50. Засоби поширення рекламної інформації: їх функції, переваги та обмеження.

Процес вибору засобів поширення рекламної інформації складається з 4 частин:

- Прийняття рішення про широту охоплення, частоту появлення і силу впливу рекламного звернення.

Яке число осіб у рамках обраної цільової аудиторії має ознайомитись з рекламою.

Частота появи: скільки разів за відрізок часу - звертання.

Сила впливу.

- Добір основних видів засобів поширення інформації.

Які ЗМІ відповідають меті.

Газета. Переваги: своєчасність, гнучкість, широке охоплення місцевого ринку, відносно не висока вартість. Недоліки: короткочасність існування, відсутність вторинних читачів, вірогідність наявність конкурентів.

Журнали. Переваги: престижність, авторитетність, технічні і творчі можливості (висока якість відтворення текстів), велика кількість вторинних читачів, тривалість існування, висока вибірковість. Недоліки: часовий розрив між поданням реклами і виходом журналу, вірогідність наявність конкурентів.

Телебачення. Переваги: сполучення зображення звуку і руху, почуттєвий вплив, високе залучення уваги, охоплення широкої аудиторії. Недоліки: відсутність вибірності, висока вартість, перевантаженість реклами, скороминущість рекламного контакту.

Радіо. Переваги: масовість впливу, висока географічна і демографічна вибірковість, відносно невисока вартість. Недоліки: лише звук (менше ніж на телебаченні залучається уваги - менший почуттєвий вплив), скороминущість.

Зовнішня реклама. Переваги: гнучкість, висока частота повторених контактів, невисока вартість, слабка конкурентність. Недоліки: відсутність вибірковості, обмеження творчого характеру, перешкоди (ушкодження щитів)

Транзитна реклама. Переваги: масовість, незайнятість уваги споживача, резерв місця. Недоліки: низька вибірковість, неможливість записати рекламну інформацію.

Директ-мейл. Переваги: вибірковість, гнучкість, відсутність конкуренції. Недоліки: сформований образ макулатурності, висока вартість або низька якість.

Реклама в інтернет. Переваги: висока сконцентрованість на обраній аудиторії, особистісний характер, можливість обліку контактів з рекламним зверненням, повний контроль ефективності. Недоліки: не масовість, неавторитетність, перевантаженість.

Продакт плейсмент. Переваги: змішування з нерекламною інформацією, змішування іміджів. Недоліки: неякісність.

- Вибір конкретного носія у рамках обраної категорії і показник вартості реклами у розрахунку на 1000 чол. Авторитетність і престижність, специфіка ЗМІ. Економічний аспект дослідження.

- Прийняття рішень про графік використання засобів поширення реклами. Лінійний графік - довготривала реклама. Пульсуючий графік - нерівномірне розміщення у рамках певного періоду.

52. Система основних рішень у сфері реклами: головні етапи і їх послідовність.

Спочатку відбувається постановка завдань: ціль, комунікації, мета збуту.

Потім приймається рішення про розробку бюджету:

- метод обчислення від наявних засобів,

- метод обчислення у відсотках до суми продажів,

- метод конкурентного паритету,

- метод обчислення, виходячи із задач і цілей.

Звідси виходять рішення про рекламні оголошення і рішення про засоби поширення рекламної інформації.

Рішення про рекламні оголошення:

- формування ідеї звернення,

- виконання звернення,

- оцінка і вибір варіантів звернення.

Рішення про засоби поширення рекламної інформації:

- охоплення, частковість і вплив,

- основні види засобів розповсюдження рекламної інформації.

- конкурентний носій реклами.

З цих двох рішень витікає оцінка рекламних програм: комунікативна ефективність, торгова ефективність, шокова, провокаційна реклама.

57. Особливості розвитку сучасного світового інформаційного простору.

Останнім часом у слововжиток міцно увійшло поняття інфор­маційного простору, під яким розуміють сукупність територій, охопле­них засобами масової інформації певної категорії (регіональними, національними, світовими). Найчастіше цей термін вживають у зна­ченні національного інформаційного простору, який потребує законо­давчого врегулювання й захисту, а його суб'єкти — і державної підтримки.

У формуванні інформаційного про­стору, крім традиційних ЗМІ, сьогодні активну роль відіграють новітні електронні ЗМІ, серед яких, на думку сучасних дослідників, найваж­ливішими є такі.

1. Кабельне телебачення, що забезпечується підключенням те­левізорів певного району (регіону) до якогось передавального центру за допомогою дротового зв'язку.

2. Відеомагнітофони — апарати, призначені для записування та відтворення аудіовізуальних програм та інших журналістських ма­теріалів.

