ЗМІСТ

1 ПРИКЛАДИ СКЛАДНИХ СИСТЕМ ЇХ ІДЕНТИФІКАЦІЯ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНННЯ……………………………………………………………….…3

1.1 Загальна характеристика кількох економічних систем……………………....3

1.2 Обґрунтувати приналежність цих систем до певного виду……………….…5

1.3 Методи дослідження складних систем…………………………….………….7

2 ПОБУДОВА МОДЕЛІ ТИПУ «ЖИТТЕВИЙ ЦИКЛ» І «ЧОРНОЇ СКРИНЬКИ»………………………………………………………………………..12

2.1 Побудова моделі типу «життєвий цикл». Визначення і надання характеристики етапу життєвого циклу, якому відповідає сучасний стан даного економічного об’єкта ……………………………………….……………………..12

2.2 Побудова моделі «чорної скриньки», визначення «входів» і «виходів» досліджуваної економічної системи………………………..……………………..14

3 ПОБУДОВА МОДЕЛІ «ДЕРЕВО ЦІЛЕЙ»…………….……………………….16

4 ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНИМ ОБ'ЄКТОМ ……………………………………………………18

4.1 Представлення графічно організаційної структури системи управління економічним об’єктом …………………………………………………………...18

4.2 Визначення переваг і недоліків даної структури і надання оцінки її придатності для досліджуваної організаційно – економічної системи з погляду поставлених цілей і завдань………………………………………………………..21

5 УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ НА ОСНОВІ ПОБУДОВИ НАЙТИПОВІШОЇ МАТЕМАТИЧНОЇ МОДЕЛІ……………………..………….22

5.1 Побудова математичної моделі найтиповішої для досліджуваної системи задачі управління…….……………...……… ……………………………..………22

5.2 Описання методів та засобів реалізації поставленої задачі……………………………………………………………………………….. 26

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………… . ..27

1 ПРИКЛАДИ СКЛАДНИХ СИСТЕМ ЇХ ІДЕНТИФІКАЦІЯ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНННЯ

1.1Характеристика кількох економічних систем

Економічна система — це певним чином упорядкована система зв'язків між виробниками і споживачами матеріальних та нематеріальних благ, що існує в сфері виробництва і споживання та охоплює галузі народного господарства. В світовій практиці склалося дві групи економічних систем: ринкові і неринкові. До ринкових відносяться: ринкова економіка вільної конкуренції і сучасна ринкова економіка. До неринкових економічних систем відносяться традиційна економічна система і адміністративно-командна.

Ринкова економіка вільної конкуренції - чистий капіталізм (19ст. - перші десятиліття 20 ст.). Її основні ознаки: приватна власність на інвестиційні ресурси; вільна конкуренція; свобода учасників економічної діяльності; ринкове ціноутворення; стихійне ринкове регулювання.

Сучасна ринкова економіка — сучасний капіталізм (друга половина 20 ст.). Її основні ознаки: колективна приватна та державна власність; державне розгулювання економіки з метою стимулювання споживчою попиту та пропозиції; маркетингова система управління виробництвом.

Традиційна економічна система (притаманна слаборозвинутим країнам). Її основні ознаки: відстала технологія; ручна праця; багатоукладність; натуральне виробництво; переважання дрібнотоварного виробництва; активна роль держави.

Адміністративно-командна система має такі основні ознаки: державна власність на засоби виробництва; монополізація та бюрократизація економіки; централізоване планування та управління виробництвом; централізований розподіл матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Об'єктом дослідження макроекономічних систем, зокрема прогнозування, планування і державного регулювання є агреговані показники, які відображають сукупність в інформаційних економічних одиниць, які складають одне ціле.

Суб'єктами макроаналізу, прогнозування, індикативного і державного регулювання економічної системи виступають: сектор домашніх господарств, який містить усі приватні господарства країни, діяльність яких направлена на задоволення власних потреб. Домашні господарства проявляють три види економічної активності: пропонують фактори виробництва, споживають частину отриманого доходу і заощаджують;

підприємницький сектор - це сукупність усіх фірм, зареєстрованих у межах країни. Підприємницький сектор проявляє всі види економічної активності: пред'являє попит на фактори виробництва, пропонує результати своєї діяльності та інвестує;

державний сектор - усі державні інститути та установи. Держава виробляє суспільні блага, які надходять споживачам «безоплатно» (безпека, досягнення фундаментальної   науки,   послуги   державної,   соціальної   та   виробничої інфраструктур).

Економічна система ЗАТ «Бісквіт-шоколад» - це підприємство з виготовлення кондитерських виробів. Підприємство розташоване в місті Києві . Виробляє солодощів для продажу в Україні, а також має канали збуту за кордон. Співпрацює з широким колом постачальників та покупців.

