1.2. Жанрові особливості дитячої опери у творчості м.Лисенка, к.Стеценка

Правильне культурно-естетичне виховання дитячої особистості є важливим для майбутнього українського суспільства, адже у своєму розвитку воно потребує опори на традиції та культурні здобутки власного народу, важливим сегментом яких, є вплив національної музичної культури.

Музика М.Лисенка - основоположника української національної музичної школи якнайкраще відповідає цілям, які перед собою ставили автори проекту.

Крім „Музики до ..Кобзаря", Лисенко написав багато романсів і пісень до творів Франка. Лесі Українки та інших поетів. Першою оперою, в якій найбільше проявився оригінальний талант композитора, була ..Різдвяна ніч" з лібрето. складеним із повісти Гоголя ..Ніч перед Різдвом". Опера ця була поставлена в Харкові в 1883-му році. а в році 1887-мv на московській сцені. Останній раз виставляли її в Кисні у 1903-му році, в день Лисенкового ювілею. Тоді багато російських часописів і журналів присвятили великі статті Лисенкові та його опері, докладно аналізуючи її позитивні та негативні сторони [14, с. 98].

„Різдвяна ніч" була написана ще в ранню пору творчій діяльності Лисенка, І тому вона й поступається перед пізнішими його творами.

Поза деякими її недостачами, головно в оркестровому відношенні, вона найцікавіша. У ній так яскраво виявлена українська національність з усіма її оригінальними обрядами, піснями-колядками. В цій опері хор бере дуже близьку, навіть більшу від солістів у – I частину. Добре вдався композиторові комічний елемент в особах Чуба. Голови, а головне Дяка, і ліричний розділ між двома особами - і Вакулою і Оксаною. Неможливо проминути в значній мірі комічного квартету в другій дії: Дяка, Чуба та голови в мішках і Солохи.

Це одна із найбільш комічних сцен в усій опері. Слухається „Різдвяну ніч" від початку і до кінця з великим зацікавленням.

Переходячи до наступних Лисенкових творів ще згадаємо, що названа вище опера має велике значення для української музики. Цим твором молодий композитор переступив через звичайні пісні та романси і поклав початок нової поважної національної музики, хоч цю спробу й зробив уже Ніщинський, лише в далеко менших розмірах. Наступна Лисенкова опера ..Утоплена" (лібрето за ,.Майською ніччю" Гоголя) написана значно пізніше і своєю викінченістю, висловленим у ній українським характером стоїть значно вище від ..Різдвяної ночі". В ній деякі місця взято з натури і втілено в чудові чаруючі звуки. Вся перша дія це поетична картина вечора і ночі, що по ньому надходить.

Сріблястий місяць своїм ніжним світлом обілляв хати села, що потопає в зелені вишневих садків. Тихо . . . Лише шелестіння півсонних листків на деревах порушує спокій української ночі з її прозорим небосхилом, засіяним ясними зірками, з пахощами її садків, з тихеньким плескотом води в ставку, порослому очеретами та вербами. По довгій праці парубки й дівчата з піснею повертаються з праці додому.

Це перша частина опери, і можна сміливо сказати, що то один із найкращих хорів, Хор „Туман хвилями лягає" повинен зайняти перше місце в українській літературі, бо немає йому рівного красою гармонії і тією поезією, якою він перейнятий [12, с. 38].

З окремих моментів цікавим є вступ у тому хорі сопрано з альтами. В той час як „парубки" продовжують, свою попередню мелодію (на 3/4), „дівчата" вступають з новим мотивом (2/4), супроводячи його враз із чоловічим хором і. поступово стихаючи, закінчують так само,

Як і чоловіки (в „Мі"). (Перша частина хору Andante pood moderato побудована ні p-moll). Остання частина А1 legro йде дуже пожвавлено, внаслідок вступів, що чергуються поміж усіма голосами; загальне пожвавлення цієї частини хору доволі вдало доповнює оркестровий супровід, і кращими точками пертої дії, крім зазначеного вище хору, є ще „Серенада Левка", — мелодійна, гарна річ, яка - написана з великим почуттям, дует Левка і Галі, „балада" та ін. Друга ж дія значно поступається перед першою, проте комічний елемент у ній (Писар, Голова, Горпина. Винник та хор парубків) — вирізняється доволі вдало, хоч і поступається перед комізмом; у „Різдвяній ночі".

