,22	1,27	1,29	1,36	1,58
Близький Схід	...	...	...	...	...	1,03	1,14	1,12	1,13	1,39
Азія	1,16	1,41	1,51	1,55	1,38	1,46	1,58	1,55	1,61	1,72

Таблиця 4.8

Темпи приросту світового експорту комерційних послуг по регіонах світу, 1994–2003 рр. (розраховано за даними [42, с. 179–181])

Регіони світу	Роки
	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003
Світ	1,10	1,15	1,07	1,04	1,01	1,04	1,06	1,00	1,07	1,13
Північна Америка	1,09	1,09	1,10	1,08	1,03	1,08	1,08	0,97	1,03	1,05
Латинська Америка	1,13	1,07	1,05	1,07	1,07	1,03	1,11	0,97	0,97	1,07
Західна Європа	1,07	1,14	1,05	1,02	1,07	1,02	1,03	1,03	1,09	1,19
Центральна та Східна Європа, країни Балтії та СНД	...	...	...	...	...	0,87	1,10	1,08	1,10	1,16
Африка	1,03	1,14	1,09	1,02	0,98	1,09	1,01	1,00	1,04	1,21
Близький Схід	...	...	...	...	...	1,11	1,16	0,93	0,97	1,10
Азія	1,18	1,18	1,10	1,04	0,87	1,04	1,12	1,01	1,07	1,08

Таблиця 4.9

Темпи приросту світового імпорту комерційних послуг по регіонах світу, 1994–2003 рр. (розраховано за даними [42, с. 182–184])

Регіони світу	Роки
	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003
Світ	1,09	1,15	1,06	1,03	1,02	1,04	1,06	1,01	1,05	1,13
Північна Америка	1,08	1,06	1,08	1,09	1,08	1,10	1,13	0,99	1,03	1,09
Латинська Америка	1,08	1,04	1,04	1,11	1,06	0,98	1,10	1,00	0,91	1,04
Західна Європа	1,08	1,15	1,04	1,01	1,09	1,03	1,01	1,04	1,08	1,18
Центральна та Східна Європа, країни Балтії та СНД	...	...	...	...	...	0,92	1,15	1,15	1,14	1,17
Африка	1,01	1,12	1,03	1,06	1,02	0,97	1,03	1,02	1,05	1,16
Близький Схід	...	...	...	...	...	1,03	1,11	0,98	1,01	1,23
Азія	1,16	1,22	1,07	1,02	0,89	1,06	1,08	0,98	1,04	1,07

Аналізуючи темпи зростання світового експорту, слід зазначити, що найбільшого приросту обсягів експорту було досягнуто в країнах Західної Європи (1,98 раза), а імпорту – в Північній Америці та Західній Європі (1,97 раза). З даних таблиці 4.6 видно, що за темпами зростання експорту комерційних послуг регіони розташовуються у такій послідовності: Західна Європа, Азія (1,88 раза), Африка (1,77), Північна Америка (1,76), Латинська Америка (1,66), Центральна та Східна Європа, країни Балтії та СНД (1,31), Близький Схід (1,27). Стосовно країн Центральної та Східної Європи, Балтії та СНД слід зазначити, що з 1998 р. (коли вперше були оприлюднені дані про торгівлю послугами) обсяги як експорту, так і імпорту є нестабільними, і значне падіння цих показників спостерігалося у 1999 р. (табл. 4.6, 4.7) [42, с. 179–184].

Темпи приросту світового експорту та імпорту комерційних послуг за регіонами світу наведені в табл. 4.8, 4.9 [42, с. 179–184]. Аналіз зазначених даних свідчить про те, що більшості регіонів було властиве зниження експорту та імпорту у 2001 р. порівняно з попереднім роком. Найбільше зменшення обсягів було зафіксоване в експорті послуг Північної Америки, Латинської Америки, Близького Сходу та в імпорті послуг Латинської Америки, Азії, Близького Сходу та Північної Америки.