Дана система є складною, бо їй притаманні такі властивості: загальність та абстрактність – об’єктом пізнання є процес виробництва, множинність – елементи системи мають свої системні характеристики, відносність та конкурентність, цілісність, емерджентність – система має властивості, які не притаманні жодній з її складових, еквіпотенційність – система розглядається як підсистема економічної системи, підсистема постачання є системою зі своєю структурою, синергізм - ефективність функціонування системи є вищою за сумарну ефективність ізольованого функціонування кожної з її складових.

	- нема голосів (4566 відвідувань)
Користувачі повинні бути зареєстровані щоб голосувати за книгу

Назад

1.2 Обґрунтувати приналежність цих систем до певного виду

Системи мають свою класифікацію, згідно цієї системи наведені вище системи можна класифікувати (табл. 1.2)

Таблиця 1.2 – приклади систем, що реалізують певні цілі, та їх ідентифікація відповідно до первинної класифікації систем

Характеристики системи	ЗАТ «Бісквіт-шоколад»		Економіка
Мета функціонування та існування системи	Виготовлення кондитерських виробів, задоволення потреб споживачів, отримання прибутку		Управління та контроль державними ресурсами, перетворює ресурси на матеріальні блага, що споживаються суспільством,
Вид системи за наступними класифікаційними ознаками:	х		х
За природою елементів	Матеріальні		Матеріальні
За походженням	Штучна – створена людиною для досягнення певної мети		Змішана – має природні та штучні підсистеми
За взаємодією із зовнішнім середовищем	Відкрита – високий ступінь залежності від зовнішнього середовища
За рівнем складності	Велика – розглядається як сукупність апріорно виділених підсистем	Велика – система, що є уособленням комунального господарства, при якому повинно забезпечуватись якість сфери життєдіяльності, створення комфортних умов проживання населення
За змінами в часі	Динамічна – відбуваються зміни в часі
За можливістю управління	Системи з управляння – є можливість впливати на зміну стану
За способом організації	Ієрархічна – структура задається деревом
За призначенням	Активна – цілі та способи функціонування яких можуть змінюватись
У залежності від впливу людини на функціонування системи	Людино – машинна – кінцеве рішення приймає людина	Організаційна – соціальна система рішення приймає людина

Розглядаючи і аналізуючи складні системи слід враховувати зовнішні і внутрішні обмеження реалізації мети, що дозволяє знайти оптимальне і припустиме розв’язання проблеми.

1.3 Методи дослідження складних систем

З метою дослідження властивостей економічних систем доводиться застосовувати прийоми «системного мислення», яке допомагає розкривати взаємозв’язки між різними складовими систем. Системний підхід дає змогу глибше зрозуміти причини багатьох явищ, які в розрізненому вигляді здаються випадковими, але об’єднані в систему сприяють виявленню закономірностей їх перебігу.

Системний аналіз, який становить сукупність методів і способів дослідження складних об'єктів, процесів, багаторівневих та багатокомпонентних систем, що спираються на комплексний підхід, врахування взаємозв'язків і взаємодії між елементами системи як у середині системи, так і поза її межами. Цей аналіз відіграє головну роль у плануванні, управлінні виробництвом, прийнятті ефективних управлінських рішень.

Основними властивостями системи є:

– об'єктивність;

– цілісність;

– структурність;

– взаємозв'язок із зовнішнім середовищем;

– ієрархічність;

– цілеспрямованість;

– самоорганізація.

Саме враховуючи ці властивості, системний аналіз вивчає закони і закономірності розвитку системи.

У системі простежується складна взаємодія і взаємообумовленість явищ та процесів, кількісна визначеність яких дає можливість їх математизації. На цьому базується широке застосування економіко-математичного методу при вивченні економічних систем, прогнозуванні явищ та використанні електронно-обчислювальних машин, персональних комп'ютерів. Системний підхід при вивченні економічної системи потребує також комплексного аналізу та розробки економічних, соціальних і науково-технічних програм її розвитку.