Частина третя — це фантастична картина („чарівний сон"), поява утопленої панночки, мавок, гри та пісні.

Від цього всього повіває якоюсь казковою красою. Мелодії в арії панночки виповнені знемогою й журбою, хор мавок на тлі характерного акомпанемент оркестру лунає оригінальною принадою. Взагалі ж увесь цей – чарівний; образ зникає при першому проблиску світанку.

Фінал опери являє собою дуже вдале поєднання настроїв усіх дійових осіб я опері. Ту як жіночі, так і чоловічі хори, що співають зовсім різні пісні, тут і Левко з Галею, радіють, своїм щастям, тут і Голова, Писар, Винник і навіть п'яний Каленик. Закінчується опера „прадавнім хором", зверненим до Левка і, Галі.

Крім, цих двох опер Лисенко написав, ще велику, оперу. „Тарас Бульба". Були ще надруковані „Зима й Весна", невелика, опера в двох картинах, призначена для виконування молодими силами, Також ,.Коза–Дереза", — комічна дитяча опера на одну дію з прологом. Ця опера написана на мотиви популярних народних пісень. При чому автор пристосувався до дитячих голосів з таким умінням, яке дуже рідко можна зустрінути в усій дитячій літературі. Є ще надруковані оперетки: „Наталка Полтавка", „Чорноморці", та дитяча опера „Пан Коцький".

Перші спроби виступів артистів Львівської філармонії з репертуаром для дітей відбувались на маленьких сценах Львова під супровід лише фортепіано, де нажаль не використовувались декорації та бутафорія і де не можливо було застосовувати «широкий» інструментальний супровід [31, с. 257].

Однак діти з радістю приймали безпосередню участь в тому, що діялось на сцені – виконували маленькі ролі та співали разом з героями опер.

Впродовж листопада 2010р. на сцені Львівської філармонії в рамках проекту «Дитяча опера – родинне свято в філармонії» для дітей віком від 4 до 10 років було презентовано дитячу комічну оперу М. Лисенка - «Коза-Дереза».

Мелодика опери тісно пов'язана з українською народною пісенністю, інструментальна партія насичена елементами звукозображальності.

Особливістю опери стала її професійна постановка від режисера театру ім. М.Заньковецької Б.Ревкевича, неймовірний вокал та акторське мистецтво від солістів Львівської філармонії, а також яскраві декорації і костюми.

К.Г.Стеценко написав дві дитячі опери: «Лисичка, Котик і Півник» та «Івасик-Телесик», опери «Кармелюк», «Іфігенія в Тавриді». Йому належить музика до поеми «Гайдамаки» Т. Шевченка, музика до драми Черкасенка «Про що тирса шелестіла» та музика до п'єси «Сватання на Гончарівці» Т. Квітки-Основ'яненко. Ним написані кантати «Єднаймося» на слова І. Франка, «Шевченкові» на слова Малицької, «У неділеньку святую» на слова Т. Шевченка. Вершиною досягнень української духовної музики є його Три літургії, «Панахида», «Всенощна». Написав К.Стеценко понад 50 хорів, серед яких найвідоміші «Прометей», «Ой прослалась доріженька», «Знов весна», «Нічко, ніченько», він також збирав та обробляв народні пісні, колядки та щедрівки (в його доробку їх майже 50).

Творча спадщина К. К. Стеценка представлена різноманітними жанрами. Він написав понад 50 хорів, 4 кантати, близько 50 сольних та ансамблевих вокальних творів, дві дитячі опери — «Лисичка, котик і півник» та «Івасик-Телесик», музику до ряду п'єс, до поеми Шевченка «Гайдамаки», музично-драматичний етюд «Іфігенія в Тавріді», багато обробок українських народних пісень.

Музика К. Стеценка відзначається надзвичайною щирістю, поетичністю, яскравою мелодійністю. Композитор тісно пов'язав свою творчість з українським народнопісенним мистецтвом, де він знаходив все нові й нові мелодії, музичні інтонації, на основі яких глибоко і правдиво розкривав образи своїх творів.

Хорова творчість. Центральне місце в творчості К. Стеценка займає хорова музика. До цього жанру композитор звертається протягом усього свого творчого шляху.