На світовому ринку послуг домінують вісім країн: США, Великобританія, Франція, Німеччина, Японія, Іспанія, Нідерланди, Італія, на які припадає 2/3 світового експорту послуг. Більше 50% імпорту послуг забезпечують ті ж самі країни, з однією відмінністю: замість Іспанії до вісімки імпортерів входить Китай. Ці країни також забезпечують найрізноманітнішу номенклатуру послуг, її високотехнологічні зразки. На 4 з цих країн, а саме США, Великобританію, Німеччину і Францію, припадає 36% усього світового експорту послуг. Експортна квота США і Великобританії на світовому ринку дорівнює 24%, імпортна – значно нижча (табл. 4.10) [42, с. 179–184]. Майже абсолютними споживачами на ринку послуг є країни, що розвиваються, за винятком хіба що кількох “нових індустріальних країн” або ринків, що виникають, таких як Південна Корея (експортує інжинірингові, консалтингові та будівельні послуги), Мексика (туризм), Сінгапур (фінансові та банківські послуги). Безліч малих острівних країн спеціалізуються на туристичному та готельному бізнесі, що є мало не єдиним джерелом їхнього існування.

Значно збільшили торгівлю послугами за останній час Нова Зеландія і Австралія. У Новій Зеландії з 1985 по 1997 р. обсяг послуг зріс майже на 80%, в Австралії – на 70%. Це пов’язано насамперед з поширенням туризму, зокрема зі скасуванням обмежень у повітряних перевезеннях та створенням туристичних центрів. Франція на сьогоднішній день набула ваги як продавець фінансових і фрахтових послуг, Швеція – у сфері послуг технічного, управлінського й консультативного характеру. Експортерами послуг освіти та охорони здоров’я є США, Великобританія, Франція, Швейцарія, Німеччина. Найбільш високого рівня за кількістю проведення виставок досягли США і Західна Європа (особливо Німеччина) [30, с. 14]. У галузі фінансових і фрахтових послуг Великобританія та США втратили більшу частину монополії, тоді як Японія та Німеччина, навпаки, стають дедалі вагомішими їх постачальниками [6, с. 106].

Таблиця 4.10

Провідні експортери та імпортери в світовій торгівлі комерційними послугами, 2003 р. (складено та розраховано за даними [42, c. 179–184])

Експортери	Вартість, млрд. дол. США	Частка, %	Імпортери	Вартість, млрд. дол. США	Частка, %
1. Сполучені Штати Америки 2. Великобританія 3. Німеччина 4. Франція 5. Іспанія 6. Італія 7. Японія 8. Нідерланди 9. Китай 10. Гонконг, Китай 11. Австрія 12. Бельгія	287,7 143,4 115,6 98,9 76,3 72,7 70,6 63,0 46,4 44,6 43,0 42,4	16,0 8,0 6,4 5,5 4,2 4,0 3,9 3,5 2,6 2,5 2,4 2,3	1. Сполучені Штати Америки 2. Німеччина 3. Великобританія 4. Японія 5. Франція 6. Італія 7. Нідерланди 8. Китай 9. Ірландія 10. Канада 11. Іспанія 12. Австрія	228,5 170,8 118,3 110,3 83,7 74,0 64,9 54,9 50,2 50,0 45,6 42,8	12,8 9,6 6,6 6,2 4,7 4,2 3,6 3,1 2,8 2,8 2,6 2,4
Світовий експорт 1796,5 100			Світовий імпорт 1782,4 100

Структура світового експорту комерційних послуг свідчить про те, що більше половини вартості обсягу експорту послуг припадає на транспортні послуги та послуги з міжнародного туризму (табл. 4.11) [42, с. 102].

Міжнародний туризм входить до трійки найбільших галузей-експортерів, поступаючись лише нафтовій промисловості та автомобілебудуванню, частка яких у світовому експорті становить 11% та 8,6% відповідно. Сумарний дохід країн світу від міжнародного туризму дорівнює 7% від загального обсягу світового експорту і 32% від світового імпорту послуг [5, с. 284].

