14. Особливості управління в сез і тпр Донецької області.

Більш наочно й комплексно проаналізувати структуру уп­равління в СЕЗ і ТПР є можливим на прикладі Донецької області, тому що там є як СЕЗ, так і ТПР.

Відповідно до Закону «Про спеціальні економічні зони й спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» управління на територіях спеціальних економічних зон і тери­торіях пріоритетного розвитку в Донецькій області здійснюють наступні органи:

1. Рада з питань спеціальних економічних зон і спеціально­го режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області.

2. Місцевий орган самоврядування.

3. Орган господарського розвитку СЕЗ.

На кожному з перерахованих органів управління необхідно зупинитися окремо.

По-перше, це Рада з питань спеціальних економічних зон і спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій об­ласті (далі Рада). Діяльність Ради регламентується Положенням «Про Раду з питань спеціальних економічних зон і спеціального ре­жиму інвестиційної діяльності в Донецькій області», затвердженим Донецькою обласною Радою 08.07.98 р. № 23/2-18.

До складу Ради входять представники органів місцевого са­моврядування, заступник голови обласної ради, голови постійних комісій обласної ради, керівники облдержадміністрації, її відділів і управлінь, керівники підприємств й організацій, розміщених на територіях пріоритетного розвитку.

Головною метою створення й функціонування Ради є забез­печення ефективного управління процесом розвитку міст і рай­онів області, віднесених до територій пріоритетного розвитку, що зводиться до висновку їхньої економіки із глибокої кризи, стабілізації за рахунок економічного зростання бюджетних до­ходів і вирішенню всіх гострих соціальних проблем.

Одним з пекучих питань на сьогоднішній день є визначення статусу Ради з питань спеціальних економічних зон і спеціально­го режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області. Пробле­ма полягає в тому, що чинне законодавство України конкретно не закріпило можливі джерела фінансування Ради. У результаті на практиці Рада не може використати кошти, які він безпосередньо одержує відповідно до закону, а також не може претендувати на бюджетне фінансування. Для визначення можливості фінансу­вання Ради з бюджету або з коштів, отриманих безпосередньо Ра­дою, необхідно проаналізувати законодавство, що тим або іншим способом регулює дані правовідносини.

Відповідно до Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади», що був прийнятий ЗО червня 1999 року органи державної влади здійснюють свою діяльність винятково за рахунок бюджетних коштів. І тут виникає правомірне питання — чи є Рада органом державної влади?

У ст. 1 вищезгаданого Закону чітко перераховуються ті ор­гани, які є органами державної влади. Ні до однієї з перерахова­них у Законі категорій Рада з питань спеціальних економічних зон і спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області віднести не можна. Разом із цим єт. 7 Закону України «Про спеціальні економічні зони й спеціальний режим інвес­тиційної діяльності в Донецькій області» говорить, що Рада є спеціально вповноваженим органом управління спеціальними економічними зонами й спеціальним режимом інвестиційної діяльності, які вводяться на територіях пріоритетного розвитку. Таким чином, можна зробити висновок, що Рада є специфічним органом управління саме на територіях спеціальних економічних зон і територіях пріоритетного розвитку й тому є необхідність усунути недолік у законодавстві й законодавчо закріпити особли­вості фінансового забезпечення Ради.

Наступний орган управління СЕЗ і ТПР — це місцевий ор­ган самоврядування.

Відповідно до Закону України «Про спеціальні економічні зони й спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» органи місцевого самоврядування крім повноважень, закріплених загальним законодавством здійснюють також на­ступні функції:

1. укладають контракти з інвестором (інвесторами) про ре­алізації інвестиційного проекту, схваленого Радою;

2. ухвалюють рішення щодо наданні в користування органу господарського розвитку спеціальної економічної зони земельних ділянок, об'єктів інфраструктури, розташованих на відповідній території й природних ресурсах місцевого значення.

Контракти між суб'єктом підприємництва й органом місце­вого самоврядування укладаються на основі Типового договору (контракту) на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку, у спеціальній (вільній) економічній зоні, затвердженого Постановою КМ України від 5.07.1999 р. № 1199.

Наступний орган управління — це орган господарського розвитку спеціальною економічною зоною.

Органом господарського розвитку спеціальною економічною зоною є юридична особа, уповноважена або спеціально створена Донецькою обласною державною адміністрацією разом з відповідними місцевими органами самоврядування.

У спеціальній економічній зоні «Донецьк» для здійснення функцій органа господарського розвитку було створено закрите акціонерне товариство, серед засновників якого великі підприємства області. На сьогоднішній день для реалізації в СЕЗ «Донецьк» затверджено два інвестиційних проекти.

Таким чином, законодавство й практика встановлюють, що орган господарського розвитку може створюватися в будь-якій організаційно-правовій формі, передбаченої загальним госпо­дарським законодавством України.

Особливої уваги заслуговує питання повноважень органа господарського розвитку. Так, ст. 6 Закону «Про спеціальні економічні зони й спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» передбачає, що місцеві органи самовряду­вання передають у користування органу господарського розвитку спеціальної економічної зони земельні ділянки, об'єкти інфраструктури, які розташовані на відповідній території й природні ресурси місцевого значення. Разом із цим, на сьо­годнішній день немає чіткого механізму реалізації даної норми. Вищезгадана правова норма дає можливість різночитання. Так, тлумачення ст. 10 Закону України «Про спеціальні економічні зони й спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» дозволяє зробити висновок, що «передача в користування земельної ділянки», припускає проходження процедури, установленої земельним законодавством, а це при­веде до збільшення часу, необхідного для передачі й буде відля­кувати, а не залучати суб'єктів господарської діяльності. Аналізована правова норма показує, що неточність або неврегульованість питання в законодавстві може привести до негатив­них наслідків у ході практичної реалізації норм права. Тому є необхідність розробити спеціальний порядок передачі земель­них ділянок, об'єктів інфраструктури, інших природних ре­сурсів органу господарського розвитку й чітко визначити, що розуміється під «передачею». У цьому випадку відпаде мож­ливість трактування чиновниками даної правової норми за своїм розсудом.