31.Дайте визначення форми держави та її основних елементів.

Форма правління — організація верховної державної влади, порядок утворення її органів та їx взаємини з населенням. Є 2 основні форми державного правління — монархічна й республіканська. Монархія — ф.п.я, за якої верховна влада формально (повністю або частково) зосереджена а руках однієї особи -глави держави- спадкоємного монарха. Монархії поділяють на абсолютні, конституційні та теократичні. Абсолютна монархія — ф.п., за якою керівник держави (монарх) — головне джерело законодавчої і виконавчої влади (здійснюється залежним від нього апаратом). Конституційна монархія — ф.п.я, за якої влада монарха обмежена конституцією, законодавчі функції передані парламенту, виконавчі — уряду. Теократична монархія — ф. д., в якій політична і духовна влада зосереджена в руках церкви (Ватикан, Катар, Бахрейн). Республіка — форма державного правління, за якої вища влада належить виборним представницьким органам, а глава держави обирається населенням або представницьким органом. Існують 3 основних різновиди республіканської форми правління: президентська республіка, парламентарна республіка і республіка змішаного типу.

Державний устрій — це територіальна організація державної влади, поділ її на певні складові частини з метою найкращого управління суспільством, це взаємозв‘язок окремих складових частин держави між собою і її спільними вищими державними органами. За державним устроєм всі держави поділяють на прості і складні. Проста унітарна держава — це така держава, складові частини якої не мають власного суверенітету і не можуть бути суб'єкта­ми політичних міжнародних відносин. Складні держави — це такі держави, які об'єднались (утворились) з окремих державних утворень, що мали всі ознаки держави, в тому числі і суверенітет, але певну частину своїх суверен­них прав, як правило, добровільно передали вищим централь­ним органам союзної держави. До складних держав належать: Федерація — це постійний союз окремих суверенних держав, які утворили єдину державу на добровільній основі і передали певну частину свого суверенітету (прав) центральним федераль­ним органам. Конфедерація — це такий союз держав, які добровільно об'єд­нались для досягнення певних спільних цілей в політичній, еко­номічній і військових сферах. Імперія — це така складна і велика держава, яка об'єднує інші держави або народи в результаті завоювань, колонізації та інших форм експансії. Імперія тримається на насильстві, на державно­му примусі.

32.Розкрийте сутність та структуру політичної культури.

Політична культура являє собою рівень, характер і зміст політичних знань і навиків громадян, їхню політичну освіту та участь в суспільно-політичному житті суспільства, а також рівень розвитку власне політичних взаємозв’язків, політичного життя, системи демократії та суспільства в цілому. У складній структурі політичної культури можна умовно вирізнити два основних компоненти: культуру політичної свідомості та культуру політичної поведінки.

1)Культура політичної свідомості являє собою типовий для тієї або іншої соціальної спільноти комплекс політичних уявлень, цінностей, переконань, традицій, установок та орієнтацій, які є включеними в політичну діяльність. Політичні уявлення – це образи політичних об’єктів, які формуються свідомістю людини як безпосередньо на підставі індивідуального досвіду, так і за допомогою соціального спілкування та виховання. Політичні переконання за своєю сутністю є усвідомленими потребами особи, що спонукають її до певних дій у царині політики. Політичні цінності ­­­– моральні принципи, норми та ідеали політичного життя, що мають значення для окремих індивідів та соціальних груп. Політичні традиції – нормативні зразки політичної поведінки, які історично склалися, передаються з генерації в генерацію та збігаються на протязі тривалого часу. Політичні установки характеризують схильність суб’єкта до певних форм активності в певних ситуаціях. Політичні орієнтації – це установки, які ґрунтуються на системному уявленні об’єкта про цілі, план та засоби здійснення політичних дій, які він має виконати або вже виконує.

2)Культуру політичної поведінки можна визначити як сукупність типових для тієї або іншої соціальної спільноти форм, зразків та норм політичної участі та політичної діяльності. Політична участь визначається як дії приватних осіб, що намагаються вплинути на функціонування політичної системи. Це активність громадянського суспільства щодо політичних інститутів. Політична діяльність – це категорія, яка характеризує активність політичних інститутів. Індивід настільки може займатися політичною діяльністю, наскільки він є включеним у структуру того або іншого політичного інституту.