Міністерство освіти та науки України

Стахановський педагогічний коледж

Луганського національного університету

імені Тараса Шевченка

ПРОГРАМА

Державного екзамену

з української мови

і методики вивчення її

(4курс)

Укладач: Воронцова Р.І.

Схвалено на засіданні предметної (циклової) комісії

Протокол № __ від _____________

Розглянуто та затверджено на засіданні науково-методичної ради коледжу

Протокол №__ від _____________

Стаханов

2011

Пояснювальна записка

Проведенням державного екзамену з сучасної української мови, української мови за професійним спрямуванням, методики вивчення української мови визначається рівень підготовки молодшого спеціаліста до навчання української мови учнів початкових класів.

Зрозуміло, що вимоги державного іспиту щодо обсягу знань й умінь з сучасної української мови, методики вивчення української мови не виходять за межі навчальних програм, за якими з цих предметів велась підготовка вчителів початкових класів. Тому програма державного екзамену з перерахованих предметів включає тільки той матеріал цих курсів, який опрацьовувався протягом трьох років.

Створення програми ставить за мету націлити молодшого спеціаліста на узагаль­нення й проведення в систему одержаних знань. Досягненню цієї мети сприяти­ме поділ усього навчального матеріалу на частини, які становитимуть питання екзаменаційних білеті, й осмислення яких сприятиме поглибленому усвідом­ленню наукового і практичного значення теми, її місце в підготовці молодого спеціаліста до роботи.

В першій частині програми державного екзамену вміщено матеріал сучасної української мови.

В другій частині державного екзамену порушено питання з методики викладання української мови в початкових класах.

В обох частинах програми державного екзамену виділено однакову кількість питань. Це допоможе скласти екзаменаційні білети так, що в кожному з них буде наведено два питання: одне з сучасної української мови, друге - з методики викла­дання української мови в початкових класах.

При складанні екзаменаційних карток необхідно стежити за тим, щоб до одного білета не потрапили питання однотипного матеріалу, наприклад, обидва з фонетики чи обидва з граматики, з лексики чи вступних розділів.

Крім двох теоретичних питань, екзаменаційний білет має включати ще й фрагмент уроку в 1-4 класах з мови або читання та речення для розбору.

Фрагмент уроку передбачає уміння студентів застосовувати методи, прийоми, інтерактивні форми навчання, яких студенти набули на заняттях з методики вивчення української мови.

Речення для розбору подається не в екзаменаційному білеті, а на окремій картці В екзаменаційному білеті повинен бути лише запис: "Речення для розбору".

Екзаменаційні білети складаються єдині для всіх академіч­них груп (треба лише змінювати нумерацію білетів для кожної групи), речень же слід добирати стільки, скільки підібрано білетів.

Речення, що пропонуються для мовного розбору, мають бути різними за стилем української літературної мови: художнього й офіційно-ділового, наукового й публіцистичного.

Речення для розбору до білетів для молодшого спеціаліста повинні бути прості, ускладнені чи складні, кількість слів – від 15 до 20.

Вимоги до розбору речень ті ж, що й були в процесі навчання.

Якщо речення багатокомпонентне, то аналіз, як завжди, необхідно розпочати з моделювання його, а вже потім здійснювати синтаксичний аналіз. Прості ускладнені речення розбираються за прийнятою схемою розбору синтаксичного речення.

Коли випускник дійде до характеристики членів речення, синтаксичний розбір поєднується з морфологічним, тобто за частинами мови, адже при аналізі головних і другорядних членів речення виникає необхідність зазначити, якою частиною мови виражений певний член речення.

Щоб виявити знання з морфології, рекомендується виділити одне сло­во, що означатиме вимогу здійснити його повний морфологічний розбір.

Для виявлення умінь застосовувати теоретичні знання на практиці фонетичного, орфографічного й морфемного аналізу доцільно позначати контро­льні слова, які слід піддавати різним видам розбору. Контрольними вважаються слова, над якими стоять цифри розбору, які відповідають схемі умовних позна­чок розбору.

Крім синтаксичного аналізу студентам пропонуються інші аналізи (фонетичний, морфемний, морфологічний, аналіз словосполучень і т.п.).

Зразок екзаменаційного білета

Екзаменаційний білет № __

для державного екзамену з української мови за професійним спрямуванням, сучасної української літе­ратурної мови,

ділового українського мовлення та методики вивчення української мови

1. Прикметник, його значення, граматичні ознаки і синтаксична роль. Лексико – граматичні групи прикметників. Ступені порівняння якісних прикметників, повні і короткі форми прикметників. Перехід прикметників у іменники. Аналітичні форми ступенів порівняння.

