2. Інституціональна природа сучасної фірми. Контрактна концепція фірми.

Теорія прав власності дає змогу по-новому побачити роль і природу економічних організацій. Відомо, що всередині цих організацій принципи ринкової економіки не діють. Яким чином у сучасній економіці повинні співіснувати ринкові та ієрархічні принципи організації'? Чому самі економічні організації існують у різних формах? На ці та багато інших питань намагається відповісти сучасна неоінституціональна теорія.

У рамках цієї теорії під фірмою, як економічною організацією, розуміють коаліцію власників скооперованих факторів виробництва, які зв'язані між собою контрактними зобов'язаннями з метою мінімізації трансакційних витрат.

Економічні теорії зосереджені в сукупності теорії фірми. В них фірма розглядається як цілісна одиниця без проникнення у хитросплетіння її внутрішньої структури та без врахування взаємодії в її межах груп інтересів. •

Так. з позицій класичної політичної економії фірма . це, щонайбільше, сфера повноважних рішень індивіда, а "економічна людина" - персоніфікація фірми.

З позицій неокласичної політекономії фірма стає своєрідною, деперсоніфікованою "економічною людиною", своєрідним надраціональним суб'єктом, що практично застрахований від помилок. Організація з її потужним технічним апаратом і величезними ресурсними можливостями пошуку і аналізу інформації починає розглядатися як передумова зміцнення позицій щодо раціональності економічних дій та поведінки.

Засновники інституціональної економічної теорії намагатися привернути увагу економістів до складної внутрішньої структури фірми (Р. Коуз "Природа фірми"). Але. за оцінкою самого Р. Коуза. його ідеї так і не увійшли до інструментарію економістів.

Спроба вийти за межі "чистого раціоналізму" здійснена представниками нової інституціональної економічної теорії, зокрема О. Уільямсоном. послідовником Р. Коуза.

Репрезентуючи теорії трансакціонних витрат, в яких фірма виступає як інструмент економії коштів на пошук інформації, специфікацію прав власності, укладення договорів та підтримки їх дієздатності. О. Уільямсон спробував запропонувати нову інтегральну теорію фірми. У ній враховується наявність асиметричних відносин влади й авторитету, що відділяють ієрархічно вибудовані фірми від горизонтатьних ринкових відносин.

До переваг цієї теорії слід віднести: по-перше. Уільямсон визнає наявність "провалів ринку" (тагкеї Гаііигез). викликаних так звани\£опортунізмом суб'єктів, що переслідують свої особисті інтереси. Фірма, таким чином, стає засобом установлення більш надійного порядку, способом дисциплінування егоїстів. По-друге. Уільямсон приймає передумову Г. Саймона про обмеженість раціональної дії ринкових "акторові". І з цього погляду фірма виявляється стабілізуючою структурою,

шо допомагає справлятися з несподіванками, що породжуються відхиленням окремих суб'єктів від раціональної лінії поведінки.

Разом з тим. теорії не вдалося повністю подолати обмеження економічного підходу. По-перше, і в його теорії економічні відносини подані у формі контрактної взаємодії сторін, кожна з який, згідно із покликом своєї вічної природи, наполегливо переслідує власні інтереси, по-друге, інтереси керуючих ототожнюються з цілями фірми і цілком зайняті турботою про підвищення економічної ефективності підприємства.

Інша група представників нової інституціональної економіки (А. Алчян та Г. Денец)4 репрезентували теорію агентських відносин, в якій власне відкидається наявність будь-яких владних структур. Вони розглядають фірму як подобу "ринку, привласненого в приватну власність". У її рамках відносини керівника і виконавця є контрактом, шо фактично нічим не відрізняється, скажімо, від взаємодії між покупцем і продавцем в овочевій крамниці. Фірма, власне кажучи, залишається фікцією, набором обмежень для самостійно діючих індивідів.

Окрема, по суті протилежна до розглянутих концепцій, позиція представлена еволюційною теорією фірми А. Чандлера. що стверджує, що "одиницею аналізу повинна бути сама фірма, а не трансакції чи контрактні відносини, у які вона вступає". Чандлер наголошує на безупинному динамічному процесі пристосування фірми до мінливих умов через реорганізацію власних ресурсів.

Але і в цій теорії, як справедливо зазначає В. В. Радаєв, для фірм (їхніх менеджерів) характерний раціоналізм, що допомагає формувати ринкові стратегії і перебудовувати структуру підприємства. Тим часом сучасні фірми найчастіше не виступають як раціональні ринкові агенти, а просто імітують структуру успішних підприємств-лідерів у процесі так званого інституціонального ізоморфізму.5