Особливий нахил до нього пояснюється багатою практичною диригентською та педагогічною діяльністю К. Стеценка, його роботою з хоровими колективами, в репертуарі яких переважали кращі зразки українських народних пісень. Хорова творчість К. Стеценка різноманітна за жанрами. Тут є кантати — великі твори для хору й оркестру, хори з супроводом і без супроводу (а-капела); хорові обробки народних пісень [27, с. 428].

Хоровий стиль К. Стеценка невпинно збагачується й розвивається. Почавши з невеликих хорових обробок народних пісень («Світять зорі», «То не буйний вітер»), композитор поступово приходить до хорових поем та кантат. Для хорових композицій Стеценко часто використовує тексти поетів революціонерів-демократів Т, Шевченка, П. Грабовського, І. Франка, Лесі Українки. Найбільшою популярністю користуються хори «Сон» на текст Грабовського, обробка «Заповіту» — Шевченка, «Рости, квіте», «Червоная калинонька», «Веснонько-весно», хорова поема «Рано-вранці новобранці», кантата «Шевченкові» та ін.

В хоровій творчості К. Стеценка найбільш яскраво проявляється зв'язок його музики з українською народною піснею, з багатоголосним народним співом. Ці риси творчості К. Стеценка виявляються вже в його перших оригінальних хорових композиціях «Рости, квіте» та «Червона калинонька». Ці ліричні за характером хори-близькі до українських веснянок:

У своїй першій, ранній поемі для хору і соло баритона «Рано-вранці новобранці», написаній на текст Шевченка, Стеценко малює правдиву картину з народного життя, розповідає про гірку долю селянської дівчини, що покохала рекрута. За часів самодержавства солдатчина відривала людину від сім'ї, від дому на все життя. У багатьох рекрутських піснях народ висловлює свій протест проти насильства, соціальної несправедливості. Соціальна загостреність і яскравість образів поеми Шевченка підказали композиторові правдиві мелодії, близькі до української пісні. Поема складається з трьох невеличких епізодів, різноманітних за характером. У першому епізоді — маршовому— змальовуються образи рекрутів.

Свою оперу “Лисичка, Котик і Півник” український радянський композитор Кирило Стеценко написав для дитячого виконання. Сюжет її взято з народної казки, в якій розповідається про вірну дружбу. Казка вчить бути справжнім другом, допомагати товаришу в біді, не довіряти улесливим обіцянкам ворога.

Зміст опери. Живуть собі у лісі вірні друзі – Котик і Півник. Котик щодня ходить на полювання, а Півник стереже домівку. Хитрій Лисиці дуже хочеться поласувати курячим м’ясом, і вона декілька разів намагається викрасти Півника. І хоча Котик був далеко і не чув плачу та благань друга, він встигає вряту3вати свого товариша від біди.

Опера має одну дію, що складається з двох картин: перша – біля хатки Котика і Півника, друга – у житлі Лисиці.

На початку першої картини ми бачимо, як дружно й весело живуть у своїй хатинці Котик і Півник. Про це вони співають у пісні “Ой як добре жить у згоді”. Музика пісні звучить лагідно. Світлий мажорний лад, плавний рух голосів, м’який супровід підкреслюють ніжну відданість друзів. Ця пісня буде повторюватись в опері кілька разів. Кожний персонаж в опері Стеценка має свою пісеньку, вона стає його музичною характеристикою.

Пісня Котика “Ти, мій братику Півнику” відображає його енергійний характер. Вона звучить в мажорі, чітко, дзвінко, в ритмі, що нагадує гопак. У мелодії впевнені низхідні звороти, що підкреслюють розсудливість Котика. Він просить друга берегтися, замикати двері і нікого не пускати до хатинки. Є в пісні й елемент тривоги: коли Котик висловлює свої побоювання (“А я весь тремчу від одної думки, що тобі лихо зробить можуть воріженьки”), музика звучить у мінорі. Мелодія цієї пісні також потім буде повторюватись.

Коли музична тема кілька разів повторюється як характеристика персонажа чи стосунків між персонажами, вона зветься лейтмотивом. Є в опері й інші лейтмотиви (наприклад, вже згадана тема дружби) [5, с. 112].

