58. Виробництво товарної риби при трирічному обороті.

Нині у ставовому рибництві домінує дворічний оборот вирощування риби, переваги якого незаперечні, оскільки господарство за два вегетаційних періоди одержує товарну продукцію. Проте з підвищенням інтенсифікації рибницт­ва, збільшенням щільності зариблення і загальним збіль­шенням виробництва риби виникли проблеми, які можуть бути вирішеними за рахунок застосування трирічного обо­роту вирощування, а саме: поширення рибництва у північ­них районах, де сума активних температур не дає змоги одержати товарну рибу за два вегетаційних сезони; засто­сування ущільнених посадок, які призводять до зменшення індивідуальної маси дворічної риби; розширення строків реалізації риби в зв'язку зі швидко ростучими темпами збільшення її виробництва; поліпшення якості вирощува­ної риби. Кінцевою метою трирічного обороту вирощуван­ня є одержання великої риби, яка відрізняється високими смаковими якостями, і підвищення рівня економічної ефек­тивності ставового рибництва.

Для регіонів, де за другий вегетаційний період риба не досягає стандартної маси, розроблені біологічні норми вирощування риби у вирощувальних ставах II порядку (табл. 45) і нагульних (табл. 46).

У господарствах із трирічним оборотом змінюється про­центне співвідношення окремих категорій ставів (табл. 47). Під вирощувальні стави І і II порядку орієнтовно від­водиться ЗО—35 % ставового фонду. Зимувальні площі збільшуються у зв'язку з необхідністю організації зимівлі цьогорічок і дволіток. У ряді регіонів із сприятливими клі­матичними умовами виробництво товарної риби із триріч­ним оборотом вирощування рослиноїдних риб диктується соціальними факторами. Попит населення на товстолобика масою 0,5—0,8 кг значно менший, ніж на коропа. Тому по-

мітния інтерес представляє збільшення маси до 1,5— 3,0 кг і навіть до 4,5 кг. У м'ясі товстолобиків три­річного віку спостерігається збільшення вмісту білків, жирів і зменшується кіль­кість вологи у тканинах. М'ясо крупних товстолоби­ків віднесене до розряду «жирного» і є цінною сиро­виною для виготовлення ви­сокоякісних баличних виро­бів. Трирічний цикл вирощування рослиноїдних риб ефек­тивний у північних і західних областях і в господарствах; які мають глибокі неспускні водойми.75. Розрахунки кількості корму, потрібного на весь період росту риби. Календарний план годівлі риби

При годівлі необхідно враховувати велику залежність інтенсивності живлення риби від температури води, вмісту в ній розчиненого кисню і екологічних умов. Короп реагує на самі незначні коливання температури зміною кількості споживаємої їжі. Оптимальна температура для живлення дволіток коропа 23-29 ^оС, молоді 25-30 °С.

Годівлю молоді у вирощувальних ставах необхідно починати при досягненні коропом маси 0,5 – 1 г, а у нагульних ставах при підвищенні температури до 14 – 15 ^оС. Припиняють годівлю риби при стійкому пониженні температури води до 14 – 15 °С восени, так як при більш низькій температурі засвоєння корму різко знижується, що приводе до невиробничих затрат кормів. Показниками ефективності використання кормів у рибництві є кормовий коефіцієнт і коефіцієнт витрат корму.

Кормовий коефіцієнт - це співвідношення маси спожитого рибою корму до приросту, а коефіцієнт оплати корму – відношення маси заданого (внесеного) у ставок корму до приросту. У зв’язку з важкістю точного обліку природної рибопродуктивності у ставовому рибництві використовують показник оплати корму. Його величина залежить від складу комбікорму, способу його приготування, техніки годівлі, екологічних факторів, віку, фізіологічного стану риби і ін.

Для розрахунку необхідної (планової) кількості корму коефіцієнт оплати для гранульованих кормів прийнятий 4,7, для тістоподібних - 5.

Для визначення величини коефіцієнта оплати корму використовують формулу, запропоновану колективом працівників Інституту рибного господарства УААН:

К

К_а =

Т – ПМ – Т₁ – Т₂ – Т_р – Т_о

де К – маса згодованого корму, кг;

Т – маса виловленої товарної риби, кг;

ПМ – маса рибопосадкового матеріалу, кг;

Т₁ – приріст риби за рахунок природних кормів, кг;

Т₂ – приріст риби за рахунок внесення добрив, кг;

Т_р – приріст риби за рахунок посадки рослиноїдних риб, кг;

Т_о – маса смітної риби, кг.

Кількість корму, необхідну для годівлі коропа впродовж вегетаційного сезону, розраховують у відповідності з потужністю господарства. Вона залежить від випуску товарної продукції, посадкового матеріалу, приросту риби за рахунок корму і коефіцієнта оплати. Розрахунок ведуть за формулою (кг):

К = SП_ка, чи К = S (П₀ - П_е)а,

де К – загальна кількість кормів, кг;

S – площа ставів, га;

П_к – кормова рибопродуктивність (приріст риби за рахунок штучного корму), кг/га;

а – коефіцієнт оплати корму;

П_е – природна рибопродуктивність, кг/га;

П₀ – загальна рибопродуктивність, кг.

