Особливості європейської журналістики XVIII ст. Загальна характеристика.

Великий Вибух; перехід до нових економічн. (капіталістичні відносини), соціально-політичних (демократичні режими), ідеологічних (раціоналізм, принцип толерантності, ідеологія Просвітництва) норм. Специфіка просвітницького "персонального журналізму" XVIII ст.: ідеологія, пропаганда, розширення аудиторії. Підвищення ролі журналу у формуванні суспільної думки. Авангардне місце англ.. ж-ки "Білль про права" (1689); відміна цензури (1694); формування традицій незалежної журналістики. Джонатан Свіфт, Даніель Дефо, Аддісон та Стиль - найрепрезентативніші імена англійської журналістики XVIII ст. Джонатан Свіфт (1667-1745) як провідний публіцист першої пол. XVIII ст.: "Битва книг" (1704); "Казка бочки" (1704); "Папери Биккерстафа" (1708-1709); щотижневик "Examiner" (1710-1711) як рупор торійської партії; публіцистичний дискурс "Мандрів Гуллівера" (1726); боротьба Свіфта за незалежність Ірландії: "Листи суконщика" (1724); "Скромна пропозиція" (1729). Даніель Дефо (1660-1731) - батько англійської журналістики. Памфлет "Найпростіший спосіб розправитися з диссентерами" (1702) як найбільш голосна літературна подія століття; книга Дефо "Ураган" (1703); газета "Revu" (1704-1713) - як прообраз сучасної преси. Аддісон і Стиль та їх журнали "The Tattler" (1709-1711), "Spectator" (1711) як епоха в історії журналістики європейського Просвітництва. Роль жанру есе в історії європейської журналістики. Образ оповідача в журналі. Особливості розвитку франц. ж-ки XVIII ст. Особливості формування просвітницького руху у Франції: 1) Кризові риси у розвитку французької культури: війна за іспанську спадщину (1701-1714); селянські бунти (1703-1704); боротьба місц. парламентів проти королівської влади (записки, трактати, памфлети); 2) Особливості франц. просвітн. ідеології: а) вплив трактату Джона Локка "Дослід про людський розум" (1609) на формування просвітницького руху у Франції; б) Вольтер як патріарх просвітницького руху Європи ("Листи про Англію" (1731) та ін.); 3) Публіцист. парадигма франц. просвітництва: а) роль трактатів Монтеск'є ("Міркування про причини величі та падіння римлян" (1734); "Про дух законів" (1748)) у розвитку просвітницьк. руху; критика європ. культури та позитивна програма у "Персидських листах" (1721); б) Ж.Ж.Руссо як представник революц.-демокр. ідеології: "Роздуми про науки і мистецтва" (1750); "Роздуми про походження і підстави нерівності між людьми" (1754); "Про громадський договір" (1762); трактати Девіда Юма ("Трактат про людську природу" (1737); "Трактат про природну історію релігії" (1755)) та "Еміль" Руссо (1762); концепція природної людини. Полеміка фізіократів з Руссо: "Економічна таблиця" Франсуа Кене (1758). Русоїзм як явище ідеології; в) "Енциклопедія" Дідро як духовний керівник суспільства та як специфічний КМК. Ж-ка періоду франц. бурж. рев-ії (1789-1799): 1. Предреволюційна ситуація та масова комунікація: а) промова аббата Сабатьє у парламенті у червні 1787 р. ("Нам потрібні не фінансові звіти, а Генеральні штати"); б) комунікативний дискурс виборів у Генеральні штати: 2500 політичних брошур за грудень 1788р.; спілкування натовпу; в) промови на Національних зборах (промови короля та Мірабо); г) підвищення популярністі "Паризької газети": тираж 10000 (у порівнянні з традиційними 300-500 екз.) при періодичності двічі - тричі на тиждень; 2. Політична преса Французької революції: а) 1789 р. - рік народження політичної газети у Франції (усі політичні партії усвідомили важливість періодичної преси, "Французький патріот" Бріссо та "Газета Генеральних штатів" Мірабо - перші газети Французької революції. Листи Мірабо до виборців; б) 26 серпня 1789р. - "Декларація прав людини і громадянина" - вплив на розвиток преси, влада преси: "Світанок" Барера, "Кур'єр Прованаса" Мірабо, "Патріот Франції" Бріссо, "Друг народу" Марата, "Паризька хроніка", "Паризька газета", "Революція Фрації" та ін.; в) газета як бізнес: "Паризька газета" як найбільш прибуткова газета Французької революції: (100 тис. ліврів чистого прибутку при достатній забезпеченості - 3000 ліврів на рік); г) поява вечірніх газет як найбільш оперативних; д) газета як орган клубу або товариства: "Залізні уста" - газета клубу "Соціальний гурток"; "Газета національної політики" (граф Рівароль, абат Сабатьє) як рупор монархійного угрупування; е) газета Ебера "Папаша Дюшон" (1791-1793) як найвиразніше видання франц. революції; є) репресії 1793-1794 р., Директорія 1795-1799 рр., "Консульский наказ про газети" від 17 січня 1800 р. та занепад французької журналістики

.