Тема 1 «Види підприємств та об’єднань, їх організаційно-економічні основи»

1.Законодавчі та нормативні документи, що регламентують діяльність аграрних формувань.

2.Поняття про сільськогосподарське підприємство, види підпри­ємств.

3.Організаційно-економічні основи недержавних сільськогоспо­дар­сь­ких підприємств (товариства, виробничі та обслуговуючі коопе­ративи, приватно-орендні підприємства, фермерські господарства).

4.Організаційно-економічні основи державних сільськогоспо­дарських підприємств.

5.Організаційно-економічні основи міжгосподарських та агропро­мислових формувань.

6.Особисті селянські господарства в системі аграрного вироб­ництва. Закон України “Про особисте селянське господарство” (2003 р.).

1. Законодавчі та нормативні документи, що регламентують діяльність аграрних формувань

Розвиток сільськогосподарського виробництва як найважливішої складової агропромислового комплексу України в нинішній період спрямований на розв’язання продовольчої проблеми, забезпечення надійного постачання населення продуктами харчування, а промисловості – сировиною. Поставлено завдання, використовуючи принципово нові методи господарювання, наситити споживчий ринок товарами і послугами, збалансувати попит і пропозицію, підвищити рівень життя людей. Прийняті Верховною Радою України закони: «Про власність» (1991), «Про підприємства в Україні» (1991), «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (1991), «Про господарські товариства» (1991) з наступними змінами та доповненнями; «Про сільськогосподарську кооперацію» (1997), «Про фермерське господарство» (2003), «Земельний кодекс» (2001), Постанова Верховної Ради України «Про прискорення земельної реформи та приватизації землі (1992)»; Укази Президента України: «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» (1994), «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (1995); «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» (1999) й ряд інших законодавчих актів створюють реальні можливості для докорінних перетворень у системі агропромислового комплексу України, зокрема в сільськогосподарському виробництві. Отже, створено законодавчі та правові передумови забезпечення рівноправного розвитку різних форм господарювання, підвищення зацікавленості сільських працівників у високопродуктивній праці, поліпшенні використання землі, виробничого потенціалу і матеріальних ресурсів. Прийняті закони передбачають широкий розвиток ринкових відносин в АПК, а отже, й у сільськогосподарському виробництві.

2. Поняття про сільськогосподарське підприємство, види підприємств

Сiлькогосподарське (аграрне) підприємство - це юридична особа, основним видом дiяльностi якої є виробництво та переробка сiльськогосподарської продукцiї, виручка вiд реалiзації якої становить не менше 50 вiдсоткiв загальної суми виручки.

Протягом останніх років Верховна Рада України прийняла ряд законів, спрямованих на стабілізацію і розвиток агропромислового виробництва: “Господарський кодекс України ” (2003 р.), “ Земельний кодекс України ” (2001 р.), “ Про державну підтримку сільського господарства України ” (2004 р.), „Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року ” (2005 р.) та ін.

В Конституції України, прийнятій Верховною Радою України (1996 р.), передбачено функціонування державної, комунальної і приватної власності.

Залежно від форм власності Господарським кодексом України передбачено функціонування підприємств таких видів:

• приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);

• підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

• комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

• державне підприємство, що діє на основі державної власності;         

• підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності).

Якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менше як десять відсотків, воно вважається підприємством з іноземними інвестиціями. Якщо ж іноземна інвестиція підприємства становить сто відсотків його статутного фонду, воно вважається іноземним підприємством.

Залежно від способу утворення та формування статутного фонду підприємство може бути унітарним або корпоративним.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне майно, формує статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, засновані на власності об’єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Залежно від кількості працюючих та обсягу від реалізації продукції за рік підприємства відносять до малих, середніх і великих.

Малими визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за рік не перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п’ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму еквівалентну п’яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

Організаційно-правова форма підприємств обумовлюється варіантом об’єднання капіталу учасників (засновників) і мірою відповідальності кожного з них.

В умовах ринкової економіки підприємство не може ефективно працювати, якщо не матиме економічної свободи у виборі видів діяльності та ринків збуту своєї продукції, партнерів (постачальників, споживачів, страхових компаній, банків та ін.), найму працівників і встановленні ціни.

Підприємства працюють в умовах конкуренції, яка є необхідною властивістю ринкової економіки. Конкуренція – це змагальність підприємств (підприємців) з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач.

Надійна робота підприємств в умовах ринку, їх конкурентоспроможність і тривалість існування як юридичних осіб значною мірою залежить від ступеня комплексності їх внутрішньої будови. Успіхів досягають насамперед ті підприємства, які створили всі необхідні ланки для реалізації ринкових функцій, здійснюють ефективну кадрову політику і мають певний запас потужностей.

Головна її функція – забезпечення встановленої ритмічності процесу виробництва і дотримання прийнятої технології.

Іншою важливою ланкою підприємства є його кадровий персонал (людський фактор). Одна з його функцій – забезпечити стабільність кадрового складу підприємства (з можливою орієнтацією на довічний найм за японським зразком).

На сучасному етапі особливо важливу роль відіграє інноваційна ланка підприємства. З інших його ланок, а також із зовнішнього середовища сюди надходить необхідна інформація, яка аналізується, оцінюється і використовується з метою виявлення і за необхідності створення нових технологій, техніки й обладнання, нової організації виробництва, впровадження яких забезпечило б конкурентоспроможність продукції підприємства.

Однією з найдинамічніших ланок підприємства є фінансова. Вона оцінює фінансові можливості підприємства, прогнозує їх, розподіляє кошти за напрямами діяльності на процес виробництва й матеріальне стимулювання кадрового персоналу, на інноваційну і маркетингову діяльність, на експортні операції та ін.

В умовах ринку підприємство не може розраховувати на успіх без служби маркетингу. Основна функція цієї ланки полягає в тому, щоб спрямувати роботу всіх ланок підприємства на задоволення потреб споживачів. Головним результатом діяльності маркетингу є збільшення обсягу продажу продукції підприємства за максимально можливою ціною.

Основною метою діяльності підприємства є одержання прибутку. Досягнення даної мети пов’язане з необхідністю розв’язання низки проблем, що виникають у процесі виробництва і реалізації продукції.