Отже, системний підхід в економічному аналізі передбачає:

1) виявлення сутності явища і процесу як самостійних систем певного порядку, що мають різні структури зв'язків з економічними підсистемами, системою і середовищем;

2) розробку синтетичних та аналітичних показників, що характеризують кількісний бік явищ і процесів у нерозривному зв'язку з їх якісними параметрами;

3) вивчення законів, закономірностей і тенденцій їх розвитку на основі відбору та перетворення інформації;

4) складання моделей розвитку явищ і процесів з урахуванням динамічності економічної системи та їх економічного обґрунтування

Особливо важливе значення системний аналіз має в дослідженні складних економічних систем, таких як галузі і сектори економіки, економіка в цілому та система управління нею. Системний аналіз економіки полягає у вивченні економічних явищ і чинників за допомогою дослідження їх як взаємозв’язаних економічних підсистем єдиної системи народного господарства. Системний аналіз використовується, насамперед, для вивчення цілей розвитку економічного об’єкта, з яких випливатимуть цілі розвитку й удосконалення системи управління.

ЗАТ «Бісквіт-шоколад» є складовою кондитерської галузь, розглянемо основні ідеї та концептуальні засади системного підходу на прикладі даної галузі. Метод системного аналізу на галузевому рівні має враховувати те, що цілі та перспективи розвитку галузі випливають із загальнодержавних цілей розвитку суспільства та потреби економіки загалом у її продукції й послугах. Галузь як комплекс підприємств, підпорядкованих певному міністерству чи комітету, вивчається у складі відповідного економічного сектору з урахуванням його макроекономічних цілей, які виокремлюються згідно з їхнім місцем у досягненні стратегічних цілей країни.

Галузь представлена як порівняно ізольована система з урахуванням її технологічної спеціалізації у процесі виробництва; специфіки її економічної організації як самостійної господарської підсистеми; соціальної структури зайнятого в цій галузі населення; її розміщення на території країни тощо.

Беруться до уваги всі підсистеми галузі, які частково утворюють самостійні господарські об’єкти, а частково являють собою управлінські організації та різного типу інформаційні системи, через які здійснюється взаємозв’язок складових галузі. Вивчається вона в динаміці її розвитку як у довготерміновій (15—20 років), так і в короткостроковій перспективі, причому з позицій ефективного функціонування в кожний поточний період.

Для системного аналізу використовується комплекс економіко-математичних моделей досліджуваної системи. На галузевому рівні метод математичного моделювання має такі особливості:

модель розвитку даної галузі являє собою один із блоків загального комплексу моделей розвитку економіки;

технологія та економіка цієї галузі описуються загальною балансовою економічною моделлю;

процеси розвитку галузі характеризуються комплексом динамічних моделей, що містить економіко-математичні моделі кожного господарського її об’єкта, адресовані конкретним органам, які керують галуззю;

увесь комплекс моделей розвитку та поточного функціонування галузі має бути пов’язаний єдиним комплексом критеріїв оптимальності (та відповідних їм планових і облікових показників), які випливають з аналізу ролі галузі в перспективному розвитку економіки.

Процес системного аналізу розвитку галузі можна поділити на чотири стадії.

Перша стадія — визначення системи, її загальної мети (яка випливає з розгляду ролі системи в надсистемі) та критеріїв, що забезпечують подальший вибір оптимального шляху досягнення цієї загальної мети.

Вираження галузевого критерію в кількісній формі забезпечує можливість точного кількісного вираження цілей підсистем, критеріїв оцінювання їх функціонування, а також формування, з одного боку, критеріїв оптимальності для всього взаємозв’язаного комплексу моделей планування і регулювання галузі, а, з другого боку — системи показників та важелів економічного регулювання. Іноді вдається сформулювати критерії тільки на якісному рівні.

Друга стадія системного аналізу полягає в побудові й аналізі дерева цілей. Це найбільш трудомісткий і результативний етап роботи. Побудова дерева цілей має доводитись до рівня задач, розв’язування яких уже не викликає принципових труднощів.

Третя стадія системного аналізу розвитку галузі починається зі складання вичерпного плану заходів, що мають на меті досягнення цілей галузі. Ці заходи розміщуються на нижньому рівні дерева цілей і добираються за допомогою системи моделей розвитку галузі.

Заходи можуть й поділятися, скажімо, на такі групи:

економічні;

адміністративно-правові;

спрямовані на вдосконалення управління;

у сфері капіталовкладень і будівництва;

у сфері науково-технічного прогресу й модернізації фондів.

Щоб забезпечити здійсненність цих заходів, їх потрібно згрупувати також за ознаками компетенції урядових органів, міжвідомчого узгодження.

Найбільш важливим і результативним групуванням заходів є їх поділ за ступенем ефективності. Ефективність розглядається стосовно досягнення цілей, сформульованих у дереві цілей, де, зокрема, досягнення певної економічної ефективності є однією з цілей.

Четверта стадія — діагностування, тобто виявлення всього комплексу актуальних нерозв’язаних проблем, диспропорцій та їх причин. Мета діагнозу — специфікація розроблюваної системи, уточнення вимог до неї, створення організаційного плану послідовної побудови системи, добір засобів та методів управління нею.