3. Телеконференції (телемости, телепереклички тощо) — встанов­лення зв'язку за допомогою супутникової техніки між двома точками землі незалежно від відстані та регіону з метою спілкування між група­ми людей, участі їх в обговоренні важливих суспільних проблем тощо.

Сьогодні мало не в кожній інформаційній програмі можна спос­терігати використання прийому телемосту.

4. Електронна пошта (e-mail) — спосіб передачі кореспонденції між двома віддаленими точками негайно за допомогою міжнародної си­стеми комп'ютерного зв'язку.

5. Електронні банки даних — це великі комп'ютери, у яких нагро-маджують і зберігають найрізноманітнішу інформацію, що доступна для підключених до них через систему ЕОМ абонентів.

6. Лазерна преса — виготовлення газети чи журналу (чи іншої друкованої інформації) за допомогою лазерних принтерів.

7. Відеогазети. У цьому випадку газета виготовляється, але не віддруковується, а лишається в комп'ютері і стає доступною підключе­ним до нього абонентам, які зчитують її з екрана, а потрібні статті мо­жуть самі віддрукувати на принтері.

На особливе місце в сучасному світовому інформаційному про­сторі висунулася комп'ютерна мережа Інтернет. Власне, кілька вже роз­глянутих новітніх засобів масової інформації (телеконференції, елек­тронна пошта, відеогазети) діють лише завдяки налагодженій системі світового комп'ютерного зв'язку. Це спонукає говорити про Інтернет окремо, вбачаючи в ньому новий тип журналізму в цілому. Тут доцільно навести думки авторів підручника "Основи масово-інфор­маційної діяльності" (К., 1999). "Саме за допомогою "всесвітньої паву­тини", — пишуть вони. світ стає свідком народження нового виду за­собів масової комунікації, який посяде у XXI ст. особливе місце серед традицшних ЗМІ як телебачення, преса, радіо та який з розвитком техпологій відкриє: для них ноні небачені досі можливості".

Інтернст — найбільша в світі комп'ютерна мережа, утворена з мстою нагромадження, обміну і швидкісного поширення інформації.

До склад)' світової системи Інтернет входять національні мережі багатьох країн світу, регіональні, локальні мережі та персональні комп'ютери приватних користувачів.

Далеко не вся інформація, розміщена в Інтернеті, призначена для масового користування. Тут міститься велика кількість фахових, науко­вих, особистіших повідомлень, розміщена ділова документація міністерств, банків, організацій та установ. Правильною е: думка, що всі матеріали, які містяться на файлах підключених до Інтернету комп'ютерів, є інформаційним надбанням цієї системи. Але соціальна інформація, збирання, обробка й поширення якої складає зміст жур­налістики, займає в системі Інтернет левину частку. Це й дозволяє гово­рити про Інтернет як про новий тіш журншіізму.

58. Зміст і форма журналістського твору.

Як і будь-який наслідок духовної діяльності людини, жур­налістський твір складає змістово-формальну єдність. Як зміст, так і форма, --— явища складні, такі, що мають внутрішню структуру.

Зміст журналістського твору має щонайменше дві складові:

1) предмет відображення і

2) оцінка відображеного.

Наявність цих двох частин відбиває співвідношення в творі двох типів інформації: зовнішньої, що надходить зі світу (проірама об'єкта), і внутрішньої, що виробляється самим автором на підставі його спосте­режень над „'цпсніспо (програма суб'єкта).

Предмет відображення - це подієво-фак'ПІчні іі тематичні реалії твору; це саме описуване явище, подія як цілісність, факт чи система фактів, відбитих у матеріалі, це сюжеті конфлікт реальної дійсності, які автор зобов'язанні! відтворити адекватно й достовірно.

Оцінка відображуваного — це проблематичний, ідейно-концеп­туальний рівень твору, цс магістральна проблема та її відгалуження, по­становочне питання і множинність різнопланових ного поворотів, це погляд автора на предмет, аргументи й докази на користь його соціаль­ної позиції, його принципова концепція, яка може зводитися до керівних директив, висновків, прагматичних рекомендацій, але може містити в собі загальнофілософські роздуми, етичні настанови.

