1. Акмеологія

2. Психологія творчості

3. Основи логопедії

4. Психосоматика

5. Психологія організації

6. Основи Паблік Рілейшнз

7. Методика та організація наукових досліджень

Тема №5. Методика та організація наукових досліджень

Специфіка наукового пізнання. Принципи та підходи аналізу соціальних об'єктів. Сучасні стратегії психологічної парадигми. Основні етапи наукового дослідження.

Психологія творчості

Предмет та завдання психології творчості. Історія становлення психології творчості. Психологія творчості як міждисциплінарний науковий напрямок, його структура й основні підходи.

Різні напрямки в естетико-психологічному аналізі творчості: асоціативна психологія, гештальтпсихологія й психоаналіз.

Види творчості. Дитяча творчість. Гендерні особливості творчості. Роль свідомих та несвідомих моментів у творчому процесі. Функціональна асиметрія головного мозку і творчість.

Творчій процес. Художня творчість як специфічна діяльність. Творчість як втілення задуму. Психологічні механізми художньої творчості. Творчі здібності.

Художня творчість як народження особливої реальності. Метафоричність, парадоксальність, асоціативність.

Психотерапевтичні аспекти творчості. Проблеми терапії мистецтвом. Арт-терапія. Основні поняття арт-терапії. Основні процедури арт-терапії. Практичні вправи в групах арт-терапії.

Психологія конфлікту

Поняття «конфлікт», «конфліктна ситуація», «конфліктна компетентність». Зміст поняття конфлікту у життєвій свідомості. Позитивні та негативні наслідки конфліктної ситуації. Еволюція поглядів на конфлікт. Соціологічні та психологічні погляди на природу конфлікту. Основні функції конфлікту: конструктивні, деструктивні.

Основні ознаки конфлікту. Причини виникнення конфліктної ситуації: об’єктивні фактори виникнення конфліктів, організаційні причини конфлікту, соціально-психологічні причини, особистісні причини. Типи конфліктних особистостей: демонстративний, ригідний, некерований, надточний, «безконфліктний».

Критичні ситуації: конфлікт, стрес, фрустрація, криза. Класифікація конфліктів за різними критеріями: сфери прояву конфліктів, ступінь тривалості та напруги конфліктної ситуації, суб’єкти конфліктної взаємодії, соціальні наслідки, предмети конфлікту та ін. Типи конфліктних ситуацій за Ємельяновим С.М.: недобросовісне виконання обов’язків, незадовільний стиль управління, неадекватне уявлення про певну ситуацію, індивідуально-психологічні властивості особистості, низький рівень професійної підготовки тощо. Основні схеми виникнення конфліктів. Класифікація конфліктогенів.

Визначення специфіки основних підходів до опису конфліктної ситуації: структурний, функціональний, процесуальний та феноменологічний.

Категорії проблемного поля опису конфліктів. Структурні характеристики конфлікту (учасники конфлікту, умови, предмет, дії учасників, результат конфлікту). Основні компоненти конфлікту за моделлю Дж. Рубіна, Діна Пруйта, Сунг хе Кима: інтереси в проблемі, притягання двох сторін, розуміння несумісності інтересів, рівень ригідності притягань.

Динамічні характеристики конфлікту. Основні етапи конфліктної взаємодії: виникнення конфліктної ситуації, усвідомлення конфлікту, відкрита конфліктна взаємодія, розвиток відкритої форми конфлікту, вирішення конфліктної ситуації. Фази конфлікту: начальна фаза, фаза підйому напруги, пік конфлікту, фаза спаду напруги. Співвідношення фаз і етапів конфлікту залежно від можливості його розв’язання.

Поняття «екскалація конфлікту», типи трансформацій. Основні фактори, що впливають на динаміку конфлікту у циклічній моделі: вплив обвинувачення, прояв гніву, захист від загроз, відчуття загрози іміджу. Поняття «мертва точка» в процесі ескалації. Причини виникнення ситуації «мертва точка». Засоби подолання ситуації увязання в конфлікті: формування контактів, визначення вислих цілей, втручання третьої сторони, одностороння мирна ініціатива, переговори.

Мотиви та цілі учасників конфліктної взаємодії. Ситуаційний контекст взаємодії. Психологічні орієнтації учасників взаємодії. Соціально - перцептивні регулятори. Правила взаємодії у конфліктних ситуаціях. Культурні та етичні норми взаємодії.

Модель подвійної зацікавленості Томаса. Умови, що визначають зацікавленість у вирішенні конфлікту двох сторін. Характеристика основних стратегій вирішення конфлікту: поступки, відхід, суперництво, компроміс, ефективне вирішення проблеми. Ефективність основних стратегій подолання конфлікту в залежності від ситуації.

Основні тактики суперництва за моделлю Дж. Рубіна, Діна Пруйта, Сунг хе Кима: «зваба» – як мистецтво завойовувати довіру та прихильність, «скуйовджування пір’їв» - як мистецтво обігравати, приховані загрози, переконлива аргументація, загрози, тактика непорушних зобов’язань.

Принципи і методи управління конфліктами. Поняття «керування конфліктом». Керування конфліктами як складний процес включає наступні види діяльності; прогнозування та оцінка конфліктної ситуації, попередження та стимулювання конфліктів, регулювання конфліктів, вирішення конфліктної ситуації. Основні засоби попередження конфліктів: задоволення потреб співробітників,підбір та розстановка кадрів, дотримання принципів соціальної справедливості, виховання психолого-педагогічної культури спілкування.

Конструктивні форми вирішення конфліктної ситуації: збільшення ресурсів, неспецифічна компенсація, взаємні послуги, зниження витрат, стикування інтересів. Основні етапи творчого вирішення проблемної ситуації: визначення конфлікту інтересів, обирання рівня притягань, пошук засобів примирення інтересів двох сторін, зниження рівня притягань.

Основні форми участі третьої сторони в процесі розв’язання конфліктної ситуації: медіація, посередництво, фасилітація, перемирення, арбітраж та ін.

Основні дії медіаторів: модифікація фізичної та соціальної ситуації, перетворення структури проблеми, дії, що посилюють мотивацію сторін на співпрацю. Основні умови, що визначають неефективність дій посередників; недовіра до третьої сторони, низька мотивація, порушення системи взаємовідносин між двома сторонами та ін.

Основні принципи психологічного посередництва: нейтральність, робота з процесом, захищеність інтересів обох сторін та ін. комунікативні бар’єри, що впливають на ефективність дій посередників: відсутність бажання вирішувати проблему, використання «силових» методів.

Процес посередництва: робота з кожною стороною; аналіз отриманої інформації, підготовка до сумісного обговорення проблеми; вироблення угоди після двостороннього обговорення. Основні дії посередника: забезпечення послідовності обговорення проблеми, локалізація обговорюваних проблем, конкретизація проблемних аспектів, структурування переговорного процесу, об’єднання конкретних угод у більш загальні, підтримка позитивних дій, перехід від однієї проблеми до обговорення іншої.