Діагноз системи полягає в безпосередньому обстеженні об’єкта та включає в себе, з одного боку, вивчення документації, а з другого — масове виявлення та аналіз думок співробітників.

Абсолютна більшість інформації, яка може бути одержана при обстеженні, відноситься не до «хвороб» управління, а швидше до симптомів, в яких виявляється розлад інформаційної системи управління. Як правило, причини цих розладів усвідомлюються рідко, тому головна мета діагнозу — встановити ці причини. На основі аналізу матеріалів опитування визначається комплекс симптомів розладу управління в термінах «недоліків управління»; на підставі такого аналізу виявляються розлади інформаційної системи та їх причини; добираються інформаційні механізми управління; формулюються їх взаємозв’язані комплекси.

Процес стратегічної діагностики передбачає три стадії: збір інформації про теперішній стан організації; аналіз зібраної інформації та її оцінку; прогнозування майбутнього стану організації. Формування інформаційної бази для стратегічної діагностики середовища відбувається шляхом пошуку вже сформованої інформації, відстеження інформації, яка з'являється, та прогнозування майбутнього середовища.

Для виявлення основних чинників середовища і можливих тенденцій їхньої зміни в майбутньому застосовують відповідні методи аналізу та прогнозування. Для цього використовують як універсальні способи аналізу (традиційний інструментарій), так і спеціальні, що дає змогу виявити можливості і загрози зовнішнього середовища, сильні і слабкі сторони організації, а також встановити між ними взаємозв'язки. До основних методів прогнозування належать методи експертних оцінок, методи екстраполяції та пояснювальні моделі. Вибір конкретного методу зумовлений різними причинами, зокрема рівнем нестабільності зовнішнього середовища та можливостями інформаційного забезпечення.

Діагностику середовища трактують як засіб, метод та інструментарій всестороннього дослідження середовища організації. Розрізняють три форми діагностики середовища — аналітичну, експерту та імітаційну. Аналітична діагностика передбачає визначення діагнозу безконтактними методами з використанням маркетингової та статистичної інформації. Експертна діагностика ґрунтується на інформації, яка отримана контактними методами шляхом проведення спеціальних експертних і соціоекономічних опитувань. Імітаційна (модельна) діагностика дозволяє отримати інформацію про об'єкт дослідження внаслідок імітаційного моделювання, хоча моделювання конкретної ситуації — доволі складне завдання. Результатом діагностики є діагноз, тобто визначення поточного і перспективного стану середовища організації.

Під час діагностики формулюють цілі та завдання дослідження, вибирають конкретні його об'єкти та їхні складові, добирають показники, які здатні дати повну й якісну оцінку елементів, взаємозв'язків, умов, у яких функціонує система. Для цього зовнішнє й внутрішнє середовище організації розглядають як сукупність окремих компонент. Кожна компонента, в свою чергу, містить сукупність чинників, які знаходять своє відображення в системі показників. Цей етап можна умовно назвати попереднім дослідженням, тому що він сприяє якісній оцінці стану та тенденцій зміни деяких чинників середовища.

На наступному етапі поглиблено вивчають окремі складові середовища. Центральне місце в цьому процесі належить експертній діагностиці сильних і слабких сторін організації, виявленню рівня реакції організації на загрози зовнішнього середовища й особливостей, які сприяють використанню його можливостей. На основі цього визначають потенціал організації, який дає їй змогу використовувати можливості та нейтралізувати чи зменшувати вплив загроз. Відповідно до мети, яку прагнуть досягти під час діагностики, виділяють три її можливі варіанти: нормативна (існуючий стан порівнюють з бажаним); ретроспективна (існуючий стан порівнюють з минулим); міжсуб'єктна (за основу беруть оцінку найнебезпечнішого конкурента або групи конкурентів, які займають проміжну позицію у цьому секторі ринку). На завершальному етапі прогнозують можливі тенденції зміни середовища організації як основи для побудови стратегії.

Таким чином, незалежно від послідовності проведення, діагностика середовища передбачає багатоітераційний шлях: діагностика компонент внутрішнього середовища зумовлює потребу вивчення зовнішнього, а дослідження деяких аспектів зовнішнього середовища спонукає звернутися до внутрішнього. В результаті спільного вивчення потенціалу організації та стратегічного клімату зовнішнього середовища вдається встановити взаємозв'язки між ними, об'єктивно їх оцінити з метою вибору стратегічної орієнтації.

Дослідження особливостей економічної системи ЗАТ «Бісквіт-шоколад» навведено в наступних розділі наступних даної роботи.