Співвідношення предмета й оцінки істотно коливається аж до можливості витіснення першого другим і навпаки. Це залежить від об­раного жанру та поставленої мети. В інформаційній замітці на 10 20 рядків, завдання якої повідомити про факт чи подію, не передбачене висвітлення авторської оцінки відображуваного. Тут матиме місце ли­ше констатація факту, — і все. Предмет відображення цілком витіснить оцінку. У жанрі репортажу, який передбачає розповідь про подію поба­чену очевидцем, уже знайдеться місце й для оцінки (чи оцінок), яка не буде займати переважаючого місця. У жанрі статті міститиметься вели­кий за обсягом фактичний матеріал, який "вимагатиме" авторського упорядкування, узагальнення, пояснення, а відтак предмет і оцінка в ній зрівноважаться. У рецензії оцінка художнього твору власне передба­чається жанровими вимогами, отже, її питома вага зросте, а предмет займе місце причини, збудника цієї оцінки. І нарешті, в жанрі есе погля­ди журналіста пануватимуть, а факти будуть скорятися ілюстративній меті. Предмет тут зовсім поступиться місцем оцінці.

Під формою розуміються будь-які способи вираження змісту як текстові, так і ілюстративні.

Стосовно друкованого видання чи програми радіомовлення й те­лебачення прийнято говорити про такі елементи форми:

1) жанрові, під якими розуміються модифікації жанрів, різно­манітні добірки матеріалів, рубрики, розділи, цикли, тематичні шпаль­ти, номери чи передачі;

2) сюжетно-композиційні, до яких входять сюжет, композиція, ха-рактеротворення, шрифтове рішення, ілюстративне оформлення, поєд­нання записаних заздалегідь сюжетів із прямим репортажем із студії тощо;

3) лексико-стилістичні, тобто мова, стиль, зображально-вира­жальні засоби, тональність, індивідуачьна манера журналіста, стиль ви­дання в цілому.

При цьому слід розуміти, що с різні рівні змістово-формальної єдності:

1) окремого тесту;

2) смуги, шпальти, теле- чи радіопередачі;

3) газети, журналу, видання в цілому, радіостудії чи телеканалу.

Журналістський твір як наслідок масово-інформаційної діяль­ності має успіх за умов змісгово-формальної єдності. Художність, есте­тизм мають у журналістиці таке ж значення, як і в літературі та інших видах мистецтва, незважаючи на прагматичний, ужитковий характер цього різновиду духовної праці. Але у зв'язку із специфікою жур­налістики на змістово-формальну єдність впливають у ній такі чинники:

1) дійсність, життя, об'єктивна реальність у її загальних і конкрет­них проявах; цей вплив може бути безпосереднім і опосередкованим;

2) автор, його талант, світогляд, налаштованість на загально­людські чи класові ідеали, його творча індивідуальність, пристрасті й нахили, нарешті, просто компетентність щодо даної теми;

3) тип видання, його засаднича спрямованість, традиції, потреба у висвітленні того явища, що покладене в основу матеріалу;

4) характер аудиторії, врахування інтересів адресата;

5) тиск власне професійних моментів (терміновість публікації, ліміт місця в газеті тощо);

6) стереотипи й традиції, усталені норми в підході саме до такого матеріалу (тематичні, жанрові та ін.).

51. Закон України «Про рекламу»: загальна характеристика.

Закон України Про Рекламу - Цей Закон визначає основні засади рекламної діяльності в Україні, регулює правові відносини, що виникають у процесі створення, розповсюдження, одержання реклами.

Складається він з чотирьох розділів: Загальні положення, Загальні вимоги до реклами, Особливості рекламування деяких видів товарів, Контроль за дотриманням законодавства про рекламу, відповідальність за порушення.

Перший розділ включає шість статей: визначення термінів, сфера застосування закону, Законодавство про рекламу, реклама як предмет авторського права, реклама імені (назва) та торгової марки спонсорів та мова реклами. Тут подається значення терміну реклама - спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку.

Також цей закон регулює правовідносини в сфері реклами, призначеної для розповсюдження та споживання на території України.

Законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини в сфері реклами.

Використання реклами, яка повністю або частково є предметом авторського права та суміжних прав, здійснюється відповідно до вимог законодавства України.

Мова реклами визначається законами України "Про мови в Україні" ( 8312-11 ), "Про інформацію" ( 2657-12 ), "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" ( 2782-12 ), "Про телебачення і радіомовлення" ( 3759-12 ), іншими законодавчими актами України в цій сфері, міжнародними договорами та угодами.

Другий розділ складається з 13ти статей: Принципи рекламної діяльності, Загальні обмеження щодо реклами, Ідентифікація реклами, Недобросовісна реклама, Соціальна рекламна інформація, Реклама на телебаченні і радіо, Реклама у друкованих засобах масової інформації, Реклама з використанням телефонного та документального електроз’язку, Зовнішня реклама, Внутрішня реклама, Реклама на транспорті, Реклама у кінотеатрах, Обмеження щодо реклами, розрахованої на неповнолітніх.