Концепція підприємства як мережа контрактів Еволюція підприємства в організацію об'єктивно стимулювала розширення рамок економічної теорії, появу нових теорій підприємства, серед яких важливе значення займає контрактна теорія фірми, згідно з якою підприємство (фірма) розглядається як мережа контрактів. Початок дослідженням підприємства як мережі контрактів, як відомо, поклала робота Р.Коуза "Природа фірми", написана у 1937 р., в якій автор розглядає фірму (підприємство) і ринок як альтернативні способи організації економічних організацій, різні механізми координації у використанні ресурсів. Фірма і ринок у своїй організації використовують контрактну форму й у цьому плані можуть розглядатися як системи, мережі контрактів. Але контрактна організація підприємства має відмінні риси, які й обумовлюють існування фірм в економіці. На підставі введеного ним поняття трансакційних витрат Р.Коуз розкриває особливості механізму координації у фірмі, показує її об'єктивні основи і переваги. У ринковій системі координація виробництва як відомо, здійснюється за допомогою послідовних трансакцій обміну на основі цінового механізму, що припускає визначені (трансакційні) витрати на одержання інформації, ведення переговорів, висновок і виконання контракту по кожній трансакції обміну. Фірма також являє собою систему контрактів, однак тут контрактів набагато менше. Серія контрактів з кожним із власників ресурсів заміняється одним загатьним контрактом. В результаті відбувається економія трансакційних витрат, що й обумовлює виникнення і розвиток підприємств (фірм). Але відмінність підприємства від ринку не тільки у тому, що тут менше контрактів, але й у тому, що тут їхній характер принципово інший. У фірмі підприємець за контрактом за визначену плату одержує у своє розпорядження виробничий ресурс. Р.Коуз підкреслює, шо фірма виникає тоді, "коли спрямування ресурсів (у межах, обумовлених контрактом) починає залежати від покупця", тобто підприємця. На думку Коуза. це відбувається головним чином тоді, коли короткострокові контракти насамперед "у випадку постачання послуг праці, ніж при покупці товарів" виявляються незадовільними, і заміщуються довгостроковими. Інакше кажучи, коли підприємець на невизначений термін купує робочу силу, тоді виникає фірма. Тобто контрактні відносини з приводу послуг праці становлять підґрунтя фірми (підприємства). Р.Коуз підкреслює: довгострокові контракти, що

сутність підприємства (фірми).

Концепція трансакційних витрат уперше викладена англо-американським економістом Рональдом Гаррі Коузом у 1937 році, якому у 1991 ропі було присуджено Нобелівську премію в галузі економіки за «піонерські роботи з проблем трансакційних витрат і прав власності». Його дві статті, іцо вийшли друком з інтервалом майже у чверть століття: «Природа фірми» (1937 р.) і «Проблема соціальних витрат» (1960 р.) здійснили переворот у баченні економічної дійсності, послугували джерелом нової парадигми мікроекономічного аналізу без складних математичних моделей і. по суті, генерували цілий ряд наукових концепцій.

Трансакційні витрати — це витрати у сфері обміну, пов'язані з передачею прав власності. Вирізняють п'ять основних форм трансакційних витрат:

4. витрати, пов'язані із пошуком, збиранням, обробкою та аналізом ринкової інформації:

5. витрати, пов'язані із пошуком партнерів, веденням переговорів та укладанням контрактів;

6. витрати, пов'язані із стандартизацією та забезпеченням і контролем виконання вимог стандартів;

7. витрати, пов'язані із захистом прав власності:

8. витрати, обумовлені опортуністичною поведінкою партнерів, тобто невиконанням ними контрактних зобов'язань.

Р. Коуз підкреслював, що без врахування траїсакційних витрат, які у більшості відсутні у сучасній економічній теорії, неможливо: по-перше, зрозуміти, як працює економічна система; по-друге,продуктивно проаналізувати виникаючі проблеми; по-третє, отримати основу для розробки політичних рекомендацій

Розвиток і становлення теорії трансакційних витрат як цілісної наукової концепції пов'язано з роботами таких вчених, як А.Алчян. Г.Д|мсец, К.Ерроу, С.Чанг, И.Барцель, М.Дженсен, Д.Норт. О. Вільямсон, Г.Козаченко. Г.Макухін та ін.

В сучасній економічній теорії трансакційні витрати як економічну категорію трактують неоднозначно. В таблиці 1 приведено трактування економічної категорії трансакційних витрат різними вченими. Узагальнюючи трактування економічної категорії трансакційних витрат можна стверджувати, шо до них відносяться витрати, пов'язані з накопиченням та обробкою інформації, проведенням переговорів і прийняттям рішень, контролем та юридичним захистом виконання контрактів в умовЯх ринку.

. Таблиця 1 Трактування економічної категорії трансакційннх витрат

Автор	Трактування
Дж. Коммонс	Витрати на відчуження та присвоєння прав власності і свобод, створених суспільством.
Р.Коуз	Витрати, пов'язані зі збиранням та обробкою інформації, проведенням переговорів і прийняттям рішень, контролем та юридичним захистом виконання контрактів в умовах ринку.
0 Вільямсон	1 Вартість проектування, обговорення та страхування гарантій умов угоди. 2.Витрати, пов'язані з поганою адаптацією до непередбачуваних подій і мають місце з порушенням відповідності механізму угод обставинам їх реалізації 3.Організаційні та експлуатаційні витрати, пов'язані з використанням певних структур управління з метою усунення конфліктних ситуацій. 4. Витрати, пов'язані зі страхуванням точного виконання контрактних зобов'язань.
К.Ерроу	Витрати на експлуатацію економічної системи.

