26.Спермацет.Одержання.Хімічний склад.Застосування.-4 бали

Спермацет – кашалотів жир – воскоподібна маса, яку одержують з морського ссавця – кашалота.

Одержання: голова кашалота, що склад. 1/3 від маси тіла,в черевній коробці зокрема в парних порожнинах,так званих спермацетах міститься різний жир, такі порожнини тягнуться вздовж хребта. При охолодженні цього жиру з нього виділяють спермацет, крім того він міститься в солі тварин. Для видалення залишків жиру спермацету,його загортають в тканину і пресують. Від пресовані плитки спермацету знову розплавляють , охолоджують і повторно пресують. З однієї туші кашалоту, яка має довжину 20-24 м, а в діаметрі 12 м, добувають 70-90 т спермацету.

Хім. склад:основний компонент ефір цитилового спирту з пальмітиновою кислотою, присутні вільні спирти.

Застос.: компонент мазевих основ, також широко викор. у приготуванні кремів.

27. Ланолін. Одержання. Хімічний склад. Застосування.-4 бали

Ланолін – це вовняний віск, який виробляють шкірні залози вівці, він рясно вкриває вовну 5-16% від маси.

Одержання. Ланолін одержують з промивних вод вовномийки або екстрагуванням вовни органічними розчинниками. Після обробки лугами, відбілення окислювачами отримують очищений ланолін. Він являє собою густу в’язку, жовтувато-буру масу, мазеподібної консистенції, із специфічним запахом, нейтральної реакції. Одержують також водний ланолін, який містить до 30% води; у порівнянні з безводним ланоліном він менш густий.

Хім. склад: До складу ланоліну входять складні ефіри жирних кислот і вищих спиртів, у тому числі ланолінового С11Н21СН2ОН. Вміст кислот 12-40%, спиртів 44-45, вуглеводнів 14-18, стеринів (холестерин, ізохолестерин, ергостерин) у вільному вигляді та в складі ефірів – 10%.

Застос:. Основне використання ланоліну як емульгатора пов’язане з його здатністю поглинати воду. Він добре всмоктується шкірою і вживається у супозиторіях, мазях і косметичних засобах.

28.Глікозиди – це…-2 бали

Глікозиди – це широко розповсюдженні природні речовини, в молекулах яких залишки циклічних форм цукрі пов’язані через атоми O, S, N або C з основною фармакологічною активністю речовин – агліконом (геніном).

29.Класифікація глікозидів за природою аглікону.-3 бали

Глікозиди, за природою аглікону поділяються на: 1) ціаногенні (аглікону містить синильну кислоту), 2)серцеві (аглікону є похідним 1,2 циклопентанопергідрофенантрену). 3) Сапоніни – аглікону три терпенової або стероїдної структури. 4) Антраглікозиди – агліконами є похідні антрацену. 5) Гіркоти – іридоїди (аглікону моно терпенової сполуки ).

30.Фізичні властивості глікозидів.-2 бали

Глікозиди кристалічні речовини, розчинні у воді, важко в етанолі, нерозчинні в діетиловому етері. Осаджуються розчином ацетату свинцю, баритовою водою, розчином таніну, оптично активні.

31.Хімічні властивості глікозидів.-3 бали

Легко гідролізуються кислотами і є стійкими в лужному середовищі, на відмінно від простих ефірів. Деякі глікозиди гідролізуються при кип’ятінні з водою. Синтез і гідроліз глікозидів в рослин каталізуються гліколідазами (глюкозидазами, галактозидазами, фруктозидазами) залежно від цукру який відщеплюється. Стійкими до гідролізу є лише С-глікозиди. Ферменти, що гідролізують глікозиди при температурі вище 60-70С нижче 25С, активність ферментів різко знижується проте не зникає. Отже сушка глікозидовмісної сировини повинна бути швидкою і здійснюватись при температурі 50-70С.