Основними принципами рекламної діяльності є: законність, точність, достовірність, використання державної та інших мов відповідно до законодавства України, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами моральної, фізичної або психічної шкоди.

Цей розділ переважно регулює окремі види поширення реклами і розповідає про специфіку кожного окремого виду.

Третій розділ складається з шести статей: Реклама лікарських засобів, виробів медичного призначення, методів профілактики, діагностики і лікування; Реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв; Реклама зброї; Реклама послуг, пов’язаних із залученням коштів населення, цінних паперів; Реклама щодо інших видів підприємницької діяльності, які потребують спеціального дозволу; Реклама про зниження цін на продукцію (розпродаж).

В цьому розділі йдеться про обмеження рекламування певних типів товару чи послуг. Наприклад: реклама лікарських засобів, призначеної для медичних установ та лікарів, визначається Міністерством охорони здоров'я України. Реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв забороняється у більшості засобів масової інформації - радіо, телебачення, журнали призначені для молоді віком менше ніж 18 років, тощо.

Четвертий розділ складається з чотирьох статей: контроль за дотриманням законодавства про рекламу; Відповідальність за порушення законодавства про рекламу; Публічне спростування недобросовісної реклами; Права об'єднань громадян у галузі реклами.

В цьому розділі йдеться про регулювання цих самих законів про рекламу та про контроль за виконанням їх. Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своєї компетенції: Міністерство України у справах преси та інформації – щодо друкованих засобів масової інформації; Державний комітет України у справах захисту прав споживачів - щодо рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами у сфері захисту споживачів від порушень законодавства про рекламу; Антимонопольний комітет України - відповідно до антимонопольного законодавства; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності.

46. Структура PR-діяльності, загальні принципи її побудови і оцінки.

Структура ПР-діяльності:

1) Дослідницький процес: вивчення параметрів суспільства, моделювання особистості, психологічних процесів соціологічними і психологічними методами.

2) Медіа-релейшнз: інформаційне супроводження економічної і політичної діяльності, підготовка прес-релізів, організація пресконференцій, брифінгів, презентацій.

3) Політичний консалтінг: підготовка і проведення виборчих компаній, лобіювання прийняття законодавчих актів, консультації з внутрішньої та зовнішньої політики.

4) Кризисні комунікації: профилактика та управління кризисними ситуаціями, технологія ринкової боротьби, збір інформації, планування, аналіз.

Професійна діяльність в Паблік Рилейшинз відбувається в певних організаційних формах, які мають свої особливості.

Досвід показує, що ці форми мають цілком сформовану структуру і відповідають функціям ПР, можливостям спеціалістів, специфіці задач і запросів ринку ПР-послуг, які вони виконують.

Підрозділ в структурі фірми (організації, відомстві).

Така форма має ряд переваг. Передусім, находячись всередині фірми, ПР-служба живе загальними проблемами і приймає участь в розробці філософії і політиці фірми і реалізує потім цю політику своїми засобами. Співробітники служби можуть самостійно , без залучення керівних працівників, співробітничати з засобами масової інформації.

ПР-структура всередині фірми нарівні з перевагами має й свої недоліки. Вона може оказатися замкнутою в колі складених уявлень, які превалюють на фірмі. Ще треба взяти на увагу, що у нас поки що немає достатньої науково-методичної бази ПР. В таких умовах важко досягти високого професіоналізму і праця нерідко будується на базі власного розуміння проблеми і задач ПР.

ПР-функції може виконувати і окремий співробітник. Так як ПР-структура потребує немалих ресурсів і по силам це не кожній фірмі чи організації.

Працівник, що відає ПР повинен брати участь в аналізі ситуації, я якій діє фірма, у виробці її стратегії, у виборі засобів реалізації цієї стратегії. Це дозволяє йому бути в курсі всього, що відбувається. При цьому працівник ПР повинен отримувати всі повістки дня і протоколи засідань керуючого органу, щоб мати можливість завчасно запропонувати на розгляд відповідного питання.

Самостійна фірма як юридична особа, як суб’єкт підприємницької діяльності. У цієї форми зі всіма відповідними їй правами і обов’язками, є свої і переваги і недоліки.

В цьому випадку залучення ПР-структури зі сторони позбавляє співробітників організації і від виконання невластивих їм функцій, да вони до того ж і не мають досвіду і знань. А у кризових ситуаціях необхідно розповсюдження інформації, яке керується, чого важко досягти від внутрішньої структури.

Роботу в сфері ПР може виконувати самостійний консультант як суб’єкт підприємницької діяльності.