4. Розрахункова частина.

4.1.Розрахунки потужності та конструктивних елементів модернізованого обладнання

Технічна норма продуктивності, т буряків/ добу:

Розраховується за формулою:

(4.1.1)

де: – корисний вміст прогресивних преддефекаторів;

=1070 кг/ -густина соку;

=15 хв- тривалість процесу;

₌ 285%- кількість продукту до маси буряку;

_=0,9- експлуатаційний коефіцієнт обладнання.

4.2. Розрахунки елементів такелажних пристроїв для монтажу вузлів обладнання або пристроїв для ремонту

Під такелажними роботами розуміють переміщення обладнання та деталей у горизонтальному, вертикальному та похилому напрямах та встановлення на фундамент або металеву опору. В залежності від розмірів обладнання такелажні роботи займають від 30 до 60% об’єму монтажних робіт. Для виконання такелажних робіт використовують лебідку, талі, домкрати, крани, кранбалки, гусеничні крани та крани на пневмоколісному ходу.

Для піднімання вантажу використовують стальні канати з границею міцності на розтяг 1400 – 1800 МПа. Канат вибирається із врахуванням коефіцієнтного запасу міцності.

Для вантажних стрілевих кранів при ручному приводі К=4, при машинному- К=5, при підніманні людей К=9, для піднімання обладнання під час монтажу- К=6.

Для монтажу використовуємо гнучкий канат. Механізм піднімання з машинним приводом, важким режимом роботи, виконують з запасом міцності гнучкого елементу К =6.

Вага прогресивного преддефекатора Р3-ПДД-3:

При визначенні максимального натягу каната необхідно врахувати навантаження від крюкової підвіски:

(4.2.1)

Максимальний натяг в одній із гілок каната, що набігає на барабан визначається за формулою:

(4.2.2)

ККД поліспаста =0,98;

-число робочих ділянок на барабані =2;

- кратність поліспаста =2;

По ГОСТ 2688-60 вибираємо металевий канат подвійного звивання типу ЛК-Р.

Розривне зусилля канату визначаємо за формулою

(4.2.3)

Так як піднімання здійснюється за допомогою чотирьох строп, то:

По одержаному розривному зусиллю вибираємо канат по ГОСТу 2688-80:

_d=14 мм, маркування групи канату

Допустиме розривне зусилля

4.3 Розрахунок балок, колон та фундаментів для монтажу обладнання

Фундаменти машин, сприймають і передають на підставу статичні навантаження, а також що виникають при роботі машин (унаслідок неврівноваженості їх рухомих частин) динамічні навантаження. По характеру динамічних навантажень розрізняють 2 основних групи машин — з періодичними обурюючими силами, що викликають вимушені коливання фундаментів, і з ударними діями, що обумовлюють вільні коливання фундаментів; деякі машини передають на фундаменти навантаження обох видів. До першої групи відносяться машини з частинами, що рівномірно обертаються (турбоагрегати, електричні машини і т.п.) і рухомими зворотно-поступальний (поршневі компресори і насоси, лісопильні рами і т.п.), до другої — машини з падаючими робочими органами (копри, ковальські молоти, формувальні і ін. машини) і нерівномірно рухомими елементами (наприклад, прокатні стани, кувальні вальці). По конструктивному пристрою Фундаменти машин підрозділяються на масивні, стенчатиє і рамні. Фундаменти перших двох типів владнують безпідвальними (тобто повністю заглибленими в грунт) або підвальними, вживання яких обумовлюється необхідністю установки під машинами допоміжного устаткування. Рамні фундаменти, як правило, владнують підвальними.

Матеріал для фундаментів машин — переважно монолітний бетон і залізобетон. У практиці промислового будівництва отримали поширення також збірні і збірно-монолітні Фундаменти машин, у тому числі свайні, споруджувані із застосуванням високого ростверка . Вживання збірних конструкцій доцільне головним чином при установці машин з добре урівноваженими рухомими частинами (наприклад, турбоагрегатів). Невеликі машини, верстати і устаткування незрідка встановлюють без спеціальних фундаментів — безпосередньо на бетонному підлогу, який в цьому випадку конструктивно посилюється арматурою. Для зменшення шкідливого впливу коливань в конструкцію Ф. м. включають пружні амортизатори (наприклад, пружини, гумові прокладки) і демпфери (поглиначі енергії коливань). При розрахунку і проектуванні Ф. м. враховують пружні властивості грунту, величини статичних і динамічних навантажень від машин, конструктивні особливості останніх і ін. чинники.

В основу статичного розрахунку фундаменту прийнята умова, що фундамент під машиною або апаратом не повинен давати великої осадки.

(4.3.1)

, МПа –тиск на грунт;

, Мн – вага машини;

, Мн – вага фундаменту;

, МПа – допустимий тиск на грунт;

- коефіцієнт зменшення основного напруження;

, - площа основи фундаменту.

Масу машини та розміри основи машини вибирають згідно паспортних даних:

1.Визначаємо вагу фундаменту, яка залежить від типу машини та її динамічності:

(4.3.2)

- для статичного обладнання;

- для машин ротаційного типу;

- для трубопроводів;

- для поршневих компресорів.

Для преддефекатора Р3-ППД-3 обераємо: (для статичного обладнання).

2. Знаючи вагу фундаменту, визначаємо його об’єм:

(4.3.3)

- для залізобетону.

Знаючи ширину та довжину фундаменту, визначають висоту фундаменту:

, м (4.3.6)

Рисунок 4.3.1 Схема блоку фундаменту.