Найуніверсальнішим і найефективнішим засобом транспортування великих обсягів товарів (вантажів) є морський транспорт. Його частка становить приблизно 80% від загального обсягу міжнародних перевезень. У міжнародних пасажирських перевезеннях переважає повітряний транспорт, який забезпечує перевагу в швидкості перевезень.

В експорті та імпорті транспортних послуг безперечними лідерами є країни Західної Європи, на які припадає 43% експорту та 45,1% імпорту послуг [5, с. 285].

Таблиця 4.11

Світовий експорт комерційних послуг за категоріями, 2003 р. (млрд. Дол. Сша, зміна у %) [42, с. 102]

Показники	Обсяг, 2003 р.	Частка, %		Щорічні зміни, у %
		1995 р.	2003р.	1995–2000 рр.	2000–2003 рр.	2001 р.	2002 р.	2003 р.
Усі комерційні послуги	1795	100,0	100,0	4	7	0	7	13
Транспортні послуги	405	25,5	22,6	3	5	-1	5	13
Туристичні послуги	525	33,7	29,4	3	4	-2	4	10
Інші комерційні послуги	865	40,7	48,0	6	9	3	10	15

Японії належить найбільший у світі торговельний флот, за нею йдуть такі країни, як Великобританія, Ліберія, Німеччина та Норвегія. У Норвегії судноплавство становить 50% експорту послуг цієї країни. Безперечними лідерами у сфері сухопутного транспортування, перевезень і туризму є США, Великобританія та Франція. За рахунок туризму формується 50% прибутків від експортних операцій Канади, Італії та Швейцарії.

Щодо туристичних послуг, то тут також як в експорті, так і в імпорті лідером є Західна Європа (47% експорту та 38% імпорту) [5, с. 285].

Аналіз тенденцій зміни видової структури світового експорту послуг (рис. 4.2) [42, с. 102] свідчить про те, що послідовність у лідерстві певних видів послуг не змінилась і є такою: інші комерційні послуги, туристичні та транспортні послуги. Проте питома вага “інших” послуг постійно зростає, а туристичних і особливо транспортних – зменшується. Це свідчить про те, що у світовий торговельний обіг динамічно залучаються нові види послуг [5, с. 286–287].

Країни Центральної та Східної Європи і СНД мають великий потенціал для розбудови потужного сектора послуг, передусім у галузях сухопутного транспорту, судноплавства, рекреаційних послуг, туристичного та готельного бізнесу. Але через брак коштів на переобладнання нових основних фондів у цих сферах, а також через тиск та обмеження щодо послуг, пропонованих вищезгаданими країнами, експортна виручка від сектора послуг зовсім незначна, якщо враховувати потенціал цих країн.

Протягом останнього десятиліття у США та в інших провідних країнах значно посилили позиції найбільші ТНК, які спеціалізуються на наданні послуг у великому міжнародному масштабі. Разом з тим, у США дрібні підприємства та партнерські організації навіть збільшили свої співвідносні показники в галузі надання виробничих та побутових послуг.

Рис. 4.2. Динаміка видової структури світового експорту послуг (1990, 1995 та 2003 роки) (в % до загального обсягу) [42, с. 102].

Тенденція до збільшення ролі послуг у світовій економіці веде до того, що в переліках провідних корпорацій світу з’являється дедалі більше компаній, які спеціалізуються на наданні послуг (наприклад, американська компанія “Майкрософт”, яка є виробником комп’ютерної техніки, спеціалізується також на наданні послуг з програмного забезпечення).

Протягом останніх років послідовність у лідерстві певних видів послуг не змінилась. Характерним є зменшення питомої ваги транспортних послуг, а збільшення “інших” послуг, тобто це свідчить про те, що в світовий торговельний обіг динамічно залучаються нові види послуг.