Пісня Півника, яку він співає у відповідь Котику (“Не турбуйся буду сидіть в хатці”), весела, танцювальна; вона показує легковажність, безтурботність Півника і стає його лейтмотивом.

Хижа Лисиця має інструментальну характеристику. Щоразу, коли вона з’являється на сцені, в партії фортепіано, наче попереджаючи її появу, звучить зловісна музика з гострими стрибками в мелодії (лейтмотив Лисиці). Дуже виразна і пісня Лисички, з якою вона звертається до Півника, умовляючи його відчинити двері (“Півнику-Братику, ясний соколику, відчини!”). Композитор зображує хитрість і підступність Лисиці, - мелодія пісні м’яка вкрадлива, з частим повторенням одного “улесливого” звороту. З другого боку, завдяки тому, що пісня написана в ритмі полонезу, показана гордовитість, навіть деяка поважність “героїні” – Лисиця хизується своєю красою, хоче приголомшити Півника поважним видом.

Півник спочатку відмовляє, та, повіривши її словам, погоджується пустити Лисицю в хатинку. І ось вона вже схопила Півника й швидко тікає, а він жалібно кричить, кличе на допомогу. Музика стає тривожною, поривчастою, в інструментальному супроводі з’являються нестійкі звороти. Розпачлива мінорна Друга пісня Півника (“Котику-братику, несе мене Лисичка за кленові ліси”) нагадує плач, в її мелодії повторюється одна сумна фраза, ніби схлипування і благання.

Друга пісня Котика (“Що це ти робиш, Лисичко-сестричко?”) дуже енергійна, мелодія її рішуча, в ній виділяються мужні вольові звороти. (“Кинь його! Кинь його, вража ти дочко!”). У чіткому, теж рішучому супроводі підкреслені сильні долі такту.

У другій картині композитор використав кілька українських народних пісень, серед них і дитячі, що їх співають лисенята, граючись біля своєї хати (“Мости”, “Ой дзвони дзвонять”, “Про Савку”, “Був собі журавель”). Сама Лисиця, коли лисенята пішли до лісу (куди їх заманив своєю пісенькою Котик), співає протяжну народну пісню “Долом, долом, долиною”.

Закінчується опера вже знайомою піснею про дружбу; її співають Котик і Півник. Звільнившись від свого ворога, щасливі друзі з цією піснею повертаються додому [10, с. 42].

Стеценко створює самобутній хоровий стиль, заснований на тісному поєднанні принципів народного українського багатоголосся з досягненнями російського й українського класичного хорового мистецтва. У центрі уваги композитора глибокі психологічні переживання людини.

У музично-драматичних творах Стеценко продовжує кращі традиції українського музичного демократичного театру. В музичній комедії «Сватання на Гончарівці» за Квіткою-Основ'яненком він упорядкував і обробив уже раніш використані театром у виставах цієї п'єси народні українські пісні та танці. Музика до п'єси «Сватання на Гончарівці» складається з інструментального вступу та 24 номерів — пісень, ансамблів, хорів,, танців. Часто для характеристики дійових осіб у музиці до інших п'єс Стеценко створює оригінальні мелодії, які настільки близькі до української народної пісні, що увійшли у життя, втративши ім'я автора.

Стеценко створив кілька кантат («Шевченкові», «Єднаймось», «У неділеньку святу»). В них викристалізовуються основні особливості оригінального кантатного стилю, в якому народний підголосочний хоровий стиль поєднується з формами викладу класичної поліфонії.

В дитячих операх композитор також широко користується, народною піснею. Композитор продовжує кращі традиції дитячих опер Лисенка.

Серед композиторів-класиків української музики дожовтневого періоду творчість Кирила Григоровича К. Стеценка після Лисенка займає одне з провідних місць. Молодший сучасник і. учень Лисенка, він був безпосереднім продовжувачем кращих демократичних традицій свого вчителя, основоположника української музичної класичної школи.

Творчість К. Стеценка глибоко народна як за характером образів і сюжетів, так і за засобами їх музичного втілення. Краща і більша частина творів композитора відображає життя українського народу, його героїчну історію, трудовий побут. Ідеї, теми й образи своїх творів композитор розкриває у щирих і простих, мелодіях, близьких до української народної пісні. Яскрава народність, реалізм, художність музичної спадщини К. Стеценка, визначають її високе художнє звучання.