Плануємий приріст коропа за рахунок штучного корму (П_к) можна визначити, виходячи із загальної рибопродуктивності (П₀) та кратності посадки N (кг/га):

П_к = П_о-П_о/N

У відповідності з діючими рибоводно-біологічними нормативами передбачається додаткові витрати корму на рослиноїдних риб у кількості 10 %.

Розраховану таким чином кількість корму необхідно розподілити по місяцям і декадам вегетаційного сезону на основі плануємого приросту коропа. При цьому попередньо встановлюють плановий період годівлі за середніми багатолітніми датами стійкого переходу середньої добової температури повітря через 15 °С весною і восени.

Орієнтовні дані приросту цьоголітків коропа подані у табл. 1. По ним визначають приріст по місяцям, а також загальний приріст за сезон. Виходячи з щільності посадки визначають долю приросту за рахунок природного і штучного корму у вагових одиницях і у відсотках. Отримані дані по розподілу приросту риби за рахунок штучного корму (у відсотках) використовують для розрахунку необхідної кількості корму по декадам і місяцям.

Кількість корму, що вноситься у ставок може відрізнятися від планової. Це стосується перш за все добових доз і пов’язано зі зміною умов вирощування. ВНДІСРГом розроблені інструкції по нормуванню годівлі цьоголітків, дволітків (для трилітнього обороту), товарних дволітків, трилітків коропа, плідників і ремонтного поголів’я в залежності від маси риб, температурного і кисневого режимів ставів для різних зон рибництва.

76. Технологія годівлі коропа. Підготовка кормів до згодовування, роздавання кормів. Основні механізми та засоби автоматизаціях годівлі.

Годівля корпа високоефективна у спускних, добре підготовлених ставах. Її ефективність залежить від екологічних умов, техніки годівлі та повноцінності комбікормів.

Годівля однорідними кормами спричиняє у коропа порушення у формуванні органів травлення, призводить до кількісних і якісних змін виділюваних травних соків і порушення інтенсивного обміну речовин.

Нині комбікормова промисловість виробляє для коропа комбікорми у гранульованому вигляді.

В умовах аграрних підприємств, де коропу згодовують різні відходи, їх бажано подрібнити , а потім замішати у вигляді крутого тіста. Розмелюють корми на кормодробарках, універсальних млинах та інших механічних агрегатах. Замішане тісто готують на різних кормозмішувачах. Замішують його в чанах, діжках та іншому посуді. З метою зменшення втрат при опусканні подрібненого корму у воду в кормові суміші додають по можливості в’яжучі компоненти: лляну макуху, борошнисті змети. Для підрослого дворічного коропа, який досяг маси 150-200 г, можна згодовувати ціле зерно.Годують рибу щодня в один і той же час за допомогою різноманітних кормороздавальних засобів. Розподіл добової норми кормів по кормових місцях здійснюють згідно з прийнятою технологією: при використанні гранульованих комбікормів – по кормовій доріжці, а при тістоподібних кормах – по кормових точках. Поїданість визначають за залишком корму на кормових місцях сітчастим черпаком через 2-3 год після роздавання. Для підвищення ефективності використання поживних речовин добового раціону норму годівлі коропа доцільно ділити на дві чи, в деяких випадках, на три частини і організовувати дво- чи триразову годівлю.

У рибгоспах можна використовувати бункери об’ємом 12,5 і 25 т (БВ – 12,5 і БВ-25).

Для виготовлення тістоподібних кормів передбачена комплексно механізована лінія, яка складається з механічної лопати ТМЛ-2М, норії НЦГ-10, вагів, дробарки УДК-Т, гвинтового конвеєра ПШП-0,4, бункера-нагромаджувача з дозатором, кормороздавача 40А і обладнання для подавання води.

Подрібнювач зеленої маси «Волгарь-5»

Роздавач тістоподібних кормів: агрегат УРД

Роздавачі рибних кормів: «Катамаран», а також кормороздавачі СКР-1 і СКР-3, АКУ 1 СОКБ і КРЗ-1.