Основні тенденції розвитку міжнародного ринку послуг передусім пов’язані з різною динамікою зростання окремих сегментів національних відтворювальних комплексів та підгалузей. Зокрема вони зумовлюються подальшим збільшення обсягів інформатизаційного бізнесу, поширенням Інтернет-технологій, створенням нових можливостей розвитку комп’ютерних, телекомунікаційних послуг, зростають обсяги міжнародного консультаційного бізнесу (наукові рекомендації, господарські рішення).

Поширюється діяльність дедалі зростаючих численних науково-виробничих об’єднань, які здійснюють весь комплекс заходів циклу від розроблення нових видів послуг, товарів до поставок кінцевої продукції кінцевому споживачеві. Різноманітними стають послуги у фінансово-кредитній сфері, що відбувається у зв’язку з поширенням нових форм кооперування виробництва, диверсифікацією попиту, урізноманітненням вимог до платежів, розрахунків (наприклад за допомогою пластикових карток), страхувальних, кредитних, бухгалтерських та інших операцій.

Сталою тенденцією є збільшення частки туристичних послуг. Це пояснюється сукупністю чинників соціально-економічного характеру, таких як підвищення якості життя, вдосконалення транспортної мережі, послаблення митних, валютних обмежень і прикордонних формальностей, інформаційна глобалізація.

Найдинамічніше на сьогодні розвивається міжнародна торгівля управлінськими, правовими, бухгалтерськими, аудиторськими, інформаційними, кадровими, банківськими, страховими, дослідними, рекламними, посередницькими, сервісними та маркетинговими послугами. Разом з тим, знизилась питома вага транспортних послуг, які раніше переважали, що пов’язано як з раціоналізацією перевезень і розміщенням виробництва в країнах споживання, так і з появою нових видів послуг на світовому ринку.

Проте на сучасному етапі світовий ринок послуг як галузевий товарний ринок поки що не є органічною системою, він тільки розвивається у напрямку цілісності, перебуває у фазі становлення. Про це свідчать такі процеси і явища, як незбалансованість протягом тривалого часу попиту та пропозиції в багатьох галузях послуг, значні відмінності в тарифах на однакові види послуг, відсутність глобальної системи регулювання торгівлі послугами, а також єдиної класифікації послуг, як це існує по товарній торгівлі (Гармонізована система опису та кодування товарів).

Література

1. Авдокушкин Е. Ф. Международные экономические отношения: Учеб. пособ. – М.: Маркетинг, 2000.

2. Багрова І. В., Гетьман О. О., Власюк В. Є. Міжнародна економічна діяльність України: Навч. посіб. / За ред. І. В.Багрової. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 384 с.

3. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі. – К.: Основи, 2000.

4. Герчикова И. Н. Международное коммерческое дело: Практикум: Учеб. пособ. для вузов. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ-ДАНА, 1999.

5. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ: Монографія / Кер. авт. кол. і наук. ред. Т. М. Циганкова. – К.: КНЕУ, 2003.

6. Дахно І. І. Міжнародна торгівля: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2003. – 296 с.

7. Дахно І. І., Бовтрук Ю. А. Міжнародна економіка: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2002. – 216 с.

8. Кандыба А. Н. Мировая экономика, международные отношения и внешнеэкономическая деятельность. – К.: Аграрная наука, 1996. – 213 с.

9. Киреев А. П. Международная экономика: В 2-х ч. – ч. І. Международная микроэкономика: движение товаров и чинников производства: Учеб. пособ. для вузов. – М.: Международные отношения, 1997.

10. Киреев А. П. Международная экономика: В 2-х ч. – ч. ІІ. Международная макроэкономика: открытая экономика и макроэкономическое программирование. Учеб. пособ. для вузов. – М.: Международные отношения, 1999.

11. Кириченко О., Кавас І., Ятченко А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності. – К.: Фінансист, 2000.

