"ЗАТВЕРДЖУЮ"

Завідувач кафедри фізіології і патофізіології

професор, докт. мед. наук

______________ О.В. Атаман

Протокол № ___ від "___" ________ 2006 р.

засідання кафедри фізіології і патофізіології

Лекції з фізіології

Травлення у ротовій

порожнині і шлунку

Підготувала: доцент кафедри

фізіології і патофізіології з курсом

медичної біології

к.б.н. В.Ю. Гарбузова

Кількість годин – 2 год.

Актуальність теми:

У ротовій порожнині починається початковий аналіз речовин, що надходять у організм, рефлекторна сигналізація органам системи травлення з рецепторів слизових оболонок, розпочинається механічна та хімічна обробка їжі, всмоктування деяких речовин. Повноцінна обробка їжі в роті є у здорової людини гарантом нормальної функції всього травного каналу.

У шлунку їжа затримується на кілька годин. Там вона перемішується із шлунковим соком, який продукується шлунковими залозами. Під впливом ферментів шлункового соку починається гідроліз білків, зо значно підвищує дію протеолітичних ферментів у подальших відділах травного каналу. За рахунок скорочення м’язів шлунка маса перемішується і поступово пересувається від кардіального до пілоричного відділу. Секреторна функція шлункових залоз і моторна функція шлунку регулюються.

Лікарям будь-якої спеціальності потрібно глибоко знати секреторну та моторну функції шлунка, уміти вибрати адекватні методи дослідження та оцінити їх результати.

Для нормалізації функцій шлунка потрібно знати механізми нервової та гуморальної регуляції, оскільки вони забезпечують пристосування шлунка до кількості та якості їжі. Отже, майбутній лікар повинен добре їх засвоїти для розуміння профілактики, діагностики, патогенезу та лікування досить частих захворювань шлунка.

План лекції

1. Значення ротової порожнини в процесах травлення.

2. Склад, властивості і значення слини.

3. Регуляція слиновиділення.

4. Значення шлунка в процесах травлення.

5. Склад шлункового соку.

6. Значення соляної кислоти.

7. Механізм утворення і секреції HCl.

8. Значення слизу.

9. Значення ферментів шлункового соку.

10. Регуляція шлункової секреції.

11. Фази шлункової секреції.

12. Вплив харчових режимів на шлункову секрецію.

13. Механізм перехода хімуса із шлунка в дванадцятипалу кишку.

Значення ротової порожнини в процесах травлення

1. Механічна обробка їжі. Забезпечується роботою зубощелепного апарату і жувальних м’язів. Під час механічної обробки їжа дрібниться, перемішується зі слиною.

2. Формування харчової грудки.

3. Первинна хімічна обробка їжі. У ротовій порожнині починається перетравлювання вуглеводів за рахунок альфа-амілази слини.

4. Хімічний аналіз їжі. Забезпечується роботою смакового аналізатору. Під час хімічного аналізу диференцюється істівна і неістівна їжа, оцінюються смакові якості їжі, посилюється апетит і виділення травних соків.

5. Всмоктування речовин. У ротовій порожнині всмоктуються мінеральні солі, вода, вуглеводи, лікарські речовини, алкоголь.

6. Захисна функція. Забезпечується бактерицидногю дією слини.

7. Ковтання.

8. Ротова порожнина є початковою ланкою великої кількості рефлексів, які забезпечують регуляцію роботи ШКТ.

Склад, властивості і значення слини

Слина – секрет слинних залоз.

Слинні залози бувають:

1. Прості трубчасті залози слизової ротової порожнини;

2. Ацинарні великі залози – привушна, підщелепна, під’язична.

За типом секретину залози ділять на:

1. Серозні – в секреті багато води, мало слизу (привушна);

2. Слизові – в секреті багато слизу (прості трубчасті залози);

3. Змішані – підщелепна, під’язична.

Склад слини:

1. Вода - 99%;

2. Сухий залишок – 1%;

1. Неорганічні речовини, Na, K, Ca, Mg, Cl, HCO₃^-, HPO₂^-, Br, I, родоніти;

2. Органічні речовини: фермент альфа-амілаза, муцин (основа слизу), лізоцим (фермент мурамидаза, який розщеплює бактеріальну стінку), тіоціанати, продукти обміну речовин (сечовина, аміак, креатінін), поживні речовини (амінокислоти), глікопротеїни, імуноглобуліни і речовини, що визначають групу крові.

Властивості слини:

• прозора, в’язка рідина;

• рН = 5,8 – 7,4, при інтенсивному слиновиділенні більше, ніж 7,4;

• поза вживанням їжі швидкість виділення слини 14 мл/год. під час вживання їжі – 200 мл/год.;

• За добу утворюється 0,5 – 1,5 л. слини при стресі, кількість слини зменшується. Під час сна і наркозу слиновиділення майже повністю припиняється.

Функції слини:

1. Бере участь у формуванні харчової грудки за рахунок води і слизу;

2. Здійснює гідроліз вуглеводів за рахунок ферменту альфа-амілази (гідролізує альфа-1,4 глікозидний зв’язок), який розщеплює глікоген і крохмаль до декстринів: мальтози, мальтотріози. Альфа-амілаза стабільна при рН = 4 – 11, максимально активна при рН = 6,9;

3. Трофічна функція. Слина зволожує слизову оболонку ротової порожнини, забезпечує надходження поживних речовин в епітелій. Зволожуючи ротову порожнину вона полегшує артикуляцію, сприяє смаковим відчуттям;

4. Екскреторна функція. Бере участь у виведенні продуктів обміну, особливо при їх надлишковому утворенні або при порушенні виведення іншими способами;

5. Захисна функція. Бактерицидна дія слини пов’язана з лізоцимом і тіоціанатом. Слина очищує ротову порожнину. Сприяє збереженню зубів (за відсутності слини вони вражаються карієсом і випадають).

Захворювання слиних залоз викликає ксеростомію (сухість у роті). Це викликає карієс, утруднення жування, ковтання, виразку шлунку. Одне з таких захворювань – синдром Шегрена.