66. Басейнові рибницькі господарства мають такі переваги порівняно із садковими: можна регулювати умови утримання,інтенсивність і характер водообміну та створювати сприятливий температурний і гідрохімічний режими для вирощуваної риби; можна цілорічно вирощувати товарну продукцію; можлива повна механізація і автоматизація рибницьких процесів; є умови для очистки води і зворотної системи водопостачання; можливий надійний контроль за утриманням риби. Для будівництва басейнів використовують дерево, метал, скловолокно, бетон чи пластмаси. Розрізняють такі типи басейнів: круглі, прямокутні, вертикальні (силоси). Вони можуть знаходитись на відкритому майданчику чи в закритому приміщені, але краще розміщувати їх у закритих приміщенях, оскільки при цьому легше створювати необхідні умови для риби. Кожний з типів має свої переваги і недоліки. Так круглі басейни кращі, ніж прямокутні, тому що в них немає мертвих зон, де нагромаджуеться продукти обміну і незїдяний корм, перевага прямокутних басейнів полягає в ефективному використанні корисної площі. Значно економиться корисна площа при будівництві рибоводних силосних місткостей, застосування яких дозволяє значно збільшувати об’єм води на обмеженій площі. Висота силосів може досягати кількох метрів. Їх можна споруджувати на відкритому повітрі та в приміщені. Вони мають форму циліндра с конічною основою, де осідає бруд. Випусканння осаду, а також вилов риби здійснюється через донний трубопровід. Рибоводні силосні місткості можна виготовляти з сталі, алюмінію, скловолокна і пластмаси для вирощування в них форелі коропа, рослиноїдних риб і теляпій. При басейновому вирощувані застосовують високу щільність посадки і годівлю високими комбікормами. Продукти жит. Риб і залишки корму виносяться з басейну течією води. Ефективність вирощування риби визначаеться інтенсивністю водообміну і якістю води. Водопостачання здійснюється механічно, тому потрібні водозабірні гідроспоруди, насосна станція, водоподаючі та скидні канали, а також великі споруди для очистки води, використаний басейновим рибницьким господарством. В таких господарствах краще створювати оборотне водопостачання. Є промислові рибницькі підприємства які використовують воду 10 разів, тобто надходження свіжої води становить всього 10% від загального водообміну. Циркуляція води з одночасним збагаченням її киснем забезбечуеться роботою ерліфтів, при цьому кожни1 басейн має самостійну циркуляційну систему, що запобігає поширенню епізоотій. Хоча витрати на спорудження циркуляційних установок може бути у 2 рази більше ніж проточних будівництво їх виправдане, оскільки при такому водо забезпечені досягаеться використання води і зявляеться можливість регулювання і контролю умов навколишнього середовища. 77. Транспортування живої риби. Транспортні засоби і обладнання.

Живу рибу перевозять спеціальним залізничним, водним і

автомобільним транспортом. Транспортні засоби повинні забезпечити

збереження якості живої риби при перевезенні її до місць зберігання або

реалізації. Перед перевезенням рибу витримують у садках з метою очищення

її травного тракту.

На велику відстань живу рибу перевозять переважно залізничним

транспортом. Для цього використовують спеціальні живорибні вагони або

двовагонні секції.

Перевезення водним транспортом є найстарішим, достатньо надійним і

порівняно дешевим способом перевезення живої риби. З усіх способів

перевезення риби цей спосіб найбільш наближений до природних умов. Для

транспортування використовують човни-прорізи, плавучі ящики-садки,

живорибні баржі і самохідні ізотермічні живорибні судна.

Автомобільний транспорт широко використовується для перевезення живоїриби з місць вилову до живорибних вагонів або до живорибних баз, а також від живорибних вагонів і живорибних баз у торговельну мережу. Найбільш удосконаленими є вантажні живорибні автомобілі з назвою "Жива риба". На автомобілі розміщені ізотермічна автоцистерна або спеціальний

ізотермічний контейнер, які обладнані пристроєм для примусової аерації

води повітрям або газоподібним киснем. Найсучаснішими видами

автомобільного транспорту для перевезення живої риби є автопоїзди і

рибовози, які обладнані засобами для аерації та охолодження води. На

практиці для перевезення живої риби (крім форелі, судака та морських

риб) використовують також прості засоби — брезентові чани, металеві і

дерев'яні бочки, які установлюють на звичайних вантажних автомобілях.

При цьому збільшують у два рази кількість води порівняно з перевезеннями

в автомобілях з ізотермічними автоцистернами. Співвідношення риби та

води повинно гарантувати збереження життєдіяльності риби на період її

транспортування. Це співвідношення різне для транспортних засобів з

примусовою аерацією води і без такої. В транспортних засобах з

примусовою аерацією води співвідношення риби і води повинно становити:

для амура, буфало, коропа, сазана, сома і вугра 1:1,25; для карася, лина

1:1; для форелі і судака 1:5; для бестера, ляща, товстолобика, щуки та

ін. 1:2. В транспортних засобах без примусової аерації води кількість

води збільшують у два рази; в таких видах транспорту не дозволяється

перевозити форель і судака.

Тривалість транспортування амура, буфало, коропа, сазана, вугра, карася і лина автомобільним транспортом при температурі води не вище за 10° С до 8 годин без заміни води. Для інших прісноводних риб тривалість

транспортування при цій температурі до 12 годин; після 6 годин

транспортування вода має бути замінена.

Максимальна тривалість транспортування живої риби залежить від виду риби, температури води, співвідношення риби і води, змінення води,

технічних засобів, що використовуються.