12. Козак Ю. Г., Ковалевський В. В., Ржепішевський К. І. Міжнародна економіка: в запитаннях та відповідях: Навч. посіб. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 676 с.

13. Козак Ю. Г., Лук’яненко Д. Г., Макогон Ю. В. та ін. Міжнародна економіка: Навч. посіб. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 672 с.

14. Козик В. В., Панкова Л. А., Даниленко Н. Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. – 4-те вид. – К.: Знання-Прес, 2003.

15. Коломойцев В. Є. Сучасний етап економічного розвитку країн та світовий досвід структурних зрушень. – Київ, 1997.

16. Лук’яненко Д. Г., Поручник А. М., Циганкова Т. М. Міжнародна економіка: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 1999. – 73 с.

17. Мазаракі А. А. Світовий ринок товарів та послуг: регіональна структура: Навч. посіб. – К.: КДТЕУ, 1998.

18. Мазаракі А. А., Ващенко Н. П. Світовий ринок товарів і послуг. – Київ, 1996.

19. Международная торговля / Под ред. Гольцберга М. А. – М.: Бином, 1994.

20. Международные экономические отношения: Учебник / Под ред. Жукова Е. Ф. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999.

21. Мировая экономика: Учебник / Под. ред. А. С. Булашова. – М., 1999.

22. Міжнародна економіка: Навч. посіб. / За ред. Козака Ю. Г., Новацького В. М. – Київ: АртЕк, 2002.

23. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. для студ. вузів / В. В. Козик та ін. – Львів: Львівська політехніка, 1999.

24. Новицький В. Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003. – 948 с.

25. Носкова И. Я., Максимова Л. М. Международные экономические отношения. – М.: ЮНИТИ, 1995.

26. Овчинников Г. П. Международная экономика: Учеб. пособ. – СПб: Изд-во Михайлова В. А., 1999.

27. Осика С. Г., П’ятницький В. Т., Оніщук О. В., Осика А. С., Штефанюк О. В. – Регулювання ринків товарів і послуг на засадах норм і принципів системи ГАТТ/СОТ. – К.: УАЗТ, 2000. – 288 с.

28. Рокоча В. В. Міжнародна економіка: Навч. посіб. у 2-х кн.: кн. 1: Міжнародна торгівля: теорія та політика. – К.: ТАКСОН, 2000. – 320 с.

29. Ростов Є. Ф. Економіка країн світу: Довідник. – Київ, 1998.

30. Румянцев А. П, Коваленко Ю. О. Міжнародна торгівля послугами: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 112 с.

31. Румянцев А. П., Румянцева Н. С. Международная экономика. – К.: МАУП, 1999.

32. Рут Ф. Р., Філіпенко А. С. Міжнародна торгівля та інвестиції: Підручник. – Київ: Основи, 1998.

33. Савельєв Є. В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів: Підручник для магістрантів з міжнародної економіки і державної служби. – Тернопіль: Економічна думка, 2001.

34. Система світової торгівлі: Практ. посіб. – К.: К.І.С., 2002.

35. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посіб. / За заг. ред. А. І. Кредісова: пер. з рос. – К., 1997.

36. Устинов И. Н. Мировая торговля: статист. - аналит. справочник. – М.: Экономика, 2000.

37. Філіпенко А. С., Рогач О. І., Шнирков О. І. Світова економіка – К.: ЛИБІДЬ, 2001.

38. Фомичев В. И. Международная торговля: Учебн. – М.: ИНФРА-М, 1998.

39. Френклін Р., Філіпенко А. Міжнародна торгівля та інвестиції: Пер. з англ. – К.: Основи, 1998.

40. Циганкова Т. М., Петрашко Л. П., Кальченко Т. В. Міжнародна торгівля: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2001. – 488 с.

41. Чубукова О. Ю. Економіка інформації: ринок продуктів та послуг. – Київ: Нора-Принт, 2001.

42. International trade statistics 2004 / World Trade Organization – http://www.wto.org.

15