Д Норт	Витрати на оцінку корисних властивостей об'єкта обміну та забезпечення прав підприємців, витрати соціальних, політичних та економічних інститутів.
Т Еггертсон	Витрати, шо виникають за обміну індивідів правами власності на економічні активи і забезпечення своїх прав на власність
Дж.Стиглер	Інформаційні витрати.
М.Дженсен і У.Меклінг	Витрати моніторингу за поведінкою агента і витрат його самообмеження.
И. Барель	Витрати вимірювання якості товару.
П.Мілгром Дж. Робертс	Витрати впливу економічної системи.
Г.Хансманн	Витрати колективного прийняття рішень.
К.Далман	Витрати збору і переробки інформації, витрати проведення переговорів і прийняття рішень, витрати контролю і юридичного захисту виконання контракту
Г.Козаченко, Г.Манухін	Витрати, що пов'язані зі специфікою та захистом прав власності Витрати на утримання вищих установ, добровільні внески в інші організації Витрати на вимірювання та виконання гарантійного ремонту, обслуговування й обміну бракованої продукції. Витрати, що пов'язані із опортуністичною поведінкою партнерів.

Коузом засвідчено, що виникнення фірм зумовлено необхідністю зниженн трансакційних витрат за рахунок заміни їх функцій внутрішньофірмовим управління вертикально інтегрованих ієрархічних структур, шо здійснюють свою діяльність з принципами прямих наказів-команд. Американський учений Олівер Вільямсон. послідовни коузівської концепції трансакційних витрат, стверджував, що «доцільно розмежовуват трансакційні витрати двох видів - ех апіе і ех розі». Перший вид (ех апіе) - це вартіст проектування, обговорення та страхування гарантій умов угод. Другий вид (ех рокі) - її контрактні витрати, які поділяються на: витрати, які пов'язані з усунення непередбачуваних подій; витрати, які пов'язані з ліквідацією збоів у контрактни відносинах; організаційно-експлуатаційні витрати, які пов'язані з усуненням конфліктів пр укладанні угод; витрати на страхування виконання певних умов контрактних зобов'язань [ с.20-21].

Поняття трансакційних витрат і їх використання в економічному аналізі є важливії теоретичним досягненням сучасної науки [8]. У сучасній економіці вартість трансакційни витрат постійно зростає. Нобелівський лауреат Дуглас Норт прийшов до висновку, ш «понад 45 відсотків національного доходу припадає на трансакції, і до того ж ця части збільшилась, порівняно з 25 відсотками в минулому столітті.

Отже, економічні ресурси, витрачені на трансакції, досягли значного розміру невпинно зростають» [9с.41]. Наприкінці другого тисячоліття валовий внутрішній продук Сполучених Штатів Америки перевищив 8 трлн. доларів і частка трансакційних витрг наблизилась до 50% американського національного продукту, тобто майже 4 трлн. доларів складає близько третини світової його величини. В останні десятиріччя, на думку Дж. Лафт; приділяється значна увага економічних інститутів до вивчення трансакційних витрат зв'язку з їх значним ростом По-деяких оцінках до 55%. або навіть до 70-80% від ВН складає вартість трансакційних витрат. Особливо для економік постсоціалістичних краї

витрати інституціонатьної трансформації є значною складовою трансакнійних витрат. Звідси появилася ше одна назва таких витрат: шститушоналі.ні витрати (витрати угод), оскільки цс витрати на створення, використання, підтримку та перетворення інститутів. Трансакційні витрати зростають пропорційно збільшенню невизначеності умов господарювання та ненадійності партнерів.

Інституційні перетворення в Україні зводяться до двох взаємопов'язаних процесів: спеціфікації прав власності, насамперед шляхом пердачі їх з рук держави до рук приватних агентів, та переходу від планового регулювання до ринкового, що передбачас зміну ролі держави в економіці Але з урахуванням особливостей перехідного періоду в Україні трансакційні витрати будуть збільшуватися, тому що поки не створені сучасні ринкові інститути, які б їх заощаджували. Крім того, наявність тіньової економіки в Україні також є причиною збільшення трансакнійних витрат [10].

Як підкреслено у статті Г. Козаченко і Г. Макухіна. трансакційні витрати є невидимими, неочевидними витратами. Вони сховані між іншими накладними витратами підприємства та витратами періоду. Але. незважаючи на невидимість, трансакційні витрати можуть впливати на рівень витрат та фінансові результати підприємства, на собівартість одиниці продукції і. зрештою, на цінову конкурентоспроможність підприємства [11].

Отже ідеєю концепції трансакційних витрат є той факт, що в економіці є два види витраг: виробничі (операційні) і трансакційні. Основою в цій концепції визнається економічна угода, операція, взаємодія, трансакція, витрати по здійсненню яких і визнаються трансакційними.