2. Формування у молодших школярів поняття про частини мови. Система вивчення іменника, прикметника, дієслова в початкових класах. Методика опрацювання прийменників, прислівників і займенників.

Побудувати фрагмент уроку : М.С. Вашуленко «Рідна мова» 3 клас частина друга стор. 3-5 2003 р.

3. Речення для розбору.

Зразок речення для аналізу

Бринять живою радістю⁸ ліси, як ранок спалахне на небокраї, як сонце огняне завісу підіймає із їх первісної і чистої³ краси.

Завдання: 4, 7, 3, 8

Умовні позначки аналізу слів у реченні і речення

1. Фонетичний аналіз.

2. Морфемний аналіз слова.

3. Морфологічний аналіз олова.

4. Синтаксичний аналіз речення.

5. Пояснити розділові знаки.

6. Вставити пропущені розділові знаки.

7. Накреслити схему речення.

8. Аналіз словосполучення.

УКРАЇНСЬКА МОВА

Загальні відомості про мову

1. Вчення про мову як суспільне явище, про нерозривний зв'язок мови і мислення, походження мови і свідомості в процесі діяльності людини. Мова і мовлення. Залежність формування у дітей навичок конкретної мови від оточен­ня, в якому вони живуть і виховуються.

Відомості про українську мову

2. Українська мова - національна мова українського народу. Поняття лі­тературної мови. Дві форми літературної мови. Становлення і розвиток україн­ської літературної мови в дожовтневий час, її розквіт після Великого Жовтня. Взаємозбагачення української і російської літературних мов.

Українська літературна мова як унормована форма загальнонародної мови.

Поняття про норми літературної мови; типи літературних норм. Складні випадки словосполучення.

Вимоги до укладання та оформлення документа.

Стилістика і культура мовлення

3. Стилістика як наука. Поняття стилю, стилістичних колоритів. Лекси­чні. Фразеологічні, морфологічні, синтаксичні синоніми як важливий засіб вті­лення думки відповідно до ситуації мовлення. Специфіка мови художньої літе­ратури.

4. Вимога до культури мовлення. Типи помилок у мовленні дітей. Літературна вимова.

Структурні елементи мова.

Розділи науки про мову.

Фонетика і фонологія. Графіка

5. Предмет і завдання фонетики. Будова мовного апарата Активні і па­сивні органи мовного апарата Поняття артикуляції й артикуляційної бази.

Фонетичний і фонологічний аспекти вивчення звукового складу української літературної мови.

Довідково-інформаційні документи. Акти.

6. Поняття фонеми. Відношення між звуком і фонемою. Головний ва­ріант і варіанти фонем. Склад як фонетичне явище. Наголос у словах, його роль у розрізненні слів і їх форм. Логічний наголос. Інваріант і варіанти фонем, її функції. Мовна норма.

7. Звуки і букви. Український алфавіт. Співвідношення між голосними звуками і буквами українського алфавіту. Співвідношення приголосних звуків і букв. Фонетична транскрипція.

Основні фонетичні одиниці мовлення: звук, склад, фонетичне слово, фраза.

Довідково-інформаційні документи. Відгуки. Висновки.

8. Класифікація голосних фонем. Подовжений приголосний звук ж по­єднання двох фонем. Випадки подовження приголосних в українській мові. Специфічні випадки подовження приголосних в українській мові.

Правила правопису іншомовних прізвищ та географічних назв у діловому мовленні.

9. Чергування фонем. Найдавніші чергування голосних: у дієслівних коренях е — і; е - фонемний нуль. - и; о - а; а – о; і - а в іменникових коренях о та е - фонемний нуль. Синхронне розуміння чергування фонем. Написання числівників і відчислівникових слів у діловому мовленні.

10. Чергування о та е у відкритому складі з і в закритому. Випадки відсутності цього чергування. Зміна а на о після шиплячих та й. Чергування у з в, і з й.

Зміна задньоязикових г, к, х на передньоязикові ж, г, ш і ц, з, с.

Зміна приголосних перед суфіксами - ський, - ств(о), -ин(а), -енк(о).

Основи культури мовлення в діловому мовленні.

11. Асиміляція (уподібнення) і дисиміляція (розподібнення) приголос­них. Правопис сумнівних приголосних. Спрощення у групах приголосних. За­кономірності сполучуваності звукових одиниць в українській літературній мо­ві. Палаталізація приголосних. Витяг з наказів.

12. Суспільна функція орфоепічних норм. Відхилення від орфоепічних норм, їх причини. Найважливіші правила української літературної вимови. Зі­ставлення вимови губних б, п, в, м. ф, шиплячих ч, ш, ж; дж, дрижачого р і свистячого ц в українських і російських мовах. Ефонічні чергування голосних і приголосних. Причини відхилень від орфоепічних норм.