1.6Збирання картоплі

Технологія збирання картоплі передбачає механізовану підготовку поля, хімічну обробку або скошування з відвезенням до місць переробки бадилля; комбайнове збирання і транспортування картоплі до місця доробки, післязбиральну доробку і перевезення до місць зберігання, закладання на зберігання, а також транспортування на заготівельні пункти. Машини комплексу для збирання картоплі повинні бути укомплектовані за продуктивністю, щоб забезпечити безперервність механізованого потоку від поля до сховища або споживача.

Наявний комплекс машин та устаткування дає можливість механізувати збирання картоплі тільки на легких та середніх за механічним складом ґрунтах, на торфовищах, на ґрунтах з незначним засміченням камінням (до 10–15 т/га). На важких ґрунтах при підвищеній і пониженій вологості (глинистих, чорноземах), на схилах і полях зі значним вмістом каміння комбайнове збирання поки що неможливе. За таких умов картоплю збирають за допомогою картоплекопачів.

Успішна робота картоплезбиральних комбайнів залежить від підготовки поля до збирання: знищення бадилля, розбивання поля на ділянки і ділянок на загінки, збирання картоплі на зворотних смугах потрібної ширини і передзбирального розпушування ґрунту в міжряддях, якщо це необхідно.

1.7Післязбиральна доробка картоплі

Машини та обладнання для післязбиральної доробки картоплі (сортувальні пункти, системи транспортерів, бункери-нагромаджувачі, завантажувачі, контейнери тощо) повинні забезпечувати прийняття картоплі від комбайнів та подачу її на очищення від домішок, відокремлення дрібних бульб та сортування їх на фракції. Бульби сусідніх фракцій, як і при підготовці насінного матеріалу, можуть мати відхилення за масою ± 10 г., або в кожній фракції допускається до 10% бульб сусідньої фракції. У дрібній фракції не допускається домішок ґрунту більше 3%, а в середній та крупній – 1%. Вражених хворобами бульб та дуже пошкоджених (роздавлених) не повинно бути більше 1%. Висота падіння бульб на робочих органах не повинна перевищувати 0,3 м.

Післязбиральна доробка картоплі являє собою завершальну ланку збирального комплексу. Виконання її в значній мірі залежить від технології, способу збирання, призначення картоплі, типу ґрунту та природно-кліматичних умов.

У більшості господарств сучасна технологія післязбиральної доробки картоплі передбачає транспортування зібраних комбайнами бульб з поля до сортувального пункту, відокремлення домішок, розподіл бульб на фракції, відбирання вручну пошкоджених бульб і великих домішок, завантаження відкаліброваних фракцій у транспортні засоби і відвезення крупних бульб на заготівельні пункти, середніх (насінних) – в сховище або кагати, дрібних (фуражних) – на згадування худобі, тобто збирання і післязбиральна доробка виконуються одночасно і являють собою єдиний і нерозривний процес. У цьому випадку ми одержуємо закінчений процес бульби, очищені від домішок, розподілені на фракції та закладені на зберігання. Насінна картопля не потребує для зберігання додаткових місткостей, оскільки вона відкалібрована в осінній період. Крім того це зменшує напруженість робіт весною. Але сортування картоплі в осінній період значно ускладнює технологію післязбиральної доробки, призводить до значних додаткових пошкоджень бульб робочими органами сортувальних машин і при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт, бо тільки що зібрані бульби надто чутливі до пошкоджень. Крім того така технологія не відповідає вимогам насінництва, яке передбачає вирощування насінної картоплі спеціалізованими підрозділами, які вирощують картоплю з бульб високих репродукцій з наступним використанням всіх фракцій для продовольчих посівів. Тому технології післязбиральної доробки насінної та продовольчої картоплі повинні бути чітко розмежовані. Насінна картопля повинна в основному закладатись на зберігання без сортування за схемою «комбайн – транспортний засіб – сховище або кагат», а продовольча за схемою «комбайн – транспортний засіб – сортувальний пункт для відокремлення домішок, дрібних та непридатних для зберігання бульб, розподіл на дві фракції (стандартну і нестандартну) – транспортування на заготівельний пункт».

Однак у міру будівництва сховищ у місцях виробництва картоплі післязбиральна доробка її продовольчої фракції з метою збереження якості продукції повинна виконуватись так, як і насінної, тобто за схемою «комбайн – транспортний засіб сховище», якщо домішки ґрунту не перевищують 10–15%. При більшому вмісті домішок ґрунту схема процесу змінюється: «комбайн – транспортний засіб завантаження в сховище з одночасним відокремленням ґрунту і непридатних для зберігання бульб». Така технологія дозволяє при наявності сховища для зберігання продовольчої картоплі обійтись без додаткових вантажно-розвантажувальних операцій, при яких бульби пошкоджуються і дають великі відходи при зберіганні.

При високій вологості ґрунту, коли комбайни збирають картоплю із значними домішками ґрунту та рослин, в технологічний процес вводять операції нагромадження та просушування бульб в тимчасових кагатах, критих вентильованих майданчиках та інших приміщеннях. При просушуванні шкірка на бульбах грубішає і бульби стають менш чутливими до пошкоджень. Крім того вражені хворобами бульби в цей час виявляються (стають гнилими) і можна відокремити вручну при сортуванні перед завантаженням у сховище. Після просушування значно краще відокремлюється ґрунт від картоплі. Додаткова операція – тимчасове витримування зібраної картоплі протягом 15–20 днів для просушування – дозволяє підвищити якість продукції, зменшити відходи при зберіганні, скоротити потребу в транспортних засобах та створити умови для продуктивнішого використання збиральної техніки за рахунок скорочення простоїв в очікуванні транспорту. Таким чином, технологію післязбиральної доробки картоплі вибирають, виходячи з конкретних умов, наявності техніки та сховищ, а також призначення продукції.

Застосування технології з перервою в потоці доцільне і тому, що вона дає можливість одночасно використовувати більшу кількість збиральних агрегатів і тим самим використовувати найсприятливіші погодні умови для збирання картоплі з нагромадженням її без доробки на майданчиках для тимчасового зберігання. При цьому транспортні засоби не простоюють в черзі в очікуванні розвантаження в приймальні бункери